Справа № 2-2277/2007
РІШЕННЯ
Ім'ям України
«26» вересня 2007 р. місто Запоріжжя
Хортицький районний суд міста Запоріжжя в складі:
головуючого - судді Ями Д.М. ,
при секретарі Садуро І.Г.,
за участю позивачки ОСОБА_1.,
представника позивача ОСОБА_2.,
представників відповідача ОСОБА_3., ОСОБА_4.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція Мегре", 3-тя особа: ОСОБА_3, про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення компенсації за неоплачену відпустку у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю та відшкодування моральної шкоди,
установив:
06.07.2007 р. ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до ТОВ "Агенція Мегре" про поновлення на роботі. В позові зазначила, що 18.06.2007 р. вона була звільнена з посади охоронця за п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП. Своє звільнення вважає неправомірним, оскільки на час звільнення, починаючи з 07.06.2007 p., перебувала у відпустці у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю. З урахуванням подальшого уточнення позовних вимог на день розгляду справи, посилаючись на норми ст. ст. 116, 117, 235, 237-1 КЗпП, просить поновити її на роботі в ТОВ "Агенція Мегре" на посаді охоронця, стягнути 2.576, 10 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 335, 03 грн. компенсації за час перебування на лікарняному, а також 10.000 грн. на відшкодування моральної шкоди, спричиненої незаконним звільненням.
Представник відповідача - ТОВ "Агенція Мегре" - Солнцев П.Б., 3-тя особа ОСОБА_3. за позовом заперечили, суду пояснили, що насправді ОСОБА_1. була звільнена наказом № 52 від 06.06.2007 р. за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП за прогул, оскільки 05.06.2007 р. не вийшла на роботу без поважних причин.
Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
У відповідності до ч.3 ст. 40 КЗпП не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.
У відповідності до ст. 237-1 КЗпП відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Встановлено, що ОСОБА_1. працювала в ТОВ "Агенція Мегре" на посаді охоронця з 13.11.2006 р. (трудова книжка, а.с. 3).
Починаючи з 07.06 по 19.06.2007 р. ОСОБА_1. перебувала на лікуванні, що підтверджено відповідними медичними документами (а.с. 5).
Наказом директора ТОВ № 65 від 18.06.2007 р. ОСОБА_1. було звільнено з займаної посади (а.с.4).
Між тим, в порушення вимог ч.3 ст. 40 КЗпП позивачка була звільнена в період тимчасової непрацездатності, що само по собі є підставою для поновлення її на роботі.
На обґрунтування своїх заперечень ТОВ "Агенція Мегре" надало для огляду журнали реєстрації наказів (а.с. 29-34) і трудових книжок (а.с. 27-28). З наданих документів вбачається, що наказ про звільнення ОСОБА_1. за даними журналу виданий 06.06.2007 p., але має інший номер. В той самий час в журналі обліку трудових книжок є запис про те, що позивачка прийнята на роботу 23.02.2007 p., тоді як у трудовій книжці датою прийняття на роботу зазначено 13.11.2006 р. До того ж підстави для звільнення ОСОБА_1. у наказах за №№ 52 і 65 зазначені по-різному: ч. 4 ст. 40 КЗпП і ч. 2 ст. 40 КЗпП.
2
З огляду на такий стан діловодства на підприємстві суд критично ставиться до письмових доказів, які надані відповідачем, і вважає доведеним, що єдиним наказом про звільнення, про зміст якого дізналася позивачка, і який вона оскаржує, є наказ № 65 від 18.06.2007 р. (а.с. 4), і цей наказ виданий незаконно.
Доводи представників позивача про вчинення ОСОБА_1. прогулу суд також не приймає до уваги, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими у розумінні ст. ст, 59, 60 ЦПК доказами. Як вбачається з матеріалів справи, позивачка не була ознайомлена з графіком чергувань, письмових пояснень від неї щодо причини прогулу, навіть якщо такий і мав місце, витребувано не було.
Середній заробіток позивачки складав 750 грн. на місяць, з чим погодився і відповідач.
Середньоденна заробітна плата ОСОБА_1. складала (750 + 750): (30 + 31) 24, 59 грн.
Таким чином, за 100 днів вимушеного прогулу (з 18.06 по 26.09) відшкодуванню підлягає (24, 59 х 100) 2.459 грн., а з урахуванням коефіцієнту підвищення мінімальної заробітної плати -2.459 х (440/420) 2.576, 10 грн.
Позовні вимоги в частині стягнення компенсації за перебування на лікарняному задоволенню не підлягають, оскільки у цьому випадку мова йде про фактично подвійну оплату праці, що не передбачено законом.
Вирішуючи питання про розмір суми відшкодування моральної шкоди, суд виходить з того, що в результаті незаконного звільнення позивачка вочевидь пережила стрес, пов'язаний з значним погіршенням матеріального стану, і це порушило її звичний уклад життя. З урахуванням тривалості та характеру вимушених змін у звичному укладі життя позивачки суд вважає за необхідне в цій частині позов задовольнити частково на суму 700 грн.
На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. 40, ст. 237-1 КЗпП України, ст. ст. 10, 11, 59, 60, 212, 213, 214 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 на роботі в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Агенція Мегре" на посаді охоронця починаючи з 18.06.2007 р.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція Мегре" на користь ОСОБА_1:
2.576 грн. 10 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
700 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди,
всього стягнути 3.276 грн. 10 коп.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення в частині поновлення на роботі допустити до негайного виконання.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція Мегре" на користь держави 59 грн. 50 коп. судового збору, а також 37 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга повинна бути подана протягом 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.