ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 5011-71/6452-2012 01.08.12
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт»
про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 8 893,73 грн.
Суддя Нечай О.В.
Представники сторін:
від позивача: Амєліна О.О., довіреність № 13 від 03.01.2012 р.
від відповідача: не з'явився.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка»(далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт»(далі - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 8 893,73 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхове відшкодування в розмірі 10 399,55 грн., внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі -ДТП).
Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.05.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-71/6452-2012, розгляд справи призначено на 14.06.2012 р.
12.06.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи.
У судове засідання 14.06.2012 р. представник позивача не з'явився. Вимоги ухвали від 21.05.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/6452-2012 позивач не виконав.
Представник відповідача у судове засідання 14.06.2012 р. не з'явився. Вимоги ухвали від 21.05.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/6452-2012 відповідач не виконав.
Враховуючи те, що представники сторін в судове засідання 14.06.2012 р. не з'явилися, а також у зв'язку з невиконанням сторонами вимог ухвали господарського суду міста Києва від 21.05.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/6452-2012, розгляд справи відкладено на 11.07.2012 р.
04.07.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано документи на виконання вимог ухвали від 21.05.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/6452-2012.
10.07.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано документи на виконання вимог ухвали від 21.05.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/6452-2012.
У судове засідання 11.07.2012 р. представник позивача з'явився та надав документ для долучення до матеріалів справи. Вимоги ухвали від 21.05.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/6452-2012 позивач виконав частково.
Представник відповідача у судове засідання 11.07.2012 р. з'явився. Вимоги ухвали від 21.05.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/6452-2012 відповідач виконав.
У судовому засіданні 11.07.2012 р. представники сторін заявили клопотання про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів згідно зі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши у судовому засіданні 11.07.2012 р. клопотання представників сторін про продовження строку розгляду спору, враховуючи особливості розгляду спору, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання про продовження строку розгляду спору.
У судовому засіданні 11.07.2012 р. судом оголошено перерву до 01.08.2012 р.
01.08.2012 р. представник позивача з'явився у судове засідання, надав суду додаткові докази для долучення до матеріалів справи, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання 01.08.2012 р. не з'явився.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
11 травня 2011 року між ОСОБА_2 (далі - страхувальник) та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Уніка» (далі - позивач) було укладено Договір добровільного комплексного страхування № 030405/4002/0000052 (далі - Договір), відповідно до якого позивачем були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля «Ніссан», державний номерний знак НОМЕР_1.
10.09.2011 р. о 15 год. 40 хв. ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки «БМВ», державний номерний знак НОМЕР_2, в м. Києві на вул. Набережно-Хрещатицька, 3, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Ніссан», державний номерний знак НОМЕР_1, що призвело до пошкодження транспортних засобів.
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 02.12.2011 р. ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн., згідно з ст. 124 КУпАП.
Відповідно до Звіту № 515/КВ1 про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого транспортного засобу, вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу марки «Ніссан», державний номерний знак НОМЕР_1, в результаті вищезазначеної ДТП складає 8 893,73 грн.
Позивачем був складений та підписаний страховий акт № 00074736 від 18.10.2011 р., згідно з яким пошкодження автомобіля марки «Ніссан», державний номерний знак НОМЕР_1, внаслідок ДТП, яка сталась 10.09.2011 р. о 15 год. 40 хв., в м. Києві на вул. Набережно-Хрещатицька, 3, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 10 399,55 грн.
На підставі сформованого страхового акту № 00074736 від 18.10.2011 р. позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 10 399,55 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 034960 від 21.10.2011 р. (8 345,84 грн.) та № 041033 від 09.12.2011 р. (2 053,71 грн.)
Згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат (затрат) переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.
Як вбачається з матеріалів справи цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «БМВ», державний номерний знак НОМЕР_2, на момент скоєння вищезазначеного ДТП була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Лафорт», згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/6646176.
Судом встановлено, що Поліс № АА/6646176 є договором І типу.
Відповідно до п. 15.1 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(в редакції, чинній на дату укладення вищезазначеного полісу) договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу).
Згідно з п. 2.1. Постанови Кабінету міністрів України «Про правила дорожнього руху»від 10 жовтня 2001 р. N 1306 водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі:
а) посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії;
б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил - технічний талон), а у разі відсутності в транспортному засобі його власника, крім того, - свідоцтво про право спільної власності на цей транспортний засіб або реєстраційний чи інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження таким транспортним засобом;
в) у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків і (або) .пеціальних звукових сигнальних пристроїв - дозвіл, виданий Державтоінспекцією МВС, у разі розміщення реклами, - погодження, що видається підрозділами Державтоінспекції МВС;
г) у встановлених законодавством випадках дорожній лист і документацію на вантаж, що перевозиться; на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог спеціальних правил;
ґ) поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
З метою з'ясування всіх обставин справи судом було направлено запит № 06-37.1/5011-71/6452-2012 на адресу Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у м. Києві про надання суду інформації про те, чи складався 10.09.2011 р. (дата скоєння вищезазначеної ДТП) протокол про адміністративне правопорушення за ст. 126 КУпАП на водія ОСОБА_3 за керування транспортним засобом марки «БМВ», державний номерний знак НОМЕР_2, без належних правових підстав, та чи було накладено на нього адміністративне стягнення.
25.06.2012 р. до господарського суду міста Києва надійшов лист-відповідь від Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві № 10/14977 на судовий запит № 06-37.1/5011-71/6452-2012, з якого вбачається, що гр. ОСОБА_3 10.09.2011 р. не притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП.
З огляду на вищенаведене, у суду відсутні підстави вважати, що гр. ОСОБА_3 під час скоєння вищезазначеної ДТП керував автомобілем марки «БМВ», державний номерний знак НОМЕР_2, без належних правових підстав.
Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Таким чином, на підставі вищезазначених норм та у зв'язку з укладенням Полісу № АА/6646176 відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати шкоду, заподіяну страхувальником майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «БМВ», державний номерний знак НОМЕР_3.
Враховуючи те, що цивільно-правову відповідальність власника автомобіля марки «БМВ», державний номерний знак НОМЕР_3, на момент скоєння вищезазначеної ДТП було застраховано відповідачем, що підтверджується Полісом № АА/6646176, відповідач згідно з статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування" зобов'язаний в межах ліміту відповідальності виплатити страхове відшкодування позивачу.
У своєму письмовому відзиві відповідач частково визнає власну заборгованість перед позивачем по сплаті страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 7 411,44 грн., тобто без нарахування податку на додану вартість.
Суд не погоджується з даною позицією відповідача, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 14.1.178. ст. 14 Податкового кодексу України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Згідно з п. 180.1. ст. 180 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є:
1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;
2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;
3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:
особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;
особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.
Норми цього пункту не застосовуються до операцій з ввезення на митну територію України фізичними особами (громадянами) чи суб'єктами підприємницької діяльності, які не є платниками податку, культурних цінностей, зазначених у пункті 197.7 статті 197 цього Кодексу;
4) особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи;
5) особа - управитель майна, яка веде окремий податковий облік з податку на додану вартість щодо господарських операцій, пов'язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном.
Для цілей оподаткування господарські відносини між управителем майна з власної господарської діяльності та його діяльності з управління майном прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів. Норми цього підпункту не поширюються на управителів майна, які здійснюють управління активами інститутів спільного інвестування, фондів банківського управління, фондів фінансування будівництва та фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону;
6) особа, що проводить операції з постачання конфіскованого майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у власність держави (у тому числі майна, визначеного у статті 172 Митного кодексу України), незалежно від того, чи досягає вона загальної суми операцій із постачання товарів/послуг, визначеної пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством;
7) особа, що уповноважена вносити податок з об'єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності, що перебувають у підпорядкуванні платника податку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 185.1. ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;
в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);
г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);
ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;
д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;
е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Як вбачається з п. 196.1.3. ст. 196 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів.
Суд зазначає про те, що здійснювати стягнення страхової виплати з урахуванням податку на додану вартість можливо лише у разі здійснення відновлювального ремонту автомобіля платником податку на додану вартість.
Дана правова позиція підтверджується практикою Верховного Суду України при розгляді цивільних справ, що виникають з договорів страхування.
Судом встановлено, що відновлювальний ремонт пошкодженого внаслідок вищезазначеної ДТП автомобіля здійснило Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомобільний центр Голосіївський», який є платником податку на додану вартість, згідно з свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 37106282.
З огляду на вищенаведене, позовні вимоги в частині сплати страхового відшкодування в порядку регресу з урахуванням податку на додану вартість підлягають задоволенню.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 8 893,73 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт»(04050, м. Київ, вул. Довнар-Запольського, буд. 9/10, ідентифікаційний код: 25005889) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»(01031, м. Київ, вул. Рейтарська, буд. 37, ідентифікаційний код: 20033533) страхове відшкодування в порядку регресу в розмірі 8 893 (вісім тисяч вісімсот дев'яносто три) грн. 73 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.
Повне рішення складено 06.08.2012 р.
Суддя О.В. Нечай