07.08.2012

Справа № 11/2190/994//2012 р. Головуючий в 1 інстанції Яценко О.М.

Категорія: ст. 191 ч.3 КК України Доповідач: Червоненко В.Я.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2012 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого: Червоненка В.Я.

Суддів: Буженко Н.В., Гемми Ю.М.

З участю прокурора: Чепуріної А.С.

Засудженого: ОСОБА_1

Адвоката:. Антонович Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який приймав участь у розгляд справи в суді першої інстанції, на вирок Цюрупинського районного суду Херсонської області від 21 травня 2012 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженець м Цюрупинська

Херсонської області, громадянин України,

освіта середня, не одружений,

працюючий бетонником-формувальником

в ТОВ «Сіті-Плюс», раніше судимий:

04.02.2010 року Цюрупинським районним судом

за ч.1 ст. 190 КК України на 240 годин громадських робіт;

мешканець АДРЕСА_1,-

засуджений за ч.3 ст. 191 КК України на три роки обмеження волі.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком два роки та обов'язком повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця свого проживання, роботи, періодично з'являтися до органів кримінально-виконавчої інспекції, а також не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції.

Міра запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишена у виді підписки про невиїзд.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він:

- на початку вересня 2010 року за місцем свого проживання по АДРЕСА_1, самовільно продав причеп за 250 грн., який знаходився у нього на зберіганні на підставі усної домовленості з власником причепа ОСОБА_3, спричинивши останньому матеріальну шкоду на суму 3000 грн.;

- в середині вересня 2010 року на АДРЕСА_2 незаконно продав передню решітку та два крила від автомобіля ЗІЛ 130, які перебували у його віданні, але належали ОСОБА_4, спричинивши останньому матеріальну шкоду на суму 700 грн.;

- в період часу з травня по червень 2011 року за місцем свого проживання на АДРЕСА_1, отримавши на підставі усної домовленості з власником ОСОБА_5 у тимчасове користування автомобіль «Чері QQ 613»., в подальшому розтратив частину майна з даного автомобіля, чим причинив потерпілому матеріальну шкоду в сумі 2 850 грн.

В апеляції прокурор, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, не оспорюючи правильність кваліфікації дій засудженого, ставить питання про скасування вироку суду першої інстанції у зв'язку з незаконністю вироку з причин невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину й особі засудженого внаслідок його м'якості, та просить постановити новий вирок, призначивши ОСОБА_1 покарання у виді реального обмеження волі строком на 4 роки.

В обґрунтування доводів апеляції прокурор посилається на те, що ОСОБА_1 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за корисливі злочини, на шлях виправлення не став і знову вчинив корисливий злочин, що свідчить про його суспільну небезпечність. У зв'язку з цим вважає, що суд в порушення вимог ч.2 ст. 65 КК України призначив покарання, яке не є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Заслухавши суддю-доповідача; прокурора, який підтримав апеляцію, підсудного ОСОБА_1 та його захисника, які вважають апеляцію прокурора необґрунтованою, а вирок суду законним, а в останньому слові засуджений просив вирок залишити без змін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що судовий розгляд справи відбувався відповідно до ч.3 ст. 299 КПК України, оскільки підсудний повністю визнав свою вину в пред'явленому обвинуваченні і фактичні обставини справи ніким не оспорювались.

Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч.3 ст. 191 КК України є правильною і учасниками процесу не оспорюється.

Що стосується міри покарання, обраної відносно ОСОБА_1, то доводи прокурора про невідповідність призначеного засудженому покарання тяжкості злочину та особі винного внаслідок його м'якості, є необґрунтованими.

Як вбачається з вироку суду, при призначенні ОСОБА_1 покарання суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, а саме:

- щире каяття у вчинені злочину;

- явку з повинною;

- повне відшкодування заподіяної злочином матеріальної шкоди;

- наявність позитивної характеристики з місця проживання;

а також відсутність обставин, що обтяжують покарання, і призначив покарання відповідно до вимог ст. 65 КК України, в межах санкції ч.3 ст.191 КК України.

Таким чином, на думку колегії суддів, суд дотримався вимог ст. 65 КПК України, обране покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого й попередження вчинення нових злочинів, а доводи апеляції є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Порушень вимог кримінального та кримінально-процесуального законодавства не встановлено, тому вирок суду є законним.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію прокурора, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, залишити без задоволення, а вирок Цюрупинського районного суду Херсонської області від 21 травня 2012 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін.

Головуючий:

Судді: