АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2012 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Яремка В. В.

суддів: Галичанського А.Д., Чупікової В.В.

секретар Лисак О.А.

з участю представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»(далі -ПАТ КБ «ПриватБанк») до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк»про відновлення майнового становища сторін за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кіцманського районного суду від 2 липня 2012 року,

встановила:

У березні 2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк»звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором.

Позивач зазначав, що між ним та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір №SAMDN44000008469017 від 31 липня 2006 року, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у сумі 10000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 36 % річних за користування кредитом на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення кредиту, що відповідає строку дії картки.

Посилаючись на те, що відповідач належним чином умов договору про повернення кредиту не виконує, станом на 31 січня 2012 року заборгованість за договором складала 25628 грн. 54 коп., позивач просив стягнути з відповідача вказану заборгованість.

У квітні 2012 року ОСОБА_2 звернувся в суд із зустрічним позовом, який у подальшому був змінений, до ПАТ КБ «ПриватБанк»про відновлення майнового становища сторін.

Посилаючись на те, що спірний правочин є нікчемним, просив відновити майнове становище сторін, яке існувало до укладення недійсного правочину.

Рішенням Кіцманського районного суду від 2 липня 2012 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та закрити провадження у справі.

Посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

У справі встановлено, що на підставі заяви від 28 липня 2006 року між позивачем ПАТ КБ «ПриватБанк»та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у сумі 10000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 36 % річних за користування кредитом на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення кредиту, що відповідає строку дії картки.

Це стверджується змістом заяви від 28 липня 2006 року, яка підписана позивачем та представником відповідача (а.с.4).

Згідно умов заяви, вона разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою і Тарифами складає договір про надання банківських послуг.

ПАТ КБ «ПриватБанк»у своїй системі обліку спірний договір обліковує як договір за №SAMDN44000008469017 від 31 липня 2006 року -за номером платіжної картки та дати її видачі.

У зв'язку з наведеним доводи апеляційної скарги про недотримання письмової форми правочину, недосягнення сторонами договору його істотних умов є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно п.6.6 Умов та правил надання банківських послуг у випадку невиконання зобов'язань за договором ОСОБА_2 зобов'язаний на вимогу Банку виконати зобов'язання щодо повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту і Овердрафту), оплати винагороди Банку.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором відповідач належним чином зобов'язання не виконував, станом на 31 січня 2012 року заборгованість за складала 25628 грн. 54 коп.(а.с.2-3).

Встановивши наявність указаних обставин, суд першої інстанції підставно задовольнив позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк».

Посилання апелянта на неправильність розрахунків заборгованості є недоведеними та не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні під час розгляду даної справи.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірний договір укладено відповідно до норм Цивільного кодексу України (далі -ЦК).

Такий висновок суду першої інстанції є правильним.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції правильно виходив з того, що згідно зі ст. 203 ЦК зміст договору не суперечить ЦК, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, особа, яка вчинила правочин, мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину було вільним і відповідало його внутрішній волі, правочин вчинено у формі, встановленій законом, спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як встановлено у справі відповідач до 7 жовтня 2009 року частково виконував умови договору, що свідчить про визнання ним договору.

Не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що він при укладенні договору був не ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг.

Такі доводи спростовуються змістом заяви від 28 липня 2006 року, яка підписана відповідачем.

Щодо доводів апеляційної скарги про наявність в матеріалах справи різних за змістом Умови та Правила надання банківських послуг, то суд першої інстанції це питання з'ясував і наявні у справі суперечності усунув(а.с.5-6, 88-92).

Апелянт посилається на невитребування у ПАТ КБ «ПриватБанк»Положення про кредитування фізичних осіб, проте як встановлено у справі таке положення у ПАТ КБ «ПриватБанк»відсутнє.

Апелянт також посилається на невідповідність позовної заяви ПАТ КБ «ПриватБанк»вимогам ст.119 ЦПК України при зверненні до суду, однак можливі недоліки змісту позовної заяви не вплинули на правильність по суті вирішення справи.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, є по суті правильним, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Кіцманського районного суду від 2 липня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: