07.08.2012
Справа № 11/2190/999/2012 р. Головуючий в 1 інстанції Ковальчук О.В.
Категорія: ст. 164 ч.1 КК України Доповідач: Червоненко В.Я.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 серпня 2012 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого: Червоненка В.Я.
Суддів: Буженко Н.В., Гемми Ю.М.
За участю прокурора: Пержинського А.А.
засудженого: ОСОБА_1
адвоката: Палєя С.Г
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Каланчацького районного суду Херсонської області від 16 травня 2012 року, -
В С Т А Н О В И Л А :
Цим вироком
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженець с. П’ятихатки, Красноперекопського району
Республіки Крим, громадянин України,
з середньою спеціальною освітою, не одружений,
маючий на утриманні двох неповнолітніх
дітей, не працюючий, раніше судимий 12.04.2006
року Армянським міським судом АР Крим
за ч.4 ст. 185 КК України на 5 років
позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений
від відбування покарання з випробуванням
з іспитовим строком 3 роки,
мешканець АДРЕСА_1 -
засуджений за ч.1 ст. 164 КК України на один рік обмеження волі. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом повного приєднання покарання за вироком Армянського міського суду АР Крим від 12.04.2006 року, остаточно призначено покарання у виді п'яти років шість місяців позбавлення волі.
Міра запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишена у виді підписки про невиїзд.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за злісне ухилення від сплати аліментів на утримання дитини.
Так, ОСОБА_1 згідно рішення Красноперекопського міськрайонного суду АР Крим від 25.09.1996 року був зобов'язаний виплачувати аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, в розмірі ? частини з усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 08.09.1999 року. Але ОСОБА_1 з самого початку аліменти сплачував не регулярно та не в повному обсязі, а з 11.06.2003 року зовсім припинив виплачувати аліменти та злісно ухилявся від добровільної виплати. Він неодноразово попереджався відділом державної виконавчої служби Каланчацького РУЮ про заборгованість по аліментам, проте аліменти так і не почав сплачувати і в результаті чого станом на 01.01.2009 року у нього утворилась заборгованість в сумі 9692,67 грн.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 вважає вирок суду незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки судом однобічно та не повно з'ясовано всі обставини справи, а також висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
В обґрунтування доводів апеляції ОСОБА_1 посилається на те, що у вироку суду першої інстанції безпідставно зазначено про часткове визнання ним своєї вини, оскільки в судовому засіданні він свою вину не визнавав. Судом першої інстанції не перевірені факти та не встановлена істина у справі, яку не можливо встановити без допиту ОСОБА_5, що проходить по справі в якості свідка та на користь якої стягнуто аліменти, оскільки вона зможе дати пояснення з приводу того, що він не ухилявся від сплати аліментів та завжди надавав їм допомогу. Судом першої інстанції також не взяті до уваги та не перевірені його заперечення щодо отримання ним офіційних попереджень державного виконавця про настання кримінальної відповідальності за злісне ухилення від сплати аліментів, а також судом не було враховано його важке матеріальне становище після 2006 року, яке виникло у зв'язку з тим, що він знаходився на лікуванні і йому було зроблено багато операцій, на які пішло дуже багато коштів, на підтвердження чого він просив суд приєднати до матеріалів кримінальної справи медичні довідки.
Крім того, Каланчацьким районним судом невірно встановлена його особа, оскільки вироком Армянського міського суду АР Крим 12.04.2012 року, його звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням іспитового строку.
Просить вирок скасувати і постановити виправдувальний вирок, або повернути справу прокурору для проведення додаткового розслідування, або на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
В запереченнях на апеляцію засудженого ОСОБА_1, прокурор зазначає, що вина підсудного повністю доведена дослідженими в судовому засіданні доказами. Так, із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 за місцем свого проживання характеризується посередньо, вчинив злочин в період іспитового строку, що свідчить про те, що засуджений на шлях виправлення не став, а тому просить вирок суду першої інстанції залишити без змін, а апеляцію без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача; засудженого ОСОБА_1, який підтримав свою апеляцію в повному обсязі; адвоката Палєя С.Г., який просив суд звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності; прокурора, який не погодився з апеляцією засудженого і погодився з клопотанням захисника про закриття кримінальної справи на підставі ст. 49 КК України; останнє слово засудженого, який просив його не карати, а справу закрити, дослідивши матеріали справи, доводи апеляції та заявлене клопотання, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 22 КПК України, прокурор, слідчий та особа яка проводить дізнання зобов'язанні вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, а суд дотримуючись цих же принципів, - оцінити зібрані докази в їх сукупності та згідно з вимогами ст.ст. 323, 324 КПК України, постановити законний та обґрунтований вирок.
Проте, судом першої інстанції при постановлені вироку по даній кримінальній справі не було дотримано зазначених вимог закону, оскільки справа розглянута однобічно та поверхово.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 обвинувачується у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України, як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).
Згідно закону, з об'єктивної сторони злочину злісне ухилення від сплати аліментів полягає в прямій відмові від сплати присуджених судом коштів на утримання дітей, а також інші активні дії з метою уникнення цих грошових стягнень.
З суб'єктивної сторони цей злочин передбачає прямий умисел і корисливий мотив.
Суд першої інстанції, доводячи вину ОСОБА_1 в інкримінованому йому злочині, не проаналізував та не дав належної оцінки доказам засудженого, навівши у вироку лише в якості доведення його вини показання свідка ОСОБА_6, яка працює державним виконавцем ВДВС Каланчацького РУЮ про те, що у неї в провадженні є виконавчий лист про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на утримання доньки та розрахунок заборгованості по аліментам.
Проте, судом не мотивовано жодного доказу, який би вказував про злісне ухилення ОСОБА_1 своїх обов'язків по сплаті аліментів.
Враховуючи, що судом першої інстанції допущена однобічність та неповнота судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, вирок суду щодо ОСОБА_1 не можна вважати законним і обґрунтованим, а тому він підлягає скасуванню з поверненням справи на новий судовий розгляд.
У зв'язку з цим, для повного і об'єктивного з'ясування всіх обставин кримінальної справи суду першої інстанції необхідно врахувати доводи апелянта про його необізнаність щодо обов'язку по сплаті аліментів, не отримання ним офіційних попереджень державного виконавця про настання кримінальної відповідальності за злісне ухилення від сплати аліментів, перевірити твердження апелянта про знаходження його на довготривалому лікуванні, докази про фактичні виплати грошових коштів, посилання підсудного про невідомість місцезнаходження стягувача і його дитини, а також з'ясувати посилання підсудного на те, що 12.04.2012 року вироком Армянського міського суду АР Крим його звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням іспитового строку.
Клопотання адвоката про закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_1 на підставі ст.49 КК України задоволенню не підлягає, оскільки є передчасним.
Так, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності»при вирішенні цього питання суд повинен переконатися, що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце; що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні, а також що умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені Кримінальним Кодексом.
Таким чином, лише після встановлення наявності чи відсутності складу злочину буде необхідно вирішити заявлене клопотання.
Виходячи з вище наведеного, апеляційні вимоги ОСОБА_1 про направлення кримінальної справи на додаткове розслідування чи винесення виправдувального вироку задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області. -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію підсудного ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Каланчацького районного суду Херсонської області від 16 травня 2012 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 164 КК України -скасувати.
Справу направити на новий судовий розгляд в той же суд, в іншому складі суддів.
Головуючий:
Судді: