ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2012 р. Справа № 2а/0470/6840/12

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіНіколайчук С.В.

при секретаріБринза О.В.

за участю:

від позивача - від відповідача - Партасюк О.В. (дов. у справі); не з'явився (належно повідомлений);

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ПАТ Комерційного банка "ПриватБанк" до Долинської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправною та скасування податкової вимоги №17 від 10.05.2012р.

ВСТАНОВИВ:

02.07.2012 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (далі ПАТ КБ «ПриватБанк»), в якому позивач просить визнати протиправними дії Долинської міжрайонної державної податкової інспекції (далі Долинська МДПІ) з надсилання позивачеві податкової вимоги №17 від 10.05.2012 року, визнати протиправною і скасувати податкову вимогу Долинської міжрайонної державної податкової інспекції №17 від 10.05.2012 року.

В обґрунтування заявлених вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначив, що на підставі акту камеральної перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення №0002441500 від 28.10.2011 р., згідно із яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення строків подання податкової декларації зі збору за спеціальне використання поверхневих та підземних вод. Позивачем дане податкове повідомлення-рішення оскаржено до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, 07 травня 2012 року ухвалою суду відкрито провадження у справі №2а/0470/5078/12 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до Долинської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення Долинської МДПІ №0002441500 від 28.10.2011 року. Не зважаючи на оскарження податкового повідомлення-рішення 21.05.2012 року банком отримано податкову вимогу Долинської МДПІ №17 від 10.05.2012 року, якою зобов'язано позивача погасити заборгованість, що виникла на підставі податкового повідомлення-рішення №0002441500 від 28.10.2011 р.. Позивач вважає, що у посадових осіб Долинської МДПІ були відсутні підстави і повноваження з направлення до ПАТ КБ «ПриватБанк» податкової вимоги №17 від 10.05.2012 року, таким чином дії відповідача є незаконними, а сама податкова вимога протиправною і такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 04.07.2012р. відкрито провадження в адміністративній справі №2а/0470/6840/12 та призначено розгляд справи в судовому засіданні 17.07.2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача, повідомлений належним чином про час та місце засідання суду, докази чого наявні у справі, в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, заперечення проти позову та жодних інших документів не подав.

Судовий розгляд справи відкладено на 31.07.2012 року.

18.07.2012 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли заперечення Долинської МДПІ, в яких зазначено, що про порушення справи за адміністративним позовом ПАТ КБ «ПриватБанк»Долинську МДПІ було повідомлено лише 18.05.2012 року, таким чином 14.05.2012 року податковим органом правомірно направлено податкову вимогу №17 від 10.05.2012 року, оскільки підстав для припинення нарахувань не було.

Представник відповідача, повідомлений належним чином про час та місце засідання суду, докази чого наявні у справі, в судове засідання повторно не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки (ч.2 ст.49 КАС України).

У разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів (ч.4 ст.128 КАС України).

Дослідивши чинне законодавство, матеріали справи та доводи представника позивача, суд зробив висновок, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

відповідно до акту камеральної перевірки №752/1500/14360570 від 10.10.2011 року відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення №0002441500 від 28.10.2011 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання ПАТ КБ "ПриватБанк" за платежем за збором за спеціальне водокористуванню 1020,00 грн., в тому числі за основним платежем - 0 гривень, за штрафними санкціями 1020,00 грн.

У відповідності до ст.. 56 ПК України дане повідомлення-рішення оскаржене позивачем до Долинської МДПІ, однак скарга залишена без задоволення.

Згідно п. 56.6.ст. 56 ПК України у разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня.

ПАТ КБ «ПриватБанк» подано скаргу на рішення Долинської МДПІ до Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області.

17.01.2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк» отримане рішення Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області №112/10/25-014 від 10.01.2012 року, в якому скарга позивача залишена без задоволення.

Відповідно до п. 56.2. ст.. 56 ПК України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Позивачем повторно оскаржене податкове повідомлення-рішення Долинської МДПІ №0002441500 від 28.10.2011 року до Державної податкової служби України. 05.04.2012 року ПАТ КБ «ПрвиатБанк» отримано поштою рішення Державної податкової служби України №56600/6/10-2215 від 20.03.2012 року, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Рішення Державної податкової адміністрації України та спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку ( п. 56.10. ст.. 56 ПК України).

Не погоджуючись з даним рішенням позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Долинської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення Долинської МДПІ №0002441500 від 28.10.2011 року. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.05.2012 року відкрито провадження у справі №2а/0470/5078/12 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до Долинської МДПІ №0002441500 від 28.10.2011 року.

Позивачем оскаржене податкове повідомлення-рішення в судовому порядку шляхом звернення до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, яким 07.05.2012 року винесено ухвалу про відкриття провадження в адміністративній справі №2а/0470/5078/12.

Відповідно до п. 56.18.5 ст. 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Однак, не зважаючи на оскарження рішення в судовому порядку 21.05.2012 року позивачем отримано податкову вимогу Долинської МДПІ №17 від 10.05.2012 року, з такими діями податкового органу позивач не згодний, тому просить визнати їх протиправними, а податкову вимогу №17 від 10.05.2012 року скасувати.

Відповідно до п. 59.1. ст.. 59 Податкового Кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно п. 59.3. ст.. 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 57.3. ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до п.2.2 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року №1037 (далі Порядок) податкова вимога формується, якщо:платник податків не сплатив суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, у встановлені Кодексом строки; платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання, визначену в податковому повідомленні-рішенні, в установлені законами строки; контролюючий орган, що визначив суми грошового зобов'язання платника податків, не є органом державної податкової служби та надіслав відповідному органу державної податкової служби подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, а також розрахунок його розміру.

Протягом строків оскарження суми грошових зобов'язань, визначених Кодексом, податкова вимога з податку, що оскаржується, не надсилається. (п.2.3 Порядку).

Відповідно до п. 56.3. ст. 56 ПК України скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (та у разі потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

У разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня. (п. 56.6 ст. 56 ПК України).

Якщо відповідно до цього Кодексу контролюючий орган самостійно визначає грошове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, такий платник податків має право на адміністративне оскарження рішень контролюючого органу протягом 30 календарних днів, що настають за днем надходження податкового повідомлення-рішення (рішення) контролюючого органу. ( п. 56.12. ст.. 56 ПК України).

Відповідно до п. 56.15. ст. 56 ПК України скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Тобто закон не тільки не надає органу податкової служби повноважень з направлення платнику податків податкової вимоги до узгодження грошового зобов'язання, але і прямо забороняє її направлення.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Проте оскаржувана податкова вимога була направлена відповідачем позивачеві не тільки не на підставі і в межах повноважень, наданих Конституцією і законами України, але також із грубим порушенням норм чинного законодавства, - зокрема, з порушенням п. 2.3. Порядку.

Викладене свідчить про те, що оскаржувана податкова вимога винесена відповідачем передчасно, оскільки грошове зобов'язання визначене податковим повідомленням-рішенням Долинської МДПІ №0002441500 від 28.10.2011 року на момент винесення вимоги було неузгодженим.

Окрім того, 28 травня 2012 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом (суддя Врона О.В.) було задоволено позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до Долинської МДПІ та скасовано податкове повідомлення-рішення Долинської МДПІ №0002441500 від 28.10.2011 року, тобто скасовано правова підстава для винесення податкової вимоги. (постанова суду не набрала законної сили).

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно п. 56.4 ст. 56 ПК України під час процедури адміністративного оскарження

обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган.

Обов'язок доведення правомірності нарахування або прийняття будь-якого іншого рішення контролюючим органом у судовому оскарженні встановлюється процесуальним законом.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Посадові особи органів державної податкової служби відповідно до ч.1 ст.13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Відповідно до положень ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, в правовідносинах, що були предметом судового дослідження, діяв не на підставі та не в спосіб, що передбачені законами України, без дотримання принципу рівності перед законом та без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані дії.

Судом враховано при розв'язанні даного спору принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений ч.4, 5 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаних норм суд вжив передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Від-так, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до Долинської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправною та скасування податкової вимоги №17 від 10.05.2012 року - задоволити повністю.

Визнати протиправними дії Долинської міжрайонної державної податкової інспекції з надсилання позивачеві податкової вимоги №17 від 10.05.2012 року.

Визнати протиправною і скасувати податкову вимогу Долинської міжрайонної державної податкової інспекції №17 від 10.05.2012 року.

Судові витрати, понесенні позивачем в сумі 32,19 грн., стягнути на його користь з Державного бюджету України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 03 серпня 2012 року

Суддя С.В. Ніколайчук