КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-9111/11 Головуючий у 1-й інстанції: Овсієнко В.В.

Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"01" серпня 2012 р. м. Київ

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Федорова Г. Г.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Смілянському районі Черкаської області на постанову Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 29 липня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Смілянському районі Черкаської області про стягнення невиплачених коштів,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 29 липня 2011 року позов задоволено. Визнано незаконною бездіяльність відповідача та стягнуто на користь позивача щомісячну державну соціальну доплату, як дитині війни, з 01.01.2011 року до моменту втрати ним такого права, з урахуванням раніше виплачених сум.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконне, на його думку, рішення суду першої інстанції та постановити нове про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до п.4 ч. 8 ст.183-2 КАС України апеляційні скарги у справах, передбачених пунктами 1, 2 частини першої цієї статті, розглядаються апеляційними судами в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити постанову суду.

Згідно ч. 1 ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач має статус дитини війни, що підтверджується копією посвідчення.

Позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни»в розумінні ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а відтак, на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.

Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни», з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України «Про державний бюджет України»на відповідний рік.

Закон України «Про державний бюджет України на 2010 рік»збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії. Мінімальна пенсія у 2010 році становила: з 01.01.2010 року -695,00 грн., з 01.04.2010 року -706,00 грн., з 01.07.2010 року -709,00 грн.

На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.

Всупереч ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України «Про соціальний захист дітей війни» має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач неправомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.

Таким чином, апеляційна інстанція приходить до однозначного висновку про правомірність доводів суду першої інстанції про наявність у позивача права на перерахунок доплати до пенсії в розмірі передбаченому Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Проте суд першої інстанції не вірно визначив дату з якої підлягає перерахунку допомога позивачу, як дитині війни.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом 12.07.2011 року та не просив поновити строк на звернення до суду, у зв'язку з цим колегія суддів приходить до висновку, що адміністративний позов в частині позовних вимог про перерахунок пенсії за період з 01.01.2011 року по 12.01.2011 року підлягає залишенню без розгляду.

Також задовольняючи позовні вимоги за період з 01.01.2011 року суд зазначив, що такі виплати мають виплачуватися позивачу до моменту втрати такого права.

Між тим, колегія суддів звертає увагу суду першої інстанції на те, що відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, а тому суд не може здійснювати захист прав та законних інтересів позивача на майбутнє, оскільки немає можливості встановити чи будуть вони порушені в майбутньому.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції не відповідає нормам процесуального права, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим є підстави для її часткового скасування та залишення позовних вимог без розгляду, також з резолютивної части необхідно виключити слова «до моменту втрати ним такого права».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 183-2, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Смілянському районі Черкаської області -задовольнити частково.

Постанову Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 29 липня 2011 року в частині зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Смілянському районі Черкаської області нарахувати та виплатити ОСОБА_3 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 01.01.2011 по 12.01.2011 року включно -скасувати, позовні вимоги в цій частині -залишити без розгляду.

Виключити з третього абзацу резолютивної частини Постанови Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 29 липня 2011 року слова «до моменту втрати ним такого права».

В решті постанову Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 29 липня 2011 року -залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Ключкович В.Ю.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Федорова Г.Г.