ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 липня 2012 р. Справа №2а-2283/12/0170/16

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Александрова О.Ю., за участю секретаря Сидельової М.В.,

представників сторін:

від позивача: Митрофанова І. А., паспорт НОМЕР_2 Смирнов Ю. Ю., паспорт НОМЕР_3, Облетова Г. В., паспорт НОМЕР_1 (довіреності у справі);

від відповідача: Крилова Л. М., посвідчення № 1, довіреність від 25.01.2012р. № 13-37/1/10

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море»,

до Державної фінансової інспекції в АР Крим

про визнання протиправними та скасування вимог

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулося Відкрите акціонерне товариство «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» (далі - позивач) з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції в АР Крим (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування вимог.

Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.03.2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

Відповідно заявленого позову, позивач просить суд визнати протиправними та скасувати в повному обсязі вимоги, направлені листом Державної фінансової інспекції в АР Крим вих. №01-06-14-14/1307 від 13.02.2012року.

Ухвалою суду від 23.05.2012 року провадження по справі було зупинено до 26.07.2012р. у зв'язку з витребуванням доказів по справі. Ухвалою суду від 26.07.2012р. провадження по справі поновлено.

Ухвалою суду від 26.07.2012р. за заявою позивача позовна заява в частини позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування пункту 3 вимог №01-06-14-14/1307 від 13.02.2012року Державної фінансової інспекції в АР Крим залишено без розгляду.

У судовому засіданні представники позивача адміністративний позов підтримали з підстав, зазначених в позові, та письмових поясненнях та просили адміністративний позов задовольнити повністю.

У судових засіданнях представники відповідача просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, визначених у письмових запереченнях та додаткових письмових запереченнях.

Вислухавши пояснення представника позивача, відповідача дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Законодавством, що діяло на час виникнення спірних правовідносин було врегульовано наступне.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26.01.1993 року № 2939-ХІІ встановлено, що державна контроль-ревізійна служба діє при Міністерстві фінансів України і підпорядковується Міністерству фінансів України.

Державна фінансова інспекція України утворена відповідно до п. 1 Указу Президента України "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" від 09.12.2010 р. № 1085/2010 шляхом реорганізації Головного контрольно-ревізійного управління України.

Відповідно до п.1 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року N 499/2011, Державна фінансова інспекція України (Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Згідно постанови Кабінету міністрів України від 20.07.2011 №765 шляхом перетворення територіальних органів Головного контрольно-ревізійного управління утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної фінансової інспекції. Відповідно до пункту 2 вказаної постанови встановлено, що територіальні органи Головного контрольно-ревізійного управління, які перетворюються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам, які утворюються згідно з пунктом 1 цієї постанови.

Відповідно до Положення про державні фінансові інспекції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 03.10.2011 N 1236, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 жовтня 2011 р. за N 1212/19950, Державні фінансові інспекції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підпорядковуються Державній фінансовій інспекції України (далі - Держфінінспекція) та є її територіальними органами.

Відповідно до абз. 1) п. 4.1 Положення № 1236 Інспекція відповідно до покладеного на неї завдання здійснює державний фінансовий контроль за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів.

Відповідно до п.4.2 Положення № 1236 Інспекція здійснює контроль за:

- виконанням функцій з управління об'єктами державної власності;

- цільовим використанням коштів державного і місцевих бюджетів;

- цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), одержаних під державні (місцеві) гарантії;

- складанням бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету;

- станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів;

- усуненням виявлених недоліків і порушень.

Відповідно до п. 4.3 Положення № 1236 Інспекція вживає в установленому порядку заходів щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме:

- вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства;

- звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Інспекції у своїй діяльності керуються Конституцією України ( 254к/96-ВР ) та законами України, актами та дорученнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України, дорученнями Прем'єр-міністра України, наказами Міністерства фінансів України, дорученнями Міністра фінансів України, наказами Держфінінспекції, дорученнями Голови Держфінінспекції, цим Положенням, а також положенням про Інспекцію, що затверджується Головою Держфінінспекції.

Інспекція є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в установах Державної казначейської служби України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, власні бланки.

Отже, органи контрольно-ревізійної служби у відносинах з суб'єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються суб'єктами владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Судом встановлено, що відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Відкрите акціонерне товариство «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» 13.07.2001 року зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Феодосійської міської ради, копія Свідоцтва є матеріалах справи.

Відповідно до Закону України «Про господарські товариства» від 19.09.1991 № 1576-XII Акціонерним визнається товариство, яке має статутний (складений) капітал, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства (ст.24).

До акціонерних товариств належать: відкрите акціонерне товариство, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах; закрите акціонерне товариство, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі.(ст.25).

Таким чином, Відкрите акціонерне товариство «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» є суб'єктом господарювання, а тому зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно. Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання протиправною та скасування письмових вимог, суд зобов'язаний перевірити, чи є вимоги відповідача по акту ревізії правомірними.

Судом при перевірці фактів, вказаних представниками сторін, було встановлено наступне.

Статус державної контрольно-ревізійної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26.01.1993 №2939 (далі - Закон України №2939).

Відповідно до п. 2 ст. 8 Закону України № 2939 однією з основних функцій Контрольно-ревізійного управління в АР Крим є проведення у підконтрольних установах ревізії фінансово-господарської діяльності, використання і збереження фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильності визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, стану і достовірності бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні", головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України № 2939 державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування. .

Відповідно до частини 5 статті 2 Закону інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті. Планова виїзна ревізія проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності підконтрольних установ за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної контрольно-ревізійної служби не частіше одного разу на календарний рік. право на проведення планової виїзної ревізії підконтрольних установ надається лише у тому разі, коли їм не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної ревізії надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Процедура проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), а на підставі рішення суду - в інших суб'єктів господарювання визначена Порядком проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 р. N 550, в редакції, що діяла на час проведення перевірки.

У пункті 4 та 5 вказаного Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 р. N 550, вказано, що планові та позапланові виїзні ревізії проводяться органами служби відповідно до Закону та цього Порядку. Планові виїзні ревізії проводяться відповідно до планів контрольно-ревізійної роботи, затверджених в установленому порядку, позапланові виїзні ревізії - за наявності підстав, визначених Законом.

Як передбачено у пункті 46 Порядку N550, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Судом встановлено, що відповідно до п. 1.3.1.1 Плану контрольно-ревізійної роботи КРУ в АР Крим на 4-й квартал 2011 року, листа УДСБЕЗ при ГУ МВС України в АР Крим від 24.11.2011р. №4/7204, звернення ПП «ПаралелеПіпед» від 26.10.2011р №0726 на підставі направлення КРУ в АР Крим від 24.11.2011р. №1204 головним контролером ревізором відділу інспектування у сфері послуг ОСОБА_5 (керівник) в складі ревізійної групи проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» (далі, окрім, позивач, - ВАТ «ФСК «Море» Товариство) за період з 01.01.2010р. по 31.10.2011р.

В результаті проведення перевірки було складено акт ревізії фінансово-господарської діяльності Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська компанія «Море» за період з 01.01.2010 року по 31.10.2011 року № 06-21/1, зазначений Акт ревізії було вручено позивачу 19.01.2012р., 23.01.2012р., акт ревізії був підписаний із запереченнями головою правління - генеральним директором ВАТ «ФСК «Море» ОСОБА_6 та Головним бухгалтером ВАТ «ФСК «Море» ОСОБА_1, що підтверджується підписами на копії акту, наданого до суду.

27 січня 2012 року за №001/171 позивачем відповідачу були направлені заперечення на акт ревізії фінансово-господарської діяльності ВАТ «ФСК «Море» за період з 01.01.2010р. по 31.10.2011р, які були отримані відповідачем.

Відповідач склав та направив на адресу ВАТ «ФСК «Море» висновок на заперечення до акту ревізії фінансово-господарської діяльності ВАТ «ФСК «Море» за період з 01.01.2010р. по 31.10.2011 року, підписаний і затверджений начальником відділу інспектування у сфері послуг Держфінінспекції в АР Крим Олійником І.О., що був отриманий позивачем.

За наслідками перевірки відповідачем до позивача було направлено вимогу №01-06-14-14/1307 від 13.02.2012року (отримана ВАТ «ФСК «Море» по пошті 15.02.2012р (вх. №240), в якій до позивача був висунений ряд претензій та вимагалося:

1.Опрацювати матеріали ревізії та вжити заходи щодо усунення виявлених порушень, розглянути питання щодо притягнення до відповідальності винних осіб.

2.В ході ревізії встановлено, що в порушення п.4 ст.65 Господарського Кодексу України, ст.20 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95р №108/95-ВР, п.17 розділу 3 контртакту необґрунтовано нараховані та сплачені премії голові правління-генеральному директору ВАТ «ФСК «Море» ОСОБА_6, які не передбачені контрактом у розмірі 16300,00грн., перераховано до соціальних фондів у сумі 6373,33грн у зв'язку з чим:

-відобразити дебіторську заборгованість по необґрунтовано нарахованих та сплачених премій у сумі 16300,00грн. Прийняти заходи щодо відшкодування необґрунтовано нарахованих та сплачених премій ОСОБА_6 у сумі 16300,00грн. В іншому випадку стягнути з винної особи шкоду у порядку та розмірі встановленому ст. 130-136 КЗпП України.

Крім того зробити виправні бухгалтерські проводки з перерахування до соціальних фондів суми 6373,33грн., про що надати бухгалтерську довідку.

3. В ході ревізії встановлено, що в порушення п.3.3.10.1 ДБН Д.1.1-1-2000 підрядними організаціями завищено вартість виконаних робіт на об'єктах ВАТ «ФСК «Море» на суму 56478,90грн., у тому числі ТОВ «Механоелектромонтаж» на суму 15867,00грн. Під час ревізії порушення усунуто частково на суму 16289,96грн., у тому числі підрядниками МПП «Діва» на суму 6289,96грн., ТОВ «Форпост МПК» на суму 10000,00грн. Враховуючи часткове відшкодування завищеної вартості виконаних робіт, вимагається:

-відобразити в бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість підрядних організацій ВАТ «ФСК «Море» на суму 40188,94грн, у тому числі ТОВ «Механоелектромонтаж» на суму 34321,94грн., ТОВ «Форпост МПК» на суму 5867,00грн. Провести претензійно-позовну роботу з підрядниками, з метою відшкодування завищеної вартості виконаних робіт ТОВ «Механоелектромонтаж» на суму 34321,94грн., ТОВ «Форпост МПК» на суму 5867,00грн. Після відшкодування підрядниками завищеної вартості виконаних робіт у сумі 40188,94грн., надати підтверджуючі бухгалтерські документи (копії платіжних доручень). У разі не відшкодування коштів стягнути з винної особи-голови правління-генерального директора ОСОБА_6 шкоду у порядку та розмірі встановленому ст..130-136 КЗпП України.

4.В ході ревізії встановлено, що в порушення п.140.1.7 ст. 140 Податкового Кодексу України від 02.12.10 №2755-VI до звітів про використання коштів, виданих на відрядження, необґрунтовано включені:

-вартість квитків поза межами періоду відрядження на суму 932,97грн., а саме працівниками ОСОБА_8 на суму 36,71грн., ОСОБА_9 на суму 36,71грн,ОСОБА_10 на суму 70,49грн., ОСОБА_11 на суму 168,45грн.

-вартість добових по відрядженням в результаті невідповідності пункту призначення згідно відміток у посвідченні про відрядження наказам про відрядження, на суму 170,00грн., а саме працівниками ОСОБА_12 на суму 85,00грн., ОСОБА_13 на суму 85,00грн.

-вартість проживання поза межами періоду відрядження ОСОБА_14 на суму 594,00грн., вартість проживання за 2 місяця, замість одного, ОСОБА_15 на суму 630,00грн., у зв'язку з чим:

Відобразити дебіторську заборгованість за необґрунтовано виданими підзвітними сумами коштів у сумі 2326,97грн. Прийняти заходи щодо відшкодування необґрунтовано виданих коштів підзвіт ОСОБА_8, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_15, ОСОБА_18, ОСОБА_12, ОСОБА_13 у сумі 2326,97грн. У разі не відшкодування коштів стягнути з винної особи-головного бухгалтера ВАТ «ФСК «Море» ОСОБА_1 шкоду у порядку та розмірі встановленому ст.ст.130-136 КЗпП України.

5. В порушення п.8 Розділу І, п.1 Розділу ІІ Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98р «59 до звіту про використання коштів, виданих на відрядження в результаті невідповідності дати відрядження, вказаної у наказі з датою відміток у посвідченні про відрядження, необґрунтовано включені працівнику ОСОБА_19 суму добових, квитків на проїзд на суму 99,26грн., у зв'язку з чим:

-відобразити дебіторську заборгованість за необґрунтовано виданими підзвітними сумами коштів у сумі 99,26грн. Прийняти заходи щодо відшкодування необґрунтовано виданих коштів підзвіт ОСОБА_19 у сумі 99,26грн. У разі не відшкодуванн коштів стягнути з винної особи-головного бухгалтера ВАТ «ФСК «Море» ОСОБА_1 шкоду у порядку та розмірі встановленому ст.ст. 130-136 КЗпП України.

У вимогах позивача попереджено, що відповідно до ст.15 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26.01.93,р №2939, законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються.

Також у вимогах звертається увага на те, що п.2 Постанови КМУ «Про стан фінансово-бюджетної дисципліни, заходи щодо посилення боротьби з корупцією та контролю за використанням державного майна і фінансових ресурсів» від 29.11.06р №1673 передбачена відповідальність керівника за невиконання вказаних вимог.

Вимогами встановлювалось, що інформацію про вжиті заходи та виконання цих вимог в термін до 15 квітня 2012року треба надіслати на адресу Державної фінансової інспекції в АРК з копіями завірених первинних, розпорядчих та інших документів.

Не погодившись з вимогами, викладеними у пунктах 2,3,4,5 вимоги №01-06-14-14/1307 від 13.02.2012року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

У адміністративному позові ВАТ «ФСК «Море» вважає, що вимоги за №2 викладені в Вимогах №01-06-14-14/1307 (щодо усунення виявлених ревізією порушень) - порушення п.4.ст.65 Господарського кодексу України, ст.2 Закону України від 24.03.1995р №108/95-ВР, п.17 розділу 3 контракту в частині нарахування та виплати премії в сумі 22673,33грн., - є не обґрунтованими. Стосовно цього пункту позовних вимог суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідно до наказу в.о. голови правління ВАТ ФСК «Море» ОСОБА_6 від 20.12.2010р. № 458/ор «Про преміювання за передконтрактну підготовку документів для укладання контракту на будування головного катеру «Орлан» групі працівників підприємства за грудень 2010року виплачені премії, у тому числі самому ОСОБА_6 у сумі 8000,00грн.

Наказом голови правління ВАТ ФСК «Море» ОСОБА_6 від 12.04.2011р. № 228/ор «Про преміювання за передконтрактну підготовку документів для укладання контракту на виготовлення заготівель-лопаток для виробів НО -10 працівникам підприємства за квітень 2011року виплачені премії, у тому числі самому ОСОБА_6 у сумі 3300,00грн.

Наказом голови правління ВАТ ФСК «Море» ОСОБА_6 від 20.05.2011р. № 309/ор «Про преміювання за своєчасне та якісне виконання робіт, пов'язаних з відправленням технологічної і експлуатаційної документації замовнику за умовами Договору комісії №USE-16.1-400-D/K-08, працівникам підприємства за травень 2011року виплачені премії, у тому числі самому ОСОБА_6 у сумі 5000,00грн.

Пунктом 4 ст. 65 Господарського кодексу України від 16.01.2003 № 436-IV встановлюється, що у разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов'язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін.

Стаття 2 Закону України від 24.03.1995р №108/95-ВР «Про оплату праці» визначає структуру заробітної плати, а саме:

Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Судом встановлено, що Керівництво Товариством, забезпечення його діяльності, ефективності використання і збереження державного майна покладено на голову правління генерального директора ВАТ ФСК «Море» ОСОБА_6, з яким укладено контракт від 08.12.10року №2-46 Міністерством промислової політики України, в особі Міністра Колєснікова Д.В. на термін з 08.12.10 року по 07.12.13 року. Пунктом 17 розділу 3 контракту передбачено, зокрема, виплати керівнику:

-посадового окладу в розмірі 5485,00грн;

-премії в розмірі 100% нарахованої заробітної плати за посадовим окладом. Премія не нараховується при відсутності прибутку до оподаткування за звітний період; при наявності заборгованості із зарплати працівникам.

- інших надбавок та винагород.

Судом встановлено, що в контракті чітко визначені виплати, яки виплачуються та можуть виплачуватися керівнику підприємства. У зазначеному контракті не передбачено можливість виплати голові правління генеральному директору ВАТ ФСК «Море» премії за передконтрактну підготовку документів для укладання контракту на будування головного катеру «Орлан» за грудень 2010року у сумі 8000,00грн, премії за передконтрактну підготовку документів для укладання контракту на виготовлення заготівель-лопаток для виробів НО -10 за квітень 2011року у сумі 3300,00грн., премії за своєчасне та якісне виконання робіт, пов'язаних з відправленням технологічної і експлуатаційної документації замовнику за умовами Договору комісії №USE-16.1-400-D/K-08; за травень 2011року у сумі 5000,00грн., що призвело до необґрунтованих витрат на суму 16300,00грн.Внаслідок чого, зайво нараховано та перераховано до соціальних фондів відрахувань на премії на суму 6373,33грн.

При цьому суд критично сприймає доводи позивача, що можливість виплати такого роду премій не суперечить діючому законодавству, оскільки їх виплата передбачена п. 7.6.1 діючого на підприємстві Положення про оплату праці, затвердженого В.о. голови правління-генерального директора ВАТ «ФСК «Море» ОСОБА_6, та не заборонено контрактом. Так, відповідно до п.п. 7.6.1 пункту 7.6 «Премія за виконання перед контрактного підготування замовлення» зазначеного Положення про оплату праці, виробничим та допоміжнім робітникам, керівникам, спеціалістам, службовцям Компанії можуть встановлюватися премії за виконання робіт по передконтрактної підготовки замовлення у залежності від наявності грошових коштів. У пункті 7.6.3 Положення про оплату праці передбачено, що рішення про нарахування зазначеної премії приймає голова правління - генеральний директор.

Але відповідно до законодавства, що регулює трудові правовідносини, контракт є особливою формою трудового договору, в якому за згодою сторін викладені, зокрема індивідуальні для конкретного керівника умови праці, у тому числі щодо оплати праці

Так, відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємств ах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Частиною 3 ст. 21 КЗпП України передбачено, що особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Статтею 20 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що оплата праці за контрактом визначається за угодою сторін на підставі чинного законодавства, умов колективного договору і пов'язана з виконанням умов контракту.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 19.03.1993 р. № 203 «Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності», встановлено, що оплата праці та матеріальне забезпечення керівника підприємства визначаються у контракті, провадяться за рахунок коштів підприємства і встановлюються у прямій залежності від результатів виробничо-господарської діяльності підприємства.

Відповідно до підпункту 3 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 19.05.1999р. № 859 «Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об'єднань державних підприємств», керівникам центральних органів виконавчої влади, які укладають контракти з керівниками підприємств, заснованих на державній власності, у тому числі казенних, та об'єднань державних підприємств, утворених центральними органами виконавчої влади відповідно до законодавства, надано право встановлювати умови, показники та розміри преміювання. При цьому максимальний розмір премії не може перевищувати розміру посадового окладу керівника підприємства (об'єднання підприємств).

Судом встановлено, що статтею 6 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» (в редакції, що діяла на момент укладення контракту з ОСОБА_6) було передбачено уповноваження Міністерства промислової політики України на укладення і розірвання контрактів з керівниками державних підприємств, установ, організацій і господарських структур.

Відповідно до пункту 9 Положення про Міністерство промислової політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2006р. № 1538, Міністр був наділений повноваженнями на укладання та розірвання контрактів з керівниками підприємств, установ і організацій, що належали до сфері управління Міністерства.

Як вже зазначалось судом, відповідно до п. 17 Контракту від 08.12.10року №2-46 між Міністерством промислової політики України, в особі Міністра Колєснікова Д.В. та ОСОБА_6 передбачено виплати керівнику

- посадового окладу в розмірі 5485,00грн;

-премії в розмірі 100% нарахованої заробітної плати за посадовим окладом (премія не нараховується у разі нещасного випадку зі смертельними наслідками на виробництві, при відсутності прибутку до оподаткування за звітний період; при наявності заборгованості із зарплати працівникам; невиконанні умов або показників преміювання, невиконання наказів та розпоряджень міністерства);

- надбавки за науковий степень у розмірі 7 відсотків від посадового окладу;

-надбавки за інтенсивність праці та особливий характер роботи у розмірі 50% до посадового окладу і фактично відпрацьованого часу;

- щомісячної надбавки за почесне звання у розмірі 7 відсотків;

- надбавки за знання та використання у роботі іноземної мови у розмірі 7 відсотків;

Крім того, Керівникові можуть виплачуватися:

-винагорода за підсумками роботи за рік відповідно до діючого на підприємстві положення;

-винагорода за вислугу років відповідно до діючого на підприємстві положення;

-матеріальна вингорода за ефективне управління державним майном за рахунок частини чистого прибутку.

У контракті (п.17) також зазначено, що розмір оплати праці, розмір надбавок, премій, винагороди за підсумками роботи може бути зменшеною або не нараховуватися у разі невиконання зобов'язань Керівника за контрактом на підставі письмового розпорядження (або наказу) міністерства. Суд також зазначає, що у Колективному договорі ВАТ «ФСК «Море», наданому представниками позивача, будь які окремі умови оплати праці керівника (у тому числі його преміювання відсутні)

На думку суду, перелік складових оплати праці (зокрема, премій), порядок їх виплати та зменшення, що встановлені контрактом, є для керівника ВАТ «ФСК «Море» вичерпним та не може тлумачитися розширено, що свідчить про неможливість керівника підприємства особисто самому собі, без погодження та без розпорядження роботодавця, виплачувати додаткову складову частину заробітної плати (премію) з підстав, не передбачених Контрактом, якиї є єдиною підставою для утворення правових відносин між робітником (керівником ВАТ «ФСК «Море») та роботодавцем (Міністерством промислової політики України та його правонаступником).

Вказані висновки суду повністю узгоджуються з позицією Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном (у сфері управління якого на даний час знаходиться ВАТ «ФСК «Море»), викладеною у листі від 09.07.2012р. вих.. № 20/1-2-204, відповідно до якої з огляду на норми законодавства України, агентство вважає, що Міністерство промислової політики України та ОСОБА_6, підписавши контракт від 08.12.2010 року № 2-46, погодили умови матеріального забезпечення директора, в тому числі випадки преміювання. Зазначений у контракті перелік таких випадків є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає. Крім того, контрактом визначені випадки, в яких премія директору не виплачується. Таким чином, заробітна плата директору підприємства нараховується бухгалтерією підприємства виходячи з положень контракту та результатів фінансово-господарської діяльності підприємства. Преміювання директора за перед контрактну підготовку документів контрактом не передбачено, а тому підстави для виплати даної премії відсутні.

Суд також не погоджується з доводами представників позивача про законність виплати премій ОСОБА_6 оскільки у період виплати премій, а саме з 02.07.2008 року, ОСОБА_6 одночасно виконував обов'язки керуючого санацією ВАТ «ФСК «Море» (повноваження продовжено до 02.01.2013 згідно ухвали Господарського суду АР Крим від 14.12.2011р.), тому що виконання цих обов'язків посадовою особою (керівником) підприємства не передбачає окремого преміювання. Внаслідок цього, будь-яки документи щодо встановлення умов оплати праці ОСОБА_6 як керуючого санацією підприємства, позивачем не надано.

Таким чином, нарахування посадовими особами ВАТ «ФСК «Море» та виплата в.о. голові правління-генерального директора ОСОБА_6 премії в сумі 16300,00 грн. та перерахувань до соціальних фондів 6373,33 грн, - є не обґрунтованими та протирічать нормам діючого законодавства та контракту.

Тому, пункт 2 Вимоги відповідача від 13.02.2012р. № 01-06-14-14/1307 є обґрунтованим та скасуванню не підлягає.

Перевіряючи доводи позивача - Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море», відносно того, що вимоги за №4,5, які викладені в Вимогах (щодо усунення виявлених ревізією порушень) - а саме, порушення п.8.розділу 1, п.п.1, п.10 розділу 2 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98р. №59, п.140.1.7 ст.140 Податкового кодексу України від 02.12.10р №2755-VI,- є не обґрунтованими, суд зазначає наступне.

Актом ревізії Держфінінспекції в АР Крим від 19.01.2012р №06-21/1 при перевірці розрахунків з підзвітними особами встановлено порушення п.8 р.І, п.1, п.10 р.ІІ Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Мінфіну України від 13.03.98р.№59, п.140.1.7. ст.140 Податкового кодексу України від 02.12.10р.№2755-VI. Актом виявлено порушення стосовно 14 випадків, а саме:

Наказом ВАТ «ФСК «Море» від 11.07.11р. №340 фахівець інструкторської групи ОСОБА_8 був відряджений у м. Київ (ДК «Укрспецекспорт» строком на 3 дні з 13.07.11р. по 15.07.11р. Але, в порушення п.140.1.7 ст. 140 Податкового Кодексу України від 02.12.10р. №2755-VI, до звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт ОСОБА_8 від 18.07.11р. №340, який складено за відрядженням у м. Київ (ДК «Укрспецекспорт») на загальну суму 2 032,40 грн., включено квиток на проїзд у автобусі від Сімферополю до Феодосії з датою відправлення 17.07.11р. вартістю 36,71 грн. Вищевказана сума відшкодована ОСОБА_8 12.07.11р.

Наказом ВАТ «ФСК «Море» від 05.08.11р. №393 начальник бюро метрології ОСОБА_16 був відряджений у м. Харків (ДП «Харківстандартметрологія») строком на 5 днів з 08.08.11р. по 12.08.11р. До звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт ОСОБА_16 від 15.08.11р. №393, який складено за відрядженням у м. Харків (ДП «Харківстандартметрологія») на загальну суму 1 010,75 грн., включено квиток на проїзд у поїзді від Феодосії до Харкова з датою відправлення 06.08.11р. та датою прибуття 06.08.11р. вартістю 112,36; квиток на проїзд у поїзді від Харкова до Феодосії з датою відправлення 13.08.11р. та датою прибуття 14.08.11р. вартістю 120,99 грн.; загальна сума квитків - 233,35 грн. Вищевказана сума відшкодована ОСОБА_16 05.08.11р. у сумі 1 000,00 грн. та 26.08.11 р.у сумі 10,75 грн.

Наказом ВАТ «ФСК «Море» від 28.02.11р. №75 провідний інженер-технолог ОСОБА_19 був відряджений у м. Сімферополь (ПП «Фірма Джаліта») строком на 1 день 28.02.11р. Згідно відміток у посвідченні про відрядження, яке є додатком до звіту про використання коштів, віданнях до відрядження або під звіт ОСОБА_19 від 02.03.11р. №75, відмітки про прибуття та вибуття від 01.03.11р. та додані квітки на проїзд в автобусі від Феодосії до Сімферополя та від Сімферополя до Феодосії з датою відправлення 01.03.11р. Таким чином, до звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт ОСОБА_19 від 02.03.11р. №75, який складено за відрядженням у м. Сімферополь (ПП «Фірма Джаліта») на загальну суму 99,26 грн. включно: добові, квітки на проїзд на загальну суму 99,26 грн. Вищевказана сума відшкодована ОСОБА_19 14.03.11р.

Наказом ВАТ «ФСК «Море» від 20.09.11р. №485 експедитор ОСОБА_12 був відряджений у м. Сімферополь (Сімферопольський авторемонтний завод ім.. Куйбишева ) з 21.09.11р. по 22.09.11р. Але, згідно відміток у посвідченні про відрядження, яке є додатком до звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт ОСОБА_12 від 22.09.11р. №485 на загальну суму 85,00 грн., у відмітках про прибуття та вибуття зазначено ТОВ «Перший дім» м. Одеса, тобто підприємство, яке не зазначено у наказі про відрядження. Таким чином, до звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт ОСОБА_12 від 22.09.11р. №485, включено добові у сумі 85,00 грн. Вищевказана сума відшкодована ОСОБА_12 30.09.11р.

Наказом ВАТ «ФСК «Море» від 24.05.11р. №255 провідний інженер - технолог ОСОБА_15 був відряджений у м. Київ (ДК «Укрспецекспорт») на 6 днів з 26.05.11р. по 31.05.11р. Але, до звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт ОСОБА_15 від 01.06.11р. №255, який складено за відрядженням у м. Київ (ДК «Укрспецекспорт») на загальну суму 2 625,98 грн., включено рахунок - фактуру від 27.05.11р. №ДУО - 005152 ТОВ «Дружба-Україна» за проживання у номері «Економ» за 3 доби на 2 місця на суму 1 260,00 грн. Однак, відповідно до наказу Товариства від 24.05.11р. №255 провідний інженер - технолог ОСОБА_15 був відряджений у м. Київ (ДК «Укрспецекспорт») один, та витрати відрядженому працівнику на найм житлового приміщення повинні бути відшкодовані з розрахунку вартості одного місця у готелі Вартість за 3 доби на 1 місце складає 630,00 грн. Вищевказана сума відшкодована ОСОБА_15 25.05.11р.

Наказом ВАТ «ФСК «Море» від 24.06.11р. № 305 будівельника ОСОБА_17 направлено до відрядження у м. Сімферополь (ВАТ «Завод «Фіолент») 25.06.11р. Але, до звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт ОСОБА_17 від 29.06.11 №305, який складено за відрядженням у м. Сімферополь (ВАТ «Завод «Фіолент») на загальну суму 166,79 грн. включено квиток на проїзд у автобусі від Сімферополя до Феодосії з датою відправлення 26.06.11р. вартістю 36.71 грн. Вищевказана сума відшкодована ОСОБА_17 06.07.11р.

Наказом ВАТ «ФСК «Море» від 25.03.11р. №122 начальник бюро метрології ОСОБА_16 був відряджений у м. Харків (ДП «Харківстандартметрологія») строком на 6 днів з 28.03.11р. по 02.04.11р. Відповідно до посвідчення про відрядження, фактично строк відрядження склав 5 днів з 28.03.11р. по 01.04.11р. До звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт ОСОБА_16 від 04.04.11р. №122, який складено за відрядженням у м. Харків на загальну суму 353,83 грн., включено: квиток на проїзд у поїзді від Феодосії до Харкова з датою відправлення 26.03.11р. та датою прибуття 26.03.11р. вартістю 80,36 грн.; квиток на проїзд у поїзді від Харкова до Сімферополя з датою відправлення 02.04.11р. та датою прибуття 02.04.11р. вартістю 75,84 грн.; квиток на проїзд у автобусі від Сімферополя до Феодосії з датою відправлення 02.04.11р. вартістю 27,63 грн.; загальна сума квитків - 183,83 грн. Вищевказана сума відшкодована ОСОБА_16 25.03.11 р. у сумі 350,00 грн. та 14.04.11р. у сумі 3,83 грн.

Наказом ВАТ «ФСК «Море» від 09.09.11р. №469 начальник бюро метрології ОСОБА_16 був відряджений у м. Харків строком на 5 днів з 12.09.11 р.до 16.09.11р. До звіту про використання коштів, виданих на відрядження або звіт ОСОБА_16 від 19.09.11р. №469, який складено за відрядженням у м. Харків на загальну суму 950,12 грн., включено: квиток на проїзд у поїзді від Феодосії до Харкова з датою відправлення 10.09.11р. та датою прибуття 10.09.11 р.вартістю 83,36 грн.; квиток на проїзд у поїзді від Харкова до Феодосії з датою відправлення 17.09.11р. та датою прибуття 18.09.11р. вартістю 83,36 грн.; загальна сума квитків - 166,72 грн. Вищевказана сума відшкодована ОСОБА_16 09.09.11р.

Наказом ВАТ «ФСК «Море» від 15.09.11р. №479 будівельник ОСОБА_9 був відряджений у м. Київ строком на 3 дні з 21.09.р. по 23.09.11р. До звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт ОСОБА_9 від 26.09.11р. №479, який складено за відрядженням у м. Київ на загальну суму 945,36 грн., включено квиток на проїзд у автобусі від Сімферополя до Феодосії з датою відправлення 25.09.11р. вартістю 36,71 грн. Вищевказана сума відшкодована ОСОБА_9 20.09.11р.

Наказом ВАТ «ФСК «Море» від 12.05.11р. №225 начальник лабораторії ОСОБА_10 був відряджений у м. Сімферополь (Кримська державна інспекція з ядерної та радіаційної безпеки) 13.05.11р.. Але, до звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт ОСОБА_10 від 16.05.11р. №225, який складено за відрядженням у м. Сімферополь на загальну суму 171,21 грн., включено квиток на проїзд у автобусі від Сімферополя до Феодосії з датою відправлення 14.05.11р. вартістю 33,78 грн. Вище вказана сума відшкодована ОСОБА_10 12.05.11р. у сумі 100,00 грн., 06.06.11р. у сумі 16,21 грн. та 21.06.11р. у сумі 55,00 грн.

Наказом ВАТ «ФСК «Море» від 30.06.11р. №318 інженер - конструктор ОСОБА_11 був відряджений у м. Київ («ТОВ «Мадеко ЛТД») строком на 5 днів з 04.07.11р. по 08.07.11р. До звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт ОСОБА_11 від 11.07.11р. №318, який складений за відрядженням у м. Київ (ТОВ «Мадеко ЛТД») на загальну суму 1 205,71 грн., включено: квиток на проїзд від Києва до Сімферополя з датою відправлення 09.07.11р. та датою прибуття 10.07.11р. вартістю 131,74 грн.; квиток на проїзд від Сімферополя до Феодосії з датою відправлення 10.07.11р. вартістю 36,71 грн.; загальна сума квитків - 168,45 грн. Вище вказана сума відшкодована ОСОБА_11 01.07.11р.

Наказом ВАТ «ФСК «Море» від 26.07.11р. № 367 головний конструктор - начальник ПКБ ОСОБА_14 був відряджений у м. Київ (Адміністрація державної прикордонної служби України) на 3 дні з 27.07.11р. по 29.07.11р. Але, до звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт ОСОБА_14 від 30.07.11р. №367, який складено за відрядженням у м. Київ на загальну суму 1 278,00 грн., включено рахунок від 27.07.11р. №74690 Київської філії ТОВ «Ардена» за проживанням за 2 доби на суму 1 188,00 грн. Але, відповідно до відміток про відрядження, дата прибуття до м. Києва та дата вибуття з м. Києва - 28.07.11р., тобто 1 доба. Вартість за 1 добу складає 594,00 грн. Сума відшкодована ОСОБА_14 27.07.11р.

Наказом ВАТ «ФСК «Море» від 28.10.11р. №576 начальник лабораторії ОСОБА_10 був відряджений у м. Сімферополь (Реєстровий центр Державного регістру іонізуючого випромінювання) 28.10.11р. Але, до звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт ОСОБА_10 від 31.10.11р. №576, який складено за відрядженням у м. Сімферополі на загальну сум 140,36 грн., включено квиток на проїзд у автобусі від Сімферополя до Феодосії з датою відправлення 29.10.11р. вартістю 36.71 грн. Сумі відшкодована ОСОБА_10 28.10.11р.

Наказом ВАТ «ФСК «Море» від 18.08.11 №418 перекладач 2-ї категорії ОСОБА_13 відряджений у м. Сімферополь (Міністерство економіки) 19.08.11р. Але, згідно відміток у посвідченні у відрядження, яке є додатком до звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт ОСОБА_13 від 22.08.11р. №418 на загальну суму 85,00 грн., відмітки про прибуття та вибуття проставлено іншою організацією - Територіальним управлінням Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по АР Крим і м. Севастополю. Таким чином, до звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт ОСОБА_13 від 22.08.11р №418, включено добові у сумі 85,00 грн. Сума відшкодована ОСОБА_13 26.08.11р.

Надаваючи оцінку доводам відповідача про порушення позивачем законодавства щодо оплати витрат на службові відрядження, суд зазначає наступне.

Статтею 121 КЗпП України передбачено, що працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку з службовими відрядженнями.

Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством.

Працівникам, які направлені у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку.

Відповідно до п. 1 «Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 р № 59 в редакції Наказу Міністерства Фінансів України від 17.03.2011р. № 362 "Про внесення змін до Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, що набрали чинності з 11.04.2011р. (далі - Інструкція № 59), службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади, підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі - підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв'язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).

Таким чином, зазначеною інструкцією з 11.04.2011р. регулюються відрядження в органах державної влади в бюджетних установах та на підприємствах , які повністю або частково фінансуються за рахунок бюджету, до яких позивач, як встановлено судом та не заперечується відповідачем, не відноситься.

Так, під дію цієї Інструкції № 59 в минулої редакції, затвердженої наказом Мінфіну України від 05.07.2007р. № 791, підпадають тільки два відрядження - це відрядження, оформлені наказами:

-№75 від 28.02.11р інженера-технолога ОСОБА_19, який був у відрядженні в м.Сімферополі на один день 01.03.11р. (замість 28.02.2011р.), що підтверджено печатками приймаючої сторони ПП «Фірма Джамета» та відмітками про проїзд від м.Феодосії до м.Сімферополя. Відповідно до загальних положень Інструкції №59 днем вибуття у відрядження вважається день відправлення поїзда, літака, автобуса і т.д., а днем прибуття з відрядження - день прибуття транспортного засобу до місця постійної роботи.

-№122 від 25.03.11р начальника бюро метрології ОСОБА_16, який був відряджений строком на 6 днів з 28.03.11р по 02.04.11р. в ДП «Харків стандарт-метрологія». У посвідченні про відрядження №11 від 25.03.11р. є відмітки приймаючої сторони.

До авансового звіту №122 ОСОБА_16 додав квитки про повернення з відрядження 02.04.11р, тобто, ОСОБА_16 затримався в місці відрядження.

Відповідно до п . 1.7 розділу І Інструкції № 59 (в редакції наказу № 791 від 05.07.2007р.) витрати на проїзд до місця відрядження і назад відшкодовуються в розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування (крім таксі) з урахуванням усіх витрат, пов'язаних із придбанням проїзних квитків і користуванням постільними речами в поїздах, та страхових платежів на транспорті. Відрядженому працівникові відшкодовуються витрати на проїзд транспортом загального користування (крім таксі) до станції, пристані, аеропорту, якщо вони розташовані за межами населеного пункту, де постійно працює відряджений, або до місця перебування у відрядженні. За наявності декількох видів транспорту, що зв'язує місце постійної роботи з місцем відрядження, адміністрація може запропонувати відрядженому працівникові вид транспорту, яким йому слід користуватися. У разі відсутності такої пропозиції працівник самостійно вирішує питання про вибір виду транспорту

Також пунктом 1.3 розділу І Інструкції встановлено, що фактичний час перебування у відрядженні визначається за відмітками в посвідченні про відрядження щодо вибуття з місця постійної роботи й прибуття до місця постійної роботи.

Таким чином, витрати на проїзд до місця відрядження і назад відшкодовуються в повній сумі, незважаючи на затримку працівника, оскільки характер службового відрядження передбачає відбуття з та повернення працівника до місця роботи.

В підтвердження такої позиції і в п.1.10. Розділу І Інструкції №59 (у відповідної редакції), зазначено, що за час затримки в місці перебування у відрядженні без поважних причин працівникові не виплачується заробітна плата, не відшкодовуються добові витрати, витрати на наймання житлового приміщення та інші. Витрати на проїзд не можна назвти «витратами за час затримки»- ці витрати будуть понесені незалежно від того, затримається працівник у відрядженні чи ні, і їх розмір прямо не залежить від періоду відрядження.

Судом встановлено, що ВАТ «ФСК «Море» не оплатило ОСОБА_19 та ОСОБА_16 за вказані відрядження ні добові витрати, ні зарплату, не відшкодувало витрати на проживання, а відшкодувало працівникам тільки витрати на проїзд до місця відрядження і назад.

Суд також зазначає, що вказані відповідачем в Акті ревізії пункти п.8. розділу 1, п.п.1,10 розділу 2 Інструкції № 59, які начебто, були порушені відповідачем, взагалі відсутні в Інструкції № 59 в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин.

Відносно інших порушень порядку оплати службових відряджень, зазначених у Акті ревізії позивача суд вважає необхідним зазначити наступне.

З урахуванням того, що з 11.04.2011р. дія Інструкції № 59 припинила розповсюджуватися на комерційні підприємства, відповідач, визначаючи порушення позивачем норм законодавства, посилався на положення Податкового Кодексу Украни (далі- ПК України), який набрав чинності з 01.01.2011р.

Згідно підпункту 140.1.7 пункту 140.1 ст.140 ПК України при визначенні об'єкта оподаткування враховуються витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат.

Зазначені в абзаці першому зазначеного підпункту витрати можуть бути включені до складу витрат платника податку лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

Відповідно до цього підпункту ПК України сума добових визначається у разі відрядження в межах України та країн, в'їзд громадян України, на територію яких не потребує наявності візи (дозволу на в'їзд), згідно з наказом про відрядження та відповідним первинним документам. При відсутності зазначених відповідних підтверджуючих документів, наказу або відміток уповноваженої службової особи Державної прикордонної служби України в паспорті сума добових не включається до складу витрат платника податку.

Вивчивши надані позивачем первинні документи, що підтверджують здійснення службових відряджень за наказами:

-№340 від 11.07.11р.- ОСОБА_8;

-№393 від 05.08.11р.- ОСОБА_16;

-№485 від 20.09.11р.- ОСОБА_21;

-№305 від 24.06.11р.- ОСОБА_17;

-№469 від 09.09.11р. - ОСОБА_16;

-№ 479 від 15.09.11р..- ОСОБА_22;

-№255 від 12.05.11р.- ОСОБА_10;

-№318 від 30.06.11р.- ОСОБА_11;

-№367 від 26.07.11р.- ОСОБА_14;

-№576 від 28.10.11р.- ОСОБА_10;

суд дійшов висновку що висновки відповідача про порушення законодавства про оплату відряджень а також вимоги щодо відображення дебіторської заборгованості за сплаченими витратами та відшкодування їх з осіб, що направлялися до відряджень, є необґрунтованими.

Як вже зазначалось, згідно ст.121 КЗпП України відрядженому оплачується : добові витрати за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад, а також витрат по найму житлового приміщення в порядку і розмірах, що встановлюються законодавством. Перед направленням працівника у відрядження видається наказ керівника підприємства.

З ОСОБА_11 ДПС України від 30.12.11р. № 8789/6/15-1215 «Щодо витрат на відрядження» з посиланням на підпункт 140.1.7 пункту 140.1 ст.140 ПК України вбачається, що, платник податку при відрядженні в межах території України або за кордоном працівника підприємства може включати до складу витрат за умови документального підтвердження відповідних витрат. Термін перебування у відрядженні працівника визначається в наказі про відрядження. Тобто, із змісту листа ДПС України від 30.12.11р. №8789/6/15-1215, можливо дійти висновку, що відшкодування витрат відрядженого співробітника відбувається на підставі наказу та підтверджуючих документів, норми пп.140.1.7 ПК України ніяких обмежень по відшкодуванню витрат на оплату проїзду не встановлює.

Навпаки, компенсація витрат на проїзд у службовому відрядженні є гарантованою відповідно до ст. 121 КЗпП України і звуження обсягу прав робітника підприємства у даному випадку є неприпустимим.

Судом встановлено, що висновки щодо необґрунтованого проведення оплати проїзду до/від міста відрядження по відрядженнях №340 від 11.07.11р ОСОБА_8, №393 від 05.08.11р.- ОСОБА_16, -№305 від 24.06.11р.- ОСОБА_17; №469 від 09.09.11р - ОСОБА_16; № 479 від 15.09.11р.- ОСОБА_22; №255 від 12.05.11- ОСОБА_10; №576 від 28.10.11- ОСОБА_10; №318 від 30.06.11р..- ОСОБА_11 зроблені на підставі того, що ці особи або відбували до відрядження раніш строку, зазначеного у наказі про відрядження, або повертались з відрядження пізніш, вказаного в наказі строку. До матеріалів справи долучені пояснювальні записки відряджених працівників з поясненням причин цього (як правило, внаслідок відсутності квитків).

Судом встановлено, що внесення відповідних змін до наказів внаслідок зміни термінів відрядження працівників позивачем не вносилося, будь яких наказів що продовження строків відряджень по зазначеним особам адміністрацією позивача також не приймалося. Але судом також встановлено, що ВАТ «ФСК «Море» не оплачувало ОСОБА_8, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_22; ОСОБА_10 та ОСОБА_11Ю, у якості витрат за вказані відрядження ні добові витрати, ні зарплату, не відшкодувало витрати на проживання, а відшкодувало працівникам тільки витрати на проїзд до місця відрядження і назад.

При цьому усіма документами підтверджується фактичне здійснення службове відрядження працівниками підприємства, прибуття та вибуття до організації (установи), зазначеної у наказі про відрядження.

З урахуванням вищенаведеного, суд зазначає, що порушення у оформленні наказів про відрядження працедавцем (у тому числі невнесення змін до наказів про відрядження щодо зміни строків відряджень) само по собі не є підставою для відмови працедавця у оплаті працівникам витрат на службове відрядження, яке фактично відбулося. Тому, у даному випадку, на думку суду не має підстав для зобов'язання осіб, які понесли витрати у службовому відрядженні, відшкодувати ці витрати лише у зв'язку з тим, що дати проїзду у відрядженні знаходяться за межами терміну, визначеного у наказах про відрядження, але саме відрядження фактично відбулося.

Також суд звертає увагу відповідача на те, що приведення наказів про відрядження у відповідність до фактичних строків відрядження, призвело б до збільшення строків відрядження та збільшення витрат на їх оплату позивачем (добові витрати, компенсування проживання тощо), в той час як метою проведеної ревізії відповідача є саме оптимізація витрат підконтрольних органам Держфінінспекції суб'єктів.

Відносно оплати службових відряджень експедитора ОСОБА_12 та перекладача 2-ї категорії ОСОБА_13 суд зазначає наступне:

Відповідно до п.п. 140.1.7. п. 140.1. ст. 140 ПК України, будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу витрат платника податку за наявності документів, що підтверджують зв'язок такого відрядження з діяльністю такого платника податку, зокрема (але не виключно) таких: запрошень сторони, що приймає, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору чи контракту; інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з господарською діяльністю платника податку.

Як встановлено судом, наказом ВАТ «ФСК «Море» від 20.09.11р. №485 експедитор ОСОБА_12 був відряджений у м. Сімферополь до Сімферопольського авторемонтного заводу ім. Куйбишева з 21.09.11р. по 22.09.11р. Але, згідно посвідчення про відрядження, яке є додатком до звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт ОСОБА_12 від 22.09.11р. №485 у відмітках про прибуття та вибуття зазначено ТОВ «Перший дім», м. Одеса, тобто підприємство, яке не зазначено у наказі про відрядження. До звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт ОСОБА_12 від 22.09.11р. №485, включено добові у сумі 85,00 грн., які відшкодовані ОСОБА_12 30.09.11р.

З пояснень відрядженої особи від 25.01.2012р., вбачається, що він прибув у відрядження до Сімферопольського авторемонтного завод ім. Куйбишева, оскільки на його території знаходиться склад ТОВ «Перший дім», м. Одеса, куди він фактично був відправлений для виконання службових обов'язків.

Факт наявності господарських правовідносин між позивачем та ТОВ «Перший дім», м. Одеса підтверджується договором № 149/11-222 від 02.08.2011р., видатковою накладною ТОВ «Перший дім» № Д-ПД-00280/01 від 21.09.2011р. на передання рулонного матеріалу, прибутковим ордером позивача № з111737/103 від 27.09.2011р. на отримання рулонного матеріалу.

Відповідно до довідки ТОВ «Перший дім» від 11.01.2012р. вих. № 1101112/01 підтверджено, що товариство має склад на території Сімферопольського авторемонтного заводу ім. Куйбишева за адресою: м.Сімферополь, вул.Генерала Телегіна, 16а.

Будь-якіх даних, що спростовують зазначені факти, відповідачем не надано.

Таким чином, суд вважає доведеним фактичне здійснення службового відрядження ОСОБА_12 до м. Сімферополь до ТОВ «Перший дім» з 21.09.11р. по 22.09.11р. При цьому факт помилкового зазначення у наказі № 485 від 20.09.2011р. як пункту призначення Сімферопольського авторемонтного заводу ім. Куйбишева, на території якого знаходиться склад ТОВ «Перший дім», не може бути підставою для відмови у компенсації витрат працівнику підприємства на службове відрядження, яке фактично відбулося.

Тому в цій частині вимоги позивача є обґрунтованими.

Також судом встановлено, що наказом ВАТ «ФСК «Море» від 18.08.11р. №418 перекладач 2-ї категорії ОСОБА_13 відряджений у м. Сімферополь до Міністерства економіки АР Крим 19.08.11р. для отримання довідки про банкрутство. Але, згідно відміток у посвідченні у відрядження, яке є додатком до звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт ОСОБА_13 від 22.08.11р. №418 на загальну суму 85,00 грн., відмітки про прибуття та вибуття проставлено іншою організацією - Територіальним управлінням Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по АР Крим і м. Севастополю. До звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт ОСОБА_13 від 22.08.11р №418, включено добові у сумі 85,00 грн., які відшкодовані ОСОБА_13 26.08.11р.

Відповідно до пояснювальної записки ОСОБА_13 від 25.01.2012р., він прибув до Міністерства економіки АР Крим, виконав завдання, але відмітки про прибуття та вибуття він поставив у Територіальному управлінні Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по АР Крим і м. Севастополю, оскільки у Міністерства економіки АР Крим на час його перебування печатка була відсутня, а в управлінні вона була.

Суд зазначає, що вказані пояснення не можуть бути прийняти судом як поважні та переконливі, та не можуть бути доказом фактичного виконання ОСОБА_13 службового завдання у органі державної влади, куди він був відряджений, та виконання їм як працівником підприємства вимог щодо належного оформлення документів у службовому відрядженні за рахунок працедавця. Позивачем також не надано будь-яких доказів виконання саме ОСОБА_13 та саме під час відрядження 19.08.2011р. службового завдання (отримання довідки в Мінекономіки АР Крим).

Тому суд вважає, що факт встановлення порушень позивачем вимог законодавства при оплаті відряджень в цієї частині знайшов підтвердження.

Статтею 127 КЗпП України передбачено, що відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України.

Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу: 1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не повернутого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості, або з дня виплати неправильно обчисленої суми;

Таким чином, вимога відповідача щодо відшкодування необґрунтовано виданих коштів під звіт про відрядження ОСОБА_13 є обґрунтованою.

Що стосується оплати витрат на проживання у готелях під час відрядження, суд зазначає наступне:

Наказом ВАТ «ФСК «Море» від 26.07.11р. № 367 головний конструктор - начальник ПКБ ОСОБА_14 був відряджений у м. Київ до Адміністрації державної прикордонної служби України на 3 дні з 27.07.11р. по 29.07.11р. До звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт ОСОБА_14 від 30.07.11р. №367, який складено за відрядженням у м. Київ на загальну суму 1 278,00 грн., включено рахунок від 27.07.11р. №74690 Київської філії ТОВ «Ардена» за проживанням за 2 доби на суму 1 188,00 грн. Але, відповідно до відміток про відрядження, дата прибуття до м. Києва та дата вибуття з м. Києва - 28.07.11р., тобто 1 доба. Вартість за 1 добу складає 594,00 грн. Сума відшкодована ОСОБА_14 27.07.11р.

Судом встановлено, що переїзд до місця відрядження та назад здійснювався ОСОБА_14 автотранспортом за власний рахунок. З його пояснень від 25.01.2012р. вбачається, що він прибув до м. Київ 27.07.2011р. у вечорі, протягом наступного дня вирішив службові питання, переночував у готелі та зранку 29.07.2011р. виїхав додому, прибувши на роботу 29.07.2012р.

Таким чином, проживання та переїзд ОСОБА_14 відбулися у межах строку відрядження, йому відшкодовано добові витрати за три дні та проживання протягом двох двох діб, що відповідає наданим документам.

Будь-яких обмежень щодо терміну проживання, необхідного для забезпечення виконання службового завдання, у діючому законодавстві не міститься, та відповідачем не доведено.

Тому суд вважає висновки Акту ревізії в цій частині обґрунтованими.

Також судом встановлено, що наказом ВАТ «ФСК «Море» від 24.05.11р. №255 провідний інженер - технолог ОСОБА_15 був відряджений у м. Київ до ДК «Укрспецекспорт» на 6 днів з 26.05.11р. по 31.05.11р. До звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт ОСОБА_15 від 01.06.11р. №255, який складено за відрядженням у м. Київ на загальну суму 2 625,98 грн., включено рахунок - фактуру від 27.05.11р. №ДУО - 005152 ТОВ «Дружба-Україна» за проживання у номері «Економ» за 3 доби на 2 місця на суму 1 260,00 грн. Вартість за 3 доби на 1 місце склала 630,00 грн, та відшкодована ОСОБА_15 25.05.11р.

Однак, відповідно до наказу Товариства від 24.05.11р. №255 ОСОБА_15 був відряджений у м. Київ (ДК «Укрспецекспорт») один. Як вбачається з пояснень ОСОБА_15 від 25.01.2012р., під час відрядження він мешкав один та сплачував за одно місце у двохкімнатному номері, що фактично і було зазначено у рахунку-фактурі.

Але, зазначені доводи спростовані при судовому розгляді справи. З рахунку фактури від 27.05.11р. №ДУО - 005152 ТОВ «Дружба-Україна» вбачається, що за проживання у номері «Економ» ОСОБА_15А сплачено за 3 доби на 2 місця усього кількість одиниць (міст) - 6 по 175,00 грн. без ПДВ на суму 1050,00 + ПДВ 210,00 грн. - усього 1 260,00 грн.

Вказані витрати на оплату додаткового міста у готелі будь-яким чином ОСОБА_15 перед позивачем не обґрунтовані, та оплата цих додаткових витрат будь-яким чином з керівництвом Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» не узгоджено, оскільки цій факт виявлено лише у ході ревізії, проведеної відповідачем у листопаді 2011- січні 2012р., тобто, пізниш. З огляду на вищенаведене, будь-яких підстав для відшкодування 25.05.2011р. ОСОБА_15 витрат на проживання в частині оплати додаткового місця у готелі протягом трьох діб у посадових осіб позивача не було.

Враховуючи положення ст. 127 КЗпП України витрати на найм житлового приміщення під час відрядження ОСОБА_15 повинні бути відшкодовані з розрахунку вартості одного місця у готелі.

На підставі вищевикладеного суд вважає, що відшкодування витрат на проїзд по відрядженнях №340 від 11.07.11р ОСОБА_8, -№393 від 05.08.11р., №469 від 09.09.11р., №122 від 25.03.11р - ОСОБА_16, -№305 від 24.06.11- ОСОБА_17; № 479 від 15.09.11.- ОСОБА_22; №255 від 12.05.11- ОСОБА_10; №318 від 30.06.11.- ОСОБА_11 ; №576 від 28.10.11- ОСОБА_10 на загальну суму 932,97грн., №75 від 28.02.11р ОСОБА_19 на суму 99,26 грн.; оплата вартості номера на відрядження №367 від 26.07.11- ОСОБА_14 в сумі 594,00грн., та оплата відрядження ОСОБА_21 у сумі 85,00 грн. (усього на суму 1711,23 грн.) проведено правомірно, витрати обґрунтовані і відповідають нормам пп.140.1.7. п. 140.1 ст.140 ПК України та Інструкції № 59., тому і позовні вимоги в частині скасування висновків відповідача в цієї частині підлягають задоволенню.

В той же час відшкодування вартості проживання в двомісному номері у відрядженні за наказом №255 від 24.05.11 ОСОБА_15 в сумі 630,00грн., та відшкодування витрат на службове відрядження ОСОБА_13 за наказом від 18.08.11р. №418 у сумі 85,00 грн. ( усього - на суму 715,00 грн.) не засновано на нормах діючого законодавства, а тому висновки відповідача у Акті ревізії та Вимогах, в цієї частині є обґрунтованими, що тягне відмову в задоволенні позову в цієї частині.

Суд також зазначає, що пункт 1 Вимог відповідача від 13.02.2012р. № 01-06-14-14/1307 (опрацювання матеріалів ревізії та вжиття заходів щодо усунення виявлених порушень) містить у собі приписи загального характеру, що витикають з повноважень відповідача при проведенні перевірок, позивачем не оскаржуються, а тому, скасуванню не підлягають.

Відповідно до пункту 3 оскаржуваних Вимог відповідача від 13.02.2012р. № 01-06-14-14/1307 встановлено порушення п.3.3.10.1 ДБН Д.1.1-1-2000 в частині завищення вартості виконаних робіт підрядними організаціями на об'єктах компанії на суму 56478,90грн (в т.ч.ПДВ).

Враховуючи, що позивачем позовні вимоги в цієї частині відкликані, надані документи, які свідчать про те, що порушення з боку підрядних організацій усунено (МПП «Діва» повністю, а ТОВ «Форпост БПК» частково), а також що підтверджують проведення позивачем претензійної роботи з підрядниками, враховуючи залишення позову в цій частині без розгляду, суд вважає, що п.3 Вимоги фактично визнається позивачем та правомірність його не потребує встановленню у судовому порядку.

Суд враховуючи, що відповідно до статті 19 Конституції України орган влади зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, у той час як у даній справі відповідач не врахував усіх обставин справи та не завжди правильно застосував норми діючого законодавства щодо компенсації витрат на службові відрядження.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Вимоги щодо усунення порушень, направлені листом відповідача №01-06-14-14/1307 від 13.02.2012року в частині вимог пунктів 1,2,3, 4 (частково - відносно необґрунтованого включення витрат на відрядження ОСОБА_15 і ОСОБА_13) є обґрунтованими, а вимоги пунктів 4 (частково в не зазначеної раніш частині) та 5- є необґрунтованими.

В позові позивач просить визнати поважною причину пропуску строку звернення до суду та поновити його, але суд зазначає, що, враховуючи, що спірні Вимоги від 13.02.2012р. отримані позивачем 15.02.2012р.(що підтверджується вхідним штампом), позов подано до суду 23.02.2012р (що підтверджується відбутком штампу на конверті), порушень строків звернення до суду, визначених ст. 99 КАС України, позивачем не допущено.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

За таких умов, суд, враховуючи немайновий характер спору, вважає необхідним стягнути на користь позивача з Державного бюджету України судовий збір у сумі 32,19 грн.

У зв'язку зі складністю справи судом 26.07.2012 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови. У повному обсязі постанову складено та підписано 31.07.2012р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати вимоги Державної фінансової інспекції в АР Крим щодо усунення виявлених ревізією порушень від 13.02.2012 року вих. № 01-06-14-14/1307 в частині встановлення в пункті 4 (четвертому), що в порушення п.140.1.7 ст.140 Податкового кодексу України від 02.12.10р №2755-VI до звітів про використання коштів, виданих на відрядження, необґрунтовано включені: -вартість квитків поза межами періоду відрядженням на суму 932,97 грн., а саме працівникам ОСОБА_8 на суму 36,71 грн., ОСОБА_16 на суму 583,83 грн., ОСОБА_17 на суму 36,71 грн., ОСОБА_9 на суму 36,71 грн., ОСОБА_10 на суму 70,49 грн., ОСОБА_11 на суму 168,45 грн.; - вартість добових по відрядженням в результаті невідповідності пункту призначення згідно відміток у посвідченні про відрядження наказам про відрядження на суму 85,00 грн., а саме працівником ОСОБА_12 на суму 85,00 грн.; - вартість проживання поза межами періоду відрядження ОСОБА_14 на суму 594,00 грн., зобов'язання відобразити дебіторську заборгованість за необґрунтовано виданими підзвітними сумами коштів у сумі 1611,97 грн., прийняти заходи щодо відшкодування необґрунтовано виданих коштів підзвіт ОСОБА_8, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_9 , ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_12 на суму 1611,97 грн. та стягнення у разі невідшкодування коштів з винної особи - головного бухгалтера ВАТ «ФСК «Море» ОСОБА_1 шкоди у порядку та розмірі, встановленому ст.ст.130-136 КЗпП України в частині зазначеної суми.

3. Визнати протиправними та скасувати вимоги Державної фінансової інспекції в АР Крим щодо усунення виявлених ревізією порушень від 13.02.2012 року вих. № 01-06-14-14/1307 в частині визначення у пункті 5 (п'ятому) вимог, що в порушення п.8 Розділу І, п.1 Розділу ІІ Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98р №59 до звіту про використання коштів, виданих на відрядження в результаті невідповідності дати відрядження, вказаної у наказі з датою відміток у посвідченні про відрядження, необґрунтовано включені працівнику ОСОБА_19 суму добових, квитків на проїзд на суму 99,26грн., зобов'язання відобразити дебіторську заборгованість за необґрунтовано виданими підзвітними сумами коштів у сумі 99,26грн., прийняття заходів щодо відшкодування необґрунтовано виданих коштів підзвіт ОСОБА_19 у сумі 99,26грн., та стягнення у разі не відшкодування коштів з винної особи-головного бухгалтера ВАТ «ФСК «Море» ОСОБА_1 шкоди у порядку та розмірі, встановленому ст.ст. 130-136 КЗпП України.

4. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

5.Стягнути на користь Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» (код ЄДРПОУ 14309008) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 32,19 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Александров О.Ю.