ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
Іменем України
19 лютого 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого, судді - Смоковича М.І.,
Суддів - Весельської Т.Ф.,
Мироненко О. В.,
Сороки М. О.,
Чумаченко Т.А.,
провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд справи
за скаргою ОСОБА_1 на рішення Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області (далі - Тетіївської МДПІ Київської області), Державної податкової адміністрації в Київській області (ДПА в Київській області), Державної податкової адміністрації України (ДПА України),
провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_2 - представника заявника ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду міста Києва від 20 квітня 2005 року, -
в с т а н о в и л а:
У листопаді 2004 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на рішення Тетіївської МДПІ Київської області, посилаючись на те, що отримала від суб'єкта оскарження повідомлення від 26 березня 2004 року за № 0000331730/0, яким на неї покладено обов'язок сплатити прибутковий податок за 2003 рік у сумі 112098 гривень 60 копійок.
Зазначене повідомлення вона оскаржила в адміністративному порядку. Втім, рішенням Тетіївської МДПІ Київської області від 11 травня 2004 року № 1114/17-05 його залишено без змін.
Рішенням ДПА в Київській області № 781/к/25-388/110 від 15 липня 2004 року, залишеним без змін рішенням ДПА України № 68/к 25-2115 від 29 вересня 2004 року, податкове повідомлення скасовано у частині сплати прибуткового податку в сумі 144 гривні.
Вважаючи нарахування податкової заборгованості безпідставним, таким, що порушує її законні права, звернулася до суду з даною скаргою.
Мотивуючи свої вимоги вказувала, що протягом 2003 року за місцем основної роботи доходи не отримувала, а отримала від представництва “Сосьетэ пур л'Экспортасьон дэ Продюи Нестле С. А.” за договором дарування гроші у сумі 288849 гривень 10 копійок, як головний подарунок за результатами акції “Нескафе квартира до кави”, про що подала до податкової інспекції податкову декларацію про доходи, отримані нею за вказаний рік, із зазначенням джерел їх отримання.
Втім, суб'єкт оскарження донарахував їй до сплати прибутковий податок у сумі 112098 гривень 60 копійок, із застосуванням ставок прогресивного оподаткування, визначених Указом Президента України від 13 вересня 1994 року за № 519/04.
Вважаючи такі дії суб'єкта оскарження незаконними, звернулася до суду з даною скаргою за захистом порушеного права.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 13 грудня 2004 року скаргу задоволено.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 20 квітня 2005 року рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 грудня 2004 року скасовано та відмовлено у задоволенні скарги.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_1 звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду України, який передав її у порядку, визначеному пунктом 10 “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України для вирішення до Вищого адміністративного суду України.
У касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції і залишення в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Справа розглянута судами попередніх інстанцій до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України, а тому суд касаційної інстанції перевіряє додержання норм матеріального і процесуального права, що діяли на час розгляду справи.
Статтею 2 Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” визначено, що об'єктом оподаткування у громадян, які мають постійне місце проживання в Україні, є сукупний оподатковуваний доход за календарний рік.
Підпунктом 7.3 пункту 7 та пунктом 12 Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 року № 12 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 9 червня 1993 року за № 64, із змінами та доповненнями, передбачено, що громадянам, які мають постійне місце проживання в Україні та одержали доходи не за місцем основної роботи, державними податковими інспекціями на підставі декларацій провадяться перерахунки податку з сукупного річного доходу за ставками, наведеними у пункті 7.1 цієї Інструкції, з урахуванням ставок прогресивного оподаткування доходів громадян, встановлених Указом Президента України “Про збільшення неоподаткованого мінімуму прогресивного оподаткування доходів громадян” від 13 вересня 1994 року № 519/04, з наступними змінами та доповненнями.
Відповідно до підпункту “ч” пункту 1 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян”, до сукупного оподатковуваного доходу, одержаного громадянами в період, за який здійснюється оподаткування, не включаються суми допомоги, вартість подарунків (призів), що надаються один раз на календарний рік у межах розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом на працездатну особу, за рахунок юридичних, фізичних осіб та громадських організацій.
Його розмір у 2003 році було встановлено Законом України “Про прожитковий мінімум на 2003 рік” від 28 листопада 2002 року № 247-IV - у сумі 365 гривень.
Згідно ж із підпунктом “ч” пункту 1 статті 5 вказаного Декрету, до сукупного оподатковуваного доходу, одержаного громадянами в період, за який здійснюється оподаткування, не включаються лише виграші за державними лотереями.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні скарги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суб'єкт оскарження діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та не порушив прав і законних інтересів заявника, оскільки отриманий нею виграш не є державною лотереєю, а тому його сума включається до сукупного оподатковуваного доходу платника та оподатковується прибутковим податком з громадян на загальних підставах.
Колегія суддів погоджується з таким висновком, оскільки він ґрунтується на вимогах закону та підтверджується матеріалами справи.
Оскільки суд апеляційної інстанцій вірно застосував норми матеріального права та не порушив норми процесуального права, прийняте ним рішення є законним та обґрунтованим і скасуванню не підлягає.
З огляду на викладене, керуючись статтями 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 - представника заявника ОСОБА_1, залишити без задоволення, а рішення Апеляційного суду міста Києва від 20 квітня 2005 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий, суддя М. І. Смокович
Судді Т. Ф. Весельська
О. В. Мироненко
М. О. Сорока
Т. А. Чумаченко