ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
07.08.2012Справа №5002-18/2380-2012
За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
про стягнення 3325,91 грн.
Суддя І.К. Осоченко
Представники:
від позивача - ОСОБА_3 - представник, довіреність № 1963 від 05.09.2011;
від відповідача - не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 - позивач, звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - відповідача, в якій просить стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість в сумі 2750,96 грн., пеню у розмірі 243,05 грн., суму інфляції у розмірі 16,51 грн., 0,1 % річних за кожний день прострочення оплати у розмірі 574,95 грн., судовий збір у розмірі 1609,50 грн.
Позовні вимоги ґрунтуються на приписах ст.ст. 526, 530, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України і мотивовані тим, що 26.04.2011 між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 був укладений договір поставки № 503, відповідно якому позивач зобов'язався передати у власність товар відповідачеві, а останній зобов'язався прийняти даний товар згідно умов договору.
Однак, як вбачається з тексту позовної заяви, за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 2750,96 грн., на яку в подальшому було нараховано пеню, три відсотки річних простроченої суми та суму інфляційних збитків.
Представник позивача у судовому засіданні 26.07.2012 заявив клопотання про приєднання документів згідно наведеного переліку.
Суд долучив надані документи до матеріалів справи.
У судовому засіданні 07.08.2012 суд розпочав розгляд даної справи по суті.
07.08.2012 представник позивача надав суд заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 2750,96 грн. та 0,1% річних - 574,95 грн.
Дослідивши у судовому засіданні 07.08.2012 заяву позивача про уточнення позовних вимог, суд приходить до висновку, що фактично така заява є заявою про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку із чим суд приймає заяву позивача про уточнення позовних вимог до свого розгляду.
Представник відповідача у судові засідання 26.07.2012 та 07.08.2012 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був проінформований належним чином - рекомендованою кореспонденцією; вимог суду не виконав.
Слухання справи відкладалося у порядку, передбаченому статтею 77 ГПК України.
Враховуючи, що участь у судових засіданнях є правом відповідача, яким він не скористався, а не його обов'язок, суд вважає можливим розглянути дану справу за відсутністю відповідача у порядку ст. 75 ГПК України на підставі матеріалів, які наявні у справі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд
ВСТАНОВИВ:
26 квітня 2011 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (постачальник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (покупець) укладено договір поставки № 503.
Відповідно до пункту 1.1. договору, постачальник зобов'язується передавати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується приймати і сплачувати товар у порядку, визначеному умовами дійсного договору. Товар поставляється партіями.
Кількість і асортимент товару визначається покупцем у замовленні і вказується постачальником у видатковій накладній на товар (пункт 4.1 договору).
Ціна на товар визначається постачальником у видатковій накладній.
Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач здійснив поставку відповідачу товару за товарно-транспортною накладною № ТСМ-363023 від 07.12.2011 на суму 2750,96 грн. Відповідачем такий товар було отримано, що підтверджується підписом відповідача на товарно-транспортній накладній № ТСМ-363023 від 07.12.2011
Згідно з п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Згідно з пунктом 6.1 договору, розрахунок за товар здійснюється покупцем у продовж 7 календарних днів з моменту отримання товару, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, або, за згодою сторін, готівкою через касу постачальника.
Отже, відповідно до вимог пункту 6.1 договору, відповідач повинен був сплатити кошти у сумі 2750,96 грн. у строк до 15.12.2011.
Проте доказів оплати таких коштів відповідач суду не представив.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідач не представив суду доказів оплати позивачеві коштів у сумі 2750,96 грн., в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів. У зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 2750,96 грн. підлягають задоволенню.
У своїй заяві про уточнення позовних вимог від 07.08.2012, яка прийнята судом до свого розгляду, позивач просить стягнути з відповідача 0,1% річних у сумі 574,95 грн.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У пункті 7.2 договору сторони погодили, що у разі прострочки виконання покупцем строків оплати за отриманий товар більш ніж на 10 календарних днів, покупець сплачує постачальнику 0,1% річних від суми заборгованості за кожен день прострочки оплати.
Перевіривши у судовому засіданні розрахунок 0,1% річних, відповідно до якого позивач просить стягнути кошти у сумі 574,95 грн. за період з 18.12.2011 по 13.07.2012, та враховуючи те, що вище судом встановлено факт прострочення з боку відповідача оплати товару, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у частині 0,1% річних у сумі 574,95 грн.
Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 1609,50 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
В судовому засіданні 07.08.2012 судом оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Повне рішення складено 09.08.2012.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заборгованість - 2750,96 грн., 0,1% річних - 594,95 грн. та 1609,50 грн. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя І.К. Осоченко