У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

12.06.08                                                                                       Справа №10/1-08

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Шевченко Т. М. судді  Шевченко Т. М.    , Зубкова Т.П.  , Мойсеєнко Т. В.

при секретарі - Пересаді О.В.

за участю представників:від позивача -      Чуйко А.Р., дов.б/н від 10.03.08р.;;

від відповідача -  ОСОБА_1., паспорт НОМЕР_1від 11.09.99р.;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Скадовськ Херсонської області,

на рішення господарського суду Херсонської області від 15.02.2008р. по справі № 10/1-08

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа сервісних станцій «Тідісі-Дальнобой», м. Бровари Київська область,

до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Скадовськ Херсонської області,

про стягнення заборгованості в сумі 36 188,80 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду від №1153  від 12.06.2008 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шевченко Т.М. (доповідач), судді - Зубкова Т.П., Мойсеєнко Т.В. Зазначеною колегією справу прийнято до свого провадження.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 15.02.2008 у справі №10/1-08 (суддя Александрова Л.І.) позов задоволено частково, присуджено до стягнення з ПП ОСОБА_1. на користь ТОВ «Мережа сервісних станцій «Тідісі-Дальнобой» 21 307 грн. боргу, 13 570,80 грн. штрафу, 361, 90 грн. держмита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. Припинено провадження у справі в частині вимоги про стягнення 1311 грн. боргу.

Рішення суду в частині припинення провадження по справі мотивовано тим, що відповідач підчас розгляду справи перерахував позивачу 1311 грн. боргу. В частині стягнення з відповідача решти суми боргу та штрафу обґрунтовано тим, що факт отримання відповідачем автошин підтверджено матеріалами справи та наданими доказами, тому, відповідно до ст. 193 ГК України та пункту 10.3 договору, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. 

Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, ПП ОСОБА_1., відповідач у справі, звернувся до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, із посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, а також на недоведеність обставин, що мають значення для справи. Заявник зазначає, що відповідно до договору він особисто по довіреності від 06.02.2007р. серія ЯЛУ №123602 отримав 07.02.2007р. у Чернівецький філії ТОВ «Мережа сервісних станції «Тідісі-Дальнобой» дві автошини вартістю 4446 грн. Стосовно отримання інших десяти автошин заперечує, вказуючи при цьому, що позивач не довів отримання відповідачем товару, тому вимоги задоволені безпідставно. Заявник зазначає, що підписи на видаткових накладних про отримання 10 шин схожі на його підпис, однак фактично автошини він не отримував. Крім того, відповідач посилається на порушення судом норм процесуального права, яке полягало у тому, що в судовому засіданні 15.02.2008р. він не був присутній через відрядження, однак справа була розглянута без його участі, що є підставою для скасування рішення суду.

Позивач письмового відзиву не надав, в судовому засіданні представник позивача проти доводів заявника скарги заперечив та пояснив, що відповідач по довіреності отримав 10 автошин та не розрахувався за них, що було підтверджено в суді належними доказами. Зазначення на накладних прізвища ОСОБА_2. пояснив помилкою менеджера фірми. Крім того, представник позивача звернув увагу на те, що відповідач вніс авансові платежі за отримані шини, як передбачено умовами договору, що свідчить про визнання ним факту отримання автошин. В судовому засіданні для огляду надав оригінали довіреності, видаткових накладних. Просить залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.  

Відповідачем та представником позивача у судовому засіданні заявлено клопотання про відмову від застосування технічних засобів запису судового процесу, яке колегією суддів задоволено.

За їх згодою по закінченні судового засідання було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.01.07 р. між сторонами було укладено договір поставки (відстрочка) № 157/2007, відповідно до якого позивач зобов'язався поставити відповідачу автомобільні шини, а відповідач - оплатити їх вартість відповідно до умов договору, а саме: по 3134 грн. 57 коп. щомісяця протягом семи місяців з 25.01.07 р. по 26.07.07 р. та по 635 грн. 14 коп. щомісячні протягом семи місяців з 06.02.07 р. по 07.08.07 р., всього - 26388 грн. (а.с.18-23).

Відповідно до пункту 1.1 Договору,  постачальник зобов'язався поставити  покупцеві товар, згідно асортименту, вказаному у специфікації до договору, а покупець - придбати замовлений товар та оплатити його вартість, виходячи з умов договору.

У двох додатках до договору поставки (специфікаціях), підписаних сторонами за договором та скріплених печатками, узгоджені типорозмір шин, їх кількість, загальна вартість, розмір передплати, графік оплати.

Так, виходячи з тексту названих додатків, загальна вартість автошин складає 26388,00 грн.

В першому Додатку  узгоджені тип і розмір 10 автошин, розмір передплати вказано - 3 134,57 грн.; в другому додатку узгоджені тип і розмір 2 шин та вказано розмір передплати - 635,14 грн. ( а.с.22 -23).

Крім того, за умовами договору, укладеного між сторонами, ціна товару, його кількість та асортимент по кожній поставці вказані у видаткових накладних та загальна сума договору складається із сум, зазначених у видаткових накладних (п.п.2.1-2.3 договору).

Порядок розрахунків обумовлений сторонами в п.п.3.1-3.2. Так, покупець вносить авансовий платіж в розмірі 14,29% від вартості, вказаної у додатках до договору, а потім здійснюється помісячна оплата рівними частинами відповідно до графіку, також визначеному у додатках до договору. Підставою для оплати є видаткова та податкова накладні, які надаються постачальником покупцю.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона -  постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій   стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі довіреностей серії ЯАЮ № 327241 від 24.01.07 р. та серії ЯЛУ № 123602 від 06.02.07 р. за накладними № ЕОД 01250013 від 25.01.07 р., № ЕОД 01240013 від 29.01.2007 р., № ЕОД 01250016 від 27.01.07 р. та № ЕМУ 02070011 від 07.02.07 р. отримано 12 автошин, типорозмір яких співпадає з визначеним у договорі, а саме в додатках до нього.

Також слід зазначити, що відповідачем здійснено передплату у розмірі 3134,57 грн. згідно умов, визначених у Додатку - специфікації до договору за 10 автошин (а.с.22) та 636,00 грн. згідно умов, визначених у Додатку - специфікації до договору за 2 автошини.

Зобов'язання щодо оплати вартості іншої частини товару відповідачем не виконані.

Стаття 629 ЦК України встановлює обов'язковість виконання договору сторонами.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, пунктами 1 та 7 ст. 193 якого встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Як свідчать матеріали справи та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, відповідач свої зобов'язання по оплаті товару здійснив частково, розрахувавшись в сумі 3134 грн. 24.01.07 р. та 636 грн. 06.02.07 р., про що свідчать банківські виписки (а.с.67, 68).

Також, підчас розгляду справи в суді першої інстанції відповідач перерахував позивачу частину боргу у сумі 1311 грн. (а.с.56).

Провадження в частині стягнення 1311 грн. боргу господарським судом було припинено на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, з чим колегія суддів погоджується.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення решти основного боргу в сумі 21307 грн. за договором поставки заявлені обґрунтовано. Висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в цій частині відповідають матеріалам справи.

Доказів погашення боргу відповідач в судове засідання не надав.

Крім того, статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ст. 218 ГК України).

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 ст. 231 ГК України встановлено: у разі якщо розмір штрафних санкцій  законом  не визначено, санкції застосовуються  в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій  може  бути встановлено договором у відсотковому відношенні до  суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). 

Пунктом 10.3 договору встановлено, що за затримку платежів у відповідності до п. 3 цього договору, що перевищує 30 днів, Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 60 % від загальної вартості невиконаного зобов'язання.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 13 570, 80 грн. грн. штрафу, що становить 60 % від несплаченого відповідачем боргу у сумі 22618 грн., є законними, ґрунтуються на умовах договору і підлягають задоволенню.

Оскільки, доводи відповідача, як заявника апеляційної скарги, не спростовують досліджені обставини справи, апеляційна скарга відповідача залишається судом без задоволення.

Доводи заявника скарги про порушення господарським судом норм процесуального права, що виразилось у проведенні судом  першої інстанції судового засідання 15.02.2008 року без його участі та вирішення справи по суті, не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, розгляд справи господарським судом неодноразово відкладався за клопотаннями саме відповідача, йому надавалась можливість представити суду докази та обґрунтування своїх заперечень. Таким чином, про існування спору відповідач був обізнаний та повідомлений належним чином, письмові заперечення по суті спору містяться в матеріалах справи, в судовому засіданні 07.02.2008 року (а.с.60) відповідач приймав участь, але в судове засідання 15.02.2008 року знову не з'явився. За наведених обставин посилання відповідача на порушення господарським судом норм процесуального права є необґрунтованим, спростовується матеріалами справи. Підстави для застосування приписів ст. 104 ГПК України відсутні.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши докази, що містяться в матеріалах справи, в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що доводи відповідача про отримання ним лише 2 автошин не знайшли свого підтвердження.

Здійснення передплати за 12 автошин, видаткові накладні на 12 автошин, довіреність відповідача на 10 автошин, оригінал якої знаходиться у позивача, як підтвердження отримання відповідачем за цією довіреністю зазначеної в ній кількості товару спростовує  доводи заявника апеляційної скарги.

Таким чином, господарський суд вірно застосував норми матеріального і процесуального права і правильно прийняв рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по сплаті держмита за апеляційною скаргою покладаються на заявника скарги.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Скадовськ Херсонської області, залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Херсонської області від 15.02.2008р. по справі № 10/1-08 залишити без змін.

Головуючий суддя Шевченко Т. М.

 судді  Шевченко Т. М. 

 Зубкова Т.П.  Мойсеєнко Т. В.