Справа № 22ц/0591/487/2012 Головуючий у 1 інстанції Бишов М.В.
Категорія 19 Суддя-доповідач Попова С.А.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 квітня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Песоцької Л.І.
суддів Ткаченко Т.Б., Попової С.А.,
при секретарі Дороженко А.С.,
розглянувши у судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний Банк» про визнання недійсним договору застави транспортного засобу за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний Банк» (далі - ПАТ «ПУМБ») на ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 грудня 2011 року та на заочне рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 29 грудня 2011 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
У грудні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду із даним позовом, посилаючись на наступні обставини. 20.11.2007р. між позивачем та ТОВ «Сантері» укладено договір № 20/11/02 купівлі - продажу автомобіля Mitsubishi Pajero (2007) V 3/0 НОМЕР_2 Black з використанням банківського кредиту, отриманого ним в розмірі 42238 доларів США у ПАТ «ПУМБ» 22.11.2007р. На забезпечення кредитного договору між ним і банком в той же день укладено договір застави транспортного засобу № 5883755. Згідно з п.1.3 договору застави, заставодавець передає в заставу заставодержателю (банку) транспортний засіб - легковий універсал, марка Mitsubishi модель Pajero Pinin, рік випуску 2007, колір чорний, шасі НОМЕР_2, об"єм двигуна 2 972 куб.см.(В), повна маса 1 870кг, маса без навантаження 1 410 кг, р.н. НОМЕР_1. Позивач вважає, що договір застави від 22.11.2007р. є недійсним, оскільки він ніколи не був власником автомобіля марки Mitsubishi моделі Pajero Pinin, який і не міг передавати у заставу. З посиланням на ст. 234 ЦК України, просив визнати недійсним, як фіктивний, договір застави, оскільки банк, якому було відомо, що автомобіль марки Mitsubishi модель Pajero Pinin позивачу не належить, не мав наміру створити юридичні наслідки за цим договором, а також просив застосувати наслідки нікчемності договору.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 29 грудня 2011 року в ході розгляду справи забезпечено позов ОСОБА_2 за його заявою шляхом зупинення виконавчого провадження ВП № 27687344, відкритого головним державним виконавцем Іллічівського відділу ДВС Маріупольського міського управління юстиції на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Морозова Є.В. № 3849 від 29.06.2011р.
Заочним рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 29 грудня 2011 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано недійсним договір застави транспортного засобу № 5883755 від 22.11.2007р., укладений між ОСОБА_2 та ПАТ «ПУМБ», посвідчений 22.11.2007р. приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Ковальовою Я.В. Позовні вимоги ОСОБА_2, пред"явлені до Маріупольської філії ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк», та позов ОСОБА_2 до ПАТ «ПУМБ» в частині застосування наслідків нікчемності правочину - залишено без задоволення. Стягнуто з ПАТ «ПУМБ» на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 98,50 грн.
В апеляційній скарзі ПАТ «ПУМБ» просить скасувати ухвалу і рішення суду і постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2, посилаючись на неповне з"ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ПАТ «ПУМБ» - Маштакова С.А., який підтримав доводи скарги, заперечення ОСОБА_2 проти скарги, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, а рішення і ухвала суду - скасуванню, за таких підстав.
Відповідно до ст.ст. 11, 303 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Рішення в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 про застосування наслідків нікчемності договору, а також вимог, пред"явлених до Маріупольської філії ПАТ «ПУМБ», не оскаржується.
Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214, 315 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
При ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Зазначеним вимогам закону судове рішення.
Як встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, 22.11.2007р. між ОСОБА_2 і Закритим акціонерним товариством «Перший Український міжнародний Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Перший Український міжнародний Банк», укладено кредитний договір № 5861763, відповідно до якого банк надав позичальнику 42238 доларів США для купівлі автомобіля Mitsubishi, номер кузову НОМЕР_2 у продавця ТОВ «Сантері», зі строком повернення кредитних коштів до 22.11.2014р.
У забезпечення договору 22.11.2007р. між банком і позивачем, за умови отримання згоди дружини ОСОБА_2, укладено договір застави транспортного засобу № 5883755, предметом якого є автомобіль Mitsubishi Pajero PININ, 2007 року випуску, колір чорний, шасі (кузов, рама) НОМЕР_2, тип легковий універсал, реєстраційний номер НОМЕР_1. Того ж дня до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено відомості щодо договору застави з відзначенням марки автомобіля - Mitsubishi моделі Pajero PININ.
29.06.2011р. приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Морозовим Є.В. вчинено виконавчий напис № 3849, відповідно до якого нотаріус запропонував звернути стягнення на рухоме майно, а саме на транспортний засіб - автомобіль Mitsubishi Pajero PININ держномер НОМЕР_1, шасі НОМЕР_2, який належить позивачеві, для задоволення вимог банку в розмірі заборгованості 27649 доларів США та 1900грн. На підставі виконавчого напису нотаріуса державним виконавцем Іллічівського ВДВС Маріупольського міського управління юстиції 19.07.2011р. відкрито виконавче провадження.
Задовольняючи позов про визнання недійсним договору застави транспортного засобу, суд першої інстанції виходив з положень ст. 576 ч. 1 ЦК України і грунтував своє рішення на тому, що у заставу був переданий автомобіль Mitsubishi Pajero PININ держномер НОМЕР_1, який не належить заставодавцю і на який не може бути звернуто стягнення, договір застави відповідно до ст. 215 ч. 4 ЦК України є оспорюваним правочином; суд визнав за поважні причини пропуску позивачем строку позовної давності.
Однак погодитись із цими висновками не можна з таких підстав.
За положеннями ст.ст. 202, 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 627, ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В силу ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із ч. 1 ст. 574 ЦК України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Предметом застави за змістом ч. 1 ст. 576 ЦК України може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Позивачем у якості підстави недійсності договору за ознак фіктивності наведено ст. 234 ЦК України.
Відповідно до ст. 234 ч.ч. 1, 2 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Як вбачається з зібраних у справі доказів, зазначення марки автомобіля - Mitsubishi моделі Pajero PININ, 2007 року випуску, чорного кольору, шасі (кузов, рама) НОМЕР_2, типу легковий універсал, реєстраційний номер НОМЕР_1, міститься в низці документів, укладених за участю і безпосередньо позивачем ОСОБА_2, із засвідченням ним власним підписом копій документів, а саме:
в акті перевірки стану транспортного засобу, підписаного заставодавцем ОСОБА_2;
у тексті комплексного договору № 06/02-200000755-713/05 від 20.10.2009р. добровільного транспортного засобу (КАСКО) водія та пасажирів від нещасних випадків (НВ), укладеного між страховиком «УСК «Княжа» і страхувальником ОСОБА_2 (вигодонабувач - ПАТ «ПУМБ»). В подальшому 26.08.2010р. страховиком зініційовано розірвання цього договору з причини невідповідності дійсності моделі застрахованого автомобіля;
у договорі № 3014/50/10/35 від 20.11.2008р. добровільного страхування наземного транспорту, укладеного між страховиком ВАТ «СК Універсальна» і страхувальником ОСОБА_2, (вигодонабувач - ЗАТ «ПУМБ») і заяві ОСОБА_2 від 20.11.2008р. на добровільне страхування наземного транспорту, підписаного позивачем;
засвідчення власним підписом позивачем копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 в первісній редакції без виправлень у вигляді закреслень, де визначено модель автомобілю Mitsubishi саме Pajero PININ;
у нотаріально посвідченій заяві дружини позивача - ОСОБА_7 від 22.11.2007р., якою вона надала згоду на передачу чоловіком в заставу банку автомобіля Mitsubishi Pajero PININ;
у власноруч написаній заяві ОСОБА_2 від 12.02.2009р. на адресу керівництва ПАТ «ПУМБ» з приводу зміни умов погашення кредиту через зменшення доходів - автомобіль «Паджеро-PININ.
В матеріалах справи наявна копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, оригінал якого був оглянутий судом апеляційної інстанції, з якого вбачається, що автомобіль «Mitsubisi Pajero» (далі викреслено запис - ХХХХ), легковий універсал, 2007 року випуску, колір чорний, шасі (кузов, рама) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1 належить на праві власності ОСОБА_2.
Однак, суд першої інстанції, не з"ясував причину розбіжностей в зазначенні моделі заставленого транспортного засобу, як обґрунтовано вказано в апеляційній скарзі.
В суді апеляційної інстанції позивач пояснював про засвідчення ним копії свідоцтва на транспортний засіб, акту передання автомобіля в заставу, де визначалась модель автомобіля на той час - Pajero PININ. А закреслення внесені у свідоцтво після укладення договору застави 22.11.2007р., коли працівниками Державтоінспекції було виявлено помилку в назві фактично придбаного ним автомобіля Mitsubishi моделі Pajero.
За змістом ст. 234 ЦК України фіктивний правочин вчиняється його учасниками без наміру виникнення, зміни або припинення цивільних прав і обов"язків, тобто "про людське око", знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину його учасники мають інші цілі, ніж ті, що ним передбачені, а також такий правочин може взагалі не мати правової мети.
Позивач, який звертається з вимогою про визнання правочину фіктивним, має довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки на момент вчинення правочину.
В розумінні положень ст. 234 ЦК України сам по собі факт внесення, після укладення оспорюваного договору застави, виправлень у свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, не робить оспорюваний правочин фіктивним.
Як з"ясовано, ПАТ «ПУМБ» надав позичальнику кредит, у забезпечення виконання якого отримав у заставу автомобіль. Позичальник ОСОБА_2 отримав у кредит грошову суму, яку використав на придбання автомобіля і який за згодою дружини передав у забезпечення кредитного договору в заставу банку; автомобілем користується; кредитні кошти сплачує, але, маючи фінансові труднощі і прострочення платежів, звертається до банку про пом"якшення умов плати за кредитним договором. Тож, укладаючи договір застави, як банк мав на меті конкретну мету захисту майнових прав кредитора від порушення зобов"язань з боку позичальника, так і позичальник погодився на застосування заходів забезпечення у вигляді застави. Наведене дає підстави стверджувати про мету обох сторін на момент учинення правочину, які діяли вільно і свідомо, досягти реального настання правових наслідків, що відповідає вимогам ст. 203 ЦК України.
Суд першої інстанції таким обставинам належної оцінки не дав.
Позивачем не доведено згідно із ст.ст. 10, 60 ЦПК України наявності в діях обох сторін правочину (кредитора і позичальника) ознак вчинення договору застави лише для виду і не надано суду першої або апеляційної інстанцій жодних належних і допустимих доказів у підтвердження невідповідності нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства вказаного договору забезпечувального характеру на момент його учинення.
Таким чином, вирішуючи справу, суд у порушення вимог ст.ст. 212, 213 - 215 ЦПК України на вищевказані положення закону уваги не звернув, а також у достатньому обсязі не з'ясував всіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, не визначився з характером спірних правовідносин та нормою права, що підлягає застосуванню. У змісті оскаржуваного рішення суду не наведено передбачених законом підстав для визнання недійсним договору, і не проаналізована заявлена у змісті позовної заяви правова підстава - ст. 234 ЦК України, що регулює фіктивний правочин.
Як роз'яснено Пленумом Верховного Суду України в пункті 1 постанови від 29.12.76 N 11 "Про судове рішення" зі змінами, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Рішення суду першої інстанції з визнання недійсним договору застави транспортного засобу від 22.11.2007р. цим вимогам не відповідає, висновки побудовані з порушенням норм матеріального права, на неповно з"ясованих судом обставинах, а отже, із врахуванням положень ст. 309 ЦПК України таке рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову відповідно до вищенаведеного мотивування.
У зв"язку з відмовою в задоволенні позову за рішенням суду апеляційної інстанції ухвала суду першої інстанції від 29.12.2011р. про забезпечення позову, як така, що невмотивована будь-якими обставинами, що можуть утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення, постановлена всупереч змісту п.6 ч. 1 ст. 152 ЦПК України - підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційні скарги ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» задовольнити.
Заочне рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 грудня 2011 року в частині визнання недійсним договору застави скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний Банк» про визнання недійсним договору застави транспортного засобу № 5883755 від 22.11.2007р., посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Ковальовою Я.В. - відмовити.
В решті рішення суду залишити без змін.
Ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 грудня 2011 року скасувати.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді Л.І. Песоцька
Т.Б.Ткаченко
С.А.Попова