08.08.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Провадження № 22ц/2090/4713/2012р.

Справа № 2-3831/11 Головуючий 1 інстанції Довготько Т.М.

Категорія: житлові Доповідач: Овсяннікова А.І

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Овсяннікової А.І.,

суддів: - Бездітко В.М., Сащенко І.С.

при секретарі - Щегельському Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Московського районного суду міста Харкова від 22 листопада 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визначення порядку користування,-

в с т а н о в и л а:

У квітні 2011 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визначення порядку користування квартирою.

В обґрунтування позову вказала, що вона є власницею 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова від 06.10.2010 року. Власником іншої 1/2 частини квартири є відповідач по справі, її колишній чоловік - ОСОБА_3. Вони та їх неповнолітня дитина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстровані у квартирі. Однак, з грудня 2008 року вона з дитиною у квартирі не мешкає, так як відповідач створив неможливі для проживання умови, а у січні 2009 року взагалі змінив замки на вхідних дверях до квартири, у зв'язку з чим доступу до квартири вона з дитиною не має.

Квартира є двохкімнатною та складається з житлових кімнат площею 16,2 кв.м та 10,2 кв.м., кухні площею 6,1 кв.м., коридору площею 9,0 кв.м. та вбиральні площею 3,1 кв.м.

Просить виділити їй у користування кімнату площею 16,2 кв.м. з урахуванням інтересів дитини, яка проживає з нею.

Справа розглянута у відсутності відповідача.

Заочним рішення Московського районного суду міста Харкова від 22 листопада 2011року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено : визначено порядок користування квартирою АДРЕСА_1 та виділено ОСОБА_4 та її неповнолітній дитині ОСОБА_5, 2002 року народження, кімнату площею 16,2 кв.м. з балконом, визначену у технічному паспорті на квартиру під цифрою 7, а ОСОБА_3 виділено у користування кімнату площею 10,2 кв.м., визначену у технічному паспорті на квартиру під цифрою 6 без балкону, залишено нежитлові приміщення, а саме: кухню площею 6,1 кв.м., вбиральню (сполучену) площею 3,1 кв.м., коридор площею 9,0 кв.м. у спільному користуванні сторін.

Ухвалою Московського районного суду міста Харкова від 05 березня 2012 року заяву про перегляд заочного рішення суду від 22 листопада 2011 року залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Посилається на те, що як зазначено в позові позивачка за власним бажанням не мешкає в спірній квартирі з грудня 2008 року по даний час. Будь - яке її майно в квартирі відсутнє, оскільки остання його самостійно вивезла. Будь - яких доказів які б свідчили про її бажання мешкати в спірній квартирі та його намагання перешкоджати цьому в матеріалах справи не має, ОСОБА_4 вони не надані.

Починаючи з моменту розірвання шлюбу та на даний час він постійно мешкає в спірній квартирі. Іншого житла не має, а тому виділення позивачці для мешкання більшої кімнати є не доцільним. Крім того, судом не прийнято до уваги, що позовні вимоги про визначення права користування заявлені передчасно.

Судом не з'ясовано наявності права власності у позивачки на спірну квартиру, а також відсутні докази про реєстрацію права власності на спірну квартиру за нею, яке повинно бути зареєстровано у встановленому порядку.

Колегія суддів, вислухавши суддю -доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи квартира АДРЕСА_1 на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова від 06.10.2010 року та договору купівлі-продажу від 09.10.2001 року належить по 1/2 частині сторонам по справі - ОСОБА_4 та ОСОБА_3

В спірній квартирі зареєстровані ОСОБА_3, ОСОБА_4 та неповнолітня ОСОБА_5.

Квартира є двокімнатною та складається з житлових кімнат площею 16,2 кв.м. з балконом та 10,2 кв.м., кухні площею 6,1 кв.м., коридору площею 9,0 кв.м. та вбиральні (сполученої) площею 3,1 кв.м.

Шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 розірвано 11.10.2008 року.

Згідно матеріалів справи після розірвання шлюбу неповнолітня дитина сторін по справі - ОСОБА_5, 2002 р.н., залишилась мешкати разом з матір'ю.

Відповідно до положень ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитись про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 та виділяючи їй з дитиною у користування кімнату площею 16,2 кв.м. з балконом, а відповідачу -кімнату площею 10,2 кв.м. суд першої інстанції обгрунтовано виходив з цих вимог закону та обставин по справі.

Позивачка як співвласник вправі користуватися належним їй майном.

Кімната площею 16,2 кв.м. виділена їй у користування з урахуванням інтересів дитини, яка проживає з нею.

Що стосується заперечень відповідача, то вони судовою колегією не приймаються.

Посилання ОСОБА_3, що виділивши позивачці кімнату площею 16,2 кв.м. суд зменшив його частку у праві власності на квартиру судовою колегією не приймаються.

У даному випадку вирішується питання тільки про визначення порядку користування квартирою, а не її розподіл.

Ідеальні частки сторін у даному випадку не змінюються.

Безпідставне посилання апелянта і на те, що до вирішення питання про розподіл квартири не можна вирішувати питання про визначення порядку користування квартирою. Такої заборони законодавство не містить, а відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України кожна особа розпоряджається своїми правами на власний розсуд і позивачка вправі звернутися до суду з таким позовом.

Рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 313, 316,317 ЦПК України колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити .

Заочне рішення Московського районного суду міста Харкова від 22 листопада 2011 року залишити без зміни.

Ухвала законної сили з моменту проголошення , однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді: