Справа № 712/11966/12

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2012 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючого судді -Сочка В.І., при секретарі Козар Г.В., з участю заявника ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, представника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Закарпатській області -Шутко О.М., представника стягувача -Реплюк Н.М., розглянувши скаргу ОСОБА_1 про визнання неправомірною та скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони та його відчуження, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на постанову відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Закарпатській області від 14.06.2012 р. якою накладено арешт на 1/3 готельного комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1, у межах суми звернення стягнення 16 083 112,15 грн. та оголошено заборону на його відчуження.

Скарга мотивована тим, що постановою від 14.06.2012 року накладено арешт на майно, що належить не ОСОБА_1, а ТОВ «Самшит».

В судовому засіданні заявник та його представник подану скаргу підтримали. Додали, що 16.07.2012 р. виконавчим комітетом Ужгородської міської ради видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, згідно якого власником готельно-ресторанного комплексу, на який накладено арешт, є ТОВ «Самшит». Право власності ТОВ «Самшит»зареєстровано КП БТІ м. Ужгорода 20.07.2012 р. Заявником як боржником не отримувалась постанова що відкриття виконавче провадження, що унеможливлювало виконання рішення суду в добровільному порядку. ТОВ «Самшит»пред'являє до ОСОБА_1 претензії у зв'язку з тим, що через нього накладено арешт на належне товариству майно.

Представник ДВС проти задоволення скарги заперечив, пояснив, що арешт на вказане майно накладено на підставі відповіді КП БТІ м. Ужгорода та свідоцтва про право власності на майно, виданого виконавчим комітетом Ужгородської міської ради 16.09.2012 р.

Представник стягувача Русин В.І. проти задоволення скарги заперечила. З поданих заперечень слідує, що заявником жодними доказами не доведено яким саме чином оскаржуваною постановою порушено його права. Чинним законодавством передбачена можливість звернення стягнення на частку боржника у майні товариства з обмеженою відповідальністю.

Заслухавши пояснення сторін, оглянувши матеріали зведеного виконавчого провадження, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця під час виконання рішення порушено їх права чи свободи.

Звертаючись до суду зі скаргою, ОСОБА_1 вказує на те, що оскаржуваною постановою накладений арешт на майно, яке йому не належить.

Виходячи з даної мотивації, оскаржуваною постановою могли бути порушені права ТОВ «Самшит»як власника майна, а не ОСОБА_1

Дані доводи скарги виключають право ОСОБА_1 на оскарження постанови ДВС у судовому порядку.

Посилання на пред'явлення ТОВ «Самшит»претензії до ОСОБА_1 у зв'язку з накладенням арешту на майно, не підтверджене жодними доказами.

Підставою для накладення арешту на 1/3 готельного комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1»стала відповідь КП БТІ м. Ужгорода від 18.05.2012 року, згідно якої вказаний об'єкт зареєстровано за співвласниками ТОВ «Самшит»ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_1, а також свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 16.09.2009 р.

Суд не приймає до уваги посилання на рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 07.09.2011 р. № 322, яким ТОВ «Самшит»видано свідоцтво на право власності на готельно-ресторанний комплекс, оскілки державна реєстрація як підстава для виникнення права власності на вказаний об'єкт, відбулася після винесення оскаржуваної постанови -20.07.2012 р.

Посилання на те, що ОСОБА_1 не було відомо про відкриття виконавчого провадження, що унеможливлювало виконання рішення суду в добровільному порядку у зв'язку з чим постанова є передчасною, спростовується матеріалами виконавчого провадження, з яких слідує, що ще за 11 місяців до винесення постанови - 13.07.2010 р. за участю представника боржника та його дружини, державним виконавцем проведено опис належного йому майна.

Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що оскаржувана постанова була прийнята відповідно до закону та права чи свободи заявника порушені не були.

Керуючись ст.ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 386-387, ст. 208-210 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірною та скасування постанови відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Закарпатській області від 14.06.2012 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони та його відчуження -відмовити.

Апеляційна скарга на дану ухвалу може бути подана протягом п'яти днів з дня отримання її копії до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд.

Суддя Сочка В.І.