П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

15.04.2008 р.                                                                                                     № 11/136 

За позовом    Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1

до                   Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва

про                 скасування податкових повідомлень-рішень

                                                                                                     Суддя           Винокуров К.С.

                                                                 Секретар судового засідання      Давиденко Д.В.

Представники:

від позивача:                 ОСОБА_2 (довіреність № 8638 від 16.10.2007 р.); 

від відповідача:     Плєшакова О.М. (довіреність № 6/10-21від 09.01.2008 р.);

                              Пантела Л.В. (довіреність № 1/9/10-021 від 09.01.2008 р.);

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 15.04.2008 р. о 15 год. 40 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 25.04.2008 р., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 (надалі спд ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва (надалі ДПІ у Святошинському районі міста Києва, відповідач) № 0000201740/0, № 0000211740/0 від 22.02.2007р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу незрозумілим є з яких даних було встановлено порушення та визначено суму податкових зобов'язань, у зв'язку з цим позивач вважає наявними підстави для визнання протиправними складених податкових повідомлень-рішень.

В додатково наданих на вимоги суду поясненнях позивач зазначав, що у перевіряємий період здійснювались наступні види діяльності на загальній системі оподаткування: оптова торгівля будівельними матеріалами і роздрібна торгівля металевими виробами, фарбами та склом. Така діяльність позивача спрямована на одержання доходу (підприємницька діяльність) і складалась з наступного:

- придбання партії елементів кріплення за однією ціною;

- фасування елементів кріплення;

- реалізація кінцевому споживачу фасованого товару за іншою ціною з урахуванням

витрат по фасуванню.

Документальним підтвердженням зазначених витрат на фасування та використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності послуг є акти виконаних робіт, податкові накладні та накладні відповідно яких, елементи кріплення передавались контрагентам на фасування та отримувались після фасування.

Акти виконаних робіт підписано позивачем (Замовником) та виконавцем про те, що роботи (послуги) по фасуванню елементів кріплення згідно вимог позивача (Замовника) виконано виконавцем протягом певного строку у повному обсязі, позивач (Замовник) прийняв роботи (послуги) і розрахувався. Таким чином, зазначені накладні є підтвердженням того, що витрати на фасування безпосередньо пов'язані з одержанням доходу та послуги фасування використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності.

Від контрагентів позивач отримав податкові накладні оформлені належним чином, суми податку на додану вартість за якими у відповідності до вимог Закону України "Про податок на додану вартість" було віднесено до складу податкового кредиту.

Окрім того, позивач зазначає, що дані акту перевірки не відповідають первинним документам що перевірялися, в акті перевірки наводяться дані, щодо взаємовідносин з ТОВ «Слайд - Транзит»(таблиця на сторінках 7, 8 акту перевірки), але у позивача ніколи таких не було.

Відповідачем позову не визнано, в матеріалах справи наявні заперечення на позов, доповнення до заперечень, у яких зазначено про безпідставність заявлених вимог та правомірність висновків про порушення позивачем пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян».

Визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість здійснено відповідачем з урахуванням наданих підприємцем під час перевірки, документів, штрафні санкції застосовані згідно пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Посилання позивача на те, що акт перевірки на підставі якого йому донараховано податкові зобов'язання складено з порушенням вимог діючого законодавства, а саме: порушено Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового та валютного законодавства затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 № 327, є невірним оскільки при складанні акта перевірки суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи відповідач керувався «Порядком оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктів підприємницької діяльності - фізичними особами»затвердженого наказом ДПА України від 11.06.2004 № 326.

Підставою для донарахування податку з доходів фізичних осіб, податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій до СПД - ФО ОСОБА_1 були матеріали перевірки, проведеної ДПІ у Святошинському районі м. Києва (акт перевірки з питань дотримання вимог законодавства про оподаткування СПД - ФО ОСОБА_1 від 10 02 2007р. №36/17-40/НОМЕР_1).

В ході перевірки було встановлено, що СПД - ФО ОСОБА_1 занизив оподаткований дохід на суму 40 144, 75 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, податку на додану вартість.

Донарахування СПД-ФО ОСОБА_1 податку з доходів фізичних осіб у розмірі 5218,85 грн. здійснено у зв'язку з виявленим порушенням, що полягає у неправомірному віднесенні до складу валових витрат, витрат за послуги фасування, які не пов'язані з одержанням доходу у зазначених періодах. Вказаний висновок відповідач обґрунтовує тим, що відповідно до книги обліку доходів та витрат, яка була надана на перевірку, на дату здійснення послуг по фасуванню елементів кріплення, залишків товарів у підприємця не встановлено.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, адміністративний суд,-

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у Святошинському районі міста Києва проведено перевірку дотримання вимог законодавства про оподаткування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Михайловича  за період з 30.06.2004р. по 30.09.2006р., про що складено акт № 36/17-40/НОМЕР_1 від 10.02.2007р. (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

На підставі висновків вказаного акту відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000201740/0 від 22.02.2007р., яким за порушення ст. 20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 5 218, 85 грн.;

- № 0000211740/0 від 22.02.2007р., яким за порушення пп. 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 12 125 грн. (в тому числі 8 092 грн. основний платіж, 4 033 грн. штрафні санкції).

Як встановлено судом в ході розгляду справи податкові зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб податковим повідомленням-рішенням № 0000201740/0 від 22.02.2007р. визначені через неправомірне на думку податкового органу віднесення до складу валових витрат за послуги фасування товару, оскільки такі не пов'язані з одержанням доходу у зазначених періодах. Вказаний висновок викладений у п. 2.1 акту перевірки та зокрема зроблений на підставі того, що відповідно записів в книзі обліку доходів та витрат, які ведуться за кожною господарською операцією та згідно наданих до перевірки первинних документів, які мають дати їх складання, не встановлено залишків товарів на дату здійснення послуг за фасування товарів (кількість придбаного товару дорівнює кількості реалізованого товару), що призвело до заниження податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 5 218, 85 грн., в тому числі за 3-4 кв. 2004р. на суму 1 047, 22 грн., за 2005р. на суму 2 505, 73 грн., за 1-3 кв. 2006р. на суму 1 665, 90 грн.

Згідно п. 22.10 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, стосовно оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю діють положення розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян".

Відповідно до ст.13 р. ІV Декрету оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній   формі)   і   документально   підтвердженими   витратами,   безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. До складу витрат безпосередньо пов'язаних з одержанням  доходів,     належать    документально    підтверджені    витрати,  які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами у відсотках до валового доходу, визначеними Головною державною податковою інспекцією України, за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

Положення статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»

("Валові витрати") застосовуються в частині підтвердження первинними документами

витрачених сум згідно із операціями (які відповідають переліку статті 5), за результатами або за участю яких у податковому періоді (у звітному кварталі) безпосередньо отриманий дохід.          Пунктом 5.1 цього Закону встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Як зазначено у акті перевірки (п.1.12) згідно довідки Київського міського управління статистики, платник податків ОСОБА_1 здійснює наступні види діяльності КВЕД 51.53.2 -оптова торгівля будівельними матеріалами, КВЕД 52.46.0 - роздрібна торгівля залізними виробами, фарбами і склом.

Представлені позивачем на підтвердження понесених витрат у перевіреному періоді первинні документи підтверджують понесення таких витрат в межах здійснення підприємницької діяльності, чим відповідно спростовуються висновки викладені в акті перевірки, які стали підставою для визначення суми податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, в частині неправомірного віднесення витрат за послуги по фасуванню до складу валових витрат за якими формувались дані податкових декларацій. 

Висновки відповідача викладені в акті перевірки щодо непов'язаності  витрат за послуги по фасуванню з підприємницькою діяльністю позивача не приймаються судом через наступне.

Документальним підтвердженням зазначених витрат на фасування та використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності послуг з фасування є акти виконаних робіт, податкові накладні та накладні відповідно яких, елементи кріплення передавались контрагентам на фасування та отримувались після фасування. Акти виконаних робіт, які підтверджують суми витрат на фасування по яких виник спір підписані уповноваженими особами сторін, скріплені печатками та свідчать про виконання робіт по фасуванню елементів кріплення на користь позивача (спд ОСОБА_1) та сплату останнім коштів за їх виконання.

Згідно пояснень представника позивача рух елементів кріплення під час отримання послуг фасування здійснювався наступним чином: елементи кріплення, відповідно накладних, передавались на фасування контрагенту позивача та після фасування, відповідно накладних, елементи фасування контрагент передавав позивачу.

Видаткові накладні, що підтверджують передачу елементів кріплення на фасування надані позивачем до матеріалів справи та підтверджують здійснення відповідних дій в періоді коли згідно даних книги обліку доходів та витрат в реалізації були наявними товари. Наданий до матеріалів справи договір укладений з одним із контрагентів -ТОВ "Ренесанс ЛТД" передбачає, що оплата за виконані роботи здійснюється поетапно, по закінченню робіт (п. 5.1 договору № СПД-000001 від 15.08.2004р.), термін виконання робіт обумовлений у пункті 6 договору, та в силу наведених положень виконавець зобов'язується розпочати виконання робіт наступного дня після надання необхідної документації, виконавець зобов'язується виконувати роботу протягом двох днів з правом дострокового виконання.  Здача-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами за актом виконаних робіт (п. 7.1 договору).

Таким чином, дати складання актів виконаних робіт жодним чином не свідчать про непов'язаність понесених витрат з господарською діяльністю підприємця, а лише є підтвердженням завершення відповідних господарських операцій шляхом підписання сторонами акту, який свідчить про складення первинного документу для належного оформлення в бухгалтерському обліку.

Факт документального підтвердження понесених витрат за послуги по фасуванню відповідачем не заперечується, витрати по фасуванню елементів кріплення є витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу позивачем.  Посилання позивача з цього приводу визнаються судом обґрунтованими, висновки акту перевірки щодо заниження оподатковуваного доходу на суму 40 144, 75 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 5218, 85 грн. не відповідають чинному законодавству.

Щодо твердження позивача, про винесення спірного повідомлення-рішення № 0000201740/0 від 22.02.07р. всупереч висновкам акту перевірки, які зазначені на ст. 9 акту суд вважає за необхідне відзначити наступне.

Сума податкового зобов'язання визначеного податковим повідомленням-рішенням 0000201740/0 від 22.02.07р. складає 5 218, 85 грн. та відповідає розрахунку наведеному в додатку № 2 до акту перевірки, натомість у висновках акту перевірки було помилково зазначено суму заниження податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб як суму 4 722, 55 грн.. Про допущення в цьому випадку саме помилки (описки) свідчить сума визначених податкових зобов'язань поквартально, а саме: за 3-4 кв. 2004р. 1 047, 22 грн., за 2005р. -2 505, 73 грн., за 1-3 кв. 2006р. -1 665, 90 грн. = 5 218, 85 грн. (а не 4 722, 55 грн.).

Щодо визначеного податкового зобов'язання з податку на додану вартість згідно податкового повідомлення-рішення № 0000211740/0 від 22.02.2007р. судом встановлено наступне.

Висновок про порушення позивачем пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»обґрунтований неправомірністю віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплаченого підприємцем в складі придбаних послуг, які  не призначаються для їх використання в господарській діяльності.

Зокрема, як зазначено в акті перевірки підприємцем завищено суму податкового кредиту на 8 032 грн. та відповідно не прийнято в якості підтвердження права на податковий кредит податкові накладні отримані у зв'язку із сплатою податку в ціні послуг по фасуванню елементів кріплення, оскільки станом на дату здійснення таких послуг залишків товарів у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не встановлено.

Оскільки судом визнано правомірним віднесення до складу валових витрат понесених витрат за послуги по фасуванню, відповідно сплачений в ціні послуг податок на додану вартість підлягає включенню до складу податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” (в редакції 2004 року: період перевірки з червня 2004р. по березень 2005р.) у разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

Згідно редакції вказаної статті закону станом на 25.03.2005р. (період перевірки з березня 2005р. по вересень 2006р.) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (пп. 7.4.1 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податкові накладні, що підтверджують суми віднесені до складу податкового кредиту залучені до матеріалів справи, їх наявність під час перевірки відповідачем не заперечується. Зауважень щодо правильності їх оформлення, а ні під час перевірки, а ні під час розгляду справи від відповідача не надходило.

Висновок відповідача, викладений в акті перевірки щодо неправомірного, в порушення пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 8 032 грн. не відповідає чинному законодавству у зв'язку з чим відсутніми є підстави вважати заниженим податкове зобов'язання на вказану суму.

В акті перевірки зазначено також про порушення позивачем пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»яке полягає в тому, що підприємцем невірно визначена різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по податковій декларації за лютий 2006р. на суму 60 грн..

До матеріалів справи надано податкову декларацію за лютий 2006р., подану спд ОСОБА_1 до ДПІ у Святошинському районі міста Києва, при дослідженні якої висновки викладені в акті перевірки судом підтверджені. Зокрема, згідно декларації сума податкових зобов'язань з податку на додану вартість визначена позивачем в розмірі 1 037 грн. (колонка Б гр. 1 декларації), а сума податкового кредиту в розмірі 933 грн. (колонка Б гр. 17).

В силу положень пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Позивачем у декларації визначено різницю між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з позитивним значенням яка склала 44 грн., тоді як 1 037 грн. - 933 грн. = 104 грн.

Позивачем не представлено суду документів, що підтверджують виправлення допущеної помилки, уточнююча декларація з цього приводу також не подавалась. За таких обставин донарахування суми податку в розмірі 60 грн. суд визнає правомірним та відповідно в цій частині оспорюване повідомлення-рішення не може бути визнане судом протиправним. Згідно розрахунку штрафних санкцій по податку на додану вартість визначених податковим повідомленням-рішенням № 0000211740/0 від 22.02.2007р. за вказане порушення на підставі пп. 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" застосовано штрафних санкцій в розмірі 17 грн.

За таких обставин суд визнає правомірним визначення податкового зобов'язання згідно спірного повідомлення-рішення в розмірі 77 грн.

Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158-163  КАС України, адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва № 0000201740/0 від 22.02.2007р.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва № 0000211740/0 від 22.02.2007р. в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 12 048 грн. (в тому числі 8 032 грн. основного платежу, 4 016 грн. штрафні санкції).

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Стягнути з рахунків Державного бюджету України на користь суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) 3, 40 грн. (три гривні 40 копійок) судових витрат.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                     К.С. Винокуров

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -24.04.2008.