Справа № Провадження №22-ц-2725/12 22-ц/1090/3126/12 Головуючий у І інстанціїРева О.І.
Категорія20Доповідач у 2 інстанції Рудніченко
07.08.2012
УХВАЛА
Іменем України
01 серпня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді Мережко М.В.,
суддів Рудніченко О.М., Панасюка С.П.,
при секретарі Мироненко А.І.,
розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Переяслав -Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 31 січня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, в особі законного представника ОСОБА_5, та Переяславської сільської ради Переяслав -Хмельницького району Київської області, третя особа: Комунальне підприємство Київської обласної ради «Переяслав -Хмельницьке бюро технічної інвентаризації»про визнання протиправним та скасування рішення, про скасування свідоцтва про право на спадщину, державного акту про право власності на земельну ділянку та визнання договору дарування недійсним, -
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом, в якому зазначав, що 19 вересня 1985 року він придбав будинок АДРЕСА_1. На той час він перебував у фактичних шлюбних відносинах із матір'ю відповідачки -ОСОБА_7 У 1987 році колгоспом «Жовтень»йому було виділено в користування земельну ділянку площею 0, 30 га на якій, він замість старого будинку, збудував новий будинок. Зазначав, що рішенням виконавчого комітету Переяславської сільської ради від 10 вересня 1996 року № 47 ОСОБА_7 передано в приватну власність земельну ділянку площею 0,5182 га по АДРЕСА_1. 15 січня 1999 року ОСОБА_7 видано державний акт на право приватної власності на землю. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла. 25 жовтня 2002 року відповідачка отримала спадщину за законом на спірну земельну ділянку площею 0,5182 га.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер. ОСОБА_3 є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_6
Посилаючись на викладене просила, визнати незаконним та скасувати рішення виконкому Переяславської сільської ради від 10.09.1996 р. №47 в частині передачі ОСОБА_7 у приватну власність присадибної ділянки по АДРЕСА_1; скасувати державний акт на землю серії ІІ-КВ №092614 від 15.01.1999 року, виданий на ім'я ОСОБА_7 в частині передачі у приватну власність земельної ділянки за цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,25 га по АДРЕСА_1; скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом від 25.10.2002 р. №2024, видане на ім'я ОСОБА_2 в частині передачі у приватну власність земельної ділянки за цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,25 га по АДРЕСА_1; визнати протиправним та скасувати рішення Переяславської сільської ради від 27.08.08 р. №60 про видачу свідоцтва про право власності на жилий будинок АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_2; визнати недійсним договір дарування від 08.12.08 р. жилого будинку АДРЕСА_1 між ОСОБА_2 та ОСОБА_4
Заочним рішенням Переяслав -Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 31 січня 2012 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Визнано незаконним та скасовано рішення виконкому Переяславської сільської ради від 10.09.1996 р. №47 в частині передачі ОСОБА_7 у приватну власність присадибної ділянки по АДРЕСА_1;
скасовано державний акт на землю серії ІІ-КВ №092614 від 15.01.1999 року, виданий на ім'я ОСОБА_7 в частині передачі у приватну власність земельної ділянки за цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,25 га по АДРЕСА_1;
скасовано свідоцтво про право на спадщину за законом від 25.10.02 р. №2024, видане на ім'я ОСОБА_2 в частині передачі у приватну власність земельної ділянки за цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,25 га по АДРЕСА_1;
визнано протиправним та скасовано рішення Переяславської сільської ради від 27.08.08 р. №60 про видачу свідоцтва про право власності на жилий будинок АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_2;
визнано договір дарування жилого будинок АДРЕСА_1 від 08.12.08 р., укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, в особі представника ОСОБА_5, що посвідчений приватним нотаріусом Переяслав-Хмельницького районного нотаріального округу Сокур Л.Ф., реєстр № 6067, недійсним.
Стягнуто із ОСОБА_2, ОСОБА_5 та Переяславської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 16 грн. 00 коп.
Стягнуто із ОСОБА_2, ОСОБА_5 та Переяславської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області на користь держави судовий збір в розмірі 206 грн. 10 коп.
Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення суду, ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді доповідача, осіб, які з`явилися на розгляд вказаної справи, вважає що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, по наступним підставам.
Встановлено, що 19 вересня 1985 року ОСОБА_6 придбав у ОСОБА_10 житловий будинок у АДРЕСА_1, що був розташований на земельній ділянці площею 1500 кв.м. (т. 1, а.с. 23).
07 серпня 1987 року від імені ОСОБА_6 до виконкому Переяславської сільської ради народних депутатів було подано заяву в якій він просив перевести погосподарський номер на ОСОБА_7 (т. 1, а.с. 29). Дана заява містить вказівку на те, що він відмовився від підпису цієї заяви.
Всупереч цьому, виконавчим комітетом Переяславської сільської ради 11.08.1987 р. було прийнято рішення за яким переведено погосподарський номер ОСОБА_6 на ОСОБА_7, як його дружину, без зазначення правової підстави, що не відповідає вимогам ст. ст. 4, 86 ЦК УРСР та Закону УРСР «Про власність»від 07.02.1991 р. (т. 1, а.с. 30) Окрім того, ОСОБА_7 у цей період не перебувала з ним у зареєстрованому шлюбі, а перебувала у фактичних шлюбних відносинах, що встановлено рішенням Переяслав-Хмельницького районного суду від 02.10.2003 р. (т. 1, а.с. 31-32).
ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла і відповідач ОСОБА_2 подала до нотаріуса заяву про прийняття спадщини, зазначивши, що інших спадкоємців, крім неї немає.
25.10.2002 р. відповідачу ОСОБА_2 було видане Свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 0,5182 га, площею 0,2682 га для ведення особистого підсобного господарства та площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, які знаходяться на території Переяславської сільської ради. Хоча, як вбачається із матеріалів справи, померлій ОСОБА_7 відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ № 092614 належало 0,5182 га в с. Переяславське. Із них: 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та 0,2682 для ведення підсобного господарства.
Окрім того, 25.10.2002 р. відповідачу ОСОБА_2 було видане Свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок, жилою площею 25,80 кв.м. по АДРЕСА_2. На противагу цьому, із свідоцтва про право власності на жилий будинок від 05.09.2002 р. вбачається, що померла ОСОБА_7 була вказана власником будинку АДРЕСА_1. Підставою видачі такого свідоцтва є рішення виконкому Переяславської сільської ради від 05.09.2002 р. №32.
Рішенням Переяслав-Хмельницького районного суду від 02.10.2003 р. визнано недійсним свідоцтво про право власності на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1, видане Переяславською сільською радою 05.09.02 р. на ім'я ОСОБА_7 Цим же рішенням було визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане державним нотаріусом Переяслав-Хмельницької державної нотаріальної контори на ім'я ОСОБА_2 25 жовтня 2002 року на спадкове майно, яке складається із житлового будинку, який розташований в АДРЕСА_2, який належав померлій ОСОБА_7
Ухвалою апеляційного суду Київської області від 12 грудня 2003 року дане рішення суду було залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду України від 24 жовтня 2005 року вищевказані судові рішення також залишені без змін.
Рішенням Переяслав-Хмельницького районного суду від 02.10.2003 р. встановлено, що на підставі рішення виконкому Переяславської сільської ради №23 від 14.04.1987 р. і рішення Переяслав-Хмельницької районної ради №140 від 19.05.1987 р. ОСОБА_6 (батьку позивача) було надано дозвіл на будівництво житлового будинку на виділеній йому колгоспом «Жовтень»земельній ділянці площею 0,30 га. У період з 1987 р. по 1993-1994 рр. ОСОБА_6 і ОСОБА_7, проживаючи у незареєстрованому шлюбі, на місці старого будинку побудували новий.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
За ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Ухвалюючи у справі рішення про задоволення позову, суд першої інстанції прийшов до правильних висновків, з якими погоджується і колегія суддів, що оскільки, рішенням Переяслав-Хмельницького районного суду від 02.10.2003 р. визнано недійсним свідоцтво про право власності на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1, видане Переяславською сільською радою 05.09.02 р. на ім'я ОСОБА_7, то відповідно до встановлених цим рішенням обставин щодо відсутності законної підстави зміни суб'єкта права власності на нерухомість із ОСОБА_6 на ОСОБА_7 -рішення виконавчого комітету Переяславської сільської ради Переяслав-Хмельницького району від 10 вересня 1996 року №47 в частині передачі ОСОБА_7 земельної ділянки для будівництва та обслуговування цього будинку в розмірі 0,25 га слід скасувати. Суд першої інстанції помилково застосував закон України «Про власність»до правовідносин, які виникли в 1987 році. До вказаних правовідносин слід застосовувати норми цивільного кодексу 1963 року.
Оскільки, рішенням 2003 року, яке набрало законної сили, було встановлено, що рішення Виконкому Переяславської сільської ради від 11.08.1987 року про переведення погосподарського номера із ОСОБА_6 на ОСОБА_7 не може вважатись законною підставою зміни суб'єкта права приватної власності, дана обставина не підлягає доказуванню на підставі ст. 61 ЦПК України.
Крім того, оскільки оспорюваний державний акт був виданий ОСОБА_7 на підставі рішення виконавчого комітету Переяславської сільської ради Переяслав-Хмельницького району від 10 вересня 1996 року №47. За нормою ст. 6 ЗК України, 1990 р., передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безоплатно. Згідно ст. 9 цього Кодексу до відання сільських Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території було віднесено передачу земельних ділянок у власність у порядку, передбаченому статтею 17 цього Кодексу. Передача ОСОБА_7 вищезазначеної ділянки була здійснена з порушенням вимог ст. 17 ЗК України, 1990 р., оскільки вона не була власником будинку АДРЕСА_1.
Окрім того, оскільки рішення про передачу ОСОБА_7 земельної ділянки прийнято з порушення вимог законодавства, та оскільки держакт виданий на ім'я останньої необхідно скасувати, за таких обставин, відповідач не мала права успадковувати майно, що не входило у спадкову масу померлої ОСОБА_7, оскільки відповідно правової природи спадщини, спадкоємці успадковують майно померлого (спадкодавця), і не набувають право власності в порядку спадкування на майно, що не входить у спадкову масу.
Стосовно вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Переяславської сільської ради від 27.08.08 р. №60 про видачу свідоцтва про право власності на жилий будинок АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_2 суд виходить із того, що оскільки цим рішенням порушено право особи, то такий спір слід вирішити в порядку цивільного судочинства та задовольнити його, виходячи з наступного.
Підставою для прийняття такого рішення Переяславська сільська рада зазначила ту обставину, що ОСОБА_2 (землевпорядник сільської ради) просить видати їй свідоцтво про право власності на спірний будинок, який перебував у спорі з ОСОБА_6, котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_2 Оскільки вона проживає у цьому будинку з малолітньою донькою, а правова реєстрація на будинок відсутня, то просить видати їй свідоцтво про право власності на це майно. Така заява ОСОБА_2 була задоволена сільською радою без проведення будь-якої перевірки.
Крім того, колегія суддів, також погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо вимоги про визнання недійсним договору дарування від 08.12.08 р. спірного домоволодіння між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 Так як рішення органу місцевого самоврядування, що стосується переходу права власності на спірне майно з ОСОБА_6 на ОСОБА_2 є незаконним (протиправним). Як зазначено у ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. ОСОБА_2 не мала права відчужувати майно, що не належить їй на праві власності, а отже оспорюваний договір має бути визнаний судом недійсним.
Доводи апеляційної скарги, що заява від імені ОСОБА_6 від 07.08.1987 року про переведення його погосподарського номеру на ОСОБА_7 містить вказівку на те, що ОСОБА_6 відмовився від підпису цієї заяви, докази у справі на підтвердження таких висновків суду у матеріалах справи відсутні, немає судового рішення про визнання заяви ОСОБА_6 недійсною, так як відсутні докази того, що виконавчий комітет Переяславської сільської ради всупереч волі ОСОБА_6, 11.08.1987 року прийняв рішення №42 від 11.08.1987 р. про переведення погосподарського номера з ОСОБА_6 на його дружину ОСОБА_7, як члена колгоспного двору, колегія суддів не приймає до уваги так як вони суперечать матеріалам справи, оскільки ОСОБА_6 придбав житловий будинок розташований на присадибний ділянці площею 0,15 га в с. Переяславське Переяслав -Хмельницького району на підставі договору купівлі продажу а не набув його у колгоспному дворі.
Щодо доводів апеляційної скарги, щодо не залучення до участі в розгляді справи органу опіки та піклування адже предметом спору було майно належне малолітній дитині вік якої тринадцять років, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідно ч. 3 ст.309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Решта доводів апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не ґрунтуються на вимогах закону.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно, повно, об'єктивно та всебічно встановлені обставини справи, характер спірних правовідносин, наданим доказам дана належна правова оцінка, на підставі чого судом постановлено ухвалу, яка відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, підстав для скасування якої за апеляційною скаргою немає.
Таким чином, визнавши, що судом першої інстанції постановлено ухвалу із дотриманням норм матеріального та процесуального закону, колегія суддів, відповідно до ст. 308 ЦПК України, вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, залишивши ухвалу суду без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 313 - 315,317 319 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Переяслав -Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 31 січня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: