У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2012 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

Пшонки М.П., Леванчука А.О., Макарчука М.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - ОСОБА_6, про визнання недійсним договору дарування квартири та про вселення, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Одеської області від 29 лютого 2012 року,

в с т а н о в и л а :

У лютому 2006 року ОСОБА_4 звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що в кінці 1996 року він виїжджав за межі України, маючи на праві власності квартиру АДРЕСА_1. Відповідач умовила його подарувати їй квартиру для того, щоб вказана квартира була збережена, а після повернення його в м. Одесу вона оформить на нього договір дарування цього житла, і тим самим збереже йому житло. Позивач не усвідомлював правових наслідків цього договору, а тому погодився на пропозицію ОСОБА_5, яка шляхом обману та зловживання його довірою заволоділа житлом. При цьому його волевиявлення не було вільним, оскільки відповідач на нього психічно тиснула.

У 1997 році він повернувся на Україну і знову став проживати у своїй квартирі та сплачувати комунальні послуги. Тому вважає, що у ОСОБА_5 не виникло права власності на подароване майно.

Крім того, 30 вересня 2010 року його племінники ОСОБА_7 та ОСОБА_8 незаконно виселили його з вказаної квартири з погрозам.

Тому після уточнення та доповнення позовних вимог просив визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений з ОСОБА_5 3 грудня 1996 року та вселити його у спірне помешкання.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2011 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено. Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 3 грудня 1996 року.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 29 лютого 2012 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2011 року скасовано. В задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

ОСОБА_4 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 не дають підстав для висновку про порушення апеляційним судом норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Отже оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід залишити без змін, а касаційну скаргу - відхилити.

Виходячи з наведеного, судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення апеляційного суду Одеської області від 29 лютого 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Колегія суддів:

Пшонка М.П. Леванчук А.О. Макарчук М.А.