ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
15.08.06р. | Справа № А27/89 |
За позовом Криворізької квартирно-експлуатаційної частини району м. Кривого Рогу
до Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Суддя В.О.Татарчук
Секретар В.В.Орлова
Представники сторін:
від позивача –Іщенко Л.В. довір. від 26.04.06
від відповідача –Ковтунова О.В. довір. від 27.02.06 №3395/К/10, Намонюк В.М. довір. від 20.06.06 №10833/н/10
Суть спору:
Криворізька квартирно-експлуатаційна частина району м. Кривого Рогу звернулася з позовом до Північної МДПІ у м. Кривому Розі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 09.12.2005р. №0001772301/626/22561.
В ході вирішення спору позивач зменшив вимоги, вказавши на необхідність визнання недійсним спірного податкового повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобов’язання з земельного податку в сумі 127124,59грн., в тому числі: 84749,73грн. –основний платіж і 42374,86грн. –штрафні санкції.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що:
- в діяльності підприємства відсутні ст.12 Закону України “Про плату за землю”;
- податковою інспекцією безпідставно не прийнята до уваги додаткова угода №1/2002 від 01.09.2002р., яка після підписання сторонами була направлена до головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України в якому і знаходиться на обліку, що підтверджується довідкою від 11.04.2006р. №303/1/6/209;
- перевірка проведена без встановлених законодавством підстав і працівники податкової міліції не мали права брати участь у проведенні перевірки;
- акт перевірки складений з порушеннями встановленого порядку.
Відповідач заперечує проти позову з посиланням на те, що:
- при перевірці встановлені порушення ст.5, ч.ч.4, 5 ст.12 Закону України “Про плату за землю”;
- додаткова угода №1/2002 від 01.09.2002р. складена з порушенням Порядку надання дозволу військовим частинам Збройних Сил на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1/2002 від 01.09.2002р.;
- довідка від 11.04.2006р. №303/1/6/209 не є доказом погодження зазначеної додаткової угоди.
В судовому засіданні 15.08.2006р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд,-
встановив:
09.12.2005р. Північною МДПІ було прийняте податкове повідомлення-рішення №0001772301/1/626/22561, яким визначено суму податкового зобов’язання позивача із земельного податку в розмірі 127565,67грн. в тому числі: 85043,78грн. –основний платіж і 42521,89грн. –штрафні санкції.
Підставою для прийняття вказаних рішень був акт від 16.09.2005р №42/260/1/08113181 “Про результати позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Криворізькою квартирно-експлуатаційною частиною району за період з 01.08.2002р. по 01.08.2005р.”.
Перевіркою встановлено (в оскаржуваній частині), що позивачем в порушення ст.5, ч.ч.4, 5 ст.12 Закону України “Про плату за землю” занижений земельний податок на 84749,73грн.
Так, на протязі 2003-2005р.р. позивачем нараховувався земельний податок за земельну ділянку надану в оренду по договору №90/1999/ГоловКЕУ від 20.05.1999р. оренди промислового комплексу військового містечка №51, яке знаходиться на балансі Криворізької КЕЧ району і переданого орендатору –виробничому об’єднанню “Лепса” (ПП “Інтер-Центр”). Згідно договору орендодавець здав, а орендар прийняв у строкове платне користування частину будівель і споруд промислової зони, військового містечка №51 у м. Кривому Розі. Земельна ділянка загальною площею 30856кв.м., загальна площа споруд 5824,05кв.м.
Суд вважає за необхідне задовольнити позов з таких підстав.
Відповідно до пункту 3 частини 1 ст.12 Закону України “Про плату за землю” від земельного податку звільняються органи державної влади та органи місцевого самоврядування, органи прокуратури, заклади, установи та організації, які повністю утримуються за рахунок бюджету.
Згідно з частиною 5 статті 12 Закону України “Про плату за землю” якщо підприємства, установи та організації, що користуються пільгами щодо земельного податку, мають у підпорядкуванні госпрозрахункові підприємства або здають у тимчасове користування (оренду) земельні ділянки, окремі будівлі або їх частини, податок за земельні ділянки, зайняті цими госпрозрахунковими підприємствами або будівлями (їх частинами), переданими в тимчасове користування, сплачується у встановлених розмірах на загальних підставах.
Як зазначалось вище, Північна МДПІ нараховуючи суму податкового зобов’язання виходила з того, що за договором №90/1999/ГоловКЕУ від 20.05.1999р. в оренду була передана також і земельна ділянка загальною площею 30856кв.м.
При цьому відповідач вказує, що додаткова угода №1/2002 від 01.09.2002р. до зазначеного договору оренди не може враховуватись, оскільки складена з порушенням п.4 Порядку надання дозволу військовим частинам Збройних Сил на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1/2002 від 01.09.2002р. (зміни до договору оренди не були внесені з відома та за підписом головного фінансово-економічного управління Міністерства оборони України і такі зміни не узгоджені з фондом державного майна).
Однак, такий висновок є помилковим, оскільки аналіз договору №90/1999/ГоловКЕУ від 20.05.1999р., укладеного між виробничим об’єднанням “Лепса” (Орендар) і головним квартирно-експлуатаційним управлянням Міністерства оборони України (Орендодавець) свідчить, що предметом оренди була не земельна ділянка, а лише частина будівель та споруд.
Так, відповідно до п.1.1 договору орендар (ВО “Лепса”) прийняв строком на 20 років у володіння і користування частину будівель і споруд промислової зони, військового містечка №51 у м. Кривому Розі, які знаходяться на балансі Криворізької КЕЧ району вартістю 893165грн. Земельна ділянка загальною площею 30856м.кв., загальна площа споруд 5824,05м.кв.
Названі в п.1.1 будівлі і споруди орендодавець передає орендарю для використання в промислових цілях (п.1.2 договору).
Згідно з п.3.1 договору об’єктами оренди є:
1. Будівля промислового механічного цеху з частиною навантажувально-розвантажувальної платформи.
2. Адміністративна будівля.
3. Будівля паливно-заправного пункту.
4. Спортивний комплекс.
5. Будівля гаражних боксів.
6. Навіс.
7. Три будівлі універсальних сховищ №1, №2, №3.
8. Будівля овочесховища,
Пунктом 4.1 договору встановлено, що орендна плата за орендовані будівлі і споруди за 20 років оренди складається з вартості 20 квартир, які передаються орендодавцю, тобто дорівнює 1071798грн. з ПДВ.
Враховуючи викладене, зазначений договір не є договором оренди земельної ділянки.
Порядок та умови надання земельної ділянки в оренду визначаються Законом України “Про оренду землі”, яким встановлені особливі вимоги до договору оренди земельної ділянки.
Позивачем на загальних підставах подавались розрахунки та сплачувався земельний податок згідно з наведеними положеннями частини 5 статті 12 Закону України “Про плату за землю” за земельні ділянки, що знаходились під будівлями і спорудами, переданими в оренду.
З урахуванням викладеного, застосування відповідачем Порядку надання дозволу військовим частинам Збройних Сил на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1/2002 від 01.09.2002р. є неправомірним, оскільки такий Порядок визначає процедуру надання дозволу військовим частинам на передачу в оренду виключно рухомого та нерухомого військового майна (п.1 Порядку), а не земельної ділянки.
Таким чином, спірне податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам закону, що є підставою для задоволення позову.
Стосовно посилань позивача на проведення перевірки без встановлених законодавством підстав та складення акту такої перевірки з порушеннями встановленого порядку суд зазначає, що наведені доводи є формальними, які в будь-якому випадку не можуть бути підставою для визнання недійсним рішення.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Позивач просить визнати спірне податкове повідомлення-рішення недійсним.
Пункт 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачає такого наслідку задоволення позову як визнання рішення недійсним.
В той же час, згідно абз. 2 ч.2 вказаної статті суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням викладеного, суд приймає рішення про задоволення позову шляхом визнання спірного податкового повідомлення-рішення недійсним.
Керуючись ст.ст. 94, 162, 163 КАС України, суд, -
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі від 09.12.2005р. №0001772301/626/22561 частині визначення податкового зобов’язання з земельного податку в сумі 127124,59грн., в тому числі: 84749,73грн. –основний платіж і 42374,86грн. –штрафні санкції.
Стягнути з державного бюджету на користь Криворізької квартирно-експлуатаційної частини району м. Кривого Рогу (м. Кривий Ріг, вул. Леніна, 58) 3грн.40коп. витрат по сплаті судового збору.
Постанова набирає законної сили згідно ст.254 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.186 КАС України.
Суддя В.О.Татарчук
Дата підписання постанови, оформленої у відповідності до ст.163 КАС України –21.08.2006р.