УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа 0615/2-615/12

Категорія 46

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2012 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Матюшенка І.В.

суддів: Жигановської О.С., Косигіної Л.М.

при секретарі судового

засідання Крижанівській М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Народицького районного суду Житомирської області від 14 березня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини,

в с т а н о в и л а :

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, яким визначене місце проживання дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 року, з її батьком ОСОБА_3 Апелянт зазначає, що суд не застосував до спірних правовідносин положень частини першої статті 161 СК України та постановив рішення всупереч положень Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року. Крім того, на думку апелянта, суд першої інстанції не прийняв до уваги позитивної характеристики апелянта та ту обставину, що позивач не може забезпечити умови для розвитку малолітньої дитини.

ОСОБА_3 та орган опіки та піклування заперечують проти задоволення апеляційної скарги, вважають рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Апелянт, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, тричі поспіль до суду апеляційної інстанції не з'явилася, а тому суд вважає за можливе розглядати справу за її відсутності.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Встановлено, що сторони по справі з 16.11.2006 року перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с.2), який було розірвано рішенням суду 30.11.2011 року (а.с.32). Від шлюбу мають малолітню дитину-доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.3).

Відповідачка у справі ОСОБА_2 проживає у будинку своїх батьків, який утримується в неналежному санітарно-гігієнічному стані, зловживає спиртними напоями, неодноразово лікувалася від алкогольної залежності, притягувалася до адміністративної відповідальності за хуліганство та неналежне виконання батьківських обов'язків, з 06.12.2011 року є безробітною. Вище наведене підтверджується висновком органу опіки та піклування (а.с.9-10, 50-51), змістом постанов Народицького районного суду від 20.06.2011 року, 03.08.2011 року та 04.11.2012 року, копією трудової книжки ОСОБА_2 (а.с.37) та особистими поясненнями самої відповідачки при розгляді справи судом першої інстанції.

Згідно положень ч. 1 ст. 161 СК України при вирішенні спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Суд не може передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, може своєю аморальною поведінкою зашкодити розвиткові дитини (ч.2 ст. 161 СК України).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції врахував висновок органу опіки і піклування та всі обставини, передбачені ст. 161 СК України, дав належну оцінку представленим сторонами доказам та дійшов правильного висновку щодо обґрунтованості позову. А відтак, доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи є безпідставними.

Безпідставними колегією суддів визнаються і доводи апелянта про не застосування судом положень Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року, оскільки встановлені судом обставини щодо відношення апелянта до виконання батьківських обов'язків, відсутність у ОСОБА_2 самостійного доходу та житла, її аморальна поведінка і є тими виключними обставинами, які дозволяють розлучити малолітню дитину зі своєю матір'ю.

Рішення суду постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 305, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Народицького районного суду Житомирської області від 14 березня 2012 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді