Справа № 22 ц/0591/377/2012 Головуючий у 1-ій інстанції Демочко Д.О.

Категорія 27 Доповідач Ткаченко Т.Б.

Р і ш е н н я

Іменем України

15 лютого 2012 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

Головуючого - Песоцької Л.І.

Суддів - Ткаченко Т.Б., Попової С.А.

При секретарі - Кузнєцові А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4, про припинення договору застави та зняття заборони на відчуження житлового будинку за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 12 вересня 2011 року, -

В с т а н о в и л а:

В липні 2011 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5, просила припинити договір застави між нею і ОСОБА_6, звільнити жилий будинок АДРЕСА_1 від заборони на відчуження, зобов'язати відповідача повернути технічний паспорт і правоустановлюючі документи на жилий будинок (свідоцтво про право власності, витяг з реєстру права власності), та відшкодувати судові витрати 27128 грн.

Посилалась на те, що 20 червня 2002 року між нею та ОСОБА_4, яка діяла за довіреністю в інтересах ОСОБА_3, було укладено договір застави, відповідно до якого вона отримала у борг від ОСОБА_3 26215 грн., строком до 20.09.2003 року. В забезпечення своєчасного повернення боргу вони уклали договір застави, при посвідченні якого була накладена заборона на відчуження будинку, і за вимогою ОСОБА_5, вона передала йому технічний паспорт і правоустановлюючі документи на будинок.

Виконання нею зобов'язання по поверненню боргу підтверджується рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 17 липня 2008 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 28 серпня 2008 року, яким відмовлено ОСОБА_5 у позові про стягнення з неї боргу, оскільки було встановлено, що зобов'язання вона виконала, борг повернула у повному обсязі, а отже, предмет залога - жилий будинок повинен бути звільнений від заборони на відчуження.

Оскільки відповідач ухиляється від припинення договору, вирішення цього питання можливо в судовому порядку.

У зв'язку зі зверненням ОСОБА_5 до неї з позовом, вона несла судові витрати за надання правової допомоги 26000 грн. та по оплаті за проведення експертизи 1128 грн.

Заочним рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 12 вересня 2011 року позов задоволений.

Припинено договір застави укладений 20 червня 2002 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_5

Звільнено житловий будинок АДРЕСА_1 від заборони на його відчуження.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 понесені нею судові витрати у сумі 27128 грн.

Зобов'язано ОСОБА_5 повернути ОСОБА_2 технічний паспорт, свідоцтво про право власності та витяг з реєстру реєстрації прав власності на житловий будинок, розташований у АДРЕСА_1.

Ухвалою Першотравневого районного суду Донецької області від 19 грудня 2011 року заяву ОСОБА_5 про перегляд заочного рішення Першотравневого районного суду від 12 вересня 2011 року залишено без задоволення.

Не погоджуючись з цим рішенням і посилаючись в апеляційній скарзі на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясувань обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, відповідач просить апеляційний суд скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачці у позові.

Зокрема, вказує, що він не був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи. На час ухвалення заочного рішення знаходився на лікуванні у МЛ № 5, чим був позбавлений права на судовий захист та справедливий розгляд справи.

Задовольняючи позов в частині витребування у відповідача документів, суд не впевнився, що вони знаходяться у нього.

На час звернення позивачки до суду, сплинув строк позовної давності за заявленими нею вимогами, який він просить застосувати, і відмовити позивачці у витребуванні у нього документів та у відшкодуванні судових витрат.

Крім того, суд стягнув з нього судові витрати позивачки по іншій справі, не впевнившись, що вони фактично нею понесені.

Відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності третьої особи та позивачки, які належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду справи. Від останньої надійшла заява про розгляд справи без її участі.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення відповідача, який підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2, дослідивши у межах апеляційного оскарження матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з таких підстав.

Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення, або його зміни є неповне з*ясування судом обставин, що мають значення для справи.; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Судом першої інстанції встановлено, що 20 червня 2002 року між позивачкою та ОСОБА_4, яка діяла в інтересах ОСОБА_3 за довіреністю, було укладено договір застави, згідно з яким позивачка взяла у борг у ОСОБА_5 26215 грн. (що еквівалентно 4900 доларів США) строком до 20.09.2003 року та в забезпечення своєчасного повернення боргу вона заклала належний їй на праві власності житловий будинок АДРЕСА_1.

22 листопада 2003 року у договір застави були внесені зміни відносно суми займу, строку повернення боргу, пені за неналежне виконання зобов'язань сторонами.

Рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 17.07.2008 року у позові ОСОБА_3 відмовлено у зв'язку з тим, що під час судового розгляду був встановлений факт повернення боргу ОСОБА_2 у повному обсязі у встановлений договором строк.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 28.08.2008 року рішення Першотравневого районного суду залишено без змін.

З квитанції «Брокбізнесбанк» вбачається, що ОСОБА_2 сплатила ТОВ «Вектор-Пром» 26000 гривень за консультативні та правові послуги, що також вбачається з розрахунку № 750 від 10 червня 2008 року, та витрат за проведення експертизи.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 у повному обсязі.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися, оскільки він не відповідає обставинам справи, наданим доказам і нормам матеріального права.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 15 ЦПК України передбачено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України ( ст.4 ЦПК України).

Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів міститься в статті 16 ЦПК України. Цей перелік не є вичерпним, і суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений законом або договором.

Проте такого способу захисту, як визнання в судовому порядку договору застави припиненим у зв'язку поверненням предмету позики, законодавством України не передбачено.

Припинення правовідношення застосовується, як правило у разі невиконання чи неналежного виконання боржником своїх обов'язків. Припинення правовідносин (зобов'язань) здійснюється у спосіб визначений договором чи законом.

Проте суд, вирішуючи справу не встановив, чи вірно ОСОБА_2 обрано спосіб захисту порушеного права та чи може позовна вимога про припинення договору застави в судовому порядку вважатись визначеним ст.16 ЦК України способом захисту порушених прав, чи передбачає такий спосіб припинення договору застави укладений між сторонами договір.

Відповідно до ст.ст. 572, 574 ЦК України та ст.1 Закону України «Про заставу» від 2 жовтня 1992 року № 2654-ХІІ (далі - Закон №2654-ХІІ), в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Підстави припинення права застави передбачені ст. 593 ЦК України та ст.28 Закону №2654-ХІІ, відповідно до яких право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином ( ст.599 ЦК України).

Згідно із п. 253 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 року за № 283/8882, нотаріус знімає заборону щодо відчуження нерухомого майна( майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації за заявою: банку, іншої юридичної особи про погашення позики (кредиту); заставодавця (іпотекодавця) та заставодержателя (іпотекодержателя) про припинення договору застави (іпотеки) або лише заставодавця (іпотекодавця) у разі подання ним безспірних доказів виконання зобов'язання; заставодавця (іпотекодавця) у разі визнання рішенням суду договору застави (іпотеки) недійсним; заставодержателя (іпотекодержателя) у зв'язку з відкриттям виконавчого провадження про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) на підставі виконавчого напису нотаріуса; набувача у разі смерті відчужувача за договором довічного утримання (догляду), спадковим договором; відчужувача за спадковим договором у разі смерті набувача; набувача або відчужувача на підставі рішення суду про розірвання договору довічного утримання (догляду) або спадкового договору чи визнання їх недійсними; фізичної особи, щодо якої скасовано рішення суду про оголошення її померлою, або за заявою спадкоємців після закінчення п'ятирічного строку з часу відкриття спадщини після особи, оголошеної померлою; спадкоємця про смерть другого з подружжя, що склали спільний заповіт.

Відповідно до роз'яснень, наданих в листі Міністерства юстиції України від 07.08.2009 року № 8462-0-4-09-31 до заяви про зняття заборони додаються примірники правочинів, свідоцтв, що містять запис про накладення заборони щодо відчуження. На примірниках документів, що містять запис про накладання заборони щодо відчуження, нотаріусом вчиняється напис про зняття заборони відповідно до встановленої форми. Однак, ненадання сторонами договору всіх його примірників (втрата, знищення, з інших причин) не є підставою для відмови у вчиненні цієї нотаріальної дії. Напис про зняття заборони вчиняється на примірнику, що зберігається в справах нотаріуса (державної нотаріальної контори) та поданих (поданому) сторонами (стороною) примірник (примірниках).

З вищевикладеного випливає, що підстава та процедура виключення запису нотаріуса про обтяження майна є чітко регламентованою.

Суд першої інстанції наведеного не врахував, у порушення вимог ст.214 ЦПК України не визначився які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскільки зобов'язання позивачки по поверненню позики припинилось виконанням, що встановлено судовими рішеннями, доказів звернення позивачки до нотаріуса щодо зняття заборони на будинок, переданий нею у заставу і відмови нотаріуса у знятті заборони позивачка не надала, а зняття заборони проводиться у вищенаведеному порядку, суд дійшов висновку щодо задоволення вимог ОСОБА_2 в частині припинення договору застави та звільнення будинку від заборони у порушення вимог закону. А тому рішення суду, як таке, що не відповідає нормам матеріального права підлягає скасуванню з відмовою у задоволенні позовів.

При вирішенні питання щодо відшкодування їй судових витрат у сумі 27128 грн., колегія суддів виходить з того, що суд не звернув уваги на те, що предметом судового розгляду в цій частині є не захист порушених, не визнаних або спорюваних прав, свобод чи інтересів позивачки, а питання про розподіл судових витрат, понесених нею в іншій цивільній справі, порядок вирішення яких визначається нормами глави 8 ЦПК України, а не нормами матеріального права і здійснюються у тій справі, в якій вони понесені, в тому числі і шляхом ухвалення додаткового рішення.

В наслідок порушення норм процесуального права суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про можливім вирішення питання розподілу судових витрат у зазначеній цивільній справі, шляхом подачі окремого позову.

Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_2 і доданих до матеріалів справи довідок стосовно понесених позивачкою судових витрат, пов'язаних з наданням юридичної допомоги 26000 грн. та по оплаті за проведення експертизи 1128 грн., зазначені витрати понесені нею по справі № 2-211/07 за позовом ОСОБА_3 до неї про стягнення суми позики. (а.с.1-5,13 -14)

Відповідно до роз'яснень, наведених в абз.6 п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі коли питання про судові витрати не було вирішено при ухваленні рішення, суд, що його ухвалив, вирішує це питання відповідно до пункту 4 частини першої статті 220 ЦПК за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухваленням додаткового рішення. У зв'язку з цим питання про судові витрати не можуть вирішуватись іншим судом або шляхом пред'явлення позову в іншій справі.

Вимогам зазначених норм процесуального права суд першої інстанції належної оцінки не надав, а тому, незважаючи на те, що відповідачка відповідно до ст.89 ЦПК України мала право заявити вимоги про компенсацію здійснених нею витрат, пов'язаних з розглядом справи шляхом звернення з заявою до суду, що ухвалив рішення про ухвалення додаткового рішення, розглянув її вимоги по суті в іншій справі.

Звертаючись до суду з позовом щодо зобов'язання ОСОБА_3 повернути їй технічний паспорт і правоустановлюючі документі на жилий будинок, який є предметом застави (свідоцтво про право власності і витяг із реєстру прав власності), позивачка посилалась на те, що за вимогою відповідача, зазначені документи під час укладення договору застави були передані йому, про що мається запис на договорі.

Стаття 10 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог та заперечень.

Як вбачається з наданого до матеріалів справи копії договору застави ( а.с.11), на ньому 20.06.2002 року вчинено запис, що техпаспорт та правовстановлюючі документи находяться у заставоутримувача.

Заперечуючи проти позову в цій часті, відповідач стверджував, що документи на будинок йому передавались, які саме він вже не пам'ятає, однак під час вирішення спору за його позовом до ОСОБА_2 і необхідністю у проведенні експертизи, він повертав документи, а тому в його розпорядженні документів не має.

Зазначені пояснення відповідача не були спростовані позивачкою, доказів того, що документи, які вона просить зобов'язати відповідача повернути їй, при укладенні договору застави вона передала, позивачка не надала, і з запису не вбачається, які саме документи вона передавала.

Колегія суддів вважає, що позивачкою не надані докази щодо знаходження у відповідача технічного паспорту, свідоцтва про право власності і витяг з реєстру прав власності на житловий будинок, розташований в с.Іллічівське Першотравневого району Донецької області в цій частині, а тому підстав для задоволення позову в цій часті не вбачається.

Оскільки колегія суддів не встановила факту порушення, невизнання або оспорювання прав, свобод чи інтересів позивачки, а при розгляді справи судом першої інстанції порушено норми матеріального і процесуального права, то висновок суду першої інстанції не відповідає встановленим обставинам, а тому рішення суду є незаконним і підлягає скасуванню.

Враховуючи те, що відповідач був звільнений на підставі Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору при подачі апеляційної скарги, яка підлягає задоволенню, відповідно до ст.88 ЦПК України, з позивачки підлягає стягненню на користь держави судовий збір 53 грн.65 коп. - отримувач державний бюджет м.Донецька Ворошиловський район ( по коду бюджетної класифікації - 22030001 «Судовий збір (Державна судова адміністрація)», розрахунковий рахунок 312122067800004, ЄДРПОУ 38033949, МФО - 834016, банк ГУ ДКСУ у Донецькій області.

Керуючись ст. 303,307,309,313,314 ЦПК України, колегія суддів, -

Вирішила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Заочне рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 12 вересня 2011 року скасувати.

У задоволенні позовів ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення договору застави від 20 червня 2002 року шляхом зняття заборони на його відчуження, зобов'язання повернути технічний паспорт і правовстановлюючі документи на будинок, відшкодування судових витрат відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір 53 грн.65 коп. - отримувач державний бюджет м.Донецька Ворошиловський район ( по коду бюджетної класифікації - 22030001 «Судовий збір (Державна судова адміністрація)», розрахунковий рахунок 312122067800004, ЄДРПОУ 38033949, МФО - 834016, банк ГУ ДКСУ у Донецькій області.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Головуючий : Л.І.Песоцька

Судді : Т.Б.Ткаченко

С.А.Попова