ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2012 р. Справа № 65030/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

Головуючої судді Хобор Р.Б.

суддів Клюби В.В., Гулида Р.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі на постанову Гусятинського районного суду Тернопільської області від 02.09.2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі про нарахування підвищення до пенсії як дитині війни,-

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом до УПФУ про нарахування підвищення до пенсії як дитині війни за період з 01.02.2011 року по дату винесення рішення у справі та продовжувати надалі нараховувати та виплачувати підвищення до пенсії.

Постановою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 02.09.2011 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії відповідача. Зобов'язано УПФУ здійснити нарахування і виплату позивачу підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 15.02.2011 року до виникнення обставин з якими закон пов»язує виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням виплачених сум.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, УПФУ подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову і прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В апеляційній скарзі апелянт вказує на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, у відповідності до ч.1 п.3 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу у порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних міркувань.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач є дитиною війни та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин мав право на підвищення виплачуваної йому УПФУ пенсії за віком.

У відповідності до ст.ст.99, 100 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Відтак, судом першої інстанції безпідставно не враховано, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду, оскільки звернувся з позовом лише 15.08.2011 року. Оскільки стосовно ненарахованих пенсій ніякими нормативно-правовими актами, крім КАС України, не визначено строк звернення до суду, то під час вирішення спорів, які виникають із вказаних правовідносин слід застосовувати піврічний строк звернення до суду.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку про необхідність застосування строку звернення до суду, визначеного ст.99 КАС України та залишення без розгляду позовних вимог позивача в частині нарахування та виплати підвищення до пенсії як дитині війни за період з 01.02.2011 року по 14.02.2011 року включно.

Пунктом 7 частини першої Закону України від 14 червня 2011 року № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4, яким установлено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. З аналізу наведеної норми випливає, що визначення порядку та розмірів виплат указаним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.

На виконання вимог цього Закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 6 липня 2011 року № 745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23 липня 2011 року.

Відповідно до п.6 Постанови Кабінету Міністрів України від 6 липня 2011 р. № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» (вступила в дію з 23.07.2011 року) установлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,8 гривні.

Відтак, до набрання чинності зазначеною постановою Кабінету Міністрів України, тобто до 23 липня 2011 року, у справах щодо розміру підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, дітям війни застосуванню підлягають положення статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни.

Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком, а тому доводи апелянта в цій частині є необгрунтованими.

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивача за період з 15.02.2011 року по 22.07.2011 року включно, у передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповноту з'ясування ним обставин, які мають значення для справи та невідповідність його висновків дійсним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Відтак, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової, якою позовні вимоги слід задовольнити частково.

Зважаючи на викладене та керуючись ст. 195, 197, п.3 ч.1 ст. 198, п.1,3,4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 207, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі задовольнити частково.

Постанову Гусятинського районного суду Тернопільської області від 02.09.2011 року у справі № 2а-4257/11 - скасувати та прийняти нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі про нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни за період з 01.02.2011 року по 14.02.2011 року включно залишити без розгляду.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі в частині відмови ОСОБА_1 в нарахуванні та виплаті підвищення до пенсії.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням абзацу 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум за період з 15.02.2011 року по 22.07.2011 року включно.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України допустити вищезазначену постанову до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя Р.Б. Хобор

суддя В.В. Клюба

суддя Р.М. Гулид