П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

(ВСТУПНА ТА РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА)

м. Київ

 06.06.2008 р.                                                                                                     № 11/107 

За позовом     ОСОБА_1

до                    1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Сателіт Еконоснова»

                       2. Приватного підприємства «Прайм»

про                  визнання угоди недійсною (про укладення якої свідчить видаткова накладна

                       № В-003275/1 від 29.11.2005р., податкова накладна № 3283 від 29.11.2005р.)

  Суддя      Винокуров К.С.

                                                                 Секретар судового засідання      Давиденко Д.В.

Представники сторін :

від позивача:           ОСОБА_2 (довіреність № 1937/9/10-017 від 13.05.2008 р.);

від відповідача 1:    не з'явився;

від відповідача 2:    Вітусевич Я.Ф. (довіреність б/н від 12.11.2007 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 06.06.2008 р. о 12 год. 55 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 12.06.2008 р., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна податкова інспекція у Голосіївському районі міста Києва (надалі ДПІ у Голосіївському районі міста Києва, позивач) звернулась до суду з позовом про визнання недійсним усного правочину вчиненого шляхом обміну документами між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сателіт Еконоснова»(надалі ТОВ «Сателіт Еконоснова», відповідач 1) та Приватним підприємством «Прайм»(надалі ПП «Прайм», відповідач 2) у відповідності до ст. 207, 208 ГК України. Також позивач просить стягнути з ПП «Прайм»в доход державного бюджету України грошові кошти отримані від ТОВ «Сателіт Еконоснова»за поставлені товари згідно видаткової накладної № В-003275/1 від 29.11.2005р. в сумі 69 403, 06 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оспорюваний договір укладений з метою, завідомо суперечною інтересам держави, при наявності умислу у відповідача 1, що підтверджується доказами доданими до матеріалів справи.

Як стверджує позивач, умисел відповідача-1 на укладання угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, підтверджується встановленими під час розгляду кримінальної справи обставинами щодо незаконної діяльності ТОВ «Сателіт Еконоснова». Вироком Голосіївського районного суду міста Києва у кримінальній справі від 06.07.2007р. підтверджено, що реєстрація ТОВ «Сателіт Еконоснова»в органах державної влади, отримання необхідних реквізитів -назви, юридичної адреси, даних службових осіб підприємств та зразку їх особистого підпису, індивідуального податкового номеру платника податку на додану вартість - надало можливість невстановленим досудовим слідством особам здійснювати незаконні операції, і з цією метою складати від імені службових осіб вказаного фіктивного суб'єкта підприємницької діяльності первинні документи обліку господарських операцій та документів податкової звітності.

Відповідачем 2 позову не визнано, в ході розгляду справи представник ПП «Прайм»зазначав про безпідставність заявлених вимог у зв'язку з повним виконанням сторонами зобов'язань за оспорюваною угодою.

Відповідач 1 заперечень проти позову не надав, на судовий розгляд справи не з'являвся, про розгляд справи був повідомлений за адресою, вказаною у довідці ЄДРПОУ. Відповідно до ч. 2 ст. 128 КАС України неприбуття в судове засідання сторін без поважних причин або неповідомлення ними про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, адміністративний суд, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2005р. між ТОВ «Сателіт Еконоснова»та ПП «Прайм»укладено усний договір купівлі-продажу про вчинення якого свідчать видаткова накладна № В-003275/1 від 29.11.2005р., податкова накладна № 3283 від 29.11.2005р.

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За укладеним договором ПП «Прайм»поставлено на користь ТОВ «Сателіт Еконоснова»електротоварів на загальну суму 69 403, 06 грн., що підтверджується видатковою накладною № В-003275/1 від 29.11.2005р., довіреністю від 28.11.2005р. на отримання товару. На виконання договору ПП «Прайм»було виписано податкову накладну № 3283 від 29.11.2005р. на загальну суму 69 403, 06 грн. (в тому числі ПДВ 11 567, 18 грн.). Згідно наданої до матеріалів справи банківської виписки з рахунку ТОВ «Сателіт Еконоснова»06.12.2005 р. на рахунок ПП «Прайм»перераховано 69 403, 06 грн. з призначенням платежу «оплата за електротовари». Копії вказаних документів наявні у матеріалах справи, а твердження позивача щодо виконання за спірним договором ремонтних робіт у приміщенні будинку за адресою вул. Возз'єднання 19, про що зазначено у позовній заяві не відповідає дійсності та є помилковим.

Відповідно до статті 4 Перехідних положень Господарського кодексу України, Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу.

Згідно із п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, ЦК України набрав чинності з 1 січня 2004 року.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

В даному випадку, враховуючи, що виконання договору відбулось в період після 01.01.2004р., підлягають застосуванню ст. 215, 203 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього кодексу. Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо  суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд повинен з'ясувати наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних юридичних наслідків.

Правові наслідки такої угоди залежать від наявності умислу - у обох сторін чи однієї, від виконання угоди обома сторонами чи однією.

Із наданих суду доказів вбачається, що позивачем не доведено належним чином в чому саме полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладання угоди і чи була вона спрямована на приховування від оподаткування доходів, а також наявність в діях відповідачів у формі умислу саме при укладанні спірного договору.

Позовні вимоги ДПІ у Голосіївському районі міста Києва не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивач, стверджуючи про наявність в діях відповідача-1 умислу, спрямованого на досягнення мети суперечної інтересам держави, вважає, що підставою для висновку щодо спрямованості діяльності відповідача-1 є вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 06.07.2007р. яким засуджено та визнано винними ОСОБА_3, ОСОБА_4 за створення суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності. 

Судом надано оцінку фактам встановленим у вищевказаному вироку суду, а саме те, що дії ОСОБА_4, підписання ОСОБА_3 реєстраційних документів ТОВ «Сателіт Еконоснова»дали змогу невстановленим досудовим слідством особам 15.12.2004р. зареєструвати вказане підприємство в Голосіївській районній в м. Києві державній адміністрації, як суб'єкт підприємницької діяльності - юридичну особу у формі ТОВ за реєстраційним номером 33227274, після чого зареєструвати вказане підприємство, як платника податків у Державній податковій інспекції Голосіївського району міста Києва, в державних цільових фондах та відкрити рахунок в ФКД ВАТ «Інпромбанк».

В ході розгляду кримінальної справи встановлено, що підсудні не маючи наміру здійснювати діяльність підприємства, пов'язану з виробництвом товарів, виконанням робіт, або наданням послуг, зафіксовану в установчих документах ТОВ «Сателіт Еконоснова»з корисних мотивів погодились на пропозицію невстановлених досудовим слідством осіб створити вказаний суб'єкт підприємницької діяльності.

          В обґрунтування позову позивачем зроблено посилання на протиправність умислу лише у ТОВ «Сателіт Еконоснова». Враховуючи наведене, встановлення умислу підприємства на укладення угоди з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, є предметом дослідження у цій справі.

Згідно ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 належними  є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.  Суд не бере до розгляду докази,  які  не  стосуються предмету доказування.

Таким чином вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 06.07.2007р. під час розгляду справи щодо визнання недійсною угоди укладеної ТОВ «Сателіт Еконоснова» є обов'язковим для адміністративного суду лише в питаннях вчинення особами які зазначені в установчих документах підприємства як його засновники, відповідного злочину.

Предметом дослідження у кримінальній справі не були наявність протиправного умислу при укладенні угод, що мали місце під час підприємницької діяльності ТОВ «Сателіт Еконоснова»та відповідно встановлені обставини щодо  реєстрації ТОВ «Сателіт Еконоснова»в органах державної влади, отримання необхідних реквізитів - назв, юридичної адреси, даних службових осіб підприємств та зразку їх особистого підпису, індивідуального податкового номеру платника податку на додану вартість, що надало можливість невстановленим досудовим слідством особам здійснювати незаконні операції, і з цією метою складати від імені службових осіб вказаного фіктивного суб'єкта підприємницької діяльності первинні документи обліку господарських операцій та документів податкової звітності, в даному випадку не свідчать про укладення спірної угоди з умислом суперечним інтересам держави через наступне.

Первинні документи на виконання спірного договору виписані не ТОВ «Сателіт Еконоснова», а ПП «Прайм», відповідно встановлені вироком суду обставини щодо можливості ТОВ «Сателіт Еконоснова»складати від імені службових осіб вказаного фіктивного суб'єкта підприємницької діяльності первинні документи обліку господарських операцій з метою незаконної діяльності підприємства, не мають відношення до спірного договору.

Факт перерахування коштів на рахунок ПП «Прайм»(банківська виписка наявна в матеріалах справи) свідчить про схвалення укладеної угоди юридичною особою - ТОВ «Сателіт Еконоснова»та належне виконання останнім зобов'язань, що виникли з угоди.

В ціні придбаного товару ТОВ «Сателіт Еконоснова»було сплачено податок на додану вартість (згідно банківської виписки на рахунок ПП «Прайм»було перераховано 69 403, 06 грн., в тому числі ПДВ 11 567, 18 грн.). За спірним договором для ТОВ «Сателіт Еконоснова»податкових зобов'язань по сплаті до бюджету податку на додану вартість не виникало. Податкову накладну № 3283 від 29.11.2005р. із зазначенням суми сплаченого ТОВ «Сателіт Еконоснова»податку на додану вартість виписано ПП «Прайм»та саме на останнє законом покладено обов'язок перерахувати суму податку вказану у такій податковій накладній до бюджету. Жодних належних доказів, що за спірною угодою ПП «Прайм»не сплачено податок до бюджету, суду не надано, таким чином твердження позивача про несплату податків за спірною угодою не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи. Право на віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 11 567, 18 грн. для ТОВ «Сателіт Еконоснова»підтверджено належним чином оформленою податковою накладною № 3283 від 29.11.2005р., копія якої наявна у матеріалах справи.

Обов'язковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) в складі ціни за товари (роботи, послуги), відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, є наявність податкової накладної, виданої продавцем. Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським  документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких  робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку  податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.      

Таким чином наявність у матеріалах справи податкової накладної № 3283 від 29.11.2005р. свідчить про правомірність віднесення ТОВ «Сателіт Еконоснова»вказаної у ній суми податку до складу податкового кредиту. Відповідно посилання позивача на висновок фахівця № 227/23-327 від 15.08.2006р. про який зазначено у вироку Голосіївського районного суду міста Києва від 06.07.2007р., згідно якого ТОВ «Сателіт Еконоснова»в період з 01.07.2005р. по 30.11.2005р. безпідставно включено суму ПДВ у розмірі 845 282 грн. до складу податкового кредиту є неправомірним, оскільки вказаний висновок не має відношення до спірного договору.

Окрім того, зазначений висновок фахівця на вимоги суду (ухвала від 29.10.2007р.) не надано, до матеріалів справи залучено висновок фахівця № 140/23-1122 від 16.06.2007р. у якому порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у періоді з 14.04.2005р. по 27.09.2005р.  обґрунтовані відсутністю податкових накладних які б підтверджували суми податку на додану вартість віднесені до складу податкового кредиту згідно податкових декларацій за червень -вересень 2005р.. В даному випадку наявність податкової накладної № 3283 від 29.11.2005р. виписаної на виконання спірної угоди, позивачем не заперечується.

Відповідно до Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1991 зі змінами і доповненнями на державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції покладені функції здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) та забезпечення застосування та своєчасного стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами (ч. 1, ч. 8 ст. 10).

Згідно з п. 1.12 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 №2181-111 зі змінами і доповненнями контролюючий орган -державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу. Вичерпний перелік контролюючих органів визначається статтею 2 цього Закону. Стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпунктах 2.1.1-2.1.3 цього пункту є органи державної податкової служби.

Таким чином, позивачем не доведено належними доказами несплату податків ПП «Прайм»за оспорюваною угодою у встановленому законом порядку до бюджету. Не надано суду акту перевірки ПП «Прайм», яким виявлено несплату податку у відповідному періоді та саме за даною угодою, не надано суду доказів прийняття рішення про донарахування виявленої недоплати. На вимоги суду (ухвала від 29.10.2007р.) належних доказів не надано, перевірки відповідачів за період з 01.11.2005р. по 01.01.2006р. не проводились. При дослідженні наявних у справі документів судом встановлено, що у період укладення спірної угоди (листопад - грудень 2003р.) ТОВ «Сателіт Еконоснова»подавалась звітність до податкового органу з відповідними показниками господарської діяльності. Згідно даних облікової картки з податку на додану вартість рахувалась переплата, податкові декларації подавались вчасно.

Сама по собі угода купівлі-продажу електротоварів не є такою, що суперечить інтересам держави та суспільства,  позивачем не доведено, що придбані за угодою лампи та ліхтарі, які реалізовано за угодою  є товаром, що виключений законом із цивільного обігу.

Суду не надано належних доказів на підтвердження того, що укладаючи угоду, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства.

Позивач не довів суду обставини, на які він посилається, не визначив в позовній заяві і не обґрунтував: чим саме порушено інтереси держави в цілому, які конкретні нормативні акти, що визначають соціально-економічні основи держави не дотримано; чи був намір та прямий умисел порушити вимоги закону; не визначив і не обґрунтував розмір шкоди або збитків заподіяних державі, шляхом ухилення від сплати податків та заподіяння її саме укладанням спірного договору, не доведено факту несплати податків відповідачами згідно спірної угоди.

Щодо застосування наслідків передбачених ст. 208 Господарського кодексу суд відзначає наступне.

Частиною 1 статті 208 ГК України визначено, що у випадку якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що  вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї  першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Таким чином, вказаний Кодекс містить публічно-правові наслідки укладення недійсної угоди. Цим кодексом встановлена відповідальність (правові наслідки) у вигляді адміністративно-господарської санкції (в розумінні ст.  ст.  238, 239 ГК України), яка має конфіскаційний характер, - стягнення в доход держави одержаного однією чи обома сторонами за угодою, за укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства.

При цьому суд відзначає, що моментом вчинення порушення, визначеного ст. 207 ГК України, є момент укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Як підтверджено матеріалами справи, спірний договір укладено відповідачами  у листопаді 2005р..

Відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Оскільки позивач звернувся до суду 01.10.2007р., тобто більш ніж через півтора роки після вчинення  відповідачами, як стверджує позивач, правопорушення, то за таких обставин суд приходить до висновку про пропущення строків для застосування до відповідача-2 адміністративної санкції у вигляді конфіскації. У зв'язку з наведеним вище, невірним та помилковим вважає суд твердження позивача про те, що наслідки визнання недійсними господарських зобов'язань не є адміністративно-господарськими санкціями та строки встановлені у ст. 250 ГК України до них не застосовуються.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що в позовній заяві відсутні достатні докази, що підтверджують або спростовують наявність як об'єктивного так і суб'єктивного складу правопорушення. Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які ДПІ у Голосіївському районі міста Києва посилається в обґрунтування позовних вимог, у т.ч. факту навмисного ухилення від сплати податків у відповідачів.

Позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                     К.С. Винокуров

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -12.06.2008.