КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5058/11 Головуючий у 1-й інстанції: Васалатій К.А.

Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"01" серпня 2012 р. м. Київ

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Федорова Г. Г.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 1 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві про стягнення невиплачених коштів,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 1 вересня 2011 року позов задоволено частково. Визнано незаконною бездіяльність відповідача та стягнуто на користь позивача щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни з 18.02.2011 року з урахування проведених виплат і в подальшому..

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до п.4 ч. 8 ст.183-2 КАС України апеляційні скарги у справах, передбачених пунктами 1, 2 частини першої цієї статті, розглядаються апеляційними судами в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає зміні з наступних підстав.

Згідно зі ст.198 ч.1 п.1 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач має статус дитини війни, що підтверджується копією посвідчення.

Позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни»в розумінні ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а відтак, на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.

Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни», з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України «Про державний бюджет України»на відповідний рік.

Закон України «Про державний бюджет України на 2010 рік»збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії. Мінімальна пенсія у 2010 році становила: з 01.01.2010 року -695,00 грн., з 01.04.2010 року -706,00 грн., з 01.07.2010 року -709,00 грн.

На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.

Всупереч ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України «Про соціальний захист дітей війни» має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач неправомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.

Таким чином, апеляційна інстанція приходить до однозначного висновку про правомірність доводів суду першої інстанції про наявність у позивача права на перерахунок доплати до пенсії в розмірі передбаченому Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Проте, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги за період з 18.02.2011 року зазначив, що такі виплати мають виплачуватися позивачу в подальшому.

Між тим, колегія суддів звертає увагу суду першої інстанції на те, що відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, а тому суд не може здійснювати захист прав та законних інтересів позивача на майбутнє, оскільки немає можливості встановити чи будуть вони порушені в майбутньому.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає зміні шляхом виключення з резолютивної части слів «і в подальшому».

Керуючись ст.ст.183-2, 198, 201, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві -залишити без задоволення.

Постанову Оболонського районного суду м. Києва від 1 вересня 2011 року - змінити, виключивши з третього абзацу резолютивної частини слова «і в подальшому».

В решті постанову Оболонського районного суду м. Києва від 1 вересня 2011 року - залишити без змін

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Ключкович В.Ю.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Федорова Г.Г.