ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"07" серпня 2012 р. м. Київ К/9991/26840/11
Вищий адміністративний суд України колегією суддів у складі
Гашицького О.В. (суддя-доповідач), Гончар Л.Я., Гордійчук М.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва (далі також -УПФ) про перерахунок пенсії, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою УПФ на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 квітня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 31 березня 2011 року,
встановив:
Позивачем у лютому 2010 року оскаржено здійснення відповідачем із квітня 2009 року чергового перерахунку пенсії відповідно до положень статей 40, 42 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(далі -Закон № 1058-ІV) з урахуванням показника заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні чи середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки (далі -показник СЗП), за 2007 рік, а не за рік, що передував року звернення позивача за перерахунком пенсії.
Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 квітня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 31 березня 2011 року, позов задоволено частково.
У касаційній скарзі УПФ, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати їхні рішення й ухвалити нове - про відмову в задоволенні позову.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у касаційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення.
Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення. Такими законами є Закон України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» та Закон № 1058-ІV.
Перерахунок пенсій у зв'язку із збільшенням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України та страхового стажу регулюється статтею 42 Закону № 1058-ІV, частина четверта якої (у чинній на час виникнення спірних відносин у цій справі та розгляду справи судами попередніх інстанцій редакції після визнання неконституційними змін, внесених до цієї норми підпунктом «б»підпункту 10 пункту 35 розділу 2 Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»і згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнаних неконституційними) передбачає, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.
Тобто, правила частини першої статті 40 Закону № 1058-ІV при перерахунку пенсії застосовуються виключно з метою визначення періоду страхового стажу, за який може бути обчислено заробітну плату (дохід). Наведена норма передбачає, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.
З огляду на зазначене та керуючись положеннями принципу законності, закріпленого в статті 9 КАС, приписи постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»не можуть застосовуватись до спірних відносин, відтак правові підстави для перерахунку пенсії позивача із застосуванням показника СЗП за 2009 рік відсутні. Останній із наведених показників застосовується виключно для призначення пенсії, тому застосування його для перерахунку в цій справі є безпідставним.
Отже, висновок судів попередніх інстанцій про протиправність дій УПФ, яким перерахунок призначеної позивачеві пенсії здійснено з урахуванням страхового стажу позивача та показника СЗП за 2009 рік, є помилковим. Його суди дійшли з порушенням наведених норм матеріального права.
Для розв'язання цього спору немає необхідності встановлювати нові обставини та досліджувати нові докази.
Відповідно до статті 229 КАС суд касаційної інстанції скасовує судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Оскільки відповідачем здійснено перерахунок призначеної позивачеві пенсії з дотриманням положень чинного законодавства, позов слід визнати безпідставним і відмовити в його задоволенні.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
постановив:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва задовольнити.
Ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 31 березня 2011 року та постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 квітня 2010 року скасувати.
Ухвалити нове судове рішення в справі.
У задоволенні позову ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва про зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Чинним процесуальним законом не передбачено можливість оскарження цієї постанови, яка набирає законної сили з моменту проголошення. Судове рішення суду касаційної інстанції може бути переглянуте Верховним Судом України відповідно до положень статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді