Справа № 2-95/2011 Провадження № 22-ц/0290/1829/2012Головуючий в суді першої інстанції:Клапоущак С.Ю.

Категорія: 46 Доповідач: Матківська М. В.

У Х В А Л А

Апеляційного суду Вінницької області

від 06 серпня 2012 року

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :

Головуючого : Матківської М.В.

Суддів : Сопруна В.В., Денишенко Т.О.

При секретарі : Сніжко О.А.

За участю: позивача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3; відповідача ОСОБА_4, її представника -адвоката Дубровіної Л.О.

розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4

на рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 17 травня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 і ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та дарування іменних акцій ВАТ «Вінницька обласна друкарня»та визнання цих акцій спільною сумісною власністю подружжя, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_7 про визнання договорів купівлі-продажу та передавальних розпоряджень недійсними, -

В с т а н о в и л а :

У серпні 2010 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, зазначивши, що із відповідачем із 30 квітня 1996 року перебував у зареєстрованому шлюбі, який розірваний рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 28 жовтня 2010 року, що набрало законної сили 22 листопада 2010 року. За період спільного проживання у шлюбі ними придбано: 2-х кімнатну квартиру АДРЕСА_6 вартістю 280 000 гр.; побудовано жилий будинок по АДРЕСА_5 вартістю 560 000 гр.; акції ВАТ «Вінницька обласна друкарня» у кількості 1 136 746 штук вартістю 223 349,20 гр. та придбано земельну ділянку площею 0,096 га по вул. АДРЕСА_7 і області вартістю 50 000 гр.

У листопаді 2010 року ОСОБА_2 подав заяву про доповнення своїх позовних вимог, зазначивши про поділ спільного сумісного майна подружжя, яким являється рухоме майно, придбане ними у період шлюбу: мотоблок, газонокосарка, телевізор », телевізор 19", холодильник d»нової моделі, холодильник »старої моделі, мікрохвильова піч », газова плита Веко, морозильна камера 180 см. висотою, котел для сауни, газова колонка, пральна машина LG 6 кг, музичний центр LG карооке, м'ясорубка електрична, чайник електричний, бетонозмішувач новий, швейна машина електрична, станція для подачі води, дивани 3 штуки: два бордових, один зелений, диван кутовий, диван маленький, диван шкіряний, спальня «Тернопільська фабрика»: ліжко, дві тумбочки, два комоди, шафа, дзеркало; меблі два комплекти: шафа 2-х дверна, трельяж 2-х дверний -1 шт., одно-дверний -2 штуки, шафа одно-дверна; стінка меблева в комплекті, стіл скляний -2 штуки; стіл дерев'яний розкладний, тумбочка інтер'єрна 4 м столешня; інтер'єрні скульптури до 1 метра висотою зображення жінок -4 штуки; журнальний стіл із кріслами у старовинному стилі; журнальний столик на колесах; підставка для телевізора -2 штуки; меблі кухонні; надувний матрац -2 штуки; палатка двомісна; дзеркало навісне в оправі; паласи -3 штуки; стіл дерев'яний і дві лавки; пральна машина Bosch; комод білий; стіл з дерева круглий; стільці дерев'яні 6 штук; диван-софа; диван кухонний кутовий; стіл кухонний кутовий; дзеркало в оправі -2 штуки; телевізор; килими 2 штуки; посуд; чайник електричний; пилосос; праска; шафа -2 штуки; стінка меблева; холодильник; газова плита; газова колонка; ліжко; мікрохвильова піч; телевізор на загальну суму 79 410 гр. Також зазначив, що відповідач привласнила речі, які були подаровані йому і відповідно до ст. 57 СК України являються його особистою власністю: глобус міні-бар; торшер кований; ковдра верблюжа; холодильник автомобільний; телевізор автомобільний; відеокамера -2 штуки; бочка душова; крісло-качалка плетене; література (підписне видання); комплект білизни атласний, які просив зобов'язати відповідача повернути йому.

У березні 2011 року ОСОБА_2 подав позовну заяву про поділ майна подружжя із збільшеними позовними вимогами і просив поділити крім раніше зазначеного майна: житловий будинок по АДРЕСА_5 і квартиру АДРЕСА_8 вартістю 280 000 гр., придбану на ім'я ОСОБА_4 під час спільного проживання однією сім'єю до реєстрації шлюбу на підставі біржового контракту про купівлю-продаж нерухомості №381 від 13.07.1995 року, а також витребувати у відповідача речі, які являються його особистою приватною власністю: глобус міні-бар, срібний бокал, картина «Маки», покривало верблюже, холодильник автомобільний, телевізор автомобільний, бочка душова, крісло-качалка плетене, література (підписне видання), що придбане до одруження.

У травні 2011 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 і ОСОБА_7 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу простих іменних акцій ВАТ «Вінницька обласна друкарня»та передавальних розпоряджень, зазначивши, що згідно умов договору купівлі-продажу іменних акцій № 433 від 15 січня 2002 року він продав ОСОБА_4 прості іменні акції ВАТ «Вінницька обласна друкарня»в кількості 968 954 шт. номінальною вартістю 0,20 гр. на суму 193 790,80 гр. Договір був укладений під впливом тяжких обставин, з метою приховати належне йому майно від наявних зазіхань з боку третіх осіб, які мали намір заволодіти корпоративними правами ВАТ «Вінницька обласна друкарня». На той час третіми особами на нього чинився тиск з метою відібрання контрольного пакета акцій друкарні, тому за порадою знайомих він переоформив акції на дружину ОСОБА_4, яка за формально проданий їй пакет акцій не сплатила йому їх вартість, а, відповідно, ніяких коштів йому не передавала. При укладенні договору між ними була досягнута домовленість про те, що переоформлені на неї акції по першій же вимозі, коли відпадуть обставини, що зумовили їх переоформлена, вона поверне акції у його володіння і розпорядження. ОСОБА_4 ніколи не була повноцінним власником акцій і не приймала безпосередньої участі в управлінні Товариством. Такі обставини згідно положень ст. 57 ЦК України (в редакції 1963 року) є підставою для визнання угоди недійсною для повернення сторонами одна одній всього отриманого ними за угодою. 5 серпня 2010 року відповідач ОСОБА_4 продала ці акції своїй дочці ОСОБА_7 згідно договору купівлі-продажу №1Б111/2-10 від 05.08.2010 року. Оскільки ОСОБА_4 не мала права на розпорядження майном, яке набуте нею за недійсним правочином, а уклала договір з метою сховати належне їй майно від поділу, тому він просив визнати договір купівлі-продажу акцій від 05.08.2010 року недійсним із застосуванням наслідків недійсності правочину та повернути йому прості іменні акції в кількості 968 954 шт., визнавши на них право власності за ним.

Ухвалою Замостянського районного суду м. Вінниці від 17 червня 2011 року об'єднано в одне провадження цивільну справу по позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя і цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 і ОСОБА_7 про визнання договорів купівлі-продажу і передавальних розпоряджень недійсними.

У жовтня 2011 року ОСОБА_4 звернулася в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_6 і ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу і дарування простих іменних акцій ВАТ «Вінницька обласна друкарня»та визнання цих акцій спільною сумісною власністю подружжя., мотивуючи свої вимоги тим, що 15 січня 2002 року ОСОБА_2 уклав із своїм сином ОСОБА_6 договір № 432 купівлі-продажу простих іменних акцій ВАТ «Вінницька обласна друкарня»в кількості 2 372 659 штук номінальною вартістю 0,20 гр. на суму 474 531,80 гр. У 2010 році ОСОБА_2 уклав із ОСОБА_6 договір дарування 25 % іменних акцій ВАТ «Вінницька обласна друкарня». Обидві угоди були укладені ОСОБА_2 під час їх перебування у шлюбі, але без її подружньої згоди, яка повинна бути в обов'язковому порядку нотаріально засвідчена. Про укладення цих угод їй стало відомо 23 листопада 2010 року під час судового розгляду справи за позовом ОСОБА_2 до неї про поділ спільного майна подружжя. Тому вона просила поновити їй строк позовної давності для визнання недійсним договору купівлі-продажу іменних акцій, укладеного у 2002 році; визнати недійсними договори купівлі-продажу акцій за 2002 рік і дарування акцій за 2010 рік; визнати ці акції спільною сумісною власністю подружжя.

Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 17 травня 2012 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя задоволено частково.

Виділено ОСОБА_2: двокімнатну квартиру АДРЕСА_6 вартістю 487 442 гр.; прості іменні акції ВАТ «Вінницька обласна друкарня»в кількості 3 434 405 штук на загальну суму 686 881 гр., а також рухоме майно на загальну суму 47 340 гр.: мотоблок вартістю 3 000 гр., газонокосарка вартістю 700 гр., телевізор «Sony»широкоформатний вартістю 5 000 гр., телевізор 19" вартістю 800 гр., холодильник »нової моделі вартістю 1 300 гр., мікрохвильова піч sung»вартістю 600 гр., газова плита «Веко»вартістю 1 200 гр., морозильна камера 1,8 м висотою -2 800 гр., котел для сауни -2 600 гр., пральна машина »6 кг -3 900 гр., музичний центр »карооке -1 900 гр., м'ясорубка електрична -250 гр., бетономішалка нова -1 000 гр., диван -2 бордових по 1 800 гр. на суму 3 600 гр., спальня «Тернопільська фабрика»- ліжко, 2 тумбочки, 2 комоди, шафа, 1 дзеркало -6 000 гр., стінка меблева в комплексі -700 гр., стіл дерев'яний розкладний 1 шт. -700 гр., журнальний столик на колесах -150 гр., меблі кухонні -900 гр., дзеркало навісне в оправі -120 гр., паласи 3 шт. по 200 гр. на суму 600 гр., пральна машина osch» вартістю 1 500 гр., дзеркало в оправі 1 шт. -120 гр., килими для підлоги 2 шт. по 200 гр. на суму 400 гр., посуд вартістю 1 000 гр., пилосос -400 гр., праска -200 гр., шафа 2 шт. по 600 гр., на суму 1 200 гр., стінка меблева -1 100 гр., холодильник -1300 гр., газова плита -900 гр., мікрохвильова піч -600 гр., телевізор -800 гр.

Виділено ОСОБА_4: самочинно збудований та не введений належним чином в експлуатацію житловий будинок, на який відсутні правовстановлюючі документи, що знаходиться по АДРЕСА_5 Вінницької області, на будівництво якого витрачено 1 399 406 гр.; земельну ділянку площею 0,096 га по АДРЕСА_7 придбану на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11.05.2006 року вартістю 118 886 гр., а також рухоме майно на загальну суму 7 470 гр.: чайник електричний -150 гр., станція для подачі води -4 500 гр., диван 1 зелений вартістю 1 800 гр., журнальний стіл з кріслами у старовинному стилі -900 гр., дзеркало в оправі 1 шт. -120 гр.

Витребувано у ОСОБА_4 з передачею ОСОБА_2 речей, які були подаровані ОСОБА_2 і являються його особистою приватною власністю: срібний бокал; душова бочка з нержавіючої сталі; крісло-качалка плетене.

Зобов'язано ОСОБА_4 сплатити ОСОБА_2 компенсацію за перевищення її частки при розподілі майна подружжя в сумі 216 509 гр.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 93,60 гр. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи і 1 326 гр. судового збору.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_6 і ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та дарування іменних акцій ВАТ «Вінницька обласна друкарня»і визнання цих акцій спільною сумісною власністю подружжя задоволено частково.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу іменних акцій № 432, що укладений 15 січня 2002 року між ОСОБА_2 (продавець) і ОСОБА_6 (покупець) про продаж простих іменних акцій ВАТ «Вінницька обласна друкарня»в кількості 2 372 659 штук на суму 474 531,80 гр.

Визнано прості іменні акції ВАТ «Вінницька обласна друкарня»в кількості 2 372 659 штук на суму 474 531,80 гр., які були продані за договором купівлі-продажу іменних акцій № 432, який був укладений 15 січня 2002 року між ОСОБА_2 (продавець) і ОСОБА_6 (покупець), спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 і ОСОБА_4

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_6 і ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та дарування іменних акцій ВАТ «Вінницька обласна друкарня»та визнання цих акцій спільною сумісною власністю подружжя, відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_4 в доход держави 1649 гр. судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_6 в рівних частках на користь ОСОБА_4 1 133,33 гр. судового збору.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_7 про визнання договорів купівлі-продажу та передавальних розпоряджень недійсними, задоволено частково.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу іменних акцій №1Б111/2-10 від 5 серпня 2010 року про продаж ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 простих іменних акцій ВАТ «Вінницька обласна друкарня»в кількості 1 061 746 штук.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4 і ОСОБА_7 про визнання договорів купівлі-продажу та передавальних розпоряджень недійсними, відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_7 в рівних частках на користь ОСОБА_2 40 гр. понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 566,67 гр. судового збору.

Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалами Замостянського районного суду м. Вінниці від: 24.09.2010 року, 6.10.2010 року, 1.03.2011 року, 4.04.2011 року, 31.05.2011 року, 10 серпня 2011 року, 14.10.2011 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду в частині задоволення позову ОСОБА_2 до неї про поділ спільного майна подружжя і ухвалити нове рішення, яким поділити спільно нажите подружжям рухоме і нерухоме майно так: визнати за нею право власності на ? частину квартири АДРЕСА_6; виділити їй земельну ділянку площею 0,096 га на території Вінницько-Хутірської сільської ради з призначенням -для будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських споруд; виділити їй 34,60 % іменних акцій ВАТ «Вінницька обласна друкарня»кількістю 3 423 718 штук, номінальною вартістю 0,20 гр. за одну акцію; визнати за ОСОБА_2 право приватної власності на ? частину квартири АДРЕСА_6 і залізобетонний гараж біля даного будинку; виділити ОСОБА_2 легковий автомобіль марки «Вольксваген-Поло»транзит 02.АЕ-9983, вартістю 8 500 гр., оформлений на ім'я ОСОБА_2; виділити ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 6 500 доларів США і 48 000 гр. та грошові кошти на його депозитних рахунках в банківських установах; виділити ОСОБА_2 34,60 % іменних акцій ВАТ «Вінницька обласна друкарня»кількістю 3 423 718 штук, номінальною вартістю 0,20 гр. за одну акцію.

Зазначила, що рішення суду в оскаржуваній частині вважає незаконним і необгрунтованим, оскільки воно ухвалено з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права: рішення суду не відповідає вимогам статей 213, 214 ЦПК України і роз'ясненням даним у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення»№ 11 від 29.11.1976 року; суд належним чином не з'ясував характер і суть заявлених сторонами вимог, норми права, якими вони регулюються; не зазначив чи мали місце обставини, якими сторони обгрунтовували свої вимоги; не дав належної оцінки зібраним доказам.

В іншій частині рішення суду сторонами не оскаржено.

У судовому засіданні ОСОБА_4 та її представник підтримали апеляційну скаргу і просять її задовольнити.

ОСОБА_2 і його представник заперечили апеляційну скаргу, вважають її безпідставною, тому просять відхилити її, а рішення суду залишити без змін, оскільки воно являється правильним, законним і справедливим і ухваленим відповідно до норм матеріального права на підставі повного і всебічного з'ясування всіх обставин справи.

Відповідач ОСОБА_6, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився і не надав письмових заперечень на апеляційну скаргу.

Відповідач ОСОБА_7 у судовому засіданні заявила, що вона підтримує апеляційну скаргу ОСОБА_4, яка являється її матір'ю, проте, заперечує проти визнання недійсним договору купівлі-продажу простих іменних акцій ВАТ «Вінницька обласна друкарня», згідно якого мати продала їй акції в кількості 1 061 746 штук і бажає, щоб ці акції залишилися її власністю. Рішення суду в цій частині не оскаржила.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_2 і ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 30 квітня 1996 року (а. с. 42 т. 1). Шлюб повторний. Спільних дітей від шлюбу не мають.

Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 28 жовтня 2010 року, що набуло законної сили 22 листопада 2010 року, шлюб між сторонами розірвано.

Подружжям під час шлюбу придбано наступне майно.

На підставі договору купівлі-продажу від 27 жовтня 1999 року ОСОБА_2 була придбана квартира АДРЕСА_6 (а. с. 4 т. 1).

На підставі договору купівлі-продажу від 11.05.2006 року ОСОБА_4 придбана земельна ділянка площею 0,096 га в межах згідно із планом, розташовану на території АДРЕСА_7 призначену для будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (а. с. 5 т. 1).

Також в період шлюбу, починаючи з 1999 року сторонами збудовано жилий будинок по АДРЕСА_5. Будинок являється самочинним: збудованим із відхиленням від проекту; не введений в експлуатацію; правовстановлюючі документи на нього відсутні. На будівництво будинку подружжям витрачено 1 399 406 гр. (а. с. 107-108 т. 1; а. с. 109-110 т. 1; а. с. 112 т. 1; а. с. 113-114 т.1; а. с. 10-85 т. 3; матеріали інвентарної справи № 3188).

Судом встановлено, що подружжям придбано рухоме майно: мотоблок -3000 гр., газонокосилка -700 гр., телевізор Sony широкоформатний -5 000 гр., телевізор 19" -800 гр., холодильник Nord нової моделі 1 300 гр., мікрохвильова піч Samsung -600 гр., газова плита Веко 1200 гр., морозильна камера 1,8 м висотою -2 800 гр., котел для сауни -2 600 гр., пральна машина LG 6 кг -3 900 гр., музичний центр LG карооке -1 900 гр., м'ясорубка електрична -250 гр., чайник електричний -150 гр., бетономішалка нова -1 000 гр., станція для подачі води -4 500 гр., дивани 3 штуки: 2 бордових, 1 зелений по ціні 1 800 гр. на суму 5 400 гр., спальня «Тернопільська фабрика»- ліжко, 2 тумбочки, 2 комоди, шафа, дзеркало -6000 гр., стінка меблева в комплекті -700 гр., стіл дерев'яний розкладний -700 гр., журнальний стіл з кріслами у старовинному стилі -900 гр., журнальний столик на колеса -150 гр., меблі кухонні -900 гр., дзеркало навісне в оправі -120 гр., паласи 3 штуки по 200 гр. на суму 600 гр., пральна машина Bosh -1 500 гр., дзеркало в оправі 2 штуки по 120 гр. на суму 240 гр., килими для підлоги 2 штуки по ціні 200 гр. на суму 400 гр., посуд вартістю 1 000 гр., електричний чайник -150 гр., пилосос -400 гр., праска -200 гр., шафа 2 штуки по 600 гр. на суму 1200 гр., стінка меблева -1 100гр., холодильник -1 300 гр., газова плита -900 гр., мікрохвильова піч -600 гр., телевізор -800 гр.

Також судом встановлено, що двохкімнатна квартира АДРЕСА_8 вартістю 263 518 гр. була придбана ОСОБА_10 13.07.1995 року відповідно до біржового контракту № 381 від 13.07.1995 року, тобто до укладення шлюбу із відповідачем.

Відповідно до ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу «Право спільної сумісної власності подружжя».

На момент придбання цієї спірної квартири діяв Кодекс України про шлюб і сім'ю (1969 року), у якому відсутня норма, яка міститься у ст. 74 Сімейного кодексу України, що діє з 2004 року.

Стаття 13 у частині 2 КпШС України передбачала, що права і обов'язки подружжя породжує лише шлюб, укладений у державних органах запису актів громадянського стану.

За таких обставин придбана сторонами до шлюбу ця двохкімнатна квартира являється особистою власністю ОСОБА_4 і не підлягає поділу.

Судом встановлено, що земельна ділянка площею 0,1011 га по АДРЕСА_7 згідно рішення 8 сесії 22 скликання Вінницько-Хутірської сільської ради від 27.09.1995 року передана у приватну власність ОСОБА_4 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Державний акт на праві власності на земельну ділянку ОСОБА_4 виданий і зареєстрований в управлінні Держкомзему у Вінницькому районі 26 вересня 2011 року.

За правилами частини 5 ст. 61 СК України (діючою на час ухвалення рішення) об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є у тому числі земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації.

Відповідно до положень статей 81, 116 ЗК України окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться мова не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.

Враховуючи таку позицію матеріального закону і те, що земельна ділянка передана у власність ОСОБА_4 до шлюбу, вона не являється спільною сумісною власністю подружжя та не підлягає поділу.

Судом першої інстанції вірно проведено поділ самочинно збудованого і не введеного належним чином в експлуатацію жилого будинку, на який відсутні правовстановлюючі документи, що знаходиться по АДРЕСА_5, на будівництво якого витрачено 1 399 406 гр.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 22; ч. 1 ст. 24; ст. 25; ч. 1 ст. 28 КпШС України, чинних на час проведення подружжям будівництва будинку, майно нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Майно, яке належало кожному із подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу, в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них. Якщо майно, яке було власністю одного із подружжя, за час шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого подружжя або їх обох, воно може бути визнане судом спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 КпШС України якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб проділу спільного майна, то за позовом подружжя або одного з них суд може постановити рішення: про поділ майна в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення; про розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні; про присудження майна в натурі одному з подружжя з покладенням на нього обов'язку компенсувати другому з подружжя його частку грішми.

Пленум Верховного Суду України у п. 1 постанови «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»№ 3 від 15 травня 2006 року, роз'яснив, що за загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч. 1 ст. 58 Конституції України) норми Сімейного кодексу України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 1 січня 2004 року. До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК застосовуються в частині лише тих прав і обов'язків, що виникли після набрання ним чинності. Ці права й обов'язки визначаються на підставах, передбачених СК.

Згідно роз'яснення наданого у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» від 4 жовтня 1991 року № 7 (в редакції із змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 року № 13) суди мають враховувати, що право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній йому в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої Ради. За позовом дружини, членів сім'ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд вправі провести поділ незакінченого будівництвом будинку, якщо враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами. При неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з врахуванням конкретних обставин залишити його одній із сторін, а іншій присудити грошову компенсацію.

Судом встановлено, що сторонами по справі в період шлюбу за їх спільні кошти побудовано житловий будинок по АДРЕСА_5, на який відсутні правовстановлюючі документи. Це підтверджується договором від 12.06.1999 року, укладеним між ОСОБА_4 та ОСОБА_11 про будівництво даного будинку (а. с. 107-108 т. 1), заключенням по обстеженню житлового будинку ОСОБА_12, що будується по АДРЕСА_5 відповідно до якого будівництво проводилося в червні 1999 року (а. с. 109-110 т. 1), заявою замовника ОСОБА_4 від 26.06.1999 року на ім'я директора ТОВ «Лівадія»ОСОБА_11 про розірвання договору на будівництво будинку (а. с. 112 т. 1), ухвалою Судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Вінницької області від 21 квітня 2002 року, із якої вбачаються шахрайські дії ОСОБА_11 по відношенню до ОСОБА_4 в питанні будівництва даного будинку (а. с. 113-114 т. 1).

Для визначення вартості майна подружжя, у тому числі житлового будинку, ухвалою суду від 10 листопада 2011 року призначено судову експертизу по питанню визначення ринкової вартості матеріалів, обладнання, тощо, що були використані в процесі будівництва житлового будинку із гаражем в АДРЕСА_5 на земельній ділянці площею 0,096 га (а. с. 138-140 т.2).

Висновком № 1159 від 30 березня 2012 року судової будівельно-технічної експертизи дано відповідь на поставлені питання, у тому числі по питанню вартості житлового будинку, із якої вбачається, що в зв'язку з тим, що ОСОБА_4 не надала можливості провести візуальне та інструментальне обстеження об'єкта дослідження, дати відповідь на поставлене питання не має можливості (а. с. 167-181 т. 2).

Тому, при визначенні вартості спірного будинку суд першої інстанції вірно оцінив письмовий доказ по справі -кошторисну документацію на житловий будинок та господарські споруди по АДРЕСА_7 виготовлену ПП «Елпріс», згідно якої на будівництво будинку витрачено 1 399 406 гр. (а. с. 10-85 т. 3).

Із врахуванням того, що ОСОБА_4 проживає у будинку, який завершений будівництвом і на який відсутні правовстановлюючі документи, чого вона не заперечує, судом прийнято правильне рішення про можливість виділити їй цей будинок без визнання права власності на нього, а кошти в сумі 1 399 406 гр., що витрачені на його будівництво відповідно до кошторисної документації врахувати на користь ОСОБА_2 при поділі всього майна подружжя.

Вищенаведеним спростовуються доводи ОСОБА_4 про те, що житловий будинок по АДРЕСА_5 був побудований особисто нею до квітня 1996 року, тобто до укладення шлюбу із ОСОБА_2

Відповідач ОСОБА_4 у судовому засіданні визнала факт належності срібного бокалу, душової бочки з нержавіючої сталі та крісла-качалки позивачу на праві особистої приватної власності і що дане майно знаходиться у неї в будинку по АДРЕСА_5.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Існування іншого майна: глобуса міні-бару, картини «Маки», холодильника автомобільного, телевізора автомобільного, літератури (підписного видання), придбаних ним до одруження, відповідач заперечила, а позивач з урахуванням положень ст. 11, 10, 60 ЦПК України не надав доказів в обґрунтування таких своїх позовних вимог.

Судом встановлено із пояснень позивача і відповідача, що ними під час шлюбу було придбано майно, грошову оцінку якого відповідач ОСОБА_4 не заперечувала: мотоблок вартістю 3000 гр., газонокосилка вартістю 700 гр., телевізор вартістю 5 000 гр., телевізор 19", вартістю 800 гр., холодильник Nord нової моделі вартістю 1300 гр., мікрохвильова піч Samsung -600 гр., газова плита ВЕКО -1200 гр., морозильна камера 1,8 м висотою -2800 гр., котел для сауни -2600 гр., пральна машина LG 6 кг -3900 гр., музичний центр LG карооке -1900 гр., м'ясорубка електрична -250 гр., чайник електричний -150 гр., бетономішалка нова -1000 гр., станція для подачі води -4500 гр., дивани 3 штуки: 2 бордових, 1 зелений вартістю по 1800 гр., всього 5400 гр., спальня «Тернопільська фабрика»- ліжко, 2 тумбочки, 2 комоди, шафа, дзеркало -6000 гр., стінка меблева в комплекті -700 гр., стіл дерев'яний розкладний -700 гр., журнальний стіл з кріслами у старовинному стилі -900 гр., журнальний столик на колесах 0 150 гр., меблі кухонні -900 гр., дзеркало навісне в оправі -120 гр., паласи -3 штуки по 200 гр., всього 600 гр., пральна машина Bosh - 1500 гр., дзеркало в оправі 2 штуки по 120 гр. вартістю 240 гр., килими для підлоги 2 штуки по 200 гр. на суму 400 гр., посуд вартістю 1000 гр., електричний чайник -150 гр., пилосос -400 гр., праска -200 гр., шафа 2 штуки по 600 гр. на суму 1200 гр., стінка меблева -1100 гр., холодильник -1300 гр., газова плита -900 гр., мікрохвильова піч -600 гр., телевізор -800 гр.

При поділі цього рухомого майна суд першої інстанції вірно визначився у його поділі: поділивши лише те майно, наявність якого зазначив позивач ОСОБА_2 і яке визнала відповідач ОСОБА_4 (ч. 1 ст. 61 ЦПК України). Наявність іншого майна, зазначеного позивачем ОСОБА_2 у своїй позовній заяві не знайшло підтвердження у судовому засіданні, оскільки відповідач ОСОБА_4 заперечила його наявність у них, а позивач ОСОБА_2 відповідно до вимог ст. 11, 10, 60 ЦПК України не зазначив доказів про його наявність у подружжя.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1159 від 30 березня 2012 року ринкова вартість двокімнатної квартири № 18 загальною площею 64,7 кв. м., що по вул. Чорновола, 6 у м. Вінниці складає 487 442 гр., вартість земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку площею 0,096 га, що розташована на території Вінницько-Хутірського сільської ради Вінницького району і придбана подружжям 11.05.2006 року на підставі договору купівлі-продажу (а. с. 5 т. 1) становить 118 886 гр. (а. с. 167-181- 212 т. 2).

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України у п. 22 постанови «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11 поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягнення згоди -виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Із матеріалів справи вбачається, що спірний житловий будинок побудований на земельній ділянці площею 0,1011 га., що на праві особистої власності належить ОСОБА_4 і межує із земельною ділянкою площею 0,096 га, що являється спільною сумісною власністю подружжя.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що між бувшим подружжям склалися вкрай неприязні стосунки, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно прийнято рішення про реальний поділ спільно нажитого подружжям майна таким чином, щоб вони якомога менше могли зустрічатися і щоб такий поділ не сприяв загостренню неприязні і ворожнечі у їхніх стосунках, тобто було проведено виділ жилого будинку повністю для дружини і земельної ділянки площею 0,096 га, що межує із земельною ділянкою на якій побудовано даний будинок та рухомого майна на суму 7470 гр., яке знаходиться у будинку в користуванні відповідача, а чоловікові виділено квартиру АДРЕСА_6 та рухоме майно, яке перебуває у нього на загальну суму 47 340 гр.

Судом першої інстанції встановлено, що сторонами в період проживання у шлюбі був придбаний 24.03.2006 року автомобіль «Вольцваген-Поло 1.4»за 87 500 гр., який був зареєстрований на ім'я позивача ОСОБА_2 і був відчужений 1.10.2010 року, тобто в період шлюбу, без згоди дружини.

Враховуючи, що відчуження автомобіля позивач провів без згоди відповідача, суд першої інстанції вірно врахував його вартість при поділі майна подружжя на користь відповідача, і тому зменшив компенсацію за перевищення частки відповідача над часткою позивача на 87 500 гр.

Суд вірно відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу іменних простих акцій № 433 від 15 січня 2002 року та передавального розпорядження від 15.01.2002 року про продаж ОСОБА_4 простих іменних акцій ВАТ «Вінницька обласна друкарня»в кількості 968 954 шт., оскільки позивачем відповідно до вимог ст. 11, 10, 60 ЦПК України не доведено того факту, що ця угода вчинена ним внаслідок збігу тяжких обставин. Рішення суду в цій частині не оскаржувалося сторонами.

Вимоги ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу іменних акцій № 1Б111/2-10 від 5 серпня 2010 року, за яким ОСОБА_4 продала ОСОБА_7 акції ВАТ «Вінницька обласна друкарня»в кількості 1 061 746 штук вирішені судом правильно.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині і чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 369 ЦК України визначено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

За правилами частини 2 статті 65 СК України вважається, що при укладенні договорів одним із подружжя, він діє за згодою другого подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду із позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Визначення дрібного побутового правочину міститься у ч. 1 ст. 31 ЦК України, згідно якої таким являється правочин, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість.

Врахувавши, що вартість відчужених ОСОБА_4 акцій є значною, даний договір виходить за межі дрібного побутового, відчуження проведено під час шлюбу і ОСОБА_2 не давав згоду на відчуження, суд вірно визнав такий правочин недійсним.

Отже, зазначена кількість акцій відповідно до положень ст. 216 ЦК України являється спільною сумісною власністю подружжя, а тому підлягає поділу між ним.

Відповідно до ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери тощо.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України у п. 23 постанови «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21 грудня 2007 року спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: грошові кошти, акції та інші цінні папери. Акції можуть бути об'єктом права спільної сумісної власності та предметом поділу між подружжям, якщо вони були придбані за їх спільні кошти (п. 27).

Зважаючи на те, що позивач працює керівником ВАТ «Вінницька обласна друкарня»з моменту його створення, суд визнав доцільним при поділі простих іменних акцій, що є спільною сумісною власністю подружжя, виділити ці акції у кількості 1 061 746 штук ОСОБА_2

Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_6 і ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування простих іменних акцій ВАТ «Вінницька обласна друкарня»не підлягають до задоволення, оскільки позивачем в силу ст. 11, 10, 60 ЦПК України не надано доказів про наявність такої угоди між відповідачами.

Договір купівлі-продажу простих іменних акцій № 432 від 15 січня 2002 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_6 про продаж простих іменних акцій ВАТ «Вінницька обласна друкарня»в кількості 2 372 659 штук на суму 474 531,80 гр. був укладений позивачем в період шлюбу і без згоди дружини ОСОБА_4

Відповідно до ст. 4, 16 Закону України «Про власність», ст. 22, 23 КпШС України, які діяли на момент укладення даного договору, ці акції являлися спільною сумісною власністю подружжя, а тому договір купівлі-продажу № 432 від 15 січня 2002 року є недійсним.

Отже, зазначена кількість акцій належить подружжю на праві спільної сумісної власності та підлягає поділу.

Оскільки позивач працює керівником ВАТ «Вінницька обласна друкарня»з моменту його створення, при поділі цих акцій суд виділив йому зазначену кількість акцій.

Суд першої інстанції дослідивши усі подані сторонами докази з урахуванням принципу належності та допустимості доказів, а також врахувавши висновки проведених експертиз у справі, дійшов обґрунтованого висновку про те, що вартість спільного майна подружжя, що є спірним, становить 2 835 015 гр. і складається із: двокімнатної квартири АДРЕСА_6 - вартістю 487 442 гр.; простих іменних акцій ВАТ «Вінницька обласна друкарня»в кількості 3 434 405 штук вартістю 686 881 гр.; рухомого майна, виділеного ОСОБА_2 на суму 47 340 гр.; жилого будинку самочинно збудованого і не введеного належним чином в експлуатацію, на який відсутні правовстановлюючі документи і який знаходиться по АДРЕСА_5, на будівництво якого витрачено 1 399 406 гр.; земельної ділянки площею 0,096 га в АДРЕСА_7 вартістю 118 886 гр.; виділеного ОСОБА_4 рухомого майна на суму 7 470 гр. Також, при поділі майна подружжя суд правильно врахував суму 87 500 гр. вартості автомобіля «Вольксваген-Поло 1.4», 2006 року випуску, який був зареєстрований в органах МРЕВ на ім'я ОСОБА_2 і був ним відчужений без згоди подружжя у період шлюбу 1.10.2010 року.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й об'єктивно дослідивши обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у справі доказам, правильно встановив правовідносини, що випливають із встановлених обставин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, дійшов обґрунтованого висновку про виділення позивачу рухомого і нерухомого майна на загальну суму 1 221 753 гр., а відповідачу на загальну суму 1 525 762 гр., із стягненням з неї користь позивача різниці в сумі 216 509 гр.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Рішення суду є законним і обґрунтованим. Підстави для його скасування відсутні. Доводи апеляційної скарги є безпідставними, на висновки суду не впливають і спростовані вищевикладеним.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 17 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий : /підпис/

Судді : /підписи/

Копія вірна :