Справа № 2-1218/12

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2012 року, Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:

Головуючого судді -Кривич Ж.О.,

при секретарі -Сичовій Я.О.,

з участю позивача ОСОБА_1, представника ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника ОСОБА_4, представника ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,-

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Автозаводського районного суду м. Кременчука із лютого 2012 року перебуває зазначена цивільна справа. Позивач заявив про необхідність забезпечення позову та просив накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 у м. Кременчуці, а також заборонити ОСОБА_3 відчужувати спірну квартиру. Він та його представник ОСОБА_2 пояснили клопотання тим, що сама відповідачка працює і проживає у іншому місці, квартиру здає в оренду, тому існує обгрунтована вирогідність того, що квартира може бути відчужена.

ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 вважали клопотання невмотивованим і у забезпеченні позову просили відмовити.

Представник третьої особи -ОСОБА_5 поділяв позицію відповідачів та зауважив, що ОСОБА_1 не прийняв спадщину після померлої матері, що є підставою для відмови у задоволенні його вимог і -відповідно -у задоволенні клопотання про забезпечення позову.

Суд, вислухавши думку учасників судового розгляду, прийшов до наступних висновків:

Відповідно до частин 1 та 2 статті 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Частиною 1 статті 152 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

Відповідно до пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Судом встановлено, що у спірній квартирі з дозволу ОСОБА_3 проживають сторонні особи; сама відповідачка працює і проживає у м. Одесі. З огляду на ці обставини доцільним та достатнім засобом забезпечення позову буде заборонити ОСОБА_3 на час розгляду справи судом до набрання рішенням законної сили відчужувати спірну квартиру. Така заборона, з одного боку, не завдасть шкоди охоронюваним законом правам та інтересам ОСОБА_3, з іншого боку -виключить можливість відчуження квартири під час вирішення спору.

На підставі викладеного, відповідно до статей 151-153, 293, 294 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 у м. Кременчуці та заборони ОСОБА_3 відчужувати спірну квартиру -задовольнити частково.

Заборонити ОСОБА_3 на час розгляду справи судом до набрання рішенням законної сили відчужувати квартиру АДРЕСА_1 у м. Кременчуці.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного Суду Полтавської області через Автозаводський районний суд м. Кременчука шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п»яти днів з дня його проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги або розгляду справи Апеляційним судом, якщо ухвалу не скасовано.

СуддяАвтозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:

Головуючого судді - Кривич Ж.О.,

при секретарі - Сичовій Я.О.,

з участю позивача ОСОБА_1, представника ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника ОСОБА_4, представника ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,-

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Автозаводського районного суду м. Кременчука із лютого 2012 року перебуває зазначена цивільна справа. Позивач заявив про необхідність забезпечення позову та просив накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 у м. Кременчуці, а також заборонити ОСОБА_3 відчужувати спірну квартиру. Він та його представник ОСОБА_2 пояснили клопотання тим, що сама відповідачка працює і проживає у іншому місці, квартиру здає в оренду, тому існує обгрунтована вирогідність того, що квартира може бути відчужена.

ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 вважали клопотання невмотивованим і у забезпеченні позову просили відмовити.

Представник третьої особи - ОСОБА_5 поділяв позицію відповідачів та зауважив, що ОСОБА_1 не прийняв спадщину після померлої матері, що є підставою для відмови у задоволенні його вимог і - відповідно - у задоволенні клопотання про забезпечення позову.

Суд, вислухавши думку учасників судового розгляду, прийшов до наступних висновків:

Відповідно до частин 1 та 2 статті 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Частиною 1 статті 152 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

Відповідно до пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Судом встановлено, що у спірній квартирі з дозволу ОСОБА_3 проживають сторонні особи; сама відповідачка працює і проживає у м. Одесі. З огляду на ці обставини доцільним та достатнім засобом забезпечення позову буде заборонити ОСОБА_3 на час розгляду справи судом до набрання рішенням законної сили відчужувати спірну квартиру. Така заборона, з одного боку, не завдасть шкоди охоронюваним законом правам та інтересам ОСОБА_3, з іншого боку - виключить можливість відчуження квартири під час вирішення спору.

На підставі викладеного, відповідно до статей 151-153, 293, 294 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 у м. Кременчуці та заборони ОСОБА_3 відчужувати спірну квартиру - задовольнити частково.

Заборонити ОСОБА_3 на час розгляду справи судом до набрання рішенням законної сили відчужувати квартиру АДРЕСА_1 у м. Кременчуці.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного Суду Полтавської області через Автозаводський районний суд м. Кременчука шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п»яти днів з дня його проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги або розгляду справи Апеляційним судом, якщо ухвалу не скасовано.

Суддя