Справа № 22ц/0591/481/2012 Головуючий у 1 інстанції Костромітіна О.О.

Категорія 27 Суддя-доповідач Попова С.А.

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

03 квітня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Песоцької Л.І.

суддів Ткаченко Т.Б., Попової С.А.,

при секретарі Кузнецові А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 15 листопада 2011 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а :

У лютому 2010 року ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» (далі - Банк) звернулося до суду із позовом до поручителя ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором і договором поруки, посилаючись на наступні обставини. 28.12.2006р. між банком і позичальником - приватним підприємством «Азовмех» було укладено кредитний договір № 161/2006, за умовами якого банк надав позичальнику 4 310 000,00грн. на умовах забезпеченості, платності та інших умовах, викладених у договорі, на строк до 27.12.2011р., зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 17 % річних. Внаслідок невиконання позичальником належним чином грошових зобов"язань за договором, утворилась заборгованість станом на 23.12.2010р., згідно із уточненою редакцією позовних вимог: 2 842 762,39грн., з яких основна сума боргу - 1 329 614,78грн., нараховані відсотки - 1 509 763,27грн., пеня - 3384,34грн., яку банк просив стягнути з поручителя, що має солідарний обов"язок із позичальником.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 15 листопада 2011 року у задоволені позову Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 161/2006 від 28.12.2006р. в сумі 2842762,39грн. - відмовлено.

В апеляційній скарзі Банк «Фінанси та Кредит» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача Ярової Л.В., яка підтримала доводи скарги, заперечення представника відповідача - ОСОБА_5, яка просила скаргу відхилити, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, за таких підстав.

Як встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, 28.12.2006р. між Банком «Фінанси та кредит», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк Фінанси та Кредит», та Приватним підприємством «Азовмех» в особі директора ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 161/2006. Згідно умов даного договору і договору № 1 до нього від 21.11.2007р., банк надає ПП «Азовмех» кредит в сумі 4 310 000грн. на ссудний рахунок, а позичальник зобов"язується повернути отримані кошти в строк до 27.12.2011р., сплатити проценти за користування кредитом розмірі 17% річних, а у випадку порушення строків погашення згідно із графіком сплатити 34% річних від суми невиконаного своєчасно зобов"язання і 34% річних за кожний день користування кредитними коштами понад встановлений строк. Кредит наданий позичальникові у вказаній сумі за платіжними дорученнями № 1 від 28.12.2006р. і № 2 від 05.01.2007р.

Того ж дня між банком і ОСОБА_3 був укладений договір поруки № 77 П/1206, за умовами якого (п. 1) поручитель зобов`язався перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов`язань за кредитним договором № 161/2006 від 28.12.2006р. з відзначенням суми позики 4 310 000грн. і строку погашення до 27.12.2011р., виходячи з 17% річних - процентів за користування, і 34% річних - за кожний день користування кредитним коштами понад встановлений строк користування кредитом до дня фактичного погашення ссудної (основної заборгованості). За п. 1.3 поручитель ОСОБА_3 засвідчив, що він ознайомлений з кредитним договором, який підписаний ним же як директором і засновником ПП «Азовмех», і згоден на його умови. За п.п. 2.2. поручитель зобов"язався перед кредитором відповідати в тому ж обсязі, що і боржник, в т.ч.: по основному боргу, оплаті щомісячних процентів і підвищених процентів, комісійної винагороди, неустойки по основному боргу і процентам, а також по відшкодуванню всіх збитків.

Змістом договору поруки у пунктах 2.1. і 2.3. кредитор і поручитель обумовили такі наслідки порушення зобов"язання боржником, як солідарна відповідальність боржника і поручителя перед кредитором, так і право кредитора вимагати виконання зобов"язання в повному обсязі від поручителя.

Договором № 2 від 02.06.2008р. про внесення змін до вказаного кредитного договору внесено зміни щодо нарахування і сплати процентів: передбачено 17% річних за користування кредитом з дня видачі по 02.06.2008р.; 20% річних - починаючи з 03.06.2008р. до строку повернення кредиту; 30% річних від суми невиконаного своєчасно зобов"язання - за порушення позичальником строків погашення згідно із графіком; 30% річних - за період понад встановлений строк з 28.12.2011р. до дня фактичного погашення ссудної (основної заборгованості).

Договором № 4 від 27.06.2008р. збільшено до 34% річних сплату процентів, що обчислюються від суми невиконаного своєчасно зобов"язання - за порушення позичальником строків погашення згідно із графіком.

Договором № 3 від 01.07.2008р. про внесення змін до вказаного кредитного договору сторони визначили, що позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у валюті за процентними ставками: 17% річних - за період з дня видачі по 02.06.2008р., 20 % річних - починаючи з 03.06.2008р. по 30.06.2008р., 21 % річних - починаючи з 01.07.2008р. до строку повернення кредиту; а також визначено: 31% річних від суми невиконаного своєчасно зобов"язання - за порушення позичальником строків погашення згідно із графіком; 31% річних - за період понад встановлений строк з 28.12.2011р. до дня фактичного погашення ссудної (основної заборгованості.

Всі додаткові договори № 1-4 підписані ОСОБА_3, як директором і засновником підприємства ПП «Азовмех», згідно із статутними документами.

Згідно із п. 3.7 кредитного договору банк має право збільшити розмір процентної ставки, з чим був ознайомлений поручитель, що втілено у п. 1.3. договору поруки, і стало наслідком домовленості між сторонами.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 22.07.2009р. по справі № 1/127, що набуло чинності, з ПП «Азовмех» стягнуто заборгованість за кредитним договором в сумі 2 479 724грн., відсотки у сумі 157 141,58грн. комісійну винагороду в сумі 19 137,93грн., пеню в сумі 1 420,28грн., витрати з оплати державного мита в сумі 25500грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в сумі 312,50грн. За даним рішенням 03.08.2009р. господарським судом видано наказ про примусове виконання цього рішення.

12.11.2008р. приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис, яким запропоновано звернути стягнення на транспортні засоби ПП «Азовмех», заставлених у забезпечення кредитного договору від 28.12.2006р. і додаткових угод до нього.

В суді апеляційної інстанції з"ясовано, що постановою Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції від 28.01.2011р. закрито виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду № 1/127 від 03.08.2009р. у зв"язку з визнанням ПП «Азовмех» банкрутом і впровадження ліквідаційної процедури.

Так, дійсно, ухвалою господарського суду Донецької області від 29.07.2009р. (справа № 42/109Б) порушено справу про банкрутство ПП «Азовмех» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. За ухвалою того ж суду від 23.12.2010р. ПП «Азовмех» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком до 23.06.2011р.; строк ліквідаційної процедури подовжено до 23.06.2012р.

Починаючи з липня 2008 року позичальником виконувались не належним чином грошові зобов"язання - порушення термінів згідно із графіком і часткове повернення поточних платежів та сплати відсотків. Внаслідок цього у ПП «Аховмех» утворилась заборгованість за кредитним договором і договорами № 1-4 до нього, яка станом на 23.12.2010р. складає 2 842 762,39грн., з них за основною сумою боргу - 1 329 614,78грн.; нараховані відсотки - 1 509 763,27грн., пеня - 3384,34грн., що вбачається з графіку погашення платежів, відомостей про фактичне виконання зобов"язань, наданого банком розрахунку тощо.

Вимоги банку про погашення заборгованості за листами на ім"я директора ПП «Азховмех» ОСОБА_3 №№ 04/3907 від 12.08.2008р., 04/5843 від 27.10.2008р., 04/2674 від 23.03.2009р. залишені підприємством без задоволення.

Реалізуючи право кредитора, передбачене законом і умовами договору, банк у лютому 2010 року пред"явив в судовому порядку вимоги до поручителя ОСОБА_3, за неможливості отримати задоволення від боржника у зв"язку з прийняттям рішень господарським судом щодо банкрутства підприємства-позичальника.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив із того, що оскільки додатковими угодами була збільшена процентна ставка за користування кредитними коштами, починаючи з 03.06.2008р. - до 20% річних, а згідно із договором № 3 - з 01.07.2008р. 21% річних, що збільшило розмір зобов"язання ПП «Азовмех» без згоди і інформування поручителя, то і збільшився обсяг відповідальності ОСОБА_3 Із застосуванням принципу презумпції припинення договору поруки, спливу строку на пред"явлення вимоги до поручителя, позов банку про стягнення заборгованості за кредитним договором, пред"явлений до поручителя, суд визначив таким, що не підлягає задоволенню.

Проте погодитись з таким висновком суду не можна з огляду на наступне.

За положеннями ст.ст. 202, 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст. 554 ч. 1 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Згідно із частиною 2 наведеної норми поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Поручитель є самостійним суб"єктом у відносинах із кредитором. Це підтверджується його правом висувати заперечення проти вимоги кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (ч. 2 ст. 555 ЦК України). В розумінні ч. 2 ст. 553 ЦК України зобов'язання боржника за основним договором є тотожним змісту і обсягу зобов'язання поручителя за договором поруки.

Частиною 1 ст. 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язання передбачені ст. ст. 599-601, 604-609 ЦК України, зокрема ст. 599 України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведених належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, унаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язання боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Підписуючи договір поруки, поручитель погодився з умовами основного договору щодо збільшення розміру процентної ставки та зобов'язався перед банком відповідати за виконання позичальником усіх його зобов'язань в повному обсязі, зокрема, як тих, що виникли з кредитного договору, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Як з"ясовано, у п.п. 1, 1.3, 2.1, 2.2 договору поруки між Банком «Фінанси та Кредит» і ОСОБА_3, підписаним без застережень, виконання зобов"язання порукою забезпечено в повному обсязі (сплата основного боргу, процентів, комісій, неустойки, всіх збитків). Обсяг відповідальності поручителя за кредитним договором і договорів до нього №№ 1-4 - сума основного боргу 4 310 000грн. зі строком повернення до 27.12.2011р., розмір відсоткової ставки (процентів річних) за користування кредитом у періоді 17%, 20%, 21%. Можливість підвищення процентної ставки в залежності від зміни облікової ставки НБУ передбачена кредитним договором (п. 3.7), з яким ознайомлений ОСОБА_3, чим виразив згоду на виконання усіх зобов"язань позичальника в повному обсязі відповідно до умов кредитного договору, який укладався ним же, як директором і засновником підприємства-позичальника, що вбачається зі статутних документів ПП «Азовмех». Така умова договору є результатом домовленості сторін, що відповідає п. 3 ст. 3 ЦК України.

Підписання ОСОБА_3 додаткових угод до кредитного договору від імені підприємства-позичальника не потягло його застережень, як поручителя, звернень до банку з приводу незгоди з умовами договорів № 1-4 до кредитного договору, відмову від виконання обов"язків поручителя. З листа ПП «Азовмех» від 13.06.2008р., підписаного директором ОСОБА_3, вбачається прохання позичальника відстрочити погашення поточного платежу; при цьому позичальник і поручитель не заперечує обов"язку по сплаті суми боргу взагалі. Як встановлено, поручителем не висувались заперечення проти вимог кредитора в порядку, визначеному ч. 2 ст. 555 ЦК України.

Згідно із матеріалами листування установи банку із поручителем, ОСОБА_3, якому безумовно у зв"язку з підписанням договорів, був відомий весь обсяг зобов"язань підприємства ПП «Аховмех» перед банком, за виконання яких він поручився, попереджався листами №№ 04/3570 від 24.07.2008р., 04/3796 від 01.08.2008р., 04/4005 від 18.08.2008р. про наявність заборгованості, де містились вимоги виконати обов"язки поручителя, взятих згідно із п. 2.1, 3.1. договорів поруки, за фінансовими зобов"язаннями позичальника.

Проведеною у справі судово-економічною експертизою № 2990/25/5200/24 від 30.09.2011р. не доведено збільшення обсягу відповідальності позичальника і поручителя у зв"язку із зміною процентних ставок у періоді, зважаючи не за критерієм фактичного і не в повному обсязі погашення боргу, а за критерієм - належних до сплати платежів, визначених у графіку.

Тож, не відбулось зміни загальних умов договору про оплатність кредитного договору та необхідність проводити оплату за користування кредитними коштами й відповідно не змінились викладені у договорі умови, а відбулась лише реалізація механізму збільшення плати за кредит, та передбачено збільшення процентної ставки на випадок прострочення грошових зобов"язань у якості санкції, на умовах, що погоджені сторонами кредитного договору й відповідно не було встановлено нових чи додаткових зобов'язань позичальника і поручителя. Відтак, вважати, що умови кредитного договору, які передбачають підвищення процентної ставки за кредитом, збільшують обсяг відповідальності поручителя - немає підстав.

Суд першої інстанції не врахував ці обставини, зокрема, визначену відповідачем згоду поручителя на збільшення процентної ставки за кредитним договором за вимогою банку (п. 3.7 кредитного договору) і свою відповідальність, обсяг якої визначався умовами кредитного договору, в тому ж обсязі, що і позичальника, в тому числі і по підвищених процентах.

Висновки суду першої інстанції в даній частині суперечать правовій позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, що викладена у рішенні від 17.01.2011р. (справа № 3-62г10).

Як випливає із абз. 2 ч. 1 ст. 553 ЦК України, поручителя слід вважати зобов'язаним надати виконання замість основного боржника лише з моменту невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником у визначений строк.

Оскільки в даному випадку ПП «Азовмех» не припинено, не ліквідовано у встановленому законом порядку, колегія суддів вважає неспроможними заперечення відповідача на позов, як на підставу для звільнення від відповідальності поручителя ОСОБА_3, що ґрунтуються на рішенні господарського суду. Наявність справи про банкрутство боржника і ліквідаційної процедури, відсутність в нього необхідних коштів, не може впливати на строк виконання кредитного зобов"язання, його розмір, не припиняє та не зупиняє виконання зобов"язання і в розумінні ст. 617 ЦК України не є підставою для звільнення від відповідальності. Оскільки не виникли обставини, за яких позичальник звільняється від виконання зобов"язання, то і підстав для звільнення поручителя від виконання договору поруки немає. Таких умов звільнення поручителя від цивільно-правової відповідальності положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не встановлюють.

Отже, за наявності у боржника цивільної дієздатності юридичної особи згідно із положеннями ст. 92 ЦК України, відсутні підстави вважати поруку такою, що втратила юридичну силу.

Висновки суду про те, що порука є припиненою у зв"язку з із спливом строку пред"явлення вимоги банком до поручителя, передбаченого ст. 559 ЦК України, не грунтуються на положеннях законодавства і фактичних обставинах справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Зважаючи на те, що кредитним договором у п.п. 2.2. обумовлений строк виконання зобов"язання - 27.12.2011р., і положення ст. 559 ч. 4 ЦК України пов"язуть з цим шестимісячний строк з цього часу на пред"явлення вимог до поручителя, колегія суддів, із врахуванням невиконання боржником зобов"язань за кредитним договором, вважає неправильними висновки суду про сплив строку на пред"явлення вимоги поручителеві, з чого вбачив припинення поруки з підстав пропуску строку.

Колегія суддів вважає, що за таких обставин, як невиконання зобов"язання за договором боржником в позасудовому порядку, закриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення господарського суду про стягнення з ПП «Азовмех» заборгованості через ліквідаційну процедуру підприємства і не пред"явлення у зв"язку з цим до примусового виконання виконавчого напису нотаріуса, що не спростовувалось в судовому засіданні сторонами, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні вимог кредитора, фактично усунув поручителя від відповідальності, установленої законом та договором, на що вправі розраховувати в порядку захисту порушених прав позивач.

Таким чином, суд першої інстанції, у порушення вимог ст. ст. 212 - 214, 309 ЦПК України на вищевикладені норми закону уваги не звернув та ухвалив рішення на припущеннях про те, що зміна процентної ставки за кредитним договором, проведена банком за відсутності згоди поручителя на таку зміну, призвівши до збільшення зобов'язання поручителя, що не грунтується на фактичних обставинах справи.

Наявність доведеного в ході апеляційного перегляду справи складу цивільного правопорушення поручителя, яким в розумінні ч. 1 ст. 614 ЦК України не вжито всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, є умовою для пред"явлення обґрунтованої вимоги, висунутої у змісті позову банком, яка має бути задоволена.

Підсумовуючи викладене, порушені права позивача підлягають поновленню шляхом стягнення з зобов"язаної особи - поручителя ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором і договором поруки: за основною сумою боргу 1 329 614,78грн., за процентами 1 509 763,27грн., пеня 3 384,34грн., розмір якої не спростовано і підтверджується документально: графіками виплат, додатками до кредитних договорів, рахунком ссудної заборгованості за даним кредитним договором, розрахунком заборгованості за непогашеним кредитом і нарахованим процентам, меморіальним ордером про погашення простроченої заборгованості за кредитом, розрахунком неустойки (пені), передбаченої положеннями ст. 549 ЦК України та умовами кредитного договору і договору поруки.

Відповідно до ст.ст. 79, 81, 86, 88 ЦПК України понесені позивачем витрати зі сплати судового збору 2 550грн., на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді 120грн., з оплати експертизи 2 461,20грн. (т. 1 а.с. 1-2, т. 2 а.с. 8, 160) підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,-

В и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» задовольнити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 15 листопада 2011 року скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором і договором поруки: за основною сумою боргу 1 329 614 гривень 78 копійок, за відсотками 1 509 763 гривень 27 копійок, пеня 3 384 гривні 34 копійки, а всього - 2 842 762 (два мільйони вісімсот сорок дві тисячі сімсот шістдесят дві) гривні 39 копійок; відшкодування витрат зі сплати судового збору - 2 550 гривень, на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 120 гривень, зі сплати судової експертизи 2 461 гривню 20 копійок.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді Л.І.Песоцька

Т.Б.Ткаченко

С.А.Попова