Судове рішення #24230749

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0190/3640/2012Головуючий суду першої інстанції:Заболотна Н.М.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Павловська І. Г.



"08" серпня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіПавловської І.Г.,

СуддівДралла І.Г., Пономаренко А.В.,

При секретаріТаранець О.О.


розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за договором кредиту та компенсації за моральну шкоду за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на заочне рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим вiд 05 серпня 2009 року,

в с т а н о в и л а:

13.01.09 ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Кримінвестбуд-Т» ( далі Товариство) , третя особа ОСОБА_7, про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за моральну шкоду. Зазначав, що з 11.03.04 по 01.11.04 працював в Товаристві виконробом. При звільненні відповідач не провів з ним остаточний розрахунок, не сплатив заборгованість по заробітній платі у розмірі 4152грн. по об'єкту «Санаторій «Лівадія», а також заборгованість заробітної плати, витрат на проживання, харчування, придбання будматеріалів по об'єкту «Аквапарк» у розмірі 64 666грн., яку зобов'язався сплатити ОСОБА_7 в строк до 01.08.06. За усною домовленістю з ОСОБА_7 у разі прострочення останнім виплат, вказана заборгованість вважається кредитом з виплатою щомісячно 5% від суми заборгованості. Крім того, позивач зазначав, що невиплатою відповідачем та 3 особою заробітної плати йому завдана моральна шкода, яку він оцінює у 25000грн.

03.06.09 ОСОБА_6 подав уточнений позов до ОСОБА_7 про стягнення боргу та відшкодування моральної шкоди ( а. с. 50). Обґрунтовуючи уточнені позовні вимоги, позивач зазначав, що директор Товариства ОСОБА_7 прийняв борг за договором підряду на себе як фізичну особу, тому з застосуванням новації зобов'язаний повернути позику. Просив стягнути з відповідача ОСОБА_7 заборгованість у розмірі 64666грн., інфляційні нарахування у розмірі 103 627грн. за період з 01.08.06 по 03.06.09, за цей же період стягнути 5% від суми боргу за кожен місяць прострочення виплат, а всього 215 661,12грн., та 25000грн. - у відшкодування моральної шкоди.

Заочним рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим вiд 05 серпня 2009 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду скасувати, та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на те, що суд першої інстанції постановив рішення з порушенням норм матеріального права. Вважає, що суд зробив невірний висновок відносно обставин справи, та не застосував належні норми матеріального права, зокрема, не врахував, що саме директор Товариства ОСОБА_7 підписав графік погашення заборгованості, підписував акти виконаних робіт, прийняв таким чином на себе особисто відповідальність за порушення строків виплати остаточного розрахунку, та її виплату в якості займу.

Рішенням Апеляційного суду АР Крим від 10 листопада 2009 року заочне рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково, на користь позивача з ОСОБА_7 стягнуто заборгованість по зобов'язанням у розмірі 171 364,90грн. В решті позову відмовлено.

Ухвалою касаційної інстанції від 21 березня 2012 року рішення Апеляційного суду АР Крим від 10 листопада 2009 року скасовано, справа направлена на новий розгляд апеляційного суду ( а. с.129,130).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, що з'явились, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає її такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надані належні та допустимі докази на підтвердження вимог про стягнення грошових коштів з ОСОБА_7 як особи, котра неналежне виконує зобов'язання з приводу погашення заборгованості виниклої через трудові правовідносини позивача з Товариством.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції і вважає, що вони зроблені на підставі правильного застосування норм матеріального і процесуального права, повного з'ясування обставин справи, та належної оцінки наявних доказів.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що позивач знаходився у трудових правовідносинах з Товариством - з 11.03.04 по 01.11.04 працював виробником робіт; з 22.05.06 по 18.08.07 спочатку головним інженером, а потім керівником будівельної ділянки ( а. с .6). З письмового доручення керівника Товариства ОСОБА_7 іншої особі вбачається, що підприємство мало заборгованість по заробітної платі перед позивачем в сумі 4152грн. ( а. с. 8).

14.07.06 у період трудових правовідносин з Товариством позивачем був укладений графік погашення заборгованості на суму 64666грн., який підписаний ОСОБА_7, котрий очолював на той час підприємство ( а. с. 55).

Таким чином, матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження вимог щодо стягнення спірної суми саме з ОСОБА_7 як особи, котрої позивачем був наданий грошовий кредит у розмірі ціни позову.

Інших вимог позивачем не заявлено.

За таких обставин, суд першої інстанції, розглянувши справу в межах заявлених вимог у відповідності до приписів статті 11 ЦПК, обгрунтованно дійшов висновку щодо відсутності законних підстав, передбачених статтями 1053, 1047, 626, 628, 638 Цивільного кодексу України, для задоволення позову.

Отже, колегія суддів вважає, що всупереч вимогам статті 60 ЦПК України апелянтом не надано доказів, що дають підстави для висновку про недостатнє врахування судом першої інстанції обставин справи, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору. Тому доводи апеляційної скарги щодо незаконності рішення суду, на думку колегії суддів, є необґрунтованими

Таким чином, колегія суддів визнає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне і справедливе по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.


З урахуванням наведеного, керуючись статтями 303, 304, 308, 313-315, 317, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,


у х в а л и л а:


апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим вiд 05 серпня 2009 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.



Судді:


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація