П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

(ВСТУПНА ТА РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА)

м. Київ

 06.06.2008 р.                                                                                                     № 11/167 

За позовом        ОСОБА_1

до                      1) Київського міського військового комісаріату

  2) Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві

про                    бездіяльність щодо перерахунку пенсії

     Суддя       Винокуров К.С.

                                                                       Секретар судового засідання        Давиденко Д.В.

Позивач:                  ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1)

Представники:

від позивача              ОСОБА_2 (довіреність № 7-987 від 27.04.2007 р.)

від відповідача 1      не з'явився

від відповідача 2      Цапенко С.С. (довіреність № 66 від 25.12.2007 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 06.06.2008 р. о 10 год. 40 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 12.06.2008 р., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1  (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Київського міського військового комісаріату (далі відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі відповідач 2) про бездіяльність щодо перерахунку пенсії та виплати недоплаченої суми пенсії за минулий час з урахуванням наступних надбавок: з 01 жовтня 1996 року по 31 грудня 2003 року -33,3 % премії, введеної Указом Президента України від 04.10.1996 р. № 923/96, п. 3 Постанови КМ України від 22.05.2000 р. № 829 та наказом Міністра оборони України від 05.03.2001 р. № 75; з 01 вересня 1999 року до 31 грудня 2002 року - 40 % надбавки посадового окладу, введеної Указом Президента України від 14.07.1999 р. № 847/99; з 01 січня 2003 року до 31  грудня 2004 року - 100 % надбавки, введеної Указом Президента України від 23 лютого 2002 року № 173; з 01 травня 2003 року до 31 грудня 2004 року - 50 % надбавки згідно з Указом Президента України від 05 травня 2003 року № 389/03. Також позивач просив зобов'язати відповідача 1 надати довідку про зроблений перерахунок пенсії станом на 31.12.2004 р. Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 07.08.2007 р. відкрито провадження в адміністративній справі за зазначеним позовом та призначено попереднє судове засідання на 17.08.2007 року.

19.09.2007 р. суддею Оболонського районного суду міста Києва винесено ухвалу про передачу справи № 2-а-423/2007 р. за позовом ОСОБА_1 до Київського міського військового комісаріату, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про бездіяльність щодо перерахунку пенсії до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа прийнята до провадження Окружним адміністративним судом міста Києва, згідно з ухвалою від 06.11.2007 р. призначене попереднє судове засідання.

В попередньому судовому засіданні представники сторін підтримали свої вимоги та заперечення, від врегулювання спору в досудовому порядку відмовились. Ухвалою суду від 10.04.2008 р. підготовче провадження у справі закінчено, а справу призначено до судового розгляду.

Представник відповідача 1 -Київського міського військового комісаріату в судове засідання не направив свого представника, хоча про час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджують поштові повідомлення про вручення кореспонденції відповідачу 1, які повернулись на адресу суду. 

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги. В обґрунтування своїх вимог посилався на Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб»№ 2262-12 (далі -Закон № 2262-12), а саме на ст. 63 цього Закону, відповідно до якого позивачу необхідно було провести перерахунок пенсії станом на 31.12.2004 року.

Представник відповідача 2 подав заперечення проти позовних вимог, де зазначив, що законодавством з питань пенсійного забезпечення військовослужбовців, яке діяло до 1 січня 2005 року, не було передбачено можливості перерахунку раніше призначених пенсій у зв'язку із запровадженням після звільнення військовослужбовців та осіб, котрі мають право на пенсію згідно з Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, яких вони не отримували під час служби.

Крім того, представником відповідача 2 було заявлено клопотання про застосування процесуального строку звернення до суду, передбаченого ст. 99 КАС України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, його представника та представника відповідача 2, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах, у 1987 році був звільнений зі служби, згідно Наказу № 0603 від 26.05.1987 р., після чого йому була призначена пенсія у відповідності до Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб".

Згідно розрахунку пенсії, здійсненого Київським військовим комісаріатом, пенсія позивача за вислугу років складається з наступного:

-          посадовий оклад у розмірі 152 грн.;

-          оклад за військове звання у розмірі 125 грн.;

-          процентна надбавка за вислугу років 30%;

-          грошове забезпечення збільшено на 100%;

-          робота з таємними виробами, носіями, документами 10%;

-          за безперервну службу 50%;

-          премія 33,3%.

Стаж за вислугу років позивача складає 31 рік.

          Позивач стверджує, що в травні 2007 року звернувся до Київського міського військового комісаріату із заявою про перерахунок раніше призначеної йому пенсії згідно з Указом Президента  України № 847/99 від 14 липня 1999 року "Про додаткові   заходи щодо впорядкування грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України", яким з 01 вересня 1999 року впроваджено щомісячну надбавку у розмірі 40 % посадового окладу (Указ втратив чинність з 01.01.2003 р. на підставі Указу № 173 від 23.02.2002 р.); Указом Президента України № 173 від 23 лютого 2002 року "Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового та начальницького складу, органів внутрішніх справ" з 01.01.2003 року, яким встановлено щомісячну надбавки у розмірі 100 % грошового забезпечення; Указом Президента України від 05 травня 2003 року № 389/2003 «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України... за безперервну службу", яким з 01 травня 2003 року встановлено щомісячну надбавку за безперервну службу у розмірі (залежно від стажу служби) до 90 % грошового забезпечення та згідно з Указом Президента України від 04.10.1996 р. № 923/96, п. 3 Постанови КМ України від 22.05.2000 р. № 829 та наказом Міністра оборони України від 05.03.2001 р. № 75 з 01 жовтня 1996 року по 31 грудня 2003 року -33,3 % премії.

Київський міський військовий комісаріат надав відповідь позивачу про те, що з питань призначення, перерахунку та виплати пенсії йому необхідно звертатись до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 р. № 1522 «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян»встановлено, що функції призначення і виплати пенсій категоріям осіб відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»з 01 січня 2007 року передаються органам Пенсійного фонду України. Таким чином, відповідач 1 вже був законодавчо позбавлений права здійснювати перерахунок раніше призначеної пенсії, діяв як суб'єкт владних повноважень у межах визначеної законом компетенції, а отже вимоги позивача про визнання неправомірною бездіяльність відповідача 1 визнаються судом необґрунтованими

В матеріалах судової справи міститься відповідь Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 11.07.2007 р. № 11771/12, яка направлена на адресу позивача, про те, що перерахунок раніше призначених пенсій з урахуванням усіх нововведених щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії став можливим з 1 січня 2005 року з прийняттям Верховною Радою України Закону України від 15.06.04 № 1769-1V "Про внесення змін до статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", яким було передбачено здійснити перерахунок усіх пенсій з 1 січня 2005 року за новою нормативною базою.

Відповідачем 2 у листі також зазначено, що з 1 січня 2005 року усім звільненим військовослужбовцям, пенсії перераховані виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою, займаною конкретним військовослужбовцем перед звільненням, з військової служби, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством. Проте, вимоги щодо перерахунку пенсії з урахуванням запроваджених після звільнення зі служби нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій за минулий час, тобто до 1 січня 2005 року, задоволенню не підлягають, оскільки цей Закон України набув чинності 1 січня 2005 року і не має зворотної сили.

Такої ж позиції дотримується Пленум Верховного Суду України у постанові № 4 від 15 квітня 2005 року "Про окремі питання застосування судами України законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" . Зокрема, в п. 8 постанови зазначено, що цей Закон України, який набув чинності 1 січня 2005 року, не має зворотної сили, тому вимоги щодо перерахунку пенсії з урахуванням запроваджених після звільнення зі служби нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій за минулий час, тобто до 1 січня 2005 року, задоволенню не підлягають.

Оскільки Позивач під час проходження надбавок не отримував, був звільнений в запас у 1987 році, тому дія нормативно-правових актів, якими  було введено додаткове грошове забезпечення військовослужбовцям протягом 1996-2003 років на нього не поширюється.

В ході судового розгляду адміністративної справи представником відповідача 2 заявлено клопотання про застосування строків позовної давності.

Відповідно до ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Позивач вважає, що з прийняттям Закону України 15.06.2004 р. № 1769-ІV "Про внесення змін до статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" в нього виникло право на перерахунок пенсії за весь період з моменту її призначення.

Даний Закон набув чинності з 1 січня 2005 року. Таким чином, днем, коли Позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів і звернутись за захистом своїх порушених прав до суду,  необхідно вважати день набрання чинності цього Закону. З огляду на це, Позивачем був пропущений річний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів, встановлений ст. 99 КАС України.

Стаття 100 КАС України встановлює наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду, а саме: пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Враховуючи всі вищенаведені обставини, а також факт пропуску Позивачем строку звернення до адміністративного суду, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись п. 1 ст. 100, ст.ст. 161-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                  К.С. Винокуров

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -12.06.2008.