Справа № 2506/1432/2012 Провадження № 22-ц/2590/2214/2012 Головуючий у I інстанції - Рахманкулова І. П.
Категорія - цивільна Доповідач - Харечко Л. К.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 липня 2012 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіХаречко Л.К.,
суддів:Зінченко С.П., Ішутко В.М.,
при секретарі:Биховець Н.М.,
за участю:представника позивача ОСОБА_5, представника відповідача ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 29 травня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_7 до Публічного акціонерного товариства виробничо-торгова фірма ,,Сіверянка" про визнання незаконними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и в:
Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 29 травня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_7 до Публічного акціонерного товариства виробничо - торгова фірма „Сіверянка" про визнання незаконних дій, зобов'язання вчинити певні дії, відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить вказане рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов повністю.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду першої інстанції не відповідає дійсним обставинам справи і вимогам закону, оскільки суд не дав належної оцінки наданим позивачем доказам. ОСОБА_7 зазначає, що в листопаді 1992 року вона вселилася в кімнату АДРЕСА_3 в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 і проживає в даній кімнаті до теперішнього часу. У зв'язку з цим вважає, що з моменту набуття права власності ПАТ ВТФ „Сіверянка" на гуртожиток у 2007 році між сторонами з урахуванням положень ст. 11 ЦК України виникли фактичні договірні відносини щодо безстрокового найму житлового приміщення, оскільки відповідно до ст. 814 ЦК України у разі зміни власника житла переданого у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця. Зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано прийшов до висновку, що з 25 квітня 1994 року вона мешкає в гуртожитку на підставі договору укладеного між фабрикою „Елегант" та відповідачем, даний договір до неї жодного відношення не має, оскільки на момент його укладення вона вже два роки мешкала в гуртожитку і крім того, даний договір передбачає надання койко-місць одиноким (не сімейним) громадянам, а вона отримала кімнату для мешкання сім'ї з чотирьох осіб.
Також апелянт вважає, що суд не дав жодної оцінки її доводам про те, що розрахунок відповідача за проживання в гуртожитку зроблений з порушенням розпорядження Чернігівської обласної адміністрації № 363 від 22.10.2008 року та Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 року № 1548 „Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" та про необґрунтованість нарахування їй плати за трьох осіб.
Вислухавши суддю-доповідача, осіб які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом встановлено, що у 1992 році у зв'язку з капітальним ремонтом житлового будинку по АДРЕСА_2, ОСОБА_7 було запропоновано тимчасово заселитися в кімнату № АДРЕСА_3 гуртожитку по АДРЕСА_1.
Приміщення гуртожитку по АДРЕСА_1 відповідно до договору купівлі-продажу майна державного підприємства від 09.09.1993 року придбано в складі цілісного майнового комплексу організацією орендарів орендного підприємства Чернігівської швейної фабрики „Сіверянка", про що 12 листопада 1993 року Фондом державного майна України видано свідоцтво про власність.
Згідно свідоцтва про право власності від 20.07.2007 року будівля гуртожитку по АДРЕСА_1 зареєстрована на праві власності за Закритим акціонерним товариством виробничо-торгова фірма „Сіверянка" (правонаступником якого є ПАТ ВТФ „Сіверянка") на підставі рішення виконкому Чернігівської міської ради від 16.07.2007 року № 175.(а.с. 10).
Відповідно до паспортних даних, ОСОБА_7 з 27.03.2003 року зареєстрована та проживає в кімнаті № АДРЕСА_3 гуртожитку по АДРЕСА_1 (а.с. 8).
З матеріалів справи вбачається, що 25.04.1994 року між Акціонерним товариством Чернігівська швейна фабрика „Сіверянка" (нині ПАТ ВТФ „Сіверянка") та Чернігівською швейною фабрикою (на даний час Публічне акціонерне товариство Чернігівська швейна фабрика „Елегант" ) було укладено договір про надання місць працівникам фабрики „Елегант" у гуртожитку ПАТ ВТФ „Сіверянка" по АДРЕСА_1. (а.с. 22).
Відповідно до умов договору фабрика „Елегант" самостійно отримувала плату зі своїх працівників за проживання у гуртожитку і перераховувала її на рахунок ПАТ ВТФ „Сіверянка", при цьому фабрика „Елегант" перераховувала ПАТ ВТФ „Сіверянка" плату за фактично зайняту кількість ліжко-місць, що підтверджується розрахунками № 155 від 30.09.2010 року та № 162 від 29.10.2010 року.
З довідки ПАТ ВТФ „Сіверянка" від 28.05.2012 року № 1/1-699 вбачається, що під час дії договору від 25.04.1994 року про надання місць працівникам ПАТ „Елегант" у гуртожитку по АДРЕСА_1, який належить ПАТ ВТФ „Сіверянка", у гуртожитку проживало 80 працівників фабрики „Елегант", а плата здійснювалася за 97 ліжко-місць, так як деякі мешканці займали одразу кілька ліжко-місць, тобто фабрика „Елегант" самостійно компенсувала різницю між собівартістю койко-місця і отриманою платою від своїх працівників, що проживали у гуртожитку та займали декілька ліжко-місць.
З 01.11.2010 року договір від 25.04.1994 року про надання місць працівникам ПАТ „Елегант" у гуртожитку ПАТ ВТФ „Сіверянка" розірвано шляхом письмового повідомлення № 1412 (а.с. 33).
Таким чином, з часу розірвання договору, тобто з 01.11.2010 року ПАТ ВТФ „Сіверянка" проводило нарахування плати за проживання в гуртожитку по кімнаті АДРЕСА_3 у тому ж розмірі, як і раніше, але рахунки на оплату виставлялися вже не ПАТ „Елегант", а безпосередньо ОСОБА_7
Відмовляючи ОСОБА_7 в задоволенні позовних вимог про визнання незаконних дій, зобов'язання вчинити певні дії суд першої інстанції виходив з того, що позивач ніколи не перебувала у трудових відносинах з відповідачем і заселилася у гуртожиток у зв'язку з роботою на фабриці „Елегант", так як між ПАТ „Елегант" та ПАТ ВТФ „Сіверянка" з 25.04.1994 року по 01.11.2010 року діяв договір про надання місць у гуртожитку працівникам фабрики. Плату за проживання у гуртожитку позивач сплачувала ПАТ „Елегант", тобто за місцем своєї роботи, а ПАТ „Елегант" перераховувало ПАТ ВТФ „Сіверянка" плату за проживання всіх своїх працівників у гуртожитку з урахуванням фактично зайнятих ліжко - місць, компенсуючи різницю між собівартістю койко - місця і отриманою платою від працівників.
Враховуючи, що ОСОБА_7 відмовилася укладати договір оренди займаного житла з ПАТ ВТФ „Сіверянка", у зв'язку із розірванням договору від 25.04.1994 року про надання місць працівникам фабрики „Елегант" у гуртожитку фабрики „Сіверянка" з 01.11.2010 року, відповідач проводить нарахування плати за проживання у гуртожитку відповідно до вимог розпорядження Чернігівської обласної адміністрації № 363 від 22.10.2008 року „Про встановлення граничного розміру плати за проживання у гуртожитках", а тому судом першої інстанції встановлено, що підстави для визнання незаконними дій відповідача та зобов'язання провести перерахунок платежів за користування кімнатою АДРЕСА_3 в належному відповідачу гуртожитку, відсутні.
Колегія суддів проаналізувавши всі наявні докази у справі не знайшла правових підстав, передбачених положеннями діючого законодавства, для визнання незаконними дій відповідача та зобов'язання провести перерахунок платежів за користування кімнатою АДРЕСА_3 в належному відповідачу гуртожитку.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 29 травня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий:Судді: