ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/3116/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Супруна Є.Б.,

при секретарі - Дубовик О.І,,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_2.,

представника відповідача - Савинського С.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

14 травня 2012 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1., позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі - Лохвицька МДПІ, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення №0000401750 від 13 лютого 2012 року, яким платнику збільшено суму податкового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності на суму 485 322,48 грн. без застосування штрафних санкцій.

Мотивуючи свої вимоги, позивач стверджує, що висновок перевірки про порушення ним норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України в частині визначення доходів для цілей оподаткування податком на прибуток, є безпідставним, оскільки платниками вказаного податку є виключно юридичні особи. Позивач у свою чергу є платником податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності, обліковується на загальній системі оподаткування відповідно до вимог Закону України "Про податок на доходи фізичних осіб", Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" та статті 177 Податкового Кодексу України. Оскільки ФОП ОСОБА_1. не є юридичною особою, то й відповідно у нього відсутній статус платника податку на прибуток підприємств, натомість він є платником податку на доходи фізичних осіб, а відтак він не міг порушити норми податкового законодавства, які встановлюють правила оподаткування з податку, платником якого така особа не являється.

У судовому засіданні представник позивача позовні підтримала, покладаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на правомірність висновків акту перевірки та передбачену чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством можливість застосування до платника податку з доходів фізичних осіб фінансових санкцій, передбачених Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи суд встановив, що ОСОБА_1. зареєстрований як фізична особа-підприємець Лохвицькою райдержадміністрацією Полтавської області 13.04.2007 р. (ідентифікаційний номер НОМЕР_1). З 19.04.2007 р. позивач перебуває на податковому обліку в Лохвицькій МДПІ. За даними Головного управління статистики у Полтавській області до видів діяльності ФОП ОСОБА_1. за КВЕД відносяться: вирощування зернових та технічних культур; виробництво м'яса; перероблення та консервування овочів і фруктів; виробництво цукру; виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості; неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами.

З 13.01.2012 р. по 23.01.2012 р. працівниками Лохвицької МДПІ була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1. за період з 01.01.2009 р. по 03.11.2011 р., результати якої оформлено актом від 26.01.2012 р. №55/17/НОМЕР_1.

Висновками акту перевірки встановлено порушення підприємцем, зокрема пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України в частині правильності визначення оподатковуваного (чистого) доходу, а саме -занижено чистий дохід за перевіряємий період на загальну суму 3235483,19 грн., що призвело до заниження даних декларацій на 485 322,48 грн., у тому числі за 2009 рік -на 82 500,00 грн., за 2010 рік -на 367 245,00 грн., за 2011 рік -на 35 577,48 грн. Перевіркою також встановлено порушення ч. 1 ст. 201, ч.ч. 1-6 ст. 203, ст.ст. 215, 216, 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.ст. 662, 655, 656 Цивільного кодексу України.

На підставі вказаного акту перевірки Лохвицькою МДПІ було винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 13.02.2012 р. №0000401750 про збільшення суми грошового зобов'язання ОСОБА_1 за платежем податок на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності в розмірі 485 322,00 грн. -за основним платежем.

Не погодившись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судовим розглядом встановлено, що фактичною підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення взято висновок перевірки про заниження суми чистого доходу, який виник внаслідок неповернення у повному обсязі платником поворотної фінансової допомоги до кінця року, що призвело до заниження податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб внаслідок невідображення в податковій звітності результатів від операцій пов'язаних з фінансовою допомогою. При цьому перевіряючий звертає увагу на те, що фактично згідно податкової звітності у ФОП ОСОБА_1. відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності. Крім цього, згідно листа директора Лохвицького технологічного технікуму ПДАА -В.М. Корнієнко від 24.11.2011 р. гр. ОСОБА_1. у перевіряємий період працював викладачем у даному технікумі, де отримував заробітну плату. Відмітки у табелі робочого часу свідчать про те, що в момент коли ОСОБА_1. відображав здійснення власної підприємницької діяльності він фактично перебував у приміщенні навчального закладу.

То ж, на думку перевіряючого, правочини нібито укладені між ФОП ОСОБА_1 та підприємствами постачальниками не спричинили реального настання юридичних наслідків. Для контрагентів ФОП ОСОБА_1. такі операції несуть лише податкову вигоду, і саме вони в даному випадку є вигодонабувачами, тобто особами, на користь яких вчиняються правочини з метою штучного формування податкового кредиту та валових витрат.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаного висновку відповідача і винесеного на його підставі спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить з наступного.

Відповідно до пп. 7.9.1 п. 7.9 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з:

- отриманням платником податку фінансових кредитів від інших осіб-кредиторів, а також поверненням основної суми фінансових кредитів, наданих платником податку іншим особам-дебіторам, отриманням частини консолідованої іпотечної заборгованості власниками іпотечних сертифікатів участі, заміною однієї частки консолідованої іпотечної заборгованості на іншу;

- залученням платником податку коштів або майна в довірче управління, коштів у депозит (вклад), у тому числі шляхом випуску ощадних (депозитних) сертифікатів (іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю), або на інші строкові чи довірчі рахунки, в тому числі шляхом емісії (випуску) облігацій, а також поверненням платнику податку коштів або майна з довірчого управління, а також основної суми депозиту (вкладу), в тому числі шляхом погашення (викупу) ощадних (депозитних) сертифікатів (іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю), або з інших строкових чи довірчих рахунків, відкритих іншими особами на користь такого платника податку, в тому числі шляхом погашення облігацій;

- залученням платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно, з урахуванням положень підпункту 7.9.6 цього пункту.

Як свідчать матеріали справи позивач у перевіряємий період укладав договори про надання зворотної фінансової допомоги, за якими він виступав як кредитором, так і дебітором. При цьому рух коштів здійснювався у безготівковій формі через рахунки платників податків, відкритих в обслуговуючих банківських установах.

Перевіркою за даними виписок банків про рух коштів по рахунках, відкритих у Полтавській філії "Приватбанк", ПАТ "Райфайзен банк Аваль", Львівській філії ВАТ "Кредитпромбанк" було встановлено, що на рахунки ФОП ОСОБА_1. надходили кошти із призначенням платежу "поворотна фінансова допомога", які не були повернуті у повному обсязі до кінця року. Внаслідок цього перевіркою встановлено факт невідображення неповернення фінансової допомоги ФОП ОСОБА_1 на загальну суму 3 235 483,19 грн., у тому числі: за 2009 рік -на суму 550 000,00 грн., за 2010 рік -на суму 2 448 300,00 грн., за 2011 рік -на 237 183,19 грн.

У зв'язку з цим слід зазначити, що при визначенні розміру валового доходу відповідач обґрунтовано виходив з положень закріплених пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у відповідності з яким валовий доход включає, зокрема доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів.

Таким чином, оскільки підпунктом 7.9.1 пункту 7.9 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не передбачено можливості виключення зі складу валових доходів позичальника коштів, залучених у позику, то сума таких коштів має включатися до валового доходу згідно з підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 вказаного Закону, як доход від позареалізаційних операцій.

Твердження позивача про неможливість застосування до спірних правовідносин наведених положень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" з огляду на відсутність у нього статусу юридичної особи, суд відкидає, як безпідставне, виходячи з приписів статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" (чинної на момент виникнення спірних правовідносин), частиною 3 якої передбачено, що до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Зважаючи на встановлені обставини справи суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог ФОП ОСОБА_1.

При цьому суд відкидає доводи відповідача щодо нікчемності угод з приводу отримання поворотної фінансової допомоги, укладених позивачем у перевіряємий період, враховуючи наступне.

Викладені в акті перевірки висновки щодо порушення позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України та Закон України "Про державну податкову службу в Україні" не надають податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів державної податкової служби під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань визначається Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та Податковим кодексом України. Зазначені нормативно-правові акти не містили і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства та повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст.ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач не довів суду протиправності прийнятого Лохвицькою МДПІ спірного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про його правомірність. Помилкове посилання в акті перевірки та в податковому повідомленні-рішенні на порушення платником приписів ст. 135 Податкового кодексу України, якою врегульовано порядок визначення доходів підприємств, не спростовує висновків перевірки в цілому, а тому на результат вирішення даного спору не впливає.

Відтак позов задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 06.08.2012 р.

Суддя Є.Б. Супрун