Справа № 1 -21,

2008 року

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2008 року             Диканський районний суд Полтавської області в складі:

              головуючого - голови суду Новака Д.І.

              при секретарі -                      Серзі Н.Л.

              за участю прокурора -          Мамаєвої Є.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Диканька кримінальну справу про обвинувачення

              ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця с. Сокирчин Тлумацького району Івано - Франківської області, проживаючого в с. Марченки Диканського району Полтавської області, українця, громадянина України, з середньою освітою,    неодруженого, непрацюючого, військовозобов'язаного,  раніше судимого  25 липня 2007 року Диканським районним судом Полтавської області за ст. 186 ч.2 КК України  /в редакції 2001 року/ до двох років виправних робіт із відрахуванням в доход держави 20 % його заробітку, -

              за ст. 389 ч.2 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

              Підсудний ОСОБА_1 будучи раніше засудженим вироком Диканського районного суду Полтавської області від 25. 07. 2007 року за ст. 186 ч. 2  КК України до покарання у вигляді до двох років виправних робіт із відрахуванням в доход держави 20 % його заробітку, знаючи про необхідність відбування призначеного судом покарання,  без поважних  на те причин ухилявся від його відбуття.

              Так, 17 серпня 2007 року підсудний ОСОБА_1був офіційно викликаний до Диканського РП КВІ для вирішення питання відбуття ним призначеного судом покарання, де йому було  роз'яснено порядок та умови відбуття призначеного йому покарання, попереджено про наслідки ухилення від нього та видано направлення до Диканського районного центру зайнятості для постановки на облік з приводу працевлаштування протягом 15 днів через те, що з попереднього місця роботи він був звільнений за порушення трудової дисципліни. Але, не зважаючи на це, підсудний ОСОБА_1на облік в Диканський районний центр зайнятості не став та самостійно не працевлаштувався, за що 31 серпня 2007 року йому інспектором Диканського РП КВІ було винесене офіційне попередження та додатково надано 10 днів для працевлаштування.

              Ставши на облік в Диканський районний центр зайнятості, підсудний ОСОБА_1 13 вересня 2007 року був прийнятий на роботу в ЗАТ «Полтавська птахофабрика» на посаду вантажника складу. Однак, не зважаючи на винесене йому раніше попередження, підсудний в жовтні 2007 року допустив 9 прогулів без поважних причин, за що 20 листопада 2007 року йому повторно було винесене попередження.

               Однак, підсудний ОСОБА_1 не зважаючи на це, в грудні 2007 року зовсім  перестав виходити на роботу та відбувати покарання в результаті чого 10 грудня 2007 року був звільнений з роботи за прогули, за що йому було винесене третє офіційне попередження органом кримінально - виконавчої системи.

              Ухилення підсудного ОСОБА_1від відбування призначеного покарання привело до того, що станом на 01 січня 2008 року невідбуте покарання ним у вигляді виправних робіт становило 22 місяці і 1 день.

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_1свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ст. 389 ч.2 КК України визнав повністю та детально пояснив, що він, будучи засудженим 25. 07. 2007 року вироком Диканського районного суду за ст. 186 ч.2 КК України до покарання у вигляді двох років виправних робіт із відрахуванням в доход держави 20 % його заробітку та знаючи про необхідність відбуття цього покарання, без поважних на те причин несвоєчасно став на облік в Диканському районному центрі зайнятості, а в період відбуття покарання в ЗАТ «Полтавська птахофабрика», не зважаючи на попередження, винесені йому працівниками кримінально - виконавчої інспекції,  в жовтні та грудні 2007 року допустив прогули без поважних причин, за що був звільнений з роботи та повторно отримав офіційне  попередження від інспектора Диканського РП КВІ. У вчиненому розкаюється.

              Так як підсудний ОСОБА_1свою вину у вчиненому злочині визнав повністю, в суді заявив, що сумнівів у достовірності доказів по справі він не має, то після роз'яснення йому  положень та наслідків, передбачених ст.299 КПК України, судове слідство по справі було обмежене допитом підсудного, свідка ОСОБА_2 та дослідженням матеріалів справи, що стосуються особи підсудного.

         Кваліфікація злочинних дій підсудного ОСОБА_1  за ст. 389 ч.2 КК України, як ухилення від відбування покарання у виді виправних робіт, є вірною, так як підсудний ОСОБА_1 будучи засудженим 25.07. 2007 року Диканським районним судом за ст. 186 ч.2 КК України до покарання у вигляді двох років виправних робіт із відрахуванням в доход держави 20 % його заробітку та знаючи про необхідність відбуття цього покарання, без поважних на те причин несвоєчасно став на облік в Диканському районному центрі зайнятості для відпрацювання призначених судом виправних робіт, а в період відбуття покарання в ЗАТ «Полтавська птахофабрика», не зважаючи на попередження, винесене йому працівниками кримінально - виконавчої інспекції, в жовтні та грудні 2007 року допустив прогули без поважних причин, за що був звільнений з роботи, своїми діями допустивши ухилення від відбування покарання у вигляді виправних робіт.

Призначаючи покарання підсудному, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу підсудного та обставини, що пом'якшують та  обтяжують  покарання

           Обставинами, що пом'якшують покарання підсудного, суд враховує каяття підсудного, його молодий вік та відсутність тяжких наслідків вчиненого.

Обставиною, що обтяжує покарання підсудного, суд по справі не вбачає.

              Приймаючи до уваги той факт, що підсудний ОСОБА_1вчинив злочин умисно, не займається суспільно - корисною діяльністю, в період відбуття покарання притягувався до адміністративної відповідальності, що в сукупності свідчить про підвищену суспільну небезпечність підсудного, суд не вбачає підстав для застосування до підсудного положень ст. ст. 69, 75 КК України при призначенні покарання, а  вважає, що необхідним і достатнім для виправлення підсудного та попередження вчинення ним нових злочинів буде призначення покарання у вигляді обмеження волі.

              Крім того, враховуючи, що підсудний ОСОБА_1новий злочин вчинив у період не відбутого покарання у вигляді 22 місяців і 1 дня виправних робіт за вироком Диканського районного суду від 25 липня 2007 року, що в перерахунку згідно ст. 72 КК України становить невідбутих 7 місяців і 10 днів обмеження волі, то остаточне покарання йому слід визначити за сукупністю вироків відповідно до ст. 71 КК України шляхом приєднання до призначеного за ст. 389 ч.2 КК України покарання частково невідбутого покарання за попереднім вироком у вигляді 7 місяців обмеження волі.

              На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 321-324, 327, 332-335, 339  КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 389 ч.2 КК України і призначити йому покарання у вигляді одного року обмеження волі.

              За сукупністю вироків відповідно до ст. 71 КК України до призначеного покарання у вигляді одного року обмеження волі частково приєднати невідбуте покарання засудженим ОСОБА_1 за попереднім вироком Диканського районного суду від 25. 07. 2007 року після перерахування згідно ст. 72 КК України виправних робіт у обмеження волі у вигляді 7 місяців обмеження волі, і остаточно до відбування засудженому ОСОБА_1 визначити покарання у вигляді одного року і 7 місяців обмеження волі.

              Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити у вигляді підписки про невиїзд.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги через Диканський районний суд на протязі 15 діб з моменту його проголошення.

               Головуючий :                  /підпис/

Копія вірна:

Голова Диканського районного суду                                                         Д.І. Новак