УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0191/1167/2012Головуючий суду першої інстанції:Сич М.Ю.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Притуленко О.

"01" серпня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіПритуленко О.В.,

СуддівЛоманової Л.О.,Кустової І.В.,

При секретаріШиловій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Судацької міської ради АР Крим (третя особа - Судацька державна нотаріальна контора) про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Судацького міського суду АР Крим від 6 вересня 2011 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2011 року ОСОБА_8 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 та Судацької міської ради АР Крим про визнання за ним права власності в порядку спадкування за законом на 2/3 частини земельної ділянки площею 0,0955 га, розташованої по АДРЕСА_1.

У позові зазначив, що на підставі Державного акту на право власності на землю від 19 липня 2002 року вказана земельна ділянка належала на праві спільної сумісної власності його матері - ОСОБА_9 , брату - ОСОБА_8 та відповідачу ОСОБА_7 без визначення часток співвласників. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_9, після смерті якої ОСОБА_8 прийняв спадщину, фактично вступивши в управління та володіння частиною земельної ділянки, що їй належала. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_8 Позивач є спадкоємцем ОСОБА_9 та ОСОБА_8, однак у видачі свідоцтва про право власності на земельну ділянку після їх смерті нотаріус йому відмовив, в зв'язку з тим, що в правовстановлюючих документах не визначена частка померлих.

Посилаючись на те, що він позбавлений можливості оформити в порядку спадкування право власності на частину земельної ділянки, ОСОБА_8 на підставі ч. 4, 5 ст. 89, п. г ст. 87 Земельного кодексу України, ч. 2 ст. 370 Цивільного кодексу України просив задовольнити його позов.

Рішенням Судацького міського суду АР Крим від 6 вересня 2011 року позов ОСОБА_8 задоволений - за позивачем визнано право власності на 2/3 частини земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 та припинено право спільної сумісної власності на вказану земельну ділянку.

Не погодившись зі вказаним рішенням суду, ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Не оспорюючи право позивача на отримання у власність частини земельної ділянки, як правонаступника власників квартири №2 житлового будинку АДРЕСА_1, апелянт, разом з тим, зазначає, що при вирішенні спору суд не врахував, що земельна ділянка надавалася під двоквартирний будинок, тому право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, тобто по 1/2 частині кожному власнику квартири. З урахуванням викладеного вважає, що суд невірно визначив розмір спірної земельної ділянки. Посилаючись на те, що розгляд справи відбувся за його відсутністю, що призвело до неправильного вирішення спору, апелянт порушує питання про скасування рішення і відмову в позові.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_8, посилаючись на неспроможність доводів апелянта, просить скаргу відхилити, рішення суду - залишити без змін.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта, обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно із ст. 86 Земельного кодексу України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність). Право спільної власності на землю посвідчується державним актом на право власності на земельну ділянку.

Судом встановлено, що відповідно до Державного акту на право власності на землю серії КМ-ІІ №055848 від 19 липня 2002 року ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 передана у власність земельна ділянка площею 0,0955 га, розташована по АДРЕСА_1 для індивідуального житлового будівництва (а.с.5).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 померла (а.с. 14), ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_8 (а.с. 15).

Після смерті вказаних осіб, позивач, на підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_9 від 17 червня 2006 року та за законом після смерті ОСОБА_8 від 24 квітня 2008 року, отримав у власність квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 8-13).

Проте, постановами про відмову у вчиненні нотаріальної дії №351/02-31 та №352/02-31 від 6 липня 2011 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на спірну земельну ділянку в зв'язку з невизначенням часток померлих ОСОБА_9 та ОСОБА_8 (а.с. 6, 7).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_8, суд першої інстанції виходив з того, що спірна земельна ділянка на праві спільної сумісної власності належала ОСОБА_7 та ОСОБА_9, ОСОБА_8 в рівних частках, тому спадкове майно після смерті ОСОБА_9 та ОСОБА_8 складає 2/3 частини.

Такий висновок суду слід визнати правильним, оскільки за життя спадкодавців частка кожного співвласника вказаної земельної ділянки не визначалася. За змістом ч.5 ст.89 Земельного кодексу України розмір часток співвласників земельної ділянки, що знаходиться у спільній сумісній власності, є рівними.

Довід апелянта про неправильне застосування судом до спірних правовідносин норм матеріального права не можна визнати обґрунтованим, оскільки відповідно до статті 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення (ч.1 ст.1225 ЦК України).

Не можна визнати підставою для скасування оскарженого рішення і довід апелянта про порушення судом норм процесуального закону щодо розгляду справи в судовому засіданні з обов'язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі, оскільки згідно ч.3 ст.308 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, що не має місця у даному випадку.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування оскарженого рішення.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії

УХВАЛИ Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Судацького міського суду АР Крим від 6 вересня 2011 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

О.В.Притуленко Л.О.Ломанова І.В.Кустова