Справа № 2-570/2012 Провадження № 22-ц/2590/2192/2012 Головуючий у I інстанції - Маслюк Н. В.

Категорія - цивільна Доповідач - Харечко Л. К.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2012 року

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіХаречко Л.К.,

суддів:Зінченко С.П., Ішутко В.М,

при секретарі:Биховець Н.М.,

за участю:відповідача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Чернігові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 15 травня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_5 про стягнення матеріальної шкоди,

в с т а н о в и в:

Рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 15 травня 2012 року у задоволенні позовних вимог публічного товариства комерційного банку „ПриватБанк" до ОСОБА_5 про стягнення матеріальної шкоди відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ „ПриватБанк" просить скасувати дане рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вказує, що судом першої інстанції не було враховано, що у червні 2010 року позивач звертався з позовними вимогами про стягнення шкоди з ОСОБА_5 Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26.07.2010 р. по справі №2-2337/10 позов повернуто, так як банком не надано доказів, що підтверджують відшкодування фізичним особам грошових коштів знятих з їх кредитних карток згідно постанови від 31.08.2007 року, не надано належні докази сплати державного мита за подання позову. У зв'язку з винесенням зазначеної ухвали, апелянт вважає, що перебіг позовної давності перервався, а отже судом першої інстанції не правильно застосовано ст. 257 ЦК України та не застосовано ч. 3 ст. 264 ЦК України і ч. 5 ст. 121 ЦПК України.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача, дослідивши матеріали даної справи та матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 з липня 2005 року по січень 2006 року працював на посаді старшого менеджера по банківському обслуговуванню юридичних осіб Деснянського відділення Чернігівського управління „ПриватБанк" (а.с. 10-11 т.1 кримінальної справи).

Висновком службового розслідування відносно ОСОБА_5 від 25.12.2005 року виявлено факт зняття останнім грошових коштів з кредитних карток клієнтів банку по програмі „Собитійна" (а.с. 5-9 т.1 кримінальної справи).

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 серпня 2007 року ОСОБА_5 обвинувачений за вчинення злочину передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України був звільнений від кримінальної відповідальності на підставі Закону України „Про амністію" від 19 квітня 2007 року, а провадження по справі було закрито.

Звертаючись до суду з позовом, ПАТ „ПриватБанк" в правове обґрунтування позовних вимог послалося на ст. 230 ЦК України щодо правових наслідків вчинення правочину під впливом обману.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції вважав, що вказані правовідносини повинні регулюватися положеннями статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відмовляючи ПАТ „ПриватБанк" у задоволенні позову про стягнення матеріальної шкоди суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ „ПриватБанк" був пропущений строк позовної давності для звернення до суду з позовною заявою без наявності поважних причин для цього.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

З матеріалів справи вбачається, що після пред'явлення обвинувачення ОСОБА_5 за вчинення злочину передбаченого ч.2 ст.190 КК України, у межах строку визначеного ЦК України, позивач пред'явив 18.07.2007 року цивільний позов (а.с. 230, 231 т. 4 кримінальної справи). Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 серпня 2007 року провадження по справі було закрито у зв'язку із звільненням відповідача від кримінальної відповідальності. Вказана постанова суду набрала законної сили 10.09.2007 року (а.с.32-33), а тому саме з цього часу розпочинається перебіг строку позовної давності. Тобто останній день подачі позовної заяви, в межах строку позовної давності, припав на 10.09.2010 року. Однак, ПАТ КБ „ПриватБанк" звернулося до суду з позовною заявою про відшкодування матеріальної шкоди з ОСОБА_5 лише 23.02.2012 року, тобто з пропуском строку встановленого ст. 257 ЦК України, без наявності поважних причин для цього.

Відповідно до частин 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, що було й зроблено відповідачем в судовому засіданні суду першої інстанції. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Доводи апелянта про те, що ним був пропущений строк позовної давності для звернення до суду з поважних причин, оскільки у червні 2010 року ПАТ „ПриватБанк" вже звертався до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості, проте, їх позов було повернуто, так як банком не надано доказів, що підтверджують відшкодування фізичним особам грошових коштів знятих з їх кредитних карток згідно постанови від 31.08.2007 року, не надано належні докази сплати державного мита за подання позову, колегія суддів апеляційного суду не приймає до уваги, оскільки вважає, що вказані причини не можуть бути підставою для поновлення строку звернення до суду з позовною заявою. Крім того, банк неодноразово в період 2009-2010 років звертався з аналогічними позовами до ОСОБА_5, які були залишені без розгляду, а відповідно до частини 1 статті 265 ЦК України залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

Отже, постановляючи рішення, суд першої інстанції в обсязі, необхідному для вирішення спору та виходячи саме з тих вимог, які заявлялись позивачем у суді першої інстанції, з'ясував всі обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин, дав належну оцінку доказам та вірно застосував закон, який регулює ці правовідносини, ухваливши законне та обґрунтоване рішення. Підстав, передбачених ст. 309 ЦПК України для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, апеляційним судом не встановлено.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 15 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий:Судді: