Категорія №10.1
ПОСТАНОВА
Іменем України
01 серпня 2012 року Справа № 2а/1270/5235/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді Яковлева Д.О.,
при секретарі Житній Ю.С.
в присутності сторін: від позивача - Рубанцової Л.О.;
від відповідача - Наумової В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом управління Пенсійного Фонду України в м. Ровеньки Луганської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ровеньки Луганської області про стягнення витрат на виплату і доставку виплаченої допомоги на поховання у розмірі 1 541,00 грн., в тому числі витрат на їх доставку в розмірі 12,08 грн., -
ВСТАНОВИВ:
06 липня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов управління Пенсійного Фонду України в м. Ровеньки Луганської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ровеньки Луганської області про стягнення витрат на виплату і доставку виплаченої допомоги на поховання у розмірі 1 541,00 грн., в тому числі витрат на їх доставку в розмірі 12,08 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_3, яка отримувала пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок професійного захворювання, померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Сім'ї померлої пенсіонерки була виплачена допомога на поховання в сумі 1 528,92 грн., витрати на доставку цієї суми склали 12,08 грн. Відшкодування сум пенсій та витрат з їх доставки проводиться відповідно до Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій, у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою ПФУ та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 04.03.2003 №5-4/4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.05.2003 за №376/7697 (далі Порядок). Позивач зазначає, що Порядком відшкодування не передбачено умовою для відшкодування допомоги на поховання наявність висновку про причинний зв'язок смерті померлого пенсіонера з трудовим каліцтвом.
Разом з тим, акт щомісячної звірки витрат на поховання за особовими справами потерпілих, яким щомісячно виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за серпень 2011 року, разом зі списком цих осіб із зазначенням виплачених сум допомоги на поховання, були направлені відповідачеві для погодження, але відповідач не прийняв до відшкодування суму такої допомоги, про що склав таблицю розбіжностей.
Позивач вважає, що неприйняття до заліку сум допомоги на поховання пенсіонера, який отримував пенсію, у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок професійного захворювання, безпідставним та таким, що не відповідає Порядку.
На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на виплату і доставку допомоги на поховання ОСОБА_3 у розмірі 1 541,00 грн.
Під час судового засідання представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення аналогічні викладеним у адміністративному позові.
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ровеньки Луганської області адміністративний позов не визнало, про що подало до суду письмові заперечення на адміністративний позов, у судовому засіданні представник відповідача проти адміністративного позову заперечував, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні на адміністративний позов.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з таких підстав.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3, яка отримувала пенсію у зв'язку з втратою годувальника - ОСОБА_4, який помер внаслідок професійного захворювання (а.с.12), померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11).
Сім'ї померлої пенсіонерки була виплачена допомога на поховання в сумі 1 528,92 грн., що підтверджується довідкою УПФУ в м. Ровеньки. Витрати на доставку цієї суми склали 12,08 грн. (а.с.6-7).
Сторонами не оспорюються суми витрат, понесених управління Пенсійного фонду України в м. Ровеньки Луганської області. Спір між сторонами виник з приводу наявності обов'язку у відповідача відшкодовувати понесені позивачем витрати на виплату і доставку виплаченої допомоги на поховання.
Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включав матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Відповідно до статті 4 Основ, залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
Види соціальних послуг та матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням визначені у статті 25 Основ. Усі види страхування, крім медичного, включають в себе допомогу на поховання. Так, зокрема, до пенсійного страхування входить допомога на поховання пенсіонерів; до страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, - допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві; до страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання - допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Пунктом 5 частини першої статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105-Х1V (далі Закон №1105), Фонд зобов'язано співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.
У статті 21 цього Закону визначені соціальні послуги та виплати, які здійснюються та відшкодовуються Фондом. Так, у разі настання страхового випадку Фонд у встановленому законом порядку повинен, зокрема, своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачувати відповідні кошти йому або особам, які перебували на його утриманні; організовувати поховання померлого, відшкодовувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.
Відповідно до частини восьмої статті 34 Закону № 1105, у разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України.
Порядок проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2001 року № 826, регулює питання відшкодування Фондом таких витрат страхувальнику або сім'ї застрахованого, чи іншій особі, яка здійснювала поховання потерпілого, на організацію поховання та пов'язаних з цим ритуальних послуг.
Витрати на поховання провадяться у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, перелік яких наведено Кабінетом Міністрів України (пункт 2 цього Порядку).
Організація поховання працівника, який загинув на виробництві або помер у лікарні під час лікування отриманої на виробництві травми, проводиться страхувальником (пункт 5 зазначеного Порядку).
Згідно з абзацом 2 частини дев'ятої статті 34 Закону № 1105 у разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у статті 33 цього Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсій, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат згідно із статтею 29 цього Закону. Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.
Зі змісту частини четвертої статті 26 Основ та частини другої статті 24 Закону №1105 вбачається: якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулась застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика та відшкодувати понесені ним витрати.
Аналіз норм Закону №1105, який визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві осіб та зазначеного вище Порядку, затвердженого на виконання частини 8 статті 34 цього Закону, дає підстави вважати, що Фонд зобов'язаний відшкодовувати виплачені іншими страховиками суми допомоги на поховання лише тих осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тобто за умови наявності причинного зв'язку їх смерті з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я .
Також слід зазначити, що положення пункту 4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному Фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року №5-4/4, яким зобов'язано Фонд відшкодовувати ПФУ витрати на допомогу на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, котра отримувала пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, суперечить положенням Закону №1105. Так, зокрема стаття 21 цього Закону пов'язує виникнення такого обов'язку у Фонду зі смертю працівника, а не з отриманням померлим, який не працював, зазначеної вище пенсії.
Оскільки, смерть ОСОБА_3 не пов'язана з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, суд приходить до висновку, що витрати на виплату та доставку допомоги на її поховання в сумі 1 541,00 грн. не підлягають стягненню з Відділу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ровеньки Луганської області.
Таким чином позовні вимоги Управління Пенсійного Фонду України в м. Ровеньки Луганської області визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому законом порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 01 серпня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 03 серпня 2012 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позовних вимог управління Пенсійного Фонду України в м. Ровеньки Луганської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ровеньки Луганської області про стягнення витрат на виплату і доставку виплаченої допомоги на поховання у розмірі 1 541,00 грн., в тому числі витрат на їх доставку в розмірі 12,08 грн. відмовити у повному обсязі.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст постанови складено та підписано 03 серпня 2012 року.
Суддя Д.О. Яковлев