ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 серпня 2012 р. м.Вінниця Справа № 2а/0270/3377/12
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Віятик Наталії Володимирівни, за участю:
секретаря судового засідання: Ковцун Ольги Мірчевни
позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2
відповідача: Качановецького П.П.
перекладач: ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1
до: управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області
про: визнання незаконними та скасування рішень та зобовязання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ :
16.07.2012 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся громадянин Азейбарджану ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання рішення про скорочення терміну перебування ОСОБА_1 в Україні та рішення про його видворення за межі України терміном на три роки незаконними.
В ході судового розгляду даної справи представником позивача надано суду заяву про уточнення (збільшення) позовних вимог. Відповідно до даної заяви позивач просить суд:
1. Визнати рішення начальника Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області від 27.06.2012 року про скорочення строку тимчасового перебування на території України громадянина Азербайджану ОСОБА_1 не законним та скасувати його.
2. Визнати рішення начальника Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області від 05.07.2012 року про примусове повернення у країну походження громадянина Азербайджану ОСОБА_1 у 30-ти денний термін після його винесення з подальшою забороною в'їзду в Україну терміном на 3 роки не законним та скасувати його.
3. Зобов'язати Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області зняти заборону в'їзду громадянина Азербайджану ОСОБА_1 на територію України.
4. Надати суду підтвердження про виконання рішення суду.
Представник відповідача щодо задоволення заяви про уточнення (збільшення) позовних вимог заперечував.
В силу частини 1 статті 51 КАС України, позивач має право змінити підставу або предмет адміністративного позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову в будь-який час до закінчення судового розгляду. В зв'язку з чим, збільшення позовних вимог прийнято судом.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення прийняті начальником Управління ДМС України у Вінницькій області Наливайком Б.О. №6 від 27.06.2012 року та №71 від 05.07.2012 року були прийняті протиправно та необґрунтовано.
Позивач, представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та заяві про уточнення (збільшення) позовних вимог.
Представник відповідача - у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив суд у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на заперечення, які містяться в матеріалах справи (а.с. 23-25).
В ході судового засідання суд допустив до участі в розгляді справи перекладача в зв'язку з тим, що позивач не володіє українською мовою, а російською мовою в не достатньому обсязі.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням від 27.06.2012 року, скорочено термін перебування в Україні громадянину Азербайджану ОСОБА_1 та зобов'язано його покинути територію України у термін до 02.07.2012 року.
Як вбачається із вказаного рішення, громадянин Азербайджану ОСОБА_1 в'їхав в Україну 24.05.2012 року через КПП "Кучурга".
Суд зазначає, що згідно п. 1 ст. 15 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" №3773-VI від 22.09.2011р., в'їзд в Україну та виїзд з України здійснюється, зокрема іноземцями та осабами без громадянства - за паспортним документом за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в'їзду та виїзду не встановлено законодавством чи міжнародним договором України.
Відповідно до п. 2, 3 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 року №150, іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території:
1) протягом наданого візою дозволу в разі в'їзду з держав з візовим порядком в'їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України;
2) не більш як 90 днів протягом 180 днів з дати першого в'їзду з держав з безвізовим порядком в'їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України;
3) на період дії візи, але не більш як 90 днів протягом 180 днів з дати першого в'їзду за візою, оформленою до 11 вересня 2011 року.
Реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в'їжджають в Україну, крім осіб, які відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 16 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" звільняються від реєстрації або паспортні документи яких реєструються у МЗС та його представництвах, здійснюється в пункті пропуску через державний кордон посадовою особою Держприкордонслужби.
Відповідно до вимог статті 1 Угоди між Урядом Азербайджану та Кабінетом Міністрів України про безвізові поїздки громадян Азербайджану та України, підписаної 14.02.2002 року, громадяни держави однієї Сторони, незалежно від місця їх постійного проживання, можуть в'їжджати, прямувати транзитом, виїжджати та перебувати на території держави іншої Сторони без віз з дотриманням правил перебування і реєстрації, що діють в цій державі, по документах, зазначених у Додатках 1 та 2 до цієї Угоди.
Громадяни держави однієї Сторони на основі взаємності звільняються від реєстрації у компетентних органах за місцем їхнього перебування на території держави іншої Сторони, якщо термін такого перебування не перевищує 90 днів з моменту в'їзду на територію держави цієї іншої Сторони, за наявності у них міграційної картки з позначкою органів прикордонного контролю, проставленої при в'їзді на територію держави перебування.
На підставі вищевикладеного, громадянин Азербайджану ОСОБА_1, який в'їхав в Україну 24.05.2012 року через КПП "Кучурга", на законних підставах перебував на території України та був звільнений від реєстрації у компетентних органах за місцем перебування (за умови, що термін такого перебування не перевищує 90 днів з моменту в'їзду).
З матеріалів справи вбачається, що 03.07.2012 року у ході проведення заходів, направлених на протидію міграції, співробітниками 1-го міжрайонного відділення ММК УМВС України у Вінницькій області на ринку «Привокзальний» м. Вінниці був виявлений громадянин Азербайджану ОСОБА_1, який на ринку займався торгівельною діяльністю, але для оформлення дозволу на працевлаштування в Україні до відповідних органів не звертався, трудових договорів не укладав.
Як встановлено судом, громадянина Азербайджану ОСОБА_1 позивач прибув в Україну з метою відвідати свого родича громадянина України ОСОБА_10. 29 червня 2012 року він прибув на ринок "Привокзальний" м. Вінниці, де займався підприємницькою діяльністю його родич громадянин України ОСОБА_10. Близько 9 год. 30 хв., до громадянина Азербайджану ОСОБА_1, у відсутність родича позивача, підійшли співробітники 1-го міжрайонного відділення ММК УМВС України у Вінницькій області для перевірки паспорту. Після того, як позивачем було надано свій національний паспорт співробітниками 1-го міжрайонного відділення ММК УМВС України у Вінницькій області повідомлено громадянина Азербайджану ОСОБА_1, що його паспорт вилучається.
Під час судового розгляду справи позивач надав пояснення, що 29.06.2012 року він дійсно перебував на ринку "Привокзальний" м. Вінниці, однак торгової чи іншої підприємницької діяльності не здійснював.
Вирішуючи спір по суті суд зазначає, що виключний перелік підстав для скорочення терміну тимчасового перебування в Україні передбачено статтею 24 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" №3773-VI від 22.09.2011р. (із змінами та доповненнями), Якщо в іноземця або особи без громадянства немає підстав для тимчасового проживання, встановлених частинами четвертою-дванадцятою статті 4 цього Закону, або для тимчасового перебування на території України, строк їх перебування скорочується. Представник відповідача в судовому засіданні не зміг вказати, яку саме частину статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" порушив позивач. Лише зазначив, що під час проведення заходів, направлених на протидію міграції, співробітником 1-го міжрайонного відділення ММК УМВС України у Вінницькій області Степанюком О.А. відібрані пояснення в громадянина України ОСОБА_12, який зазначив, що перебуваючи на ринку "Привокзальний" м. Вінниці придбав кавун у незнайомого йому чоловіка, іноземця, Дані пояснення стали підставою для винесення оскаржуваного рішення від 27.06.2012 року про скорочення строку тимчасового перебування громадянина Азербайджану ОСОБА_1 на території України.
Рішення про скорочення строку тимчасового перебування іноземця та особи без громадянства на території України приймається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції або органами Служби безпеки України. Порядок прийняття рішення та процедура скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно 27.06.2012 року начальником Управління ДМС України у Вінницькій області Наливайком Б.О. винесено рішення №6 про скорочення строку тимчасового перебування іноземця та особи без громадянства на території України громадянина Азербайджану ОСОБА_1 та зобов'язання покинути територію України у термін до 02.07.2012 року. З даним рішенням позивача ознайомлено 27.06.2012 року, про що ним внесено запис та особистий підпис на розписці. Проте, як зазначив в судовому засіданні позивач, дане рішення складене на українській мові, якої він не розуміє, а перекладача при ознайомлені з вищезазначеним рішення не було.
Крім того, суд звертає увагу, що здійснення іноземним громадянином підприємницької діяльності на території України без відповідних документів (дозвіл на працевлаштування) є адміністративним правопорушенням. Факт адміністративного правопорушення, передбачений ст. 203 КУпАП, повинен фіксуватись протоколом про адміністративне правопорушення та доводитись постановою суду про адміністративне стягнення. Даний факт судом не встановлено та відповідачем не доведено.
На підставі викладеного суд зазначає, що відповідачем не доведено вчинення позивачем порушень законодавства України чи наявності інших підстав, визначених частинами четвертою-дванадцятою статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", у зв'язку з чим прийняте рішення про скорочення терміну тимчасового перебування в Україні є безпідставним та неправомірним.
Також, 05.07.2012 року було винесено рішення про видворення за межі України у 30-ти денний термін громадянина Азербайджану ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Азербайджану, Кіокшайський район, с. Другий Арбат та заборону в'їзду в Україну терміном на 3 роки. При прийнятті вказаного рішення суб'єктом владних повноважень здійснено посилання на той факт, що 27.06.2012 р. прийняте рішення про скорочення строку перебування в Україні громадянина Азербайджану ОСОБА_1 за порушення порядку працевлаштування іноземних громадян в Україні, та зобов'язано його залишити територію України у термін до 02.07.2012, але позивач у зазначений термін за межі держави не виїхав у зв'язку з відсутністю коштів.
Дане рішення не відповідає вимогам ч.3 ст. 26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", а саме не видано позивачу його примірник рішення про примусове повернення.
Також у оскаржуваних рішеннях не зазначено порядок та строки оскарження даних рішень.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в'їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в'їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення. Порядок виконання рішення про заборону щодо подальшого в'їзду в Україну визначає Кабінет Міністрів України.
Відповідачем по справі не доведено перед судом існування виключних підстав, передбачених статтею 26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", які б надавали право чи покладали на суб'єкта владних повноважень обов'язок з прийняття рішення про видворення іноземця за межі України, а також прийняття рішення про заборону подальшого в'їзду в Україну строком на 3 роки.
Враховуючи протиправний характер рішення від 27.06.2012 року про скорочення терміну перебування в Україні громадянина Азербайджану ОСОБА_1, яким його зобов'язано покинути територію України у термін до 02.07.2012 року, та за умови неналежного повідомлення позивача про зазначене рішення, прийняте на його підставі рішення від 05.07.2012 року про видворення за межі України та заборону в'їзду в Україну терміном на 3 роки, також є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно положень частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Керуючись вимогами ч.2 статті 11 КАС України суд дійшов висновку, що для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, прийняті рішення від 27.06.2012 року про скорочення терміну перебування в Україні, та від 05.07.2012 року про видворення за межі України громадянина Азербайджану ОСОБА_1, заборону в'їзду в Україні терміном на 3 роки, підлягають скасуванню.
Враховуючи викладене суд вважає, що вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.
Також, з метою відновлення порушених прав та інтересів позивача в найкоротший термін суд з урахуванням положень статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне застосувати заходи судового контролю та зобов'язати відповідача протягом місяця з дня набрання законної сили судовим рішенням по справі надати суду звіт про виконання цієї постанови. Окремо суд звертає увагу на те, що наслідки неподання такого звіту визначені статтею 267 КАС України.
Відповідно до частини 3 статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, Вінницький окружний адміністративний суд, -
ПОСТАНОВИВ :
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення начальника Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області від 27.06.2012 року про скорочення строку тимчасового перебування на території України громадянина Азербайджану ОСОБА_1.
3. Визнати протиправним та скасувати рішення начальника Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області від 05.07.2012 року про примусове повернення у країну походження громадянина Азербайджану ОСОБА_1 та заборону вїзду в Україну терміном на 3 роки.
4. Зобовязати Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області вчинити дії щодо зняття заборони вїзду громадянина Азербайджану ОСОБА_1 на територію України.
5. Зобов'язати Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області протягом місяця з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі № 2а/0270/3377/12 надати суду звіт про виконання цієї постанови.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Віятик Наталія Володимирівна