ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2012 р. Справа № 26/206н/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПершикова Є.В.,

суддів:Гоголь Т.Г., Уліцького А.М.

розглянувши касаційну скаргуБіловодської районної ради

на постановувід 14.02.12 Донецького апеляційного господарського суду

у справі№26/206н/2011

господарського судуЛуганської області

за позовомЗаступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України

доБіловодської районної ради

третя особаДержавне підприємство "Новоолександрівський кінний завод №64"

провизнання недійсним рішення та його скасування, зобов'язання повернути земельну ділянку

за участю представників сторін

від позивача:у засідання не прибули

від відповідача:у засідання не прибули

від третьої особи:у засідання не прибули

від ГПУ:у засідання не прибули

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Луганської області звернувся до господарського суду Луганської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України до Біловодської районної ради про визнання недійсним і скасування рішення від 30.05.2000р. №11/9 та зобов'язання повернути земельну ділянку в користування ДП "Новоолександрівський кінний завод №64".

Позов мотивовано посиланням на неправомірність розпорядження відповідачем спірною земельною ділянкою, що перебувала в постійному користуванні ДП "Новоолександрівський кінний завод №64", без згоди позивача, до сфери управління якого належить це підприємство.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на законність прийняття оспорюваного рішення, а також обставини передання спірної земельної ділянки в користування розпорядженням голови Біловодської районної державної адміністрації.

Ухвалою від 08.11.11 господарський суд Луганської області залучив до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державне підприємство "Новоолександрівський кінний завод №64". Позивач та третя особа позовні вимоги підтримали.

Рішенням від 05.12.11 господарський суд Луганської області (суддя Єжова С.С.) у задоволенні позову відмовив через недоведеність порушення інтересів держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, оскільки спірна земельна ділянка не є майном, управління яким покладено на позивача.

Постановою від 14.02.12 Донецький апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: Манжур В.В. -головуючий, Будко Н.В., М'ясищев А.М.) рішення суду першої інстанції скасував, а позовні вимоги задовольнив у повному обсязі, визнавши їх доведеними.

Ухвалою від 18.07.12 Вищий господарський суд України прийняв до провадження касаційну скаргу відповідача, в якій заявлено вимоги про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована прийняттям оспорюваного рішення ради на виконання Указу Президента України №584/2000 від 12.04.2000р., а також посиланням на неврахування судом апеляційної інстанції п.п. 6.1, 6.2 Статуту ДП "Новоолександрівський кінний завод №64" та відсутності в користуванні відповідача спірної земельної ділянки.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, відповідно до розпорядження голови Біловодської районної державної адміністрації від 02.03.95 №4/7 та Державного акту І-ЛГ №001/322, реєстраційний номер 1, на право постійного користування Державне підприємство "Новоолександрівський кінний завод №64" було користувачем земельної ділянки площею 11522,9 га для сільськогосподарського використання.

У зв'язку зі зверненням ДП "Новоолександрівський кінний завод №64" з клопотанням про відмову від права постійного користування земельною ділянкою площею 450 га Біловодська районна рада прийняла рішення від 30.05.2000р. №11/9 "Про передачу сільськогосподарських угідь та земель несільськогосподарського призначення із постійного користування Новоолександрівського кінного заводу в постійне користування Новоолександрівської сільської ради для організації резервного фонду".

Оскільки Новоолександрівський кінний завод №64 є державним підприємством та на момент прийняття вказаного рішення ради належав до сфери управління Міністерства аграрної політики України, правонаступником якого є Міністерство аграрної політики та продовольства України, прокурор звернувся з позовом у даній справі в інтересах вказаного міністерства про визнання недійсним і скасування рішення Біловодської районної ради від 30.05.2000р. №11/9, а також зобов'язання її повернути земельну ділянку в користування ДП "Новоолександрівський кінний завод №64".

Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив, дійшовши висновку про недоведеність порушення інтересів держави в особі саме Міністерства аграрної політики та продовольства України. При цьому суд безпідставно з порушенням вимог ст. 58 Конституції України керувався положеннями ст. 170 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 84, 92 Земельного кодексу України та Закону України "Про управління об'єктами державної власності", які не були чинними на момент прийняття радою оспорюваного рішення.

Натомість суд апеляційної інстанції при вирішенні справи виходив з положень Земельного кодексу України (в редакції на момент прийняття спірного рішення) та Декрету Кабінету Міністрів України "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" від 15.12.92 №8-92, згідно з яким на міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади покладено здійснення функцій щодо управління майном, що є у загальнодержавній власності, крім майнових комплексів підприємств, установ, організацій, управління якими здійснюють відповідні служби Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України згідно з законодавчими актами України. Зокрема, міністерства відповідно до покладених на них повноважень здійснюють контроль за ефективністю використання і збереженням закріпленого за підприємствами державного майна. До того ж вказаним Декретом заборонено підприємствам, що є у загальнодержавній власності, передавати безоплатно закріплене за ними майно іншим підприємствам, організаціям і установам, а також громадянам.

За висновком суду апеляційної інстанції, відмова Державного підприємства "Новоолександрівський кінний завод №64" від користування наданої йому у постійне користування земельною ділянкою суперечить меті діяльності цього підприємства, визначеній у його статуті (ст. 2), зменшує його активи та могла бути здійснена без перевищення закріплених статутом повноважень лише за згодою органу управління майном -Міністерства сільського господарства і продовольства України, оскільки право на розпорядження отриманою земельною ділянкою, у тому числі на відмову від користування нею, статутом не передбачено.

З огляду на таке суд дійшов висновку про порушення оспорюваним рішенням інтересів держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, яке згідно з п. 30 ст. 4 Положення, затвердженого Указом Президента України від 15.11.97 №1282/97, відповідно до покладених на нього завдань здійснює в межах повноважень, визначених законодавством, функції з управління майном підприємств, установ і організацій, що перебувають у державній власності.

Відповідач у касаційній скарзі проти такого висновку суду заперечує, посилаючись на те, що статутом ДП "Новоолександрівський кінний завод №64" не передбачено обов'язок підприємства узгоджувати питання землекористування з органом управління майном, а відповідно до п. 6.3 Статуту керівник підприємства самостійно вирішує питання діяльності підприємств, за винятком тих, що віднесені статутом до компетенції органу управління майном та інших органів управління даного підприємства; він несе повну відповідальність за стан та діяльність підприємства; діє без доручення від його імені, представляє його в усіх установах та організаціях; розпоряджається коштами та майном відповідно до чинного законодавства.

Судова колегія відхиляє такі доводи касатора з огляду на відсутність доведення ним під час розгляду даної справи судами обставин наявності в керівника ДП "Новоолександрівський кінний завод №64" повноважень без погодження з органом управління майном певним чином відчужувати закріплені за підприємством засоби виробництва, що є державною власністю, у тому числі майно чи майнові права, зокрема право постійного користування земельними ділянками, та зважаючи на положення п. 4.4 Статуту названого підприємства та Декрету Кабінету Міністрів України "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" від 15.12.92 №8-92.

При цьому судова колегія враховує, що під час розгляду справи відповідачем не доводились та судами не встановлені обставини припинення в установленому земельним законодавством порядку права ДП "Новоолександрівський кінний завод №64" на постійне користування спірною земельною ділянкою на момент прийняття оспорюваного рішення відповідача, яким визначено лише передання цієї ділянки в постійне користування Новоолександрівській сільській раді, а не припинення права попереднього землекористувача.

Разом з тим, оскільки вказане рішення передбачало виникнення права на спірну земельну ділянку в Новоолександрівської сільської ради, судам при вирішенні спору щодо визнання його недійсним слід було залучити вказану особу до участі в справі, результати вирішення якої можуть вплинути на її права і обов'язки.

До того ж при розгляді справи суди як першої, так і апеляційної інстанцій не надали жодної правової оцінки доводам відповідача про те, що на теперішній час частину спірної земельної ділянки площею 325,73 га передано в користування Державному підприємству "Сільськогосподарське підприємство "Олександрівське" на підставі розпорядження Біловодської районної державної адміністрації, частину площею 5,95 га повернуто ДП "Новоолександрівський кінний завод №64", частину площею 95,71 га віднесено до земель запасу, а частина площею 33,8 га в межах населеного пункту перебуває в користуванні Новоолександрівської сільської ради.

Вказані обставини мають суттєве значення для правильного вирішення даного спору, зокрема щодо зобов'язання повернути земельну ділянку в користування ДП "Новоолександрівський кінний завод №64", оскільки за їх наявності судові рішення в даній справі можуть стосуватися прав і обов'язків названих осіб, у зв'язку з чим їх незалучення є безумовною підставою для скасування цих рішень у силу п. 3 ч. 2 ст. 11110 ГПК України.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору в справі вимог ст.ст. 43, 47, 43, 84, 105 ГПК України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи, тому рішення і постанова підлягають скасуванню як такі, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Оскільки касаційна інстанція обмежена у праві оцінки доказів, наданих сторонами у справі, а право оцінки доказів належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин справи та залучення до участі в справі усіх осіб, прав і обов'язків яких стосується даний спір.

Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119-12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу задовольнити частково.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.02.12 та рішення господарського суду Луганської області від 05.12.11 у справі №26/206н/2011 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий Є.Першиков

Судді Т.Гоголь

А.Уліцький