КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2012 року Справа № 2а-3414/12/1070

Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Леонтовича А.М.

при секретарі - Кравчук О.В.

за участю представників сторін

від позивача: Гісунова Н.В. (за довіреністю)

від відповідача: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом до проТовариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Цеоліт» Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Цеоліт»(далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 12 липня 2012 року № 0000202202.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 12 липня 2012 року № 0000202202 є незаконним, оскільки прийняте на основі помилкових висновків про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Цеоліт»вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, пунктів 1, 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, частини 1 статті 216, статей 228, 626, 629, 650, 662 Цивільного кодексу України при формуванні показників податкового кредиту за господарськими операціями з Приватним підприємством «Базис-Торг». Всупереч викладеним в акті перевірки висновкам, господарські відносини між ТОВ Фірма «Цеоліт»та ПП «Базис-Торг»мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а саме: договорами купівлі продажу резервуарів, видатковими накладними, податковими накладними, реєстрами довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, наказами про введення в експлуатацію основних засобів, наказами про призначення матеріально відповідальних осіб, актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів. Оскільки основним видом діяльності позивача є виробництво мінеральних добрив для сільського виробництва, придбані у ПП «Базис-Торг»резервуари ТОВ Фірма «Цеоліт»використовує у власній господарській діяльності як ємності для зберігання мінеральних добрив.

Позивач також стверджує, що перевіряючими не досліджувались фактичні обставини господарських операцій ТОВ Фірма «Цеоліт», а використано лише інформацію, яка не мітить жодного доведеного факту, підтвердженого належними доказами щодо недійсності правочинів про які йдеться в акті перевірки. Тому, згідно з позицією позивача, висновки викладені в акті перевірки ТОВ Фірма «Цеоліт»від 27 червня 2012 року № 402/22-2/19417174 не відповідають фактичним обставинам справи та зроблені виключно на основі припущень, а прийняте на їх основі податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

У судове засідання, призначене на 1 серпня 2012 року, прибув представник позивача, відповідач явку уповноважених представників не забезпечив, хоча про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Через канцелярію суду від відповідача надійшли заперечення проти позову. Ураховуючи, що представник відповідача не прибув у судове засідання без поважних причин, суд ухвалив здійснювати розгляд справи без участі представника Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Як вбачається з наданого відповідачем заперечення проти позову, відповідач позов не визнає та стверджує, що посадові особи Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області при проведення перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог законодавства, що позбавляє ТОВ Фірма «Цеоліт»права на формування показників податкового кредиту за господарськими операціями з ПП «Базис-Торг».

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Цеоліт»зареєстроване виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області 25 квітня 1992 року, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 139602 (а.с. 62).

На податковому обліку ТОВ Фірма «Цеоліт»перебуває у Броварській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області.

Відповідно до матеріалів справи, у період з 22 по 25 червня 2012 року посадовою особою Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 78.1 статті 78, пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України та на виконання наказу від 19 червня 2012 року № 508 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Фірма «Цеоліт»з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ПП «Базис-Торг»за період з 1 січня 2009 року по 31 березня 2012 року. Результати перевірки оформлено актом від 27 червня 2012 року № 402/22-2/19417174 (далі по тексту -Акт перевірки) (а.с. 10-16).

До перевірки позивачем надано первині документи по господарським операціям з ПП «Базис-Торг»та відповідні пояснення посадових осіб.

У ході перевірки органом державної податкової служби проаналізовано акт зустрічної звірки ПП «Базис-Торг» від 6 квітня 2012 року № 10/22/36165986, в якому стверджується про безтоварність операцій ПП «Базис-Торг»у зв'язку з тим, що ПП «Базис-Торг»не знаходиться за місцезнаходженням, основних фондів у 2010 році підприємство не мало, чисельність працюючих у 3 кварталі 2010 року -0 чоловік. Крім того, згідно висновку УПМ ДПС в АР Крим, керівник підприємства Туманова Г.З. надала пояснення, що на підприємстві фактично діяльність не здійснювалась, документи вона підписувала за грошову винагороду.

Використавши зазначену інформацію відповідач дійшов висновку, що договори між ТОВ Фірма «Цеоліт»та ПП «Базис-Торг»укладені без мети настання реальних правових наслідків та є нікчемними відповідно до статті 228 Цивільного Кодексу України.

У свою чергу, формування показників податкового кредиту за відсутності факту поставки товарів є порушенням вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що свідчить про заниження ТОВ Фірма «Цеоліт»суми податку на додану вартість, що підлягала сплаті на 70050,00 грн., в тому числі за червень 2010 року на 25156,00 грн., за серпень 2010 року на 8394,00 грн., за червень 2011 року на 36500,00 грн.

На основі висновків Акту перевірки, 12 липня 2012 року Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000202202, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на 70050,00 грн. та застосовано фінансову санкцію у розмірі 8389,00 грн.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовано Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року № 435-IV, Господарським кодексом України від 16 січня 2003 року № 436-IV, Законом України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 19 серпня 1999 року № 996-XIV, Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Надаючи правову оцінку господарським відносинам між ТОВ Фірма «Цеоліт»та ПП «Базис-Торг»при укладанні та виконанні договорів, які на переконання відповідача є нікчемними, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 627 передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зазначене положення відображає один з найважливіших принципів договірного регулювання суспільних відносин -принцип свободи договору.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму

У відповідності до приписів статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Судом встановлено, що між ТОВ Фірма «Цеоліт»та ПП «Базис-Торг»укладено договори купівлі-продажу від 27 липня 2010 року № 117 (а.с. 19-20) та від 23 червня 2011 року № 147 (27-28). Згідно умов вказаних договорів, Продавець (ПП «Базис-Торг») зобов'язується передати у власність Покупця (ТОВ Фірма «Цеоліт») товар відповідно до накладної, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість. Товар поставляється Покупцеві (ТОВ Фірма «Цеоліт») засобами та за рахунок Продавця (ПП «Базис-Торг»).

У силу вимог статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно статті 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

При цьому факт передачі та оплати товару може бути доказаний податковими, бухгалтерськими та іншими документами первинного обліку.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 19 серпня 1999 року № 996-XIV, бухгалтерським обліком є процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

У відповідності до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

На виконання умов договорів купівлі-продажу від 27 липня 2010 року № 117 та від 23 червня 2011 року № 147 ПП «Базис-Торг»передано ТОВ Фірма «Цеоліт»резервуари стальні вертикальні об'ємом 25 куб. м. у кількості 4 штук, резервуари стальні вертикальні об'ємом 20 куб. м. у кількості 4 штук, що підтверджується рахунками-фактурами від 27 липня 2010 року № 691 (а.с. 21), від 23 червня 2011 року № 393 (а.с. 29); видатковими накладними від 27 липня 2010 року № 1014 (а.с. 22), від 24 червня 2011 року № 516 (а.с. 30), реєстрами довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с. 24, 32).

Резервуари прийнято позивачем за адресою: вулиця Леніна 32, село Гоголів, Броварський район, Київська область, що відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 20 травня 2008 року № 18871878 є адресою розміщення виробничих об'єктів ТОВ Фірма «Цеоліт» (а.с. 70).

У відповідності до статті 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

В якості оплати за поставлений ПП «Базис-Торг»товар ТОВ Фірма «Цеоліт»перерахувало на користь ПП «Базис-Торг»грошові кошти у сумі 420300,00 грн., в т.ч. ПДВ 70050,00 грн., що підтверджується виписками по рахунку (а.с. 25-26, 33).

ТОВ Фірма «Цеоліт»отримано від ПП «Базис-Торг»податкові накладні від 27 липня 2010 року № 1014 на загальну суму 201300,00 грн., в т. ч. ПДВ 33550,00 грн. (а.с. 23), та від 24 червня 2012 року № 79 на загальну суму 219000,00 грн., в т. ч. ПДВ 36500,00 грн. (а.с. 31).

Згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 139602, одним з основних видів економічної діяльності ТОВ Фірма «Цеоліт»є виробництво добрив та азотних сполук (а.с. 62).

Факт використання придбаних у ПП «Базис-Торг»резервуарів у господарській діяльності позивача підтверджується: наказами про введення в експлуатацію основних засобів від 30 липня 2010 року № 28-П (а.с. 67), від 30 червня 2011 року № 31-П (а.с. 68), наказом про призначення матеріально відповідальних осіб від 5 січня 2009 року № 24-П (а.с. 66), актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 30 липня 2010 року (а.с. 38-41), від 30 червня 2011 року (а.с. 34-37).

Про необхідність використання придбаних у ПП «Базис-Торг»резервуарів при виготовленні мінеральних добрив ТОВ Фірма «Цеоліт»свідчить специфікація обладнання реконструкції майнового комплексу під цех по виготовленню добрив ТОВ Фірма «Цеоліт»в селі Гоголів Броварського району Київської області (а.с. 78).

Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Ураховуючи вищезазначені обставини суд дійшов висновку, що укладені між ТОВ Фірма «Цеоліт»та ПП «Базис-Торг»правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності.

Щодо твердження відповідача про нікчемність договорів від 27 липня 2010 року № 117 та від 23 червня 2011 року № 147, суд зазначає наступне.

Згідно частин 2, 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Правочинами, що порушують публічний порядок є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Надаючи оцінку діям податкового органу, що полягали у визначенні в акті перевірки нікчемними правочинів, суд повинен перевірити обґрунтованість тверджень орану державної податкової служби про наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод нікчемними і настання відповідних юридичних наслідків.

Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі (частина 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд звертає увагу на те, що в даній адміністративній справі, відповідачем, який посилається на нікчемність укладеного між позивачем та його контрагентом договору, повинно бути надано належні докази на обґрунтування нікчемності укладеного правочину.

Крім того, для визнання правочину нікчемним на тій підставі, що його укладено з метою порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, суд досліджує в чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення правочину, якою із сторін і в якій мірі виконано правочин, а також вину сторін у формі умислу.

Під наявністю умислу у сторін правочину суд розуміє те, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали протиправність правочину, який укладався, і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, передбачали настання протиправних наслідків і бажали або свідомо допускали їх настання.

Ураховуючи вищезазначене, суд звертає увагу на те, що відповідачем на підтвердження позиції щодо нікчемності правочину не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, належних доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договору, були сфальсифікованими, як і не надано доказів притягнення до відповідальності (в тому числі кримінальної) відповідних посадових осіб у зв'язку з занесенням до звітності даних, що не відповідають дійсності.

Суд вважає необгрунтованим твердження відповідача про те, підтвердженням нікчемності укладених позивачем договорів є акт зустрічної звірки ПП «Базис-Торг»від 6 квітня 2012 року № 10/22/36165986, в якому стверджується про безтоварність операцій ПП «Базис-Торг»у зв'язку з тим, що ПП «Базис-Торг»не знаходиться за місцезнаходженням, основних фондів у 2010 році підприємство не мало, чисельність працюючих у 3 кварталі 2010 року -0 чоловік.

Невідображення у податковій звітності ПП «Базис-Торг»основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів не є безумовною підставою для визнання договорів купівлі-продажу нікчемними, оскільки продавець товару може здійснювати лише посередницьку діяльність, а виконання господарського зобов'язання забезпечуватись укладенням договорів перевезення вантажів третіми особами. Відповідачем також не надано суду жодних доказів на підтвердження необхідності використання відповідних ресурсів та відомостей про їх економічно обґрунтований обсяг при виконанні договорів купівлі-продажу з ТОВ Фірма «Цеоліт».

Суд не бере до уваги посилання представника позивача на пояснення керівника підприємства Туманової Г.З. про те, що на підприємстві фактично діяльність не здійснювалась, документи вона підписувала за грошову винагороду, оскільки такі пояснення не є належним доказом, який встановлює недійсність договору, укладеного між ТОВ Фірма «Цеоліт»та ПП «Базис-Торг»та не є доказом наявності умислу службових осіб відповідачів на укладення договору, що завідомо суперечить інтересам держави.

Відповідно до статті 65, частини 2 статті 74, статті 84 Кримінально-процесуального кодексу України, пояснення директора ПП «Базис-Торг»зафіксовані в протоколі допиту свідка, є лише одним із засобів доказування в кримінальній справі, однак вони не є належними документами, які встановлюють відповідні юридичні факти.

В розумінні кримінально-процесуального законодавства України, належними засобами, які б підтверджували відповідні юридичні факти, зокрема, вину службових осіб ПП «Базис-Торг»у фальсифікації бухгалтерських чи інших документів, є відповідні судові рішення, що набрали законної сили.

Крім того, відповідно до статті 218 Цивільного кодексу України, заперечення однією із сторін правочину факту його вчинення або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Отже, за змістом вказаної норми, заперечення щодо факту вчинення правочину можуть підтверджуватися виключно доказами, зазначеними в статті 218 Цивільного кодексу України, а рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків. Проте, відповідач в основу висновків, зроблених у Акті перевірки, та тверджень про відсутність самого факту виконання договорів купівлі-продажу поклав показання директора ПП «Базис-Торг».

Спростовуючи твердження відповідача про безтоварність операцій між позивачем та ПП «Базис-Торг»суд враховує ту обставину, що жодних доказів відсутності поставок товару до ТОВ Фірма «Цеоліт»відповідач не надав.

Натомість, первинними документами з поставки товару, що є в матеріалах справи та які досліджені судом, підтверджується реальність здійснення операцій поставки, відповідність дій позивача господарській меті, а також достовірність усіх даних, наведених у документах, які надають право на податковий кредит, що, в свою чергу, спростовує доводи відповідача про безтоварність вчинених правочинів.

Таким чином, висновки позивача про порушення ТОВ Фірма «Цеоліт» вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, пунктів 1, 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, частини 1 статті 216, статей 228, 626, 629, 650, 662 Цивільного кодексу України при формуванні показників податкового кредиту за господарськими операціями з ПП «Базис-Торг»є безпідставними. Тому, податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 12 липня 2012 року № 0000202202 є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактів неправомірного формування позивачем показників податкового кредиту за результатами господарських операцій з ПП «Базис-Торг».

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності та враховуючи, що органом державної податкової служби не доведено нікчемності укладеного позивачем правочину та наявності порушень, що позбавляють ТОВ Фірма «Цеоліт»права на податковий кредит, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Згідно із частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Суд дійшов висновку, що належною формою захисту порушеного права позивача є визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 12 липня 2012 року № 0000202202.

Керуючись статтями 9, 11, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 12 липня 2012 року № 0000202202.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні -протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Леонтович А.М.

Повний текст постанови виготовлено 6 серпня 2012 року.