РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.06                                                                                 Справа № 13/210.

За позовом Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Свердловськ

до приватного підприємця ОСОБА_2, м. Свердловськ

про стягнення 23599 грн. 74 коп.

СУТЬ СПОРУ: Позивачем заявлена вимога про стягнення шкоди в сумі 19699 грн. 74 коп. та моральної шкоди в сумі 3900 грн. 00 коп.

Позивач позов підтримав.

Відповідач проти задоволення позову заперечує. Відповідачем заявлене клопотання про припинення провадження у справі відповідно до п. 4 ст. 80 Господарського  процесуального кодексу України, посилаючись на наявність ухвали господарського суду Луганської області у справі № 16/110 від 28.03.2006 р. з спору між тими ж сторонами.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,

ВСТАНОВИВ, що між сторонами по справі 05 листопада 2001 року був укладений договір оренди НОМЕР_3 відповідно до якого позивач передав в оренду відповідачу приміщення магазину НОМЕР_4 “ІНФОРМАЦІЯ_1” розташоване за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 226,3 кв.м., а відповідач зобов'язався сплачувати орендну плату в розмірі 1000 грн. 00 коп. в місяць до 20 числа місяця, наступного за звітним. Договір оренди був укладений на строк до 31.12.2010 року.

В 2004 році позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до відповідача з вимогою про розірвання договору оренди нежитлового приміщення НОМЕР_3 . Підставою для звернення з позовом про розірвання договору оренди стало несплата відповідачем з моменту укладення договору орендної плати.

11 червня 2004 року рішенням господарського суду Луганської області у справі № 15/409пд суд розірвав договір оренди НОМЕР_3  укладений між сторонами.

14.09.2004 р. зазначене рішення господарського суду Луганської області було залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду.

Позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом в якому просить стягнути з відповідача на свою користь шкоду в сумі 19699 грн. 74 коп. та моральну шкоду в сумі 3900 грн. 00 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що в наслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором оренди НОМЕР_3  у період з моменту його укладення до 01.04.2003 року виникла заборгованість з орендної плати в сумі 17 000 грн. 00 коп. Відповідно до ст. 214 Цивільного кодексу Української РСР та ст. 625 Цивільного кодексу України на зазначену суму заборгованості ним були нараховані втрати від інфляції  в сумі 1955 грн. 00 коп. та 3 % річних в сумі 744 грн. 74 коп.

Позивач просить стягнути зазначені кошти в сумі 19 699 грн. 74 коп. в якості прямої шкоди завданої йому відповідачем посилаючись на положення ст. 1166 Цивільного кодексу України.

Позивачем також заявлена вимога про стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 3900 грн. 00 коп. завданої йому відповідачем шляхом безпідставних звернень до правоохоронних органів, та суд.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що позивач вже звертався з позовом до господарського суду Луганської області про стягнення з нього заборгованості з орендної плати в сумі 23568 грн. 75 коп. Ухвалою від 28.03.06 р. у справі № 16/110 суд припинив провадження у справі відповідно до п. 4 ст. 80 Господарського  процесуального кодексу України в зв'язку з відмовою від позову.

З врахуванням цього відповідач просить суд припинити провадження у справі.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про не обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського  процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними  рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або  юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Стаття 1166 ЦК України встановлює загальні підстави для відшкодування  шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань.

За змістом даної норми юридичним фактом, з яким закон пов'язує виникнення даного зобов'язання, є факт заподіяння шкоди, як самостійної підстави виникнення цивільних прав і обов'язків, передбаченої статтею 11 ЦК України. Підставою для застосування позадоговірної відповідальності є наявність складу правопорушення, який включає в себе протиправну поведінку (дії чи бездіяльності) особи; шкідливий результат такої поведінки (шкоду); причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою та вина особи, яка заподіяла шкоду. Наявність зазначених елементів правопорушення є необхідною вимогою для притягнення до відповідальності.

У даному випадку вимоги позивача ґрунтуються на неналежному виконанні відповідачем зобов'язань за договором оренди НОМЕР_3  за час його дії, стосовно повної та своєчасної сплати орендної плати.

За таких обставин вимоги позивача щодо стягнення шкоди в розмірі заборгованості з сплати орендної плати є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлена вимога про стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі в сумі 3900 грн. 00 коп. завданої йому відповідачем шляхом безпідставних звернень до правоохоронних органів, та суд.

Відповідно до частини другої статті 1167 ЦК України моральна  шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Як визначено у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно  до  загальних підстав  цивільно-правової відповідальності  обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди  підлягають:  наявність такої  шкоди,  протиправність  діяння  її  заподіювача,  наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним  діянням  заподіювача та   вини  останнього  в  її  заподіянні.

Позивач посилається на те, що моральна шкода була йому завдана шляхом звернення відповідача в правоохоронні органи та суд, а також поширення серед контрагентів неправдивої інформації.

Позивач не довів суду, той факт, що звернення до правоохоронних органів та суду є протиправною діяльністю.

Що стосується факту поширення неправдивої інформації серед контрагентів, то позивач не надав суду доказів зазначених дій з боку відповідача.

За таких обставин вимога про стягнення моральної шкоди судом відхиляється.

Клопотання відповідача про припинення провадження у справі суд відхиляє, оскільки предмет позову у цій справі відрізняється від предмета позову в справі № 16/110.

Відповідно до ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 44,49, 82-85 Господарського  процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

У судовому засіданні 15.06.2006 р. за згодою сторін була оголошена  тільки вступна  та резолютивна частина рішення.

Дата підписання рішення 20.06.2006 року.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                 Б.В. Яресько