Справа № 2/2515/686/2012 Провадження № 22-ц/2590/2173/2012 Головуючий у I інстанції - Деркач О.Г.
Категорія - цивільна Доповідач - Харечко Л. К.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 липня 2012 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіХаречко Л.К.,
суддів:Зінченко С.П., Ішутко В.М.,
при секретарі:Биховець Н.М.,
за участю:позивача ОСОБА_5, представника відповідача Ліщука С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Чернігові апеляційні скарги ОСОБА_5 та Відкритого акціонерного товариства ,,Старовиживське ремонтно-транспортне підприємство" на рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 18 травня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Відкритого акціонерного товариства „Старовиживське ремонтно - транспортне підприємство" про стягнення заборгованості по заробітній платі,
в с т а н о в и в:
Рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 18 травня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_5 до Відкритого акціонерного товариства „Старовиживське ремонтно - транспортне підприємство" про стягнення заборгованості по заробітній платі задоволено частково.
Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства „Старовиживське ремонтно - транспортне підприємство" заборгованість по заробітній платі в сумі 8 359 (вісім тисяч триста п'ятдесят дев'ять) грн. 70 коп. (обов'язкові платежі з даної суми не утримано) та 791 (сімсот дев'ятсот одну) грн. 17 коп. компенсації у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства „Старовиживське ремонтно - транспортне підприємство" в доход держави судовий збір в розмірі 214 грн. 60 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить вказане рішення в частині визначення розміру відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнення з відповідача реальних збитків у розмірі 1061 грн. 49 коп. скасувати та ухвалити нове рішення.
Апелянт вказує, що представник відповідача Ліщук С.С. навмисно влаштував судову тяганину з позивачем з приводу неналежного виконання трудових обов'язків та відшкодування збитків заподіяних підприємству ОСОБА_5 У зв'язку з чим, відповідач заподіяв позивачу збитки у вигляді грошових витрат, та моральних страждань. Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції не вірно визначив розмір відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнувши з відповідача компенсацію у розмірі лише двох середньомісячних заробітних плат, що суперечить чинному законодавству.
Крім того, ОСОБА_5 вказує, що суд першої інстанції неправомірно відмовив позивачу в стягненні з відповідача реальних збитків, завданих несвоєчасною виплатою заробітної плати, оскільки відповідно до ст.ст. 257, 258 ЦК України позовна давність становить 3 (три) роки, а згідно ч.2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
В апеляційній скарзі голова ліквідаційної комісії ВАТ „Старовиживське РТП" Ліщук С.С. просить вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не повно встановив обставини справи, не взяв до уваги заперечень відповідача, односторонньо підійшов до вирішення справи. Апелянт зазначає, що відповідно до акту прийому речей переданих Старовиживським РВУМВС відповідачу від 09 березня 2010 року, підприємство не отримувало відомостей щодо нарахування заробітної плати за 2008 рік, у зв'язку з чим не мало можливості з ними ознайомитися та оспорити їх. Також відповідач не погоджується з виплатою позивачу грошової компенсації за всі невикористані ним дні відпустки за 2009 рік, оскільки ОСОБА_5 не перебував в трудових відносинах з підприємством.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_5, представника відповідача Ліщука С.С., дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Як було встановлено судом, в період з 14.01.2008 року по 23.10.2009 року ОСОБА_5 працював у ВАТ „Старовиживське ремонтно - транспортне підприємство" головою ліквідаційної комісії із встановленням заробітної плати (а.с.8,9,58). Рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 15.09.2011 року, яке було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 25.11.2011 року, стягнуто з ВАТ „Старовиживське ремонтно - транспортне підприємство" на користь ОСОБА_5 заборгованість по заробітній платі в сумі 2577 грн. 82 коп.
Згідно ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Задовольняючи частково позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 2 ЗУ „Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 року, ст. 95 КЗпП України, Постанови КМУ від 17.07.2003 №1078 „Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" позивач мав право на індексацію заробітної плати за період з січня 2008 року по жовтень 2009 року.
Так, на підставі представлених, за вказаний період часу, відомостей щодо нарахування заробітної плати позивачу та безпосередньо самого розрахунку індексації заробітної плати, неоспореного в судовому засіданні першої інстанції відповідачем, її розмір становив 1600 грн. 48 коп. (обов'язкові платежі з даної суми не утримано) і на думку суду першої інстанції, підлягав стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.
Згідно до ст. 24 Закону України „Про відпустки" та ст. 74 КЗпП України при звільненні працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки. Задовольняючи позовні вимоги в частині виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки у 2009 році, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_5 має право на виплату відповідної грошової компенсації в сумі 1089 грн. 22 коп. (обов'язкові платежі з даної суми не утримано), відповідно до представленого позивачем розрахунку, який неоспорювався в судовому засіданні першої інстанції відповідачем.
Так, згідно представленого позивачем розрахунку суми компенсації за несвоєчасну виплату безпосередньо стягнутої заробітної плати, нарахованої суми індексації заробітку та грошової компенсації за невикористані ним дні щорічної відпустки, заборгованість перед ОСОБА_5 складає 791 грн. 17 коп. (обов'язкові платежі з даної суми відраховано), розмір якої суд першої інстанції правомірно задовольнив.
Визначаючи розмір відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд першої інстанції враховував середньоденну заробітну плату позивача, вказаний позивачем період часу затримки розрахунку при звільненні та заявлений ним розмір зазначеної компенсації, розмір заборгованої заробітної плати позивачу та його середній заробіток у співвідношенні із заявленим розміром компенсації і їх співмірність, обставини даної справи, зумовлені пасивною поведінкою самого позивача, щодо намагання отримання ним своєї заробітної плати, як під час виконання обов'язків голови ліквідаційної комісії, так і у період після звільнення, і прийшов до висновку, що вказана сума у розмірі 5 670 грн. (обов'язкові платежі з даної суми не утримано) підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, оскільки такий висновок суду ґрунтується на законі та відповідає обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 стосовно того, що суд першої інстанції не вірно визначив розмір відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, не заслуговують на увагу, оскільки суд вірно врахував всі обставини справи в тому числі і пасивну поведінка самого позивача, щодо намагання отримання ним своєї заробітної плати зумовила затягування з виплатою йому заробітної плати та відповідних компенсацій.
Так, відповідно до ч.2 ст.117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Твердження позивача в апеляційній скарзі, щодо неправомірної відмови йому в стягненні з відповідача реальних збитків, завданих несвоєчасною виплатою заробітної плати у розмірі 1061 грн. 49 коп., колегія суддів апеляційного суду не бере до уваги, тому що відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Заперечення апеляційної скарги ВАТ „Старовиживське РТП" щодо заявленого розміру індексації у зв'язку з відсутністю розрахункових відомостей по заробітній платі за 2008-2009 роки, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки вказані відомості були передані позивачем відповідачу через відповідних представників органів внутрішніх справ (а.с. 50,53-54,59).
Доводи апеляційної скарги відповідача про неправомірність виплати позивачу грошової компенсації за всі невикористані ним дні відпустки за 2009 рік у зв'язку з тим, що ОСОБА_5 не перебував в трудових відносинах з підприємством, не заслуговують на увагу, оскільки як вбачається з наявної в матеріалах справи копії наказу № 1 від 14.01.2008 року ОСОБА_5, у зв'язку з рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ „Старовижівське АТП" від 11.01.2008 року був прийнятий на роботу на час проведення ліквідації підприємства вищеназваного товариства головою ліквідаційної комісії (а.с. 58).
За таких обставин, відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В:
Апеляційні скарги ОСОБА_5 та Відкритого акціонерного товариства ,,Старовиживське ремонтно-транспортне підприємство" відхилити.
Рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 18 травня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий:Судді: