АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11/1690/659/2012
Головуючий по 1-й інстанції Куліш
Суддя-доповідач: Кожевніков О. В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2012 року м.Полтава
2012 року липня місяця 31 дня, розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтава кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженої ОСОБА_2 на вирок Київського районного суду м. Полтава від 3 березня 2012 року,-
Цим вироком:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка та жителька АДРЕСА_1, українка, громадянка України, освіта середня, неодружена, непрацююча, мешканка АДРЕСА_2,
не судима,
засуджена:
- за ч.2 ст.127 КК України на 7 років позбавлення волі;
- за ч.2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі;
- за ч.2 ст. 15, п.п.9,12 ч.2 ст.115 КК України на 12 років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно до відбування покарання призначено 13 років позбавлення волі;
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженка і жителька АДРЕСА_3, українка, громадянка України, освіта середня, неодружена, студентка 2 курсу Полтавського інституту економіки і права, раніше не судима,
засуджена:
- за ч.2 ст.127 КК України на 7 років позбавлення волі;
- за ч.2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі;
- за ч.2 ст. 15, п.п.9,12 ч.2 ст.115 КК України на 12 років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно до відбування покарання призначено 13 років позбавлення волі.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно: на користь потерпілої ОСОБА_5 8915 грн. 53 коп. матеріальної та 100 000 гривень моральної шкоди, всього на суму 108 915 грн. 53 коп.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в Полтавській області з кожної по 1602 грн. 72 коп., за проведення по справі експертиз.
Вирішена доля речових доказів.
За вироком суду вони визнані винуватими в тому, що 19 листопада 2010 року у вечірній час, коли потерпіла ОСОБА_5 повернулася з робити до квартири АДРЕСА_2, яку винаймала разом з ОСОБА_2, остання звинуватила її в зіпсуванні її мобільного телефону та витребувала в неї мобільний телефон під приводом зателефонувати. Отримавши телефон зателефонувала та запросила до себе ОСОБА_3, яка прибула до квартири, де вони розпивали спиртні напої. Після чого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 висловила про свої підозри щодо причетності ОСОБА_5 до зникнення й пошкодження належного їм майна та вирішили примусити потерпілу у всьому зізнатися.
З цією метою засуджені прийшли до кімнати, у якій перебувала ОСОБА_5 та висловили свої підозри, однак остання їх повністю заперечила. У цей час ОСОБА_2 мала намір повернути ОСОБА_5 її телефон, але на пропозицію ОСОБА_3 вони вирішили ним заволодіти, повідомивши потерпілій, що їй він більше не буде потрібен та відкрито заволоділи вказаним майном за попередньою змовою між собою.
Реалізуючи свій намір, щодо отримання зізнання потерпілої, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 почали активно вимагати від неї зізнання шляхом застосування фізичної сили та погроз. На виконання спільного злочинного умислу, ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою з ОСОБА_3, протягом часу з 22-00 години 19 листопада 2010 року до 8 години 20 листопада шляхом нанесення побоїв, мучення заподіяли останній сильний фізичний біль, фізичні та моральні страждання, тобто катували її.
З цією метою вони, діючи спільно, затягли ОСОБА_5 у приміщення туалету, де долаючи опір потерпілої, заштовхали останню головою в унітаз та спустили воду, наносили, як разом так і по черзі, численні удари кулаками, ногами, підручними предметами по голові та інших частинах тіла, допомагаючи одна одній долати опір потерпілої. Засуджені по черзі нігтями, а також уламками дзеркала нанесли потерпілій численні подряпини шиї, тулубі та нижній лівій кінцівці, написали на тілі потерпілої кольоровим лаком непристойні слова, після чого за допомогою ножа обрізали волосся та, використовуючи запальничку, підпалили його на голові, також по черзі залили потерпілій олію у ротову порожнину.
Крім того, з метою посилення фізичних та моральних страждань потерпілої ОСОБА_2, у той час, як ОСОБА_3 утримувала ОСОБА_5, з використанням різних предметів вчиняли дії, що посягали на статеву недоторканість потерпілої.
Не отримавши від ОСОБА_5 зізнання у вчиненні крадіжки, засуджені виштовхали оголену потерпілу на балкон квартири та закрили її там. Від перенесених тортур та холоду остання втратила свідомість.
Вказаними злочинними діями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заподіяли потерпілій сильний фізичний біль, фізичні та моральні страждання, а також тілесні ушкодження у вигляді крововиливів, подряпин шиї, тулуба, нижньої лівої кінцівки, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, 20 листопада 2010 року, близько 8 год.15 хв., усвідомивши, що потерпіла ОСОБА_5 в подальшому може викрити їх у вчиненні щодо неї злочинів та повідомити про це правоохоронні органи, діючи за попередньою змовою між собою, з метою приховування вчинених злочинів щодо потерпілої та уникнення покарання,бажаючи настання смерті, умисно, з метою протиправного позбавлення життя, взявши разом ОСОБА_5, яка знаходилась без свідомості на балконі, за ноги та тулуб, скинули останню з балкону 4 поверху на тверду поверхню ґрунту, намагаючись імітувати її самогубство.
Внаслідок злочинних дій ОСОБА_2 та ОСОБА_3 потерпілій ОСОБА_5 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку тяжкого ступеня з розвитком субарахноідального крововиливу, правобічного геміпарезу, гематоми м'яких тканин обличчя; закритої травми грудної клітини: двобічного гемопневмотораксу, розриву лівого куполу діафрагми з транспозицією сальника та кишковика, масивної гематоми нижньої долі лівої легені, забою серця та легень; закритого перелому остистого відростку Th 12 хребця зі зміщенням, закритих множинних скалкових переломів поперечних відростків на рівні L1-C1 зліва, без компресії спинного мозку; гематоми м'яких тканин нижньої лівої кінцівки, які згідно висновку судово-медичної експертизи №2455 від 10 січня 2011 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.
Таким чином ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виконали всі дії, які вважали необхідними для умисного протиправного позбавлення життя потерпілої ОСОБА_5, але злочин не був доведений до кінця з причин, що не залежали від їх волі, оскільки вона була вчасно доставлена до лікарні де їй надана медична допомога.
В апеляціях та доповненнях до них засуджені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять вирок суду скасувати. При цьому посилаються на невідповідність висновку суду фактичним обставинам справи, оскільки вважають їх односторонніми, неповними та необ'єктивними. Стверджують, що замах на умисне вбивство ОСОБА_5 не вчиняли, первинні показання надані ними, протоколи відтворення обставин події з їхньою участю не можуть бути розцінені як докази їхньої вини, у зв'язку із застосуванням до них працівниками міліції психологічного тиску, заперечують умисел на заволодіння телефоном потерпілої. оскільки вона сама добровільно передала його ОСОБА_2.
В апеляції захисник ОСОБА_4 в інтересах засудженої ОСОБА_2 зазначає, що вирок суду є незаконним і підлягає скасуванню, оскільки судом першої інстанції при його постановлені допущено істотні порушення процесуального закону та неправильне застосування норм матеріального права. На його думку, є безпідставним обвинувачення підсудних за ст.186 ч. 2 КК України, оскільки потерпіла добровільно надала свій телефон, фізичної сили чи примусу при цьому не застосовувалось також необґрунтованим є обвинувачення засуджених у закінченому замаху на умисне вбивство потерпілої ОСОБА_5, так як обвинувачення ґрунтується на суперечливих та нестабільних показаннях потерпілої.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення засуджених та їх захисників на підтримку поданих апеляцій, заперечення потерпілої проти їх задоволення, думку прокурора про законність та обґрунтованість вироку суду, вивчивши матеріали справи, провівши судові дебати та вислухавши останні слова засуджених, перевіривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що вони підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні катування та замаху на умисне вбивство ґрунтуються на зібраних по справі та досліджених в судовому засіданні доказах, показаннях потерпілої ОСОБА_5, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, ОСОБА_10, протоколах огляду, висновках судових експертиз.
Самі засуджені під час досудового слідства та у суді фактично не заперечували факти застосування фізичної сили та нанесення потерпілій ударів та подряпин, написання на її тілі образливих слів, не заперечуються ці обставини і в апеляціях.
Отже висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у катуванні потерпілої є обґрунтованим, а їх дії за ч. 2 ст. 127 КК України кваліфіковані правильно.
Твердження в апеляціях про відсутність у засуджених умислу на позбавлення життя потерпілої є безпідставними і спростовуються послідовними показаннями потерпілої ОСОБА_5, яка пояснювала, що з балкону не стрибала, а саме засуджені скинули її з балкону взявши за ноги та тулуб.
Наведені показання потерпілої об'єктивно підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_10, які підтвердили факт падіння потерпілої з балкону, а свідок ОСОБА_10, крім того, пояснив, що перед цим чув крики з балкону та бачив на ньому двох осіб, одна з яких була роздягнута. Через декілька секунд з балкону впала дівчина (т.3 а.с. 52-54).
За висновками судово-медичних експертиз у потерпілої були виявлені тяжкі тілесні ушкодження в виді закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку тяжкого ступеня з розвитком субарахноідального крововиливу, правобічного геміпарезу, гематоми м'яких тканин обличчя; закритої травми грудної клітини: двобічного гемопневмотораксу, розриву лівого куполу діафрагми з транспозицією сальника та кишковика, масивної гематоми нижньої долі лівої легені, забою серця та легень; закритого перелому остистого відростку Th 12 хребця зі зміщенням, закритих множинних скалкових переломів поперечних відростків на рівні L1-C1 зліва, без компресії спинного мозку; гематоми м'яких тканин нижньої лівої кінцівки, які могли утворитися при падінні та за своєю анатомічною локалізацією, морфологічним характеристикам не характерні для утворення при координованому падінні (т.2 а.с. 4-11, т.3 а.с. 980102).
Оцінивши наведені докази у їх сукупності суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості засуджених у замаху на умисне вбивство потерпілої, оскільки показання потерпілої об'єктивно підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_10 про те, що безпосередньо перед падінням потерпілої він бачив на балконі двох осіб, при цьому одну роздягнутою, чим спростовується твердження засуджених, що вони не виходили на балкон. А також, наведені докази узгоджуються з висновками судово-медичних експертиз про те, що отримані потерпілою тілесні ушкодження не характерні для утворення при координованому падінні.
Безпідставними є також і посилання на порушення права обвинувачених на захист. Судом першої інстанції перевірялися твердження засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про застосування до них незаконних методів ведення слідства з боку працівників міліції. За дорученням суду, перевірку було проведено прокурором Київського району м. Полтава, який умотивованою постановою відмовив по даному факту в порушенні кримінальної справи за відсутністю у діях працівників міліції складу злочину. Також в судовому засіданні допитаний слідчий ОСОБА_14., який пояснив, що саме він порушував кримінальну справу, допитував ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як підозрюваних та проводив інші слідчі дії. Під час їх проведення вони добровільно показували та розповідали про події, будь-який тиск на обвинувачених не чинився.
Як вбачається з матеріалів справи засуджені під час досудового слідства на неправомірні дії органів дізнання зі скаргою до прокуратури не зверталися. Показання на досудовому слідстві вони постійно змінювали, при затриманні зазначали, що в ніч з 19 на 20 листопада 2010 року не були в квартирі АДРЕСА_2, прийшли додому вранці 20 листопада 2010 року і побачили потерпілу ОСОБА_5 під будинком без свідомості, потім дали показання, в яких визнали, що били потерпілу, знущались з неї уточнюючи та доповнюючи їх, в судовому засіданні вони також не заперечували застосування насильства до потерпілої.
Але зміна засудженими показань стосувалась лише обсягу вчинених ними щодо потерпілої дій і не вплинула на доведеність їх винуватості у замаху на умисне вбивство, оскільки в цій частині їх показання є сталими і не змінними.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України з метою перевірки і уточнення результатів допиту свідка, потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого або даних, одержаних при провадженні огляду та інших слідчих дій, слідчий може виїхати на місце і в присутності понятих, а в необхідних випадках з участю спеціаліста, свідка, потерпілого і підозрюваного або обвинуваченого відтворити обстановку і умови, в яких ті чи інші події могли відбуватися в дійсності.
З протоколу огляду та доданих до нього фотографій видно, що балкон квартири АДРЕСА_2 за своїми розмірами є достатнім для одночасного розміщення трьох осіб (т.18-23 т. 1), а тому проведення відтворення з метою перевірки вказаних обставин обґрунтовано визнано слідчим та судом непотрібним.
Даних про те, що у справі допущені порушення кримінально-процесуального закону, які б могли бути підставою для скасування вироку, колегією не встановлено.
Разом з тим, висновки суду щодо доведеності винуватості засуджених у вчиненні грабежу не ґрунтуються на фактичних обставинах встановлених по справі.
Засуджені винуватими себе в цій частині не визнали і пояснювали, що телефон потерпіла передала ОСОБА_2 добровільно на прохання останньої, а в подальшому за порадою ОСОБА_13 повернути його відмовилась залишивши в квартирі, де він у був вилучений, згідно протоколу огляду (а.с. 41 т. 1).
Наведені обставини підтвердила і потерпіла ОСОБА_5.
Відповідно до диспозиції ст. 186 КК України грабіж це відкрите викрадення чужого майна, що полягає у відкритому вилученні чужого майна проти волі його власника.
Оскільки потерпіла добровільно передала свій телефон засудженій ОСОБА_2 відмова у його поверненні не може розцінюватись як відкрите заволодіння майном.
В зв'язку з викладеним вирок в частині засудження за ст. 186 ч. 2 КК України підлягає скасуванню, а справа закриттю за відсутністю складу злочину.
При обранні покарання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суд обґрунтовано врахував характер і ступінь тяжкості вчинених злочинів, конкретні обставини справи, дані про особи винних, відсутність обставин, що пом'якшують покарання та наявність обставин, що обтяжують покарання.
Обране засудженим покарання відповідає вчиненому та даним про особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є необхідним та достатнім для попередження нових злочинів.
На підставі викладеного, керуючись ст..ст.365,366 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,-
У Х В А Л И Л А :
апеляції засуджених та захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженої ОСОБА_2, задовольнити частково.
Вирок Київського районного суду м . Полтава від 3 березня 2012 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в частині засудження за ч. 2 ст. 186 КК України скасувати, а справу закрити за відсутністю складу злочину.
Вважати ОСОБА_3 та ОСОБА_2 засудженими за ч.2 ст.127 КК України на 7 років позбавлення волі; за ч.2 ст. 15, п.п.9,12 ч.2 ст.115 КК України на 12 років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно на 13 років позбавлення волі кожну.
В інший частині вирок залишити без змін.
Головуючий: О. В. Кожевніков
Судді: