Справа № 2/0124/2034/2012

0124/5798/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2012 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючій судді Кулєшовій О.І., при секретарі Самохваловій Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ялті цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Санаторій «Курпати» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про визнання наказу недійсним, стягнення недонарахованої заробітної плати, недонарахованої компенсації за невикористані дні відпустки, середнього заробітку за час несвоєчасного розрахунку при звільненні та моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Дочірнього підприємства «Санаторій «Курпати» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (надалі ДП «Санаторій «Курпати» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця») про визнання наказу № 98-л від 18 квітня 2012 року недійсним; зобов'язання провести перерахунок заробітної плати за період роботи з 01 по 18 травня 2012 року; зобов'язання провести перерахунок компенсації за невикористані відпустки за період з 01 липня 2011 року по 30 квітня 2012 року; стягнення середнього заробітку за час несвоєчасного розрахунку при звільненні, починаючи з 18 травня 2012 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 01 липня 2011 року вона працювала в ДП «Санаторій «Курпати» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» на посаді юрисконсульта 1-ої категорії. З 01 січня 2012 року її було переведено на посаду головного юрисконсульта та надана щомісячна доплата в розмірі 1 800 гривень у зв'язку зі збільшенням об'єму роботи. 18 квітня 2012 року Наказом № 98-л з неї було знято доплату в розмірі 1 800 гривень з 01 травня 2012 року у зв'язку зі зменшенням об'єму роботи та фінансовими труднощами санаторію. З цим наказом вона була ознайомлена 20 квітня 2012 року, на якому зазначила, що не згодна з ним. Вважає його безпідставним, незаконним та таким, що підлягає визнанню недійсним, оскільки їй в порушення вимог трудового законодавства України було зменшено заробітну плату з попередженням за 12 днів до настання таких змін шляхом видання наказу в односторонньому порядку без вагомих на те підстав (відсутні зміни в організації виробництва і праці, навпаки, з 01 травня 2012 року почався курортний сезон та наплив відпочиваючих у санаторію). На підставі незаконного наказу їй було значно зменшено заробітну плату, в зв'язку з чим вона отримала заробітну плату за період з 01 по 18 травня 2012 року в неповному обсязі. Також вважає, що їй було неправильно розраховано остаточний розрахунок при звільнені, оскільки в розрахунок середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки за період роботи з 01 липня 2011 року по 18 травня 2012 року не була врахована сума премії в розмірі 2 500 гривень, яка була їй виплачена в квітні 2012 року. Зазначає також, що внаслідок видання незаконного наказу № 98-л від 18 квітня 2012 року вона недоотримала в день звільнення частину належної їй заробітної плати, частину компенсації за невикористану частину відпустки, у зв'язку з чим, ДП «Санаторій «Курпати» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» має виплатити їй середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

В подальшому при розгляді справи у суді, позивач звернулася до суду з заявою про збільшення позовних вимог, в якій посилаючись на обставини, викладені у первісному позові, просить суд визнати наказ № 98-л від 18 квітня 2012 року недійсним, стягнути з відповідача на її користь: недонараховану заробітну плату за період роботи з 01 по 18 травня 2012 року в розмірі 894,62 гривні; недонараховану компенсацію за невикористані дні відпустки в розмірі 183,34 гривні; середній заробіток за час несвоєчасного розрахунку при звільненні, з 18 травня 2012 року по день винесення рішення суду; та 10 000 гривень в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди. Доповнює, що внаслідок видання відповідачем незаконного наказу їй було завдано моральні страждання, нею було втрачено нормальні життєві зв'язки та внаслідок термінового пошуку нової роботи нею були докладені додаткові зусилля для повернення її життя у привичний нормальний стан.

Позивач в судовому засіданні заявлені вимоги підтримала, надала пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав пояснення аналогічні викладеним в письмових запереченнях.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що в позові повинно бути відмовлено з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01 липня 2011 року наказом ДП «Санаторій «Курпати» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» № 200-л позивач ОСОБА_1 була призначена на посаду юрисконсульта 1-ої категорії на 0,5 ставки (а.с. 38). В середині липня 2011 року у зв'язку зі збільшенням роботи була переведена на 1 ставку.

З 01 січня 2012 року позивача було переведено на посаду головного юрисконсульта ДП «Санаторій «Курпати» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», що вбачається з наданої суду трудової книжки ОСОБА_1 (а.с. 101-102), з окладом в розмірі 3 200 гривень.

30 січня 2012 року наказом № 24-л ДП «Санаторій «Курпати» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» ОСОБА_1 надана щомісячна доплата в розмірі 1 800 гривень, починаючи з 01 січня 2012 року, в зв'язку зі збільшенням об'єму роботи та на підставі додатку № 1 п. 2 колективного договору (а.с. 40).

18 квітня 2012 року наказом № 98-л ДП «Санаторій «Курпати» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» знято з ОСОБА_1 доплату в розмірі 1 800 гривень з 01 травня 2012 року у зв'язку зі зменшенням об'єму робіт та фінансовими труднощами санаторію (а.с. 23).

Позивач 20 квітня 2012 року була ознайомлена з наказом № 98-л від 18 квітня 2012 року, на якому зазначила, що не згодна з ним, оскільки про зміну суттєвих умов праці вона повинна бути попереджена не менш, ніж за 2 місяці до їх настання відповідно до ст. 32 КЗпП України.

Відповідно до положень ст. 32 КЗпП України зміною істотних умов праці є переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацію, зміна систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад тощо. У зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Суд вважає, що дана норма закону не може бути застосована до правовідносин, які виникли між сторонами, оскільки зменшення розміру заробітної плати (зняття доплати) в зв'язку зі зменшенням обсягу робіт та фінансовими труднощами підприємства не є зміною істотних умов праці, як вони розуміються в ч. 3 ст. 32 КЗпП України.

Крім того, слід зауважити, що згідно Закону України № 108/95-ВР від 24 березня 1995 року «Про оплату праці» доплата - це самостійний елемент заробітної плати з погляду на її структури. Водночас вона є складовою тарифної системи. З огляду на функціональне призначення доплати, вона є тим елементом системи оплати праці, за допомогою якого компенсуються суттєві відхилення від умов роботи, які визнаються нормальними й безпосередньо не враховуються в тарифних ставках і посадових окладах.

Перша відмінність доплат від встановленої ставки - необов'язковість, оскільки відповідні відхилення можуть бути, а можуть і не бути. Друга відмінність - рухливість, диференціація залежно від співвідношення фактичних і нормальних умов роботи. Третя відмінність - непостійність. Їх нараховують доти, доки фактичні умови роботи відхилятимуться від нормальних.

Зокрема, останнє твердження про тимчасову природу долати випливає також з самого наказу № 24-л від 30 січня 2012 року «Про доплату», в якому зазначено, що доплата надається з 01 січня 2012 року у зв'язку зі збільшенням об'єму роботи.

Статтею 103 КЗпП України, на яку посилається позивач в обґрунтування позову, визначено, що про нові або зміну діючих умов праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніше як за два місяці.

Разом з тим, судом не може бути застосована ст. 103 КЗпП України, оскільки ця норма не регулює спір, що виник між сторонами по даній справі. Стаття 103 КЗпП України застосовується до відносин, які виникають у зв'язку із запровадженням нових і зміною діючих умов оплати праці. Вона не може застосуватись у випадках, коли зміна оплати праці є наслідком зміни змісту трудової функції працівника, в тому числі зміни істотних умов праці працівника.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання наказу № 98-л від 18 квітня 2012 року недійсним, оскільки суд вважає його прийнятим обґрунтовано та відповідно до норм діючого трудового законодавства.

Відповідно положень ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Судом також встановлено, що наказом № 162-л від 17 травня 2012 року ДП «Санаторій «Курпати» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» ОСОБА_1 була звільнена з займаної посади з 18 травня 2012 року за власним бажанням в зв'язку з переїздом на нове місце проживання на підставі ст. 38 КЗпП України (а.с. 39).

18 травня 2012 року в свій останній робочий день позивач отримала трудову книжку та розрахунок на руки в розмірі 3 121,46 гривень (нараховане 3 856,51 гривень), з них - 1 589,93 гривень сума окладу та 2 266,58 гривень - сума компенсації за невикористані дні відпустки, що підтвердила позивач в судовому засіданні та вбачаться з розрахункового листа за травень 2012 року № 2707 (а.с. 11).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про те, що позивачу заробітна плата за період роботи з 01 по 18 травня 2012 року була виплачена у повному обсязі і, відповідно, про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача не донарахованої заробітної плати у сумі 894,62 гривень.

Суд також не погоджується з доводами позивача стосовно того, що відповідачем неправильно було розраховано середню заробітну плату для виплати компенсації за невикористані дні відпустки за період роботи з 01 липня 2011 року по 18 травня 2012 року, виходячи з наступного.

Так, 09 квітня 2012 року наказом ДП «Санаторій «Курпати» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» № 82-л ОСОБА_1 за уміли дії та проявлений професіоналізм при вирішенні питання про повернення боргу за рішенням суду Запорізької області від 02 жовтня 2000 року була надана грошова премія в розмірі 2500 гривень (а.с. 52).

При виплаті ОСОБА_1 компенсації за невикористану відпустку за 22 календарних дні її розрахунок проводився на підставі Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Україні від 08 лютого 1995 року № 100, згідно розділу ІІІ п. 4 якого виплати одноразового характеру при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються. В зв'язку з цим, нарахована премія в квітні 2012 року в розмірі 2 500 гривень, маючи разовий характер в розрахунок середньої заробітної плати для розрахунку компенсації за невикористану відпустку не була включена.

Таким чином, суд доходить висновку про те, що позивачу в день її звільнення з підприємства, відповідачем були виплачені всі суми, що належали їй від підприємства, і вважає необхідним відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на її користь середнього заробітку за час затримки з розрахунком.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Оскільки у судовому засіданні не встановлено, що відповідачем були порушені трудові права позивача, суд вважає, що відсутні правові підстави для відшкодування моральної шкоди.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 Цивільно-процесуального Кодексу України, ст. ст. 32, 103, 116, 117, 237-1 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці» № 108/95-ВР від 24 березня 1995 року,

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Санаторій «Курпати» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про визнання наказу № 98-л від 18 квітня 2012 року недійсним, стягнення недонарахованої заробітної плати, недонарахованої компенсації за невикористані дні відпустки, середнього заробітку за час несвоєчасного розрахунку при звільненні та моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у порядку та строки, передбачені ст. ст. 294-296 ЦПК України.

Суддя