Справа № 2-а-2230/11

Провадження №2-а/414/13/2012

П О С Т А Н О В А

іменем України

12 січня 2012 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

у складі :

головуючої судді Завізіон Т.В.

при секретарі Пасічник Н.В.

з участю позивача ОСОБА_1

його представника ОСОБА_2

та представника відповідача Іволги І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Жовті Води цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної Фінансової інспекції в Дніпропетровській області про визнання неправомірною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

В С Т А Н О В И В :

28.04.2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив постановити судове рішення, яким визнати незаконною та скасувати постанову контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській області Державної контрольно-ревізійної служби України від 14.04.2011 року про його притягнення до адміністративної відповідальності по ч. 1 ст. 164-2 КУпАП у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 170 грн. 00 коп., як таку, що винесена із порушенням норм матеріального та процесуального права. / а.с. 2-3/

Ухвалою Жовтоводського міського суду від 12.01.2012 року по справі було проведено заміну відповідача та притягнуто до участі у зазначеній якості -Державну Фінансову інспекцію в Дніпропетровській області. / а.с. 81/

В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач в судовому засіданні посилався на те, що 14.04.2011 року першим заступником начальника управління контрольно-ревізійної служби України в Дніпропетровській області він був притягнутий до адміністративної відповідальності по ч. 1 ст. 164-2 КУпАП за порушення п.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», п. 7 б) «Інструкції по інвентарізації основних засобів, нематеріальних активів, товаро -матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків», затверджених наказом МФУ від 11.08.19904 року № 69 та п.2.1.5 Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 року №43.

Протокол про адміністративне правопорушення та постанова про притягнення до адміністративної відповідальності були складені працівниками відповідача в наслідок проведеної на ДП «НВК «АтМ», де він працює заступником директора з загальних питань та режиму, ревізії.

В акті ревізії фінансово-господарської діяльності ДП «НВК «АтМ» від 15.02.2011 року №140-19/02 відповідач зазначив, що ревізією дотримання норм списання палива і мастильних матеріалів за період січень-грудень 2010 року встановлено, що в порушення п.2.1.5. Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 року №43 невірно визначено норми витрат палива на автомобіль ГАЗ-31105-501-Е2, що призвело до понаднормового списання пального на суму 5 511 грн. 61 коп. та виявлені лишки товаро-матеріальних цінностей у чотирьох матеріально-відповідальних осіб на суму 4 756 грн. 00 коп., що є порушенням п.1 ст. 3 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Вважаючи винесену постанову незаконною, оскільки вона винесена суб»єктом владних повноважень із порушенням норм матеріального права, в одній частині, та норм процесуального права - в іншій позивач просив її визнати незаконною та скасувати.

Представник відповідача в судовому засіданні просив у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на те, що позивач, за колом своїх посадових обов»язків та згідно із наказом на підприємстві очолював центральну інвентаризаційну комісію та був відповідальний за додержання встановлених норм витрат паливо-мастильних матеріалів .

Під час проведення ревізії відповідачем було встановлено, що на обслуговування автомобілю оригінальної марки ГАЗ-3105 в ДП «АтМ»проводилося списання 13 літрів бензину замість встановлених 10, 6 л., а також були виявлені лишки товаро - матеріальних цінностей, що і дало підстави притягнути позивача до адміністративної відповідальності.

Суд, заслухавши пояснення позивача, та представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали адміністративної справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно копії трудової книжки та виписки з наказу №02/лс від 16.04.2009 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу на посаду заступника директора з загальних питанн та режиму Державного підприємства «Науково-виробничий комплекс «Автоматика та машинобудування» / ДП «НВК «АтМ»/ / а.с. 122, 124-128/

Наказом №221 від 21.09.2010 року позивача було призначено головою центральної інвентаризаційної комісії підприємства. / а.с. 118 /

У відповідності до п.4 наказу №94 від 22.05.2009 року по ДП «НВК «АтМ»було встановлено норму витрат палива (бензин А-95) на автомобіль ГАЗ-3105 в розмірі 13 л. на 100 км., а п. 7 цього ж наказу на позивача було покладено контроль за виконанням наказу щодо встановлення норм витрат палива та бензину на різні види транспортних засобів, що використовуються в ДП «НВК «АтМ»/ а.с. /

Притягуючи позивача до адміністративної відповідальності за начеб -то допущене ним порушення п.2.1.5 Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 року №43, який передбачив максимальний розмір витрати палива на автомобіль оригінальної конструкції у розмірі 10, 6 л, а не 13 л. на 100 км. відповідач виходив із того, що саме ОСОБА_4 припустився цього порушення, а тому має відповідати за нього.

Але з такою точкою зору суб»єкту владних повноважень суд не погоджується по наступних мотивах.

Як вбачається із дослідженої судом копії посадової інструкції заступника директора з загальних питань та режиму ДП «НВК «АтМ» / а.с. 137-144/ цей заступник директора у своїй роботі керується, між іншим, наказами, розпорядженнями та нормативно-правовими актами Мінпаливенерго, державними стандартами та стандартами підприємства, наказами директора ДП «НВК «АтМ», правилами внутрішнього трудового розпорядк , колективним договором та статутом підприємства.

Із процитованої посадової інструкції суд доходить висновку, що заступник директора з загальних питань та режиму ДП «НВК «АтМ», виконуючи покладені на нього посадові обов»язки, забов»язаний виконувати накази, що їх підписав директор підприємства, оскільки за статутом саме останній очолює юридичну особу.

В судовому засіданні із наказу №94 від 22.05.2009 року судом встановлено, що саме цим наказом встановлена норма витрати палива на автомобіль ГАЗ-3105 і цей наказ підписаний директором підприємства В.Г. Максимовичем.

На питання суду в судовому засіданні позивач пояснив, що цей наказ ніким не оспорений, продовжує діяти на підприємстві і він, як заступник директора, не мав права не виконувати його приписів.

Відповідно до ст.ст. 7, 8, 9 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв»язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах та в порядку, встановленим законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Відповідальність за адміністративне правопорушення на підставі закону що діє під час і за місцем вчинення правопорушення, підлягає особа, яка вчинила адміністративне правопорушення.

Адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або не обережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Таким чином, із аналізу зазначених норм закону вбачається, що до встановленої законом адміністративної відповідальності може бути притягнута особа, яка умисно або не обережно вчинила адміністративне правопорушення.

Оскільки норми витрат палива на ДП «НВК «АтМ»встановлені наказом директора підприємства, а позивач мав обов»язок лише контролювати виконання даного наказу, на думку суду, у відповідача не було правової підстави покладати провину у порушенні норм списання паливо-мастильних матеріалів, якщо такі мали місце на підприємстві, на ОСОБА_1

Далі. Обгрунтовуючи свою вимогу до відповідача в частині законності його притягнення до адміністративної відповідальності за виявлення лишків матеріальних цінностей, позивач не спростовуючи самого факту наявності лишків ТМЦ, вважав, що за цими обставинами він не міг бути притягнутий до відповідальності, оскільки сплив двомісячний термін притягнення до такої, а посилання КРУ на те, що це правопорушення є триваючим на час складання протоколу є хибним, оскільки виявлені лишки були взяті на облік ще під час ревізії -08.02.2011 року.

Представник відповідача заперечуючи такі доводи позивача посилався на те, що на думку КРУ строк притягнення позивача до адміністративної відповідальності має від ліковуватися з 15.02.2011 року, тобто з часу складання акту ревізії.

В судовому засіданні із дослідженої постанови про накладання адміністративного стягнення на позивача вбачається, що у постанові, яку було винесено 14.04.2011 року зазначено, що допущене позивачем порушення є триваючим станом на 15.02.2011 року.

Але з такою позицією суб»єкта владних повноважень суд погодитися не може.

Згідно із ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладене не пізніше як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні -два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків коли справи про адміністративне правопорушення відповідно до цього Кодексу подвідомчі суду (судді)

Із аналізу зазначеної норми необхідно зробити висновок, що у разі, якщо вповноважений суб»єкт владних повноважень вважає, що громадянин вчинив адміністративне правопорушення, він, вирішуючи питання про притягнення його до адміністративної відповідальності, повинен переконатися, що для цього не сплили терміни, що встановлені ст 38 КУпАП.

Як вбачається з бухгалтерської довідки / а.с. /, що її надав в судовому засіданні позивач, 08.02.2011 року виявлені в ході ревізії лишки були взяті на бухгалтерській облік.

Таким чином, 08.02.2011 року триваюче правопорушення було припинене.

За таких умов, відповідач, виносячи 14.04.2011 року постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, помилково не звернув увагу на те, що станом на 14.04.2011 року сплив двомісячний термін притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності.

За встановлених обставин, винесена відповідачем постанова відносно позивача не може залишатися в силі і має бути визнана судом протиправною.

З урахуванням наведенного, керуючись ст.ст. 38, 254, 256,268, , 285 КУпАП та у відповідності до ст.ст. 8-12, 71,94, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державної Фінансової інспекції в Дніпропетровській області про визнання неправомірною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності -задовольнити.

Визнати неправомірною та скасувати постанову про адміністративне правопорушення від 14.04.2011 року відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності по ч. 1 ст. 164-2 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 170 грн. 00 коп.

У відповідності до ч. 2 ст. 171-2 КАС України ця постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

СУДДЯ: Т.В. Завізіон