ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
08.06.06р. | Справа № А41/97 |
За позовом Закритого акціонерного товариства "Конкорд Фінанс", м. Дніпропетровськ
до Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ
про зобов'язання про винесення рішення про зміну статусу частини будівлі гуртожитку і переведення цієї частини будівлі з жилої у нежилу
Суддя Орєшкіна Е.В.
В засіданні приймали участь представники:
Від позивача: Колошин В.П. доручення б/н від 17.02.06 року представник
Від відповідача: Спірідонова Є.О., довіреність № 7/11-1613 від 30.12.05 року
СУТЬ СПОРУ:
Позивач, з урахуванням доповнень позовних вимог (заява б/н від 17.04.06 року), звернувся до господарського суду з позовом, яким просить:
- визнати частину будівлі гуртожитку літ. А-4, що знаходиться за адресою м. Дніпропетровськ, вул.. Героїв Сталінграда, буд. 1, на яке ЗАТ „Конкорд Фінанси” набуло право власності згідно договору купівлі-продажу від 09 грудня 2005 року;
- перевести цю частину будівлі з жилої у нежилу, а саме: приміщення ІХ (поз. 1-10), загальною площею 201,7 кв.м., в підвалі; приміщення 5 поз. 1-17, 22-25, приміщення 6 поз. 1-6, приміщення 7 поз. 1-28, приміщення ІV, V загальною площею 955,4 кв.м. на ІІ поверсі; приміщення 9 поз. 1-33, приміщення ХІ, ХІІ загальною площею 473,1 кв.м. на ІІІ поверсі; приміщення 10 поз. 1-39; 11 поз. 1-35, приміщення ХV, ХVІ загальною площею 973,4 кв. м. на ІV поверсі; приміщення 12, ХVІІ площею 108,9 кв.м. в мезоніні; вхід в підвал а№і, приямок а№№; в загальному користуванні: приміщення І-1, І-2, І-3, І-4, ІІ-1, ІІ-2, ІІІ-1, ІІІ-2 площею 104,5 кв.м., ганок а -14. Загальна площа 2712,5 кв.м. Приміщення ІІІ-го поверху, що складаються з: приміщення 8 поз. 1-22, 27-35 площею 493,7 кв.м., сходові клітини на ІІІ-му поверсі поз. VІ-1 площею 16,0 кв.м., на ІІІ-му поверсі VІІ-1 площею 15,8 кв.м., на ІV-му поверсі ХІV-1 загальною площею 16,0 кв.м. У загальному користуванні приміщення І-1 : І-4; ІІ-1, ІІ-2,ІІІ-1,ІІІ-2 на І-му поверсі: площа 104,5 кв.м., ганок А14. Загальна площа: 541,5 кв.м. непридатним для проживання та нежитловим приміщенням;
- зобов’язати відповідача винести рішення про зміну статусу вищевказаної частини будівлі, виключити її з житлового фонду та перевести у нежилий (нежилі приміщення).
В обгрунтування позовних вимог посилається на ті обставини, що він є власником вищевказаних приміщень, право власності, на які ним набуто згідно договору купівлі-продажу від 09.12.05 року; 27.12.05 року позичав звернувся до комунального підприємства „Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації” з заявою, якою просив змінити статус частини придбаної ним будівлі гуртожитку і перевести цю частину будівлі з жилого у нежилу; листом № 1479 від 14.02.06 року в задоволенні прохання позивача було відмовлено з посиланням на те, що він повинен був раніше провести реконструкцію будівлі гуртожитку та відобразити цю інформацію шляхом проведення поточної технічної інвентаризації відповідно до рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 24.10.1996 року № 1569 „Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів”. Позивач вважає, що вказане рішення не відповідає діючому законодавству та не підлягає виконанню, мотивуючи тим, що ст. ст. 7, 8 Житлового Кодексу України передбачено можливість виключення жилих будинків та приміщень з жилого фонду та переведення їх до нежилого фонду, при цьому у цих статтях не вказано механізм такого переведення. Вважає, що виконавчому комітету діючим законодавством не надано повноважень щодо встановлення порядку переведення приміщень з жилих до нежилих, та виносячи вказане рішення, яке прийняте без належної реєстрації, міська рада вийшла за межи наданих їй повноважень.
Представник позивача позов підтримав та просить суд його задовольнити.
15.05.06 року позивач звернувся до суду з заявою б/н від 12.05.06 року про зміну відповідача у справі –Дніпропетровської міської ради належним відповідачем –Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради.
Ухвалою від 15.05.06 року господарський суд здійснив заміну первинного відповідача – Дніпропетровської міської ради м. Дніпропетровська належним відповідачем –Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради м. Дніпропетровськ.
Відповідач проти позову заперечує, просить суд в його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що будь-який спір між сторонами щодо зміни статусу будівлі гуртожитку літ. А-4 по вул.. Героїв Сталінграду, буд. 1, заг. площею 541,5 кв.м. відсутній, оскільки позивач не звертався до міського голови та виконкому міської ради з заявою щодо зміни статусу вказаної будівлі в порядку, визначеному рішенням Дніпропетровської міської ради від 06.11.02 року № 19/4 „Про порядок виключення з житлового фонду міста квартир для використання їх власниками в інших, не заборонених законом цілях” та ним не проведена реконструкція будівлі гуртожитку та не відображена ця інформація шляхом проведення поточної технічної інвентаризації відповідно до рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 1569 від 24.10.1996 року „Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів”, які є обов’язковими для виконання позивачем.
За клопотанням представників сторін фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась.
За згодою представників сторін в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в сукупності, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
09 грудня 2005 року між страховим товариством з додатковою відповідальністю „Захід-резерв” та Закритим акціонерним товариством „Конкорд Фінанс” укладений договір купівлі-продажу з подальшими змінами до нього, посвідчений 09.12.05 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Зайченко І.А. за р. № 7113, за умовами якого покупець (позивач у справі) купив частину будівлі гуртожитку літ. А-4, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, буд. 1.
27.12.05 року позивач звернувся до комунального підприємства „Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації” з листом № 1358-04, яким просив змінити статус об’єктів нерухомості, придбаних за договором купівлі-продажу від 09.12.05 року і перевести цю частину будівлі з жилого фонду у нежилий.
Листом № 1479 від 14.02.06 року комунальне підприємство „Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації” повідомило позивача про те, що воно здійснює лише реєстрацію прав власності на об’єкти нерухомого майна на підставі правовстановлюючих документів. Питання зміни статусу об’єктів нерухомості не входить до його компетенції.
Комунальним підприємством „Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації” було запропоновано позивачу після проведення реконструкції належної йому частини будівлі гуртожитку у нежитлові приміщення, та відображення цієї інформації шляхом проведення поточної технічної інвентаризації, відповідно до п. 3 рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 24.10.1996 року № 1569 „Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів”, при зміні функціонального призначення приміщень, об’єкт пред’явити на прийняття державній приймальній комісії.
Позивач вважає, що приймаючи рішення № 1569 від 24.10.1996 року Дніпропетровська міська рада вийшла за межи наданих їй повноважень та вказане рішення прийняте без належної реєстрації, тому не є обов’язковим для виконання позивачем.
Розглянувши позовні вимоги, суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Однією з загальних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу. Право на захист виникає в особи в разі порушення належних їй цивільних прав та інтересів, невизнання цього права або оспорювання цивільного права. Нарівні з можливістю захисту цивільних прав законодавець надає правовий захист і законним інтересам, тобто таким інтересам учасників цивільних правовідносин, які не суперечать загальним засадам цивільного законодавства, закріпленим у ст. 3 Цивільного кодексу України.
Підставами виникнення прав та обов’язків, відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України є юридичні факти, з якими цивільне законодавство пов’язує відповідні юридичні наслідки. Цивільні права та обов’язки можуть виникати також з актів органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 4 Житлового Кодексу України, жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд.
Державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих рад) та у віданні Міністерств, державних Комітетів і відомств (відомчий житловий фонд) (ч. 1 ст. 5 ЖК України).
Жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється. (ч. 1 ст. 6 ЖК України).
Переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського фонду в нежилі, як правило, не допускається. У виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватися за рішенням виконавчого комітету обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів (ст.ст. 7, 8 ЖК України).
Згідно ст. 18 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом.
Відповідно до ст. 73 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської селищної, міської районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов’язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об’єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Як самостійний спосіб захисту цивільних прав та інтересів Цивільним кодексом України визначено визнання незаконним рішення органу державної влади або місцевого самоврядування за умов, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або охоронювані законом інтереси.
Рішенням Дніпропетровської міської ради від 06.11.02 року № 19/4 „Про порядок включення з житлового фонду міста квартир для використання їх власниками в інших, не заборонених законом цілях” було затверджено Порядок виключення з житлового фонду міста квартир для використання їх власниками в інших, не заборонених законом цілях, відповідно до якого виключення з житлового фонду міста квартир відбувається на підставі заяви власника квартири на ім’я міського голови.
Зазначеним рішенням також передбачено перелік документів, які надаються управлінню житлового господарства міської ради у разі позитивної резолюції керівництва виконкому міської ради по розгляду заяви власника житлового приміщення.
Позивач не звертався до міського голови та виконкому міської ради з заявою щодо зміни статусу будівлі гуртожитку літ. А-4 по вул.. Героїв Сталінграду, буд. 1 ., відповідних доказів ним суду не подано.
На теперішній час рішення Дніпропетровської міської ради від 06.11.02 року № 19/4 „Про порядок виключення з житлового фонду міста квартир для використання їх власниками в інших, не заборонених законом цілях” та рішення виконкому Дніпропетровської міської ради від 24.10.1996 року № 1569 „Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів” не оскаржені та не визнані незаконними (відповідних доказів сторонами не подано) та є обов’язковими до виконання позивачем.
Одже, вимоги позивача щодо переведення частини придбаної ним будівлі з жилої в нежилу та зобов’язання відповідача винести про це відповідне рішення суд вважає необгрунтованими, оскільки вони не відповідають законодавчо закріпленому порядку виключення з жилого фонду міста жилих приміщень для використання їх власниками в інших, не заборонених законом цілях та введення закінчених будівництвом об’єктів до експлуатації, який визначає перелік відповідних органів та установ, до компетенції яких віднесено участь у процедурі введення в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, надання відповідних висновків, підписання акту введення, тощо.
З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем не доведено, у відповідності із ст. 33 ГПК України, обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, позивач дійсно має право на переведення частини спірної будівлі, яка належить йому на праві власності з жилої до нежилої, але у законодавчо закріпленому порядку, який самим позивачем не дотриманий, тому порушення прав позивача з боку відповідача судом не вбачається.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 94, 160 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В позові відмовити.
Судові витрати по справі віднести на позивача.
Постанова набирає законної сили згідно ст.254 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.186 КАС України.
СУДДЯ Е.В. ОРЄШКІНА
Дата складення постанови в повному обсязі, оформленої у відповідності до ст.163 КАС України –09.06.2006р.