Справа № 22-ц-1268/2012 Провадження № 22-ц/2590/1268/2012 Головуючий у I інстанції - Кантур А.М.
Категорія - цивільна Доповідач - Харечко Л. К.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 липня 2012 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіХаречко Л.К.,
суддів:Зінченко С.П., Ішутко В.М,
при секретарі:Биховець Н.М.,
за участю:представника позивача Атавіна О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27 лютого 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства „Державний ощадний банк України" до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки,
в с т а н о в и в:
Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27 лютого 2012 року стягнення з ОСОБА_6 в користь публічного акціонерного товариства „Державний ощадний банк України" заборгованості в розмірі 167719 (сто шістдесят сім тисяч сімсот дев'ятнадцять) грн. 69 коп. за договором відновлюваної кредитної лінії № 6 від 1 лютого 2007 року - звернуто на предмет іпотеки в межах його вартості - на квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 24 квітня 2002 року приватним нотаріусом Прилуцького міського нотаріального округу Ігнатовою Л.Л. за реєстраційним № 308.
Надано публічному товариству „Державний ощадний банк України" в особі філії - Прилуцьке відділення №221 повноваження на продаж від імені ОСОБА_6 вищезазначеної квартири №89 на свій розсуд, а також з витребуванням від усіх підприємств, установ та організацій (незалежно від форми власності) та нотаріусів договорів (їх копій та дублікатів), витягів з державних реєстрів та інших документів, пов'язаних з даною нерухомістю за період реєстрації такої за ОСОБА_6.
Стягнуто з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в користь: ПАТ „Державний ощадний банк України" по 829 грн. 99 коп. витрат по судовому збору, а також держави - по 8 грн. 61 коп. з кожного в рахунок недоплаченого судового збору по справі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 просять зазначене рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржуване рішення є незаконним у зв'язку із невірним встановленням обставин справи, неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказують на те, що суд першої інстанції неправомірно включив повторно до суми боргових зобов'язань нарахування відсотків за період з 01.06.2009 року по 01.06.2010 року. Заперечують проти включення в стягнення по кредиту неустойки у зв'язку із спливом позовної давності. Крім того, зазначають, що рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки квартиру порушує права неповнолітніх дітей відповідачів, які в ній проживають. Також вказують, що звернення стягнення частку квартири, яка належить ОСОБА_7 є неправомірним, оскільки остання не мала зобов'язань перед позивачем.
ОСОБА_6, ОСОБА_7 до суду не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, який просив відхилити апеляційну скаргу апелянтів, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом встановлено, що за договором кредитної лінії № 6 від 01.02.2007 року ОСОБА_6 отримав у ПАТ „Державний ощадний банк України" 114000 грн. на споживчі цілі, які зобов'язався повернути останньому до 31.01.2012 року під 19 % річних, комісійної винагороди та інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором. 02.02.2007 року між вищевказаними сторонами укладено іпотечний договір, згідно з яким в забезпечення даного кредитного договору відповідач передав позивачу в іпотеку АДРЕСА_1, вартістю 167305,00 грн., яка належить ОСОБА_6 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 24.04.2002 року, на що була надана нотаріально посвідчена письмова згода його дружини ОСОБА_7 від 02.02.2007 року, та в цей же день була накладена заборона нотаріусом на відчуження даного житла.
Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 19.05.2010 року стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ „Державний ощадний банк України" заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі 113130,20 грн., а також судові витрати на користь державного бюджету м. Прилуки.
Задовольняючи позовні вимоги ПАТ „Державний ощадний банк України" суд першої інстанції виходив з того, що дійсно мало місце порушення ОСОБА_6 зобов'язання за договором кредитної лінії № 6 від 01.02.2007 року, яке виразилось у неналежному виконанні та недотриманні обумовленого строку виконання даного зобов'язання, забезпеченого заставою квартири АДРЕСА_1, за іпотечним договором від 02.02.2007 року та рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 19.05.2010 року, яким було стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ „Державний ощадний банк України" заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі 113130,20 грн. Оскільки ОСОБА_6 не виконав своїх зобов'язань за кредитним договором, позивач був вправі нарахувати станом на 01.02.2012 року заборгованість у розмірі 167719,69 грн. та вимагати звернення стягнення за цим зобов'язанням з відповідача на передану останнім в іпотеку квартиру.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що неповнолітні діти відповідачів були зареєстровані в спірній квартирі з 25.11.2009 року, тобто відразу після звернення позивача з двома письмовими претензіями щодо необхідності погашення ОСОБА_6 зобов'язань за кредитним договором. До цього часу неповнолітні діти відповідачів були зареєстровані разом зі своєю матір'ю ОСОБА_7 в АДРЕСА_2. Отже відповідачі не заручались згодою служби у справах дітей до нотаріального посвідчення обох договорів, діяли відповідно до ст. 65 СК України та усвідомлювали можливість настання негативних для них наслідків.
Такий висновок суду ґрунтується на законі та відповідає обставинам справи, а тому доводи апелянтів щодо порушення позивачем інтересів неповнолітніх дітей не можуть бути прийняті судом.
Доводи апелянтів про те, що позивач включив повторно до суми боргових зобов'язань розрахунок нарахування відсотків за попередній період, не заслуговують на увагу, оскільки фактично зобов'язання за кредитним договором не виконані. Відділ ДВС Прилуцького міськрайуправління юстиції не зміг реалізувати вказане майно, у зв'язку з тим, що прилюдні торги не відбулися по причині відсутності покупців. З набранням законної сили рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 19.05.2010 року зобов'язання не припинились, позивач мав право нараховувати проценти за користування кредитом та штрафні санкції за порушення зобов'язання.
Щодо твердження відповідачів про застосування судом позовної давності за пенею - апеляційні вимоги є необґрунтованими, оскільки відповідно до наданого розрахунку пеня нараховувалась лише за період з 01.02.2011 року по 31.01.2012 року, тобто за останній рік.
Доводи апелянтів щодо неправомірного звернення стягнення на ? частину майна яке належить ОСОБА_7, оскільки остання не має зобов'язальних відносин із позивачем не заслуговують на увагу, так як відповідно до ч. 4 ст. 65 СК України, договір укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї. Сама ОСОБА_7 дала письмову згоду та не заперечувала проти укладення кредитного договору своїм чоловіком та проти застави нерухомого майна, розуміла ризик настання негативних наслідків.
Таким чином, рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування і тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27 лютого 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий:Судді: