АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/2390/1022/12Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 37 Токова С.Є.
Доповідач в апеляційній інстанції
Пальонний В. С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 травня 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоПальонного В.С.
суддів Бабенка В.М., Карпенко О.В.
при секретарі Макарчук Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 8 лютого 2012 року у справі за позовом ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до ОСОБА_6, треті особи Перша Черкаська державна нотаріальна контора, Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації, про встановлення факту належності правовстановлюючого документу та визнання права на спадщину і зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 та ОСОБА_8, третя особа Перша Черкаська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним, -
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_7 та ОСОБА_8 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_6, треті особи Перша Черкаська державна нотаріальна контора, Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації, про встановлення факту належності правовстановлюючого документа та визнання права на спадщину.
В обґрунтування позовних вимог позивачі вказували, що 23 березня 1993 року їх батько ОСОБА_9 склав заповіт, яким заповідав їм та відповідачці ОСОБА_6 належний йому будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1.
Вказаний заповіт був нотаріально посвідчений заступником старшого нотаріуса Першої Черкаської державної нотаріальної контори та зареєстрований у реєстрі за № 2-2110
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 помер.
Після смерті батька вони звернулися до Першої Черкаської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, але при цьому з'ясувалось, що у заповіті неправильно вказані їх прізвища, а саме: прізвище ОСОБА_7 зазначене як «ОСОБА_7», а прізвище ОСОБА_8 - як «ОСОБА_8». Ця обставина зробила неможливим отримання ними спадщини.
Крім того, в кінці свого життя психічний стан здоров'я батька погіршився, в зв'язку з чим. рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 квітня 2009р. він був визнаний недієздатним і над ним встановлено опіку, а позивачку ОСОБА_7 призначено його опікуном. Відповідачка ОСОБА_6, скориставшись психічним розладом здоров'я батька, схилила його до дарування їй частини належного йому будинку і 09 липня 2007р. був нотаріально посвідчений договір дарування ОСОБА_9 ОСОБА_6 19/25 часток належного йому будинковолодіння АДРЕСА_1 З метою захисту інтересів батька ОСОБА_7, діючи як опікун від його імені, змушена була пред'явити до відповідачки позов про визнання договору дарування недійсним та про повернення батькові незаконно отриманої нею частини будинку.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 вересня 2010 року вказаний договір дарування визнано недійсним та зобов'язано відповідачку ОСОБА_6 повернути ОСОБА_9 зазначені 19/25 часток будинковолодіння, проте реєстрація зміни власників цього будинковолодіння у Єдиному реєстрі нерухомості проведена не була, оскільки на момент набрання чинності рішенням суду батько помер. Дана обставина теж перешкоджає отриманню ними спадщини, оскільки вони не можуть надати до нотаріальної контори правовстановлюючі документи, які підтверджують право власності батька на спадкове майно.
Позивачі просили суд встановити факт, що складений їх батьком та посвідчений нотаріусом 23 березня 1993 року заповіт, де їх прізвища зазначені як ОСОБА_7 та ОСОБА_8 фактично належить ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а також визнати за кожною з них право власності в порядку спадкування за заповітом на 1/3 частку з відповідною часткою надвірних споруд будинковолодіння АДРЕСА_1
ОСОБА_6 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про визнання заповіту недійсним, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що при житті її батько ОСОБА_9 хворів на гіпертонічну хворобу та атеросклеротичне ураження судин мозку і серця та психічними хворобами, а тому на час складання заповіту не розумів значення своїх дій та не міг ними керувати.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 8 лютого 2012 року позов задоволено.
Встановлено, що заповіт, складаний ОСОБА_9 та посвідчений нотаріусом 23 березня 1993р. на ім'я ОСОБА_7 та ОСОБА_8, фактично належить ОСОБА_7 та ОСОБА_8.
Визнано за ОСОБА_7 та ОСОБА_8 право власності в порядку спадкування за заповітом за кожною на 1/3 частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд, розташованого по АДРЕСА_1.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7 та ОСОБА_8, третя особа Перша Черкаська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь позивачів судові витрати в сумі 533 грн. та частково понесені витрати на правову допомогу в сумі 1500 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а її зустрічний позов про визнання заповіту недійсним задовольнити.
Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що померлий ОСОБА_9 при житті, в тому числі і на час складання оспорюваного нею заповіту, страждав психічними захворюваннями, пов'язаними з отриманими під час Великої Вітчизняної війни пораненнями, в зв'язку з чим в 1997 році МСЕК визнала його інвалідом другої групи, а в 2009 році рішенням суду його визнано недієздатним. З врахуванням цих обставин вона просила суд призначити у справі посмертну судово-психіатричну експертизу для визначення психічного стану ОСОБА_9 на час складання заповіту, але суд відмовив в задоволенні її клопотання і прийшов до помилкового на її думку висновку про відсутність підстав для визнання цього заповіту недійсним.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_6 та її представника, які підтримали апеляційну скаргу, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та їх представника, які заперечували проти її задоволення, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_9
За життя 23 березня 1993 року ОСОБА_9 склав заповіт, яким належний йому будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1, заповідав позивачкам та відповідачці. При цьому в тексті заповіту прізвище позивачки ОСОБА_7 зазначено як ОСОБА_7, а прізвище позивачки ОСОБА_8 - як ОСОБА_8, в зв'язку з чим вони не змогли отримати свідоцтва про право на спадщину в нотаріальній конторі.
9 липня 2007 року ОСОБА_9 подарував ОСОБА_6 19/25 частин вказаного будинку, але рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 вересня 2010 року цей договір визнаний недійсним і ОСОБА_6 зобов'язано повернути будинок ОСОБА_9, проте зареєструвати його на своє ім'я ОСОБА_9 не зміг в зв'язку зі смертю.
Судом також встановлено, що ОСОБА_9 в 1997 році згідно висновку МСЕК визнаний інвалідом другої групи в зв'язку з пораненням, отриманим в боях під час Великої Вітчизняної війни.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 квітня 2009 року ОСОБА_9 визнаний недієздатним через хронічне психічне захвороювання і над ним встановлена опіка. Як вбачається з акту проведеної у справі про визнання ОСОБА_9 недієздатним амбулаторної судово-психіатричної експертизи, перші прояви психічного захворювання в його медичних документах зафіксовані в 2006 році. Медичні документи, які б свідчили про наявність у ОСОБА_9 психічного захворювання до 2006 року у справі відсутні.
ОСОБА_7 і ОСОБА_8 звернулися до суду з позовом про встановлення факту належності їм заповіту ОСОБА_9 від 23 березня 1993 року та визнання права власності на спадкове майно, посилаючись на неможливість отримання свідоцтв про право на спадщину через неправильність написання їх прізвищ в заповіті та відсутність правовстановлюючих документів на вказаний у заповіті житловий будинок на ім'я спадкодавця ОСОБА_9, а ОСОБА_6 подала зустрічний позов про визнання недійсним заповіту від 23 березня 1993 року, вважаючи, що на момент його складання ОСОБА_9 не розумів значення своїх дій та не міг керувати ними.
У відповідності з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними в п.2 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
З врахуванням вказаних роз'яснень суд правильно розглянув вимоги про встановлення факту належності заповіту та про визнання права власності на спадкове майно в одному провадженні.
Висновок суду про належність позивачкам заповіту ОСОБА_9 від 23 березня 1993 року відповідає обставинам справи і не оспорюється відповідачкою ОСОБА_6
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в п.23 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Оскільки нотаріусом відмовлено позивачкам ОСОБА_7 і ОСОБА_8 в оформленні права на спадщину, суд обґрунтовано визнав за ними право власності на спадкове майно.
Заявляючи вимоги про визнання заповіту недійсним, ОСОБА_6, як на правову підставу своїх вимог, посилається на ст. 225 ЦК України, якою передбачені правові наслідки вчинення правочину особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.
У пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинівнедійсними» роз'яснено, що справи про визнання правочину недійсним з підстав, передбачених ст.225 ЦК України вирішуються як з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК.
З наявних у справі медичних документів не вбачається, що ОСОБА_9 станом на час складання заповіту 23 березня 1993 року хворів будь-яким психічним захворюванням, а тому суд обґрунтовано відмовив позивачці за зустрічним позовом ОСОБА_6 в задоволенні клопотання про призначення у справі посмертної судово-психіатричної експертизи.
Інші докази на підтвердження того, що ОСОБА_9 в момент складання заповіту не міг усвідомлювати значення своїх дій та (або) не міг керувати ними внаслідок тимчасового психічного розгляду, нервового потрясіння чи з інших підстав у справі відсутні.
З огляду на викладене висновок суду про відмову в задоволенні вимог про визнання заповіту недійсним відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Таким чином, встановивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору, і ухвалив у справі законне та обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу відхилити.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 8 лютого 2012 року у справі за позовом ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до ОСОБА_6, треті особи Перша Черкаська державна нотаріальна контора, Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації, про встановлення факту належності правовстановлюючого документу та визнання права на спадщину і зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа Перша Черкаська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий :
Судді :