Україна

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/490/1488/12 Головуючий у 1 й інстанції - Тимченко С.О.

Доповідач - Кузьменко В.М.

Справа № 1-624/11

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 серпня 2012 року колегія суддів палати апеляційного суду Дніпропетровської області з кримінальних справ в складі:

головуючого -судді Кузьменко В.М.

суддів: Косенка Л.М., Стуковенкової Т.Г.

за участю прокурора Чепурка А.С.

при секретарі Головченко О.М.

адвоката Бондаря М.І.

потерпілого ОСОБА_3

засудженого ОСОБА_4

розглянула в відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську кримінальну справу за апеляцією прокурора, який приймав участь у розгляді справи на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 травня 2012 року.

Цим вироком

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Булахівка Павлоградського району Дніпропетровської області, громадянин України, освіта вища, непрацюючий, в силу ст.89 КК України не судимий,

засуджений за ст. 14 ч.1, ст. 27 ч. 3, ст. 115 ч. 2 п.п. 6, 12 КК України на п'ять років позбавлення волі, із застосуванням ст. 69 КК України з конфіскацією всього належного йому майна.

ОСОБА_4 засуджено за те, що приблизно в липні місяці 2010 року у нього виник намір на умисне вбивство ОСОБА_3 з метою заволодіння врожаєм зернових і олійних культур фермерського господарства «Крим -99». Він вирішив організувати вбивство за допомогою іншої особи, спеціально найнятої для цього за грошову винагороду.

Реалізуючи свій злочинний намір, в середині липня місяця 2010 року ОСОБА_4, виступаючи замовником і організатором злочину, перебуваючи біля домоволодіння АДРЕСА_1 запропонував ОСОБА_5 скоїти вбивство ОСОБА_3 на замовлення. При цьому ОСОБА_4 запропонував ОСОБА_5 або самому скоїти вбивство ОСОБА_3, або знайти безпосереднього виконавця злочину.

27 липня 2010 року, близько 16.00 годин, на території колишньої молочно-товарної ферми № 2, розташованої в районі провулка Жовтневий села Межиріч Павлоградського району Дніпропетровської області, ОСОБА_4, продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, направлений на умисне вбивство ОСОБА_3 з корисливих мотивів, виступаючи замовником і організатором злочину, досяг злочинної згоди з ОСОБА_5 і ОСОБА_6, направленої на вчинення умисного вбивства ОСОБА_3 на замовлення. При цьому ОСОБА_4 не було достовірно відомо про те, що ОСОБА_5 і ОСОБА_6 діють з метою запобігання скоєння вбивства. Сприймаючи ОСОБА_6, як безпосереднього виконавця вбивства ОСОБА_3, ОСОБА_4 запропонував останньому скоїти вказаний злочин, а також обмовив оплату витрат необхідних для підготовки та здійснення вбивства ОСОБА_3

Організовуючи вчинення замовленого ним вбивства, і керуючи його підготовкою, достовірно переконавшись в тому, що ОСОБА_6 згоден його скоїти, ОСОБА_4 28 липня 2010 року близько 17.00 години на території колишньої молочно-товарної ферми № 2 в ході особистої зустрічі з ОСОБА_5 і ОСОБА_6, передав останньому 2000 гривень на підготовку і скоєння вбивства ОСОБА_3, а також обговорив умови скоєння злочину.

Згідно з умовами злочинної угоди, визначеними ОСОБА_4, вбивство ОСОБА_3 повинно бути здійснене до 31 липня 2010 року, а його труп виявлений. Після скоєння вбивства, ОСОБА_4 зустрічається з ОСОБА_5 і ОСОБА_6 в парку 1-го Травня, розташованого по вул. Дніпровській м. Павлограда Дніпропетровської області, де після надання ОСОБА_6 фотознімка трупа ОСОБА_3 з ознаками насильницької смерті, ОСОБА_4 виплачує ОСОБА_6 2000 грн. для забезпечення можливості сховатися після скоєного злочину, а пізніше виплачує ОСОБА_6, як виконавцю вбивства, грошову винагороду в сумі 5000 євро.

3 серпня 2010 року о 10 годині 30 хвилин, в парку 1-го Травня, ОСОБА_7, достовірно переконавшись з пред'явленого ОСОБА_6 фотознімку з інсценуванням насильницької смерті ОСОБА_3, згідно з умовами злочинної домовленості передав ОСОБА_6, як виконавцю вбивства, 2000 гривень для забезпечення можливості сховатися після скоєного злочину.

В апеляції прокурор, не оскаржуючи правильність кваліфікації дій засудженого, просить вирок скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання тяжкості вчиненого злочину і особи засудженого і просить апеляційний суд постановити свій вирок, яким призначити засудженому 10 років позбавлення волі, посилаючись на те, що суд не достатньо повно врахував характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, дані про особу і вважає, що призначене покарання буде недостатнім для його виправлення і перевиховання, у зв'язку з надмірною м ?якістю.

В запереченнях на апеляцію прокурора адвокат ОСОБА_8 просить вирок суду залишити без зміни, а апеляцію прокурора без задоволення, посилаючись на тяжке матеріальне становище засудженого, стан його здоров'я і стан здоров'я його матері, а також на обставини, які пом'якшують покарання.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення потерпілого ОСОБА_3, який підтримав апеляцію прокурора, пояснення засудженого ОСОБА_4 і в його інтересах адвоката Бондаря М.І., які заперечував проти апеляції прокурора і просили вирок суду залишити без зміни, міркування прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, перевіривши матеріали справи в межах апеляції, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності засудженого ОСОБА_4 у вчинені злочину, за який його засуджено, відповідає фактичним обставинам справи і ґрунтується на зібраних у справі та досліджених в судовому засіданні доказах, проти яких не заперечує і сам засуджений і вирок суду ним не оскаржений.

Суд дав правильну оцінку доказам і дії засудженого ОСОБА_4 вірно кваліфікував за ст. ст. 14 ч.1, ст. 27 ч. 3, ст. 115 ч. 2 п.п. 6, 12 КК України.

Оскільки доведеність вини засудженого ОСОБА_4 і кваліфікація його дій в апеляційному порядку ніким не спростовується, тому колегія судді не вдається в оцінку доведеності і обґрунтованості вироку.

Призначаючи засудженому ОСОБА_4 покарання, у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, суд достатньо повно врахував тяжкість вчиненого ним, а також те, що засуджений визнав себе винним, розкаявся, позитивно характеризується, стан його здоров'я, сімейні обставини, вважається раніше не судимим, всі обставини по справі, в тому числі і те, що в результаті вчинення злочину тяжкі наслідки не наступили і правильно прийшов до висновку про те, що він повинен відбувати міру покарання у вигляді позбавлення волі і про можливість застосування до нього ст.69 КК України. Колегія суддів вважає, що призначена міра покарання засудженому, враховуючи вище наведене, буде достатньою для його виправлення і перевиховання.

Отже, при вказаних обставинах, колегія суддів не вбачає підстав для скасування вироку щодо засудженого в частині призначеного покарання, а тому доводи прокурора про м'якість призначеного покарання безпідставні.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію прокурора, який приймав участь у розгляді справи, залишити без задоволення, а вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 травня 2012 року щодо ОСОБА_4 -без зміни.

Судді: