ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 липня 2012 року м. Київ

Судова палата у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого - заступника Голови Верховного Суду України - секретаря

Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду

України Редьки А.І.

суддів: Вус С.М., Глоса Л.Ф., Гриціва М.І., Заголдного В.В.,

Канигіної Г.В., Кліменко М.Р., Ковтюк С.І., Косарєва В.І.,

Короткевича М.С., Кузьменко О.Т., Пивовара В.Ф.,

Пошви Б.М., Скотаря А.М., Таран ТС. (доповідач),

Школяров В.Ф.

за участю начальника управління участі прокурорів Генеральної

прокуратури України у перегляді судових рішень

у кримінальних справах Курапова М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за заявою заступника Генерального прокурора України про перегляд ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 лютого 2012 року

установила:

вироком Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 1 грудня 2010 року, залишеним без зміни ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 31 березня 2011 року,

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1засуджено за: частиною 2 статті 307 КК України до позбавлення волі на строк п'ять років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; частиною 1 статті 309 КК України до позбавлення волі на строк два роки; частиною 1 статті 317 КК України до позбавлення волі на строк три роки, а на підставі статті 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 визначено

Справа № 5-12к-12

Доповідач Таран Т.С.

остаточне покарання - позбавлення волі на строк п'ять років з конфіскацією майна всього майна, яке є його власністю.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 лютого 2012 року зазначені судові рішення щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він за обставин, зазначених у вироку, на початку жовтня 2009 року незаконно придбав, переніс до себе дому, виготовив та зберігав без мети збуту особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс (марихуану).

14 жовтня 2010 року ОСОБА_1 у своїй квартирі за попередньою змовою з іншою особою виготовили аналогічний особливо небезпечний наркотичний засіб із метою збуту і дав покурити цю речовину іншій особі, чим незаконно збув цей наркотичний засіб. Тоді ж він надав свою квартиру і пристрій для вживання наркотичних засобів іншим особам.

У заяві про перегляд судових рішень заступник Генерального прокурора України просить скасувати ухвалу колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 лютого 2012 року щодо ОСОБА_1., а справу - направити на новий касаційний розгляд. Вважає, що суд касаційної інстанції в оспореному рішенні допустив неоднакове застосування норми частини 2 статті 59 КК України щодо призначення додаткового покарання - конфіскації майна.

На обґрунтування заяви прокурор надав ухвалу колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 14 жовтня 2008 року. У цьому рішенні касаційний суд за наслідками перегляду вироку Дарницького районного суду м. Києва від 29 грудня 2006 року та ухвали Апеляційного суду м. Києва від 27 лютого 2008 року дійшов висновку, що ОСОБА 1 під час збуту наркотичного засобу не керувалася корисливими мотивами, а тому на підставі частини 2 статті 59 КК України виключив із цих судових рішень призначення додаткового покарання - конфіскацію майна.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 11 травня 2012 року кримінальну справу щодо ОСОБА_1 допустив до провадження Верховного Суду України.

Після відкриття провадження та виконання підготовчих дій суддя Верховного Суду України відповідно до вимог частини 3 статті 400-19 КПК України ухвалою від 21 червня 2012 року справу щодо ОСОБА_1 призначив до розгляду у Верховному Суді України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав доводи заяви, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи заяви, Судова палата дійшла висновку про таке.

Верховний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна за вчинення суспільно небезпечного діяння, пов'язаного з незаконними обігом наркотичних засобів із метою збуту, яка заводилась до того, що в тому разі,

якщо виконання об'єктивної сторони цього діяння не зумовлювалося корисливим мотивом, відповідно до частини 2 статті 59 КК України такий вид покарання як конфіскація майна не застосовується (Постанови Верховного Суду України у справі № 5-1к_11 щодо К.).

Відповідно до вимог статті 400-25 КК України рішення Верховного Суду України, постановлене за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності зазначену норму закону, та для всіх судів України.

У справі щодо ОСОБА_1 суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що незаконний збут наркотичного засобу був учинений без корисливого мотиву, що не давало підстав касаційному суду вважати правильним рішення судів нижчих інстанцій про призначення засудженому такого виду додаткового покарання.

У цій справі касаційний суд, на відміну від рішення у справі щодо ОСОБИ 1, усупереч положенням частини 2 статті 59 КК України і зазначеній правовій позиції Верховного Суду України з цього питання призначив ОСОБА_1 додаткове покарання у виді конфіскації майна, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень.

За таких обставин рішення касаційного суду щодо ОСОБА_1 належить визнати незаконним і таким, що підлягає скасуванню із направленням справи на новий касаційний розгляд, оскільки відповідно до положень статті 400-21 КПК України іншого способу усунення виявленого Верховним Судом України неоднакового застосування норми кримінального закону не передбачено.

На підставі наведеного та керуючись статтями 400-12, 400-20, 400-21, 400-22 КПК України, Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України

постановила:

заяву заступника Генерального прокурора України задовольнити.

Ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 лютого 2012 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу - направити на новий касаційний розгляд до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім як на підставі, передбаченій пунктом 2 частини 1 статті 400-12 КПК України.

Головуючий: А.І. Редька

Судді:

С.В. Вус М.Є. Короткевич

Л.Ф. Глос В.І. Косарєв

М.І. Гриців О.Т. Кузьменко

В.В. Заголдний Б.М. Пошва

Г.В. Канигіна А.І. Скотарь

М.Р. Кліменко Т.С. Таран

Є.І. Ковтюк В.Ф. Школяров