КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-534/11 Головуючий у 1-й інстанції: Новак Р.В.

Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"26" липня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -судді Бистрик Г.М.,

суддів: Маслія В.І., Файдюка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва на постанову Печерського районного суду міста Києва від 07 квітня 2011 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва про визнання неправомірними дій та зобов'язання проведення перерахунку пенсії,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2011 року позивач звернулася до Печерського районного суду міста Києва із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва, в якому просила:

- визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії, з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, та яка відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»враховується для обчислення пенсії за 2009 рік;

- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва здійснити з 12.07.2010 року перерахунок та виплату пенсії у відповідності до вимог ст.ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, та яка відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»враховується для обчислення пенсії за 2009 рік, в розмірі 1 650,43 грн.

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 07 квітня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати вищевказану постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Колегія суддів зазначає, що главою 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено особливості провадження окремих категорій адміністративних справ. Зокрема, частиною першою ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, яка є імперативною нормою, встановлюється перелік адміністративних справ щодо яких обов'язково застосовується скорочене провадження. Проте, частиною другою цієї статті, передбачається можливість розгляду в скороченому провадженні за умови, що вимоги не стосуються прав, свобод, інтересів та обов'язків третіх осіб. Тобто, лише у випадку залучення до участі у справі третіх осіб адміністративна справа не може бути розглянута в скороченому провадженні.

Зазначені у частині першій ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи щодо яких застосовується скорочене провадження, можуть бути розглянуті не у скороченому провадженні у випадку, передбаченому частиною четвертою ст.183-2 цього Кодексу з обов'язковим постановленням відповідної ухвали.

При відкритті провадження в адміністративних справах за позовними вимогами, зазначеними у частині першій ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої інстанції мають зазначати, що саме скорочене провадження відкривається в адміністративній справі, а постанови суду першої інстанції за результатом розгляду таких справ мають містити виключно відомості, зазначені у частині шостій цієї статті.

Порушення судом першої інстанції особливості провадження справи, а саме розгляд її не у скороченому провадженні, не є перешкодою для апеляційного її розгляду в порядку письмового провадження, в зв'язку з чим і оскарження постанови суду першої інстанції здійснюється в порядку, передбаченому частинами восьмою-десятою ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції -скасуванню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва. За твердженням позивача, після досягнення нею пенсійного віку та призначення пенсії за віком, вона продовжує працювати та здійснює відповідні відрахування до Пенсійного Фонду України.

З наявних в справі доказів вбачається, що Управлінням Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва здійснено розрахунок пенсії позивача з урахуванням індивідуального коефіцієнту заробітної плати, страхового стажу та показника середньої заробітної плати за 2007 рік в розмірі 1 197,91 грн., замість показника за 2009 рік.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернулася до відповідача із заявою, в якій просила провести перерахунок розміру пенсії у зв'язку зі зміною трудового стажу і заробітку згідно частини 4 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2009 рік в розмірі 1 650,43 грн., з якої сплачено страхові внески, та яка відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахування пенсії.

Відповідач своїм листом відмовив позивачу у проведенні перерахунку та виплаті пенсії, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, та яка відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»враховується для обчислення пенсії за 2009 рік та обґрунтував це тим, що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», при призначенні пенсій у 2009 році застосовується показник заробітної плати в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», враховується для обчислення пенсії за 2007 рік в розмірі 1 197 грн. 91 коп.

Позивач не погоджується з даними твердженнями відповідача та посилається на порушення конституційних прав щодо належного пенсійного забезпечення.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

За змістом ч. 1 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж. За вибором особи, яка звернулася за пенсією, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключається період до 60 календарних місяців підряд за умови, що зазначений період становить не більше ніж 10 відсотків тривалості страхового стажу.

Частиною 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», встановлено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається з урахуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії.

Підпунктом «б»пп. 10 п. 35 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року абзац 4 ч. 2 ст. 42 Закону викладено в новій редакції, за якою: у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням не менше ніж 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії провадиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії. При цьому з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для перерахунку пенсії, період після призначення пенсії не підлягає виключенню згідно із абзацом третім частини першої статті 40 цього Закону.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 положення пп. «б»пп. 10 п. 35 розділу II ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

За ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»в їх первинній редакції.

Скасовані зміни надавали можливість перераховувати пенсію із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 цього Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, проводиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії проводиться не раніше як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 цього Закону.

Аналіз відновленої (діючої) норми абзацу 3 ч. 3 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» доводить, що перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 цього Закону.

Правила ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при перерахунку пенсії застосовуються виключно з метою визначення періоду страхового стажу, за який може бути обчислена заробітна плата (дохід).

Підстави для перерахунку пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, та яка відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»враховується для обчислення пенсії за 2009 рік, відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 26.05.2011 року по адміністративній справі № К/9991/3960/11.

Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва -задовольнити.

Постанову Печерського районного суду міста Києва від 07 квітня 2011 року -скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва про визнання неправомірними дій та зобов'язання проведення перерахунку пенсії -відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Маслій В.І.

Файдюк В.В.