Справа № 22ц-866/2012 Головуючий у 1 інстанції Помогайбо В.О.

Категорія 48 Доповідач Баркова Л.Л.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Баркової Л.Л.

суддів Кучерявої В.Ф., Попової С.А.

при секретарі Велигоненко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та неустойки за прострочення сплати аліментів

за апеляційною скаргою позивача на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18 квітня 2012 року

в с т а н о в и л а :

У березні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та неустойки за прострочення сплати аліментів. Посилався на те, що рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 03.08.2010 року з відповідача на його користь стягнуто аліменти на період його навчання з 22.04.2010 року до досягнення ним 23-річного віку за умови продовження навчання у розмірі 500 грн. щомісяця, але за весь період стягнення відповідач сплатив аліменти у розмірі 500 грн. у березні 2011 року. 30.06.2011 року він закінчив навчання і постановою Жовтневого ВДВС Маріупольського МУЮ від 13.02.2012 року виконавче провадження було закінчено, та визначено заборгованість в розмірі 6633,33 грн. Просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по аліментам в розмірі 6633,33 грн. та неустойку за період з 22.04.2010 року по 06.03.2012 року в розмірі 18599,55 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18 квітня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та неустойки за прострочення сплати аліментів відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено норми процесуального і матеріального права.

У відповідності до положень ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності відповідача ОСОБА_2, який належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1, його представника, які просили задовольнити апеляційну скаргу, представника відповідача ОСОБА_3, яка просила скаргу відхилити, представника Жовтневого ВДВС Маріупольського МУЮ Скуднікову О.Ю., дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження, та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглядаючи справу та відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із недоведеності позовних вимог та пропуску строку позовної давності.

Між тим з цими висновками суду погодитися не можна, оскільки вони не відповідають зазначеним вимогам закону.

Відповідно до вимог ст.196 СК України та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.22 постанови від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Згідно із ч.4 ст.195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору - судом.

Судом встановлено, що за рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 03 серпня 2010 року з відповідача ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, стягнуто аліменти на період його навчання у твердій грошовій сумі - 500 грн. щомісячно, починаючи з 22.04.2010 року і до досягнення 23-річного віку при умові продовження навчання.

Постановою Жовтневого ВДВС Маріупольського МУЮ від 19.08.2010 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-7801 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів у розмірі 500 грн.

Відповідно до довідки Жовтневого ВДВС Маріупольського МУЮ від 10.02.2012 року заборгованість по аліментам у ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 за період з 22.04.2010 року по 01.07.2011 року складає 7133,33 грн.

Постановою Жовтневого ВДВС Маріупольського МУЮ від 13 лютого 2012 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-7801 закінчено у зв'язку з закінченням ОСОБА_1 навчання 30.06.2011 року та визначенням суми заборгованості в розмірі 6633,33 грн. ( із зарахуванням сплачених позивачеві у липні 2011 року 500 грн.)

Між тим, відповідно до наданих відповідачем квитанцій, останнім також було сплачено і перераховано на ім»я ОСОБА_5, матері позивача: 29.07.2010 року - 300 грн., 11.06.2010 року - 300 грн., 15.09.2010 року - 371 грн., 04.03.2011 року - 500 грн., 02.06.2011 року - 1000 грн. та ім»я позивача 09.07.2011 року - 500 грн., яку зараховано державним виконавцем, тобто на загальну суму 2971 грн. (а.с. 16).

Посилання позивача на те, що батько зазначену суму сплатив на ім'я ОСОБА_5 в рахунок заборгованості по іншому виконавчому листу про стягнення аліментів на користь останньої до його повноліття є неспроможними.

Як вбачається з пояснень представника Жовтневого ВДВС Маріупольського МУЮ Скуднікової О.Ю. в апеляційному суді, виконавче провадження про стягнення аліментів на користь ОСОБА_5 на утримання неповнолітнього ОСОБА_1 закінчено 26.12.2010 року. Заборгованість по зазначеному виконавчому провадженню була відсутня. При виконанні виконавчого провадження про стягнення аліментів на користь позивача в період навчання боржник надав в Державну виконавчу службу квитанції про сплату аліментів у розмірі 2000 грн. в період: березня - липня 2011 року, 600 грн. (300х2) в період червня - липня 2010 року та 371 грн. у вересні 2010 року, які не були зараховані в рахунок погашення заборгованості, оскільки перераховані на ім'я матері стягувача, а факт особистого отримання позивач заперечував.

Між тим, при розгляді справи в апеляційному суді, позивач не заперечував, що він проживає з матір»ю однією сім»єю, яка займається веденням домашнього господарства і витрачала отримані кошти на його потреби.

Останнім не доведено також наявності інших боргових зобов'язань у відповідача перед матір'ю ОСОБА_5

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем були сплачені у погашення заборгованості по аліментам по виконавчому листу №2-7801 від 3.08.2010 року на користь повнолітнього ОСОБА_1 на час закінчення ним навчання, а тому загальна сума заборгованості складатиме 5133,33 грн. ( 7133.33 2971грн.), яка і підлягає стягненню на його користь, оскільки виконавче провадження за цим виконавчим листом закрито і між сторонами виник спір щодо розміру заборгованості.

Посилання відповідача на те, що виконавче провадження закрито на підставі п.8 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження» не спростовує наявність заборгованості, про що зазначено в постанові від 13.02.2012 року і не заперечувалось представником відповідача при розгляді справи в апеляційному суді.

Визнаючи розмір пені за прострочення сплати аліментів суд виходить із принципу розумності та справедливості, приймає до уваги період за який виникла заборгованість по аліментам та її розмір, закінчення позивачем навчання 30 червня 2011 року, працевлаштування останнього з вересня 2011 року і вважає за можливе провести розрахунок пені за період з 01 травня 2010 року по 01 липня 2011 року, що складає 426 днів.

Таким чином, оскільки заборгованість зі сплати аліментів у відповідача утворилась з квітня 2010 року, то з 01 травня 2010 року на них нараховується неустойка (пеня), загальна кількість днів прострочення за період з 01.05.2010 року по 01.07.2011 року (день закінчення позивачем навчання) - 426 днів; 500 грн. - твердий розмір аліментів, які повинен був сплатити відповідач за рішенням суду:

За квітень 2010 року відповідач повинен був сплатити 500 грн. за місяць, заборгованість почалась з 22.04.2010 року, тобто, за 8 днів квітня відповідач повинен був сплатити заборгованість по аліментам у розмірі 133,33 грн. (500 грн. :30 днів) х 8 днів, які він не сплатив, з 01.05.2010 року по 01.07.2011 року на них нараховується неустойка (пеня), яка складає:

500 грн. х 1% х 426 днів = 639 грн.;

За травень 2010 року відповідач повинен був сплатити аліменти у розмірі 500 грн., але не сплатив, з 01.06.2010 року по 01.07.2011 року на них нараховується пеня, розмір якої складає - (500 грн. х 1% х 395) = 1975 грн.;

червень 2010 року - (500 грн. - 300 грн. (сплачені відповідачем аліменти по квитанції від 11.06.2010 року)) х 1% х 365 днів = 730 грн.;

липень 2010 року - ( 500 грн. - 300 грн. (сплачені відповідачем аліменти по квитанції від 29.07.2010 року)) х 1% х 334 дні = 668 грн.;

серпень 2010 року - 500 грн. х 1% х 303 дні = 1515 грн.;

вересень 2010 року - (500 грн. - 371 грн. (сплачені відповідачем аліменти по квитанції від 15.09.2010 року)) х 1% х 273 дні = 352,17 грн.;

жовтень 2010 року - 500 грн. х 1% х 242 дні = 1210 грн.;

листопад 2010 року - 500 грн. х 1% х 212 днів = 1060 грн.;

грудень 2010 року - 500 грн. х 1% х 181 день = 905 грн.;

січень 2011 року - 500 грн. х 1% х 150 днів = 750 грн.;

лютий 2011 року - 500 грн. х 1% х 122 дні = 610 грн.;

березень 2011 року - повинен був сплатити 500 грн., сплатив 500 грн. за квитанцією від 04.03.2011 року, пеня не нараховується;

квітень 2011 року - повинен був сплатити 500 грн., але в червні сплатив 1000 грн. за квитанцією від 02.06.2011 року, тому переплата за червень в розмірі 500 грн. погашає заборгованість за квітень, а тому пеня не нараховується;

травень 2011 року - повинен був сплатити 500 грн., сплатив їх у липні 2011 року, після закінчення позивачем навчання, а тому ця сума зараховується як заборгованість за травень 2011 року і пеня не нараховується;

червень 2011 року - повинен був сплатити 500 грн., сплатив по квитанції від 02.06.2012 року 1000 грн., 500 грн. з яких зараховано за квітень 2011 року та 500 грн. зараховується за червень 2011 року, а тому пеня не нараховується, оскільки немає заборгованості.

Таким чином, загальна сума неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з 01.05.2010 року по 01.07.2011 року яка підлягає стягненню з відповідача складає 6093,78 грн.

Вирішуючи ж даний спір, суд першої інстанції на порушення статей 214,215 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернув, доводів ОСОБА_1 у достатньому обсязі не перевірив, з характером спірних правовідносин належним чином не визначився і дійшов помилкового висновку про безпідставність заявлених позовних вимог.

Крім того, застосувавши положення ст.258 ЦК України до спірних правовідносин суд не врахував, що згідно із ч.1 ст. 20 СК України до вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується.

Тому рішення суду, як таке, що не відповідає встановленим обставинам справи та положенням процесуального та матеріального закону, що призвело до неправильного вирішення спору, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по сплаті аліментів за період з 22 квітня 2010 року по 01 березня 2011 року в розмірі 5133,33 грн. та неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з 01 травня 2010 року по 01 липня 2011 року в сумі 6093,78 грн.

Відповідно до положень статті 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені витрати на сплату судового збору 214,60 грн.

З урахуванням викладеного,

Керуючись ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 18 квітня 2012 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та неустойки за прострочення сплати аліментів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість по сплаті аліментів за період з 22 квітня 2010 року по 01 березня 2011 року в розмірі 5133 (п'ять тисяч сто тридцять три) гривні 33 копійки; неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 01 травня 2010 року по 01 липня 2011 року в розмірі 6093 (шість тисяч дев'яносто три) гривні 78 копійок та судовий збір в розмірі 214 (двісті чотирнадцять) гривень 60 копійок, а всього: 11 441 (одинадцять тисяч чотириста сорок одну) гривню 71 копійку.

Рішення набирає законної сили з дня проголошення, може бути оскаржене протягом двадцяти днів до касаційної інстанції.

Судді